Слово Господнє, що було до Міхея з Морешету, за Йотама, Ахаза й Єзекії, юдейських царів, що він сприйняв, - про Самарію і Єрусалим.
Слухайте, усі народи! Уважай, земле, й що її сповнює! Нехай буде Господь Владика проти вас свідком, Господь зо святого храму свого.
Бо ось Господь виходить з місця свого, і зійде вниз, візьме під ноги землі висоти.
Гори під ним розтануть, розсядуться долини, неначе від вогню віск, немов вода, що вилита на хвилі.
А все воно за Якова провину і за гріхи дому Ізраїля. Яка ж та Якова провина? Хіба не Самарія? Який гріх дому Юди? Хіба не Єрусалим?
Тому зроблю з Самарії звалище в полі; місце, щоб там садовити виноградник. Скочу її каміння у долину, й оголю її основи.
Всі ідоли її будуть розбиті, усі її заробітки будуть вогнем спалені, усі її кумири розіб'ю на скалки; вона бо назбирала їх заробітками блудниці, і вони стануть знов заробітками блудниці.
Над цим буду ридати-голосити, буду ходити босий-голий; немов шакали, буду вити і склиглити, неначе струсі.
Бо її рана невигойна, вона сягає аж до Юди, дійшла аж до воріт народу мого, до Єрусалиму.
Не сповіщайте про це в Гаті, не голосіте гірко, у Бет-Леафрі у поросі качайся.
Пройди в голизні й соромі, о мешканко Шафіру! Вона не вийшла, мешканка Цаанану. Плач у Бет-Ецелі візьме у вас місце його постою.
Як їй надіятись на щастя, тій, що живе у Мароті? Лихо бо від Господа зійшло аж до воріт Єрусалиму.
Запрягай у колісниці бистрих, о мешканко Лахішу! Вона була почином гріха для дочки Сіону, бо в тобі знайдено Ізраїля провини.
Тому мусиш прощальні дари дати для Морешет-Гату; доми Бет-Ахзіву будуть оманою для царів ізраїльських.
Я ще нашлю здобичника на тебе, о мешканко Мареші! Слава Ізраїля досягне аж до Адулламу.
Обстрижись, обголися по твоїх дітях, щиро коханих. Пошир твою лисину, як яструб, бо вони пішли геть від тебе у неволю.
Слово Господнє, що було до морешетського Михея за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, яке він бачив на Самарію та Єрусалим.
Почуйте оце, всі народи, послухай, ти земле та все, що на ній! і хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь з храму святого Свого!
Бо Господь ось виходить із місця Свого, і Він сходить і ступає по висотах землі.
І топляться гори під Ним, і тануть долини, мов віск від огню, мов ті води, що ллються з узбіччя.
Усе це за провинення Якова, за гріхи дому Ізраїля. Хто провинення Якова, чи ж не Самарія? А хто гріх дому Юдиного, чи ж не Єрусалим?
І зроблю Самарію руїною в полі, за місце садити виноград, і повикидаю в долину каміння її, і відкрию основи її.
І потовчені будуть усі її ідоли, всі ж дарунки її за розпусту попалені будуть в огні, і всіх бовванів її Я віддам на спустошення. Бо зібрала вона від дарунків за блуд, і на подарунки за блуд це повернеться.
Над оцим голоситиму я та ридатиму, ходитиму босий й нагий, заводити буду, немов ті шакали, і буду тужити, як струсі!
Бо рани її невигойні, бо це аж до Юди прийшло, воно досягло аж до брами народу Мого, аж до Єрусалиму.
Цього не оголошуйте в Ґаті, і плакати не плачте, качайтесь по поросі в Бет-Леафрі.
Переходь собі ти, о мешканко Шафіру, нага, осоромлена, вже бо не вийде мешканка Цаанану, голосіння Бет-Гаецелу не дасть вам спинитися в ньому.
Бо мешканка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа.
Запряжи баскі коні до воза, мешканко Лахішу! Ти початок гріха для сіонської доньки, бо знайшлись серед тебе провини Ізраїлеві,
тому то даси розводові листи на Морешет-Ґат. Доми Ахзіва омана для Ізраїлевих царів.
Спроваджу тобі ще спадкоємця Я, о мешканко Мареші, Аж по Адуллам прийде слава Ізраїля.
Зроби собі лисину та острижися за синів своїх любих, пошир свою лисину, мов ув орла, бо пішли на вигнання від тебе вони!
Слово Господнє, що надійшло до Михея Морастія за Юдейських царів Йоатама, Ахаза й Езекії, а було йому обявлене про Самарию й Ерусалим:
Слухайте, всї народи, вважай, земле, й уся її повня! Нехай буде Господь Бог сьвідком проти вас, Господь із сьвятого храму свого.
Ось бо, Господь вийде з пробутку свого, зійде вниз і возьме під ноги високих на землї.
Гори розтануться під ним і долини, як віск від огня, стопнїють, мов ті води, що ллються з гори.
А все воно - за Яковову безбожність, за гріх дому Ізрайлевого. Від кого безбожність Яковова? хиба ж не від Самариї? Від кого висоти в Юди? хиба ж не від Ерусалиму?
За се зроблю з Самариї купу розвалищ у полї, місцем, щоб на йому виногради садили; каміннє її позвергаю в долину, відкрию її підвалини.
Всї ідоли її порозбиваю, й усї дари її любодїйні спалю огнем, та й усї боввани її передам на розбиваннє; бо вона їх із плати за блудництво построїла й пійдуть вони дарами до (другої) блудницї.
Тим же то буду ридати-голосити; як ограблений і обнажений, - ходити; вити, як шакал, як струсї, - пищати.
Болючий бо побій її дійде аж до Юди, наближиться до ворот мого народу, до Ерусалиму.
Не пускайте ж про се поголоски хоч у Гетї, не голосїте там; ув оселї Офра покрийте себе попелом.
Переселяйтесь (у неволю), Шафирські осадницї, стидовично понажені; не втече й осадниця Заананська; плач у Езелї не дасть вам з'упинитись там.
Оплакує своє добро осадниця Мароти, бо лихолїттє наближується й до воріт Ерусалимських.
Запрягай в колесницю бистрих, ти, Лахиська осаднице, ти бо - початком гріхів дочки Сионової, в тобі бо появились перші проступки Ізраїля.
Тим же то будеш ти посилати дари в Морешет-Гет; люде ж Ахзивські будуть оманом царям Ізраїлським.
Я ще нашлю на тебе, осаднице Мореша, здобичника; він досягне до Оддоламу, - сієї слави Ізрайлевої.
Ой обстрижи ж - обголи собі голову по дїтях твоїх, щиро коханих; розшири по них лисину, як орел, коли лїниться; бо переселять їх від тебе в неволю.
І господнє слово було до Міхеї сина Морастія в днях Йоатама і Ахаза і Езекії царів Юди, про те, що він побачив про Самарію і про Єрусалим.
Послухайте, народи, слова, і хай сприйме земля і всі, що в ній, і Господь буде в вас на свідчення, Господь з його святого дому.
Томущо ось Господь виходить з його місця і зійде і піде на висоту землі,
і під ним захитаються гори, і долини розтануть як віск перед лицем огня, і як вода, що несеться по схилі.
Через безбожність Якова це все і через гріх дому Ізраїля. Яка безбожність Якова? Чи не Самарія? І який гріх дому Юди? Чи не Єрусалим?
І поставлю Самарію на склад овочів поля і на садження винограду і розтягну до замішання її каміння і відкрию її основи.
І вони знищать всі її божища і все її найняте спалять огнем, і Я поставлю всі її ідоли на знищення. Томущо вона зібрала з найму розпусти і склала з найму розпусти.
Через це вона заплаче і заридає, піде без обуви і нага, зробить ридання наче зміїв, і плач наче дочок сиренів.
Бо її рана скріпилася, томущо прийшла аж до Юди і доторкнулася аж до брам мого народу, аж до Єрусалиму.
Ті, що в Ґеті, не величайтеся. Ви, що в Акімі, не будуйте з дому те, що на висмівання, землю накладайте замість вашого висмівання.
Та, що гарно замешкує свої міста, не вийшла та, що замешкує Сеннаан, щоб оплакувати дім, що близько неї, вона одержить від вас рану болю.
Хто почав на добро для тієї, що мешкає в болях? Бо зло зійшло від Господа на брами Єрусалиму,
шум колісниць і кінноти. Та, що живе в Лахісі, вона є володарем гріха для дочки Сіону, бо в тобі знайдено безчестя Ізраїля.
Через це даси висланих аж до насліддя Ґета, до безумних домів. Марнотою було для царів Ізраїля.
Аж доки не приведу наслідників тобі, що замешкуєш Лахіс насліддя, аж до Одоллама прийде слава дочки Ізраїля.
Щоб оголити і остригти твоїх тендітних дітей, пошири твоє вдівство як орел, бо від тебе вони забрані в полон.
Слово Господне, которое было к Михею Морасфитину во дни Иоафама, Ахаза и Езекии, царей Иудейских, и которое открыто ему о Самарии и Иерусалиме.
Слушайте, все народы, внимай, земля и все, что наполняет ее! Да будет Господь Бог свидетелем против вас, Господь из святаго храма Своего!
Ибо вот, Господь исходит от места Своего, низойдет и наступит на высоты земли, -
и горы растают под Ним, долины распадутся, как воск от огня, как воды, льющиеся с крутизны.
Все это - за нечестие Иакова, за грех дома Израилева. От кого нечестие Иакова? не от Самарии ли? Кто устроил высоты в Иудее? не Иерусалим ли?
За то сделаю Самарию грудою развалин в поле, местом для разведения винограда; низрину в долину камни ее и обнажу основания ее.
Все истуканы ее будут разбиты и все любодейные дары ее сожжены будут огнем, и всех идолов ее предам разрушению, ибо из любодейных даров она устраивала их, на любодейные дары они и будут обращены.
Об этом буду я плакать и рыдать, буду ходить, как ограбленный и обнаженный, выть, как шакалы, и плакать, как страусы,
потому что болезненно поражение ее, дошло до Иуды, достигло даже до ворот народа моего, до Иерусалима.
Не объявляйте об этом в Гефе, не плачьте там громко; но в селении Офра покрой себя пеплом.
Переселяйтесь, жительницы Шафира, срамно обнаженные; не убежит и живущая в Цаане; плач в селении Ецель не даст вам остановиться в нем.
Горюет о своем добре жительница Марофы, ибо сошло бедствие от Господа к воротам Иерусалима.
Запрягай в колесницу быстрых, жительница Лахиса; ты - начало греха дщери Сионовой, ибо у тебя появились преступления Израиля.
Посему ты посылать будешь дары в Морешеф-Геф; но селения Ахзива будут обманом для царей Израилевых.
Еще наследника приведу к тебе, жительница Мореша; он пройдет до Адуллама, славы Израиля.
Сними с себя волосы, остригись, скорбя о нежно любимых сынах твоих; расширь из-за них лысину, как у линяющего орла, ибо они переселены будут от тебя.