Слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая:
«Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене.»
Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа. Прийшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й вступив до нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від Господа.
Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись.
Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко.
І підійшов до нього головний над моряками та й каже: «Як тобі спати? Вставай, візви до твого Бога, може він зглянеться над нами й ми де загинемо.»
І говорили один до одного: «Ось киньмо лишень жереб, щоб довідатись, через кого сталось нам це лихо.» Кинули вони жереб і жереб упав на Йону.
І кажуть вони до нього: «Скажи нам, будь ласка, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?»
Він відповів їм: «Я - єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю.»
Злякались люди вельми й сказали до нього: «Що це ти зробив?» - довідались бо, що він утікав далеко від Господа, бо він їм признався.
Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало.
Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця хуртовина.»
І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало.
Тоді вони візвали до Господа й сказали: «О Господи, не дай, благаємо тебе, щоб ми загинули за життя цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо ти, о Господи, вчинив, як тобі було завгодно.»
Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати.
Люди вельми налякались Господа й принесли Господеві жертву та обреклись обітом.
І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:
Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє.
І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.
А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.
І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув.
І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, може згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо.
І сказали вони один до одного: Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону.
І сказали до нього: Об'яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?
І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл.
І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: Що це ти наробив? Бо ці люди довідалися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об'явив.
І вони сказали до нього: Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас? Бо море бушувало все більше.
І сказав він до них: Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас.
І міцно гребли ці люди, щоб дістатися до суходолу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.
І вони кликнули до Господа та й сказали: О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас неповинної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!
І підняли вони Йону, і кинули його до моря, і спинилося море від своєї лютости.
І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви, і складали обітниці.
І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке:
Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене.
Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм.
Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись.
І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога. І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном.
І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати? вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо.
І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону.
І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу?
І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл.
І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався.
Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись.
Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене.
Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них.
Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось.
Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись.
І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.
І до Йони сина Аматія було господне слово, що казало:
Встань і піди до великого міста Ніневії і проповідуй в ньому, що до Мене прийшов крик його зла.
І встав Йона, щоб втекти до Тарсіса з перед господного лиця, і зійшов до Йоппії і знайшов корабель, що йшов до Тарсіса, і дав свій наєм і ввійшов до нього, щоб плисти з ними до Тарсіса з перед господнього лиця.
І Господь підняв вітер на морі, і була велика буря на морі, і корабель був в небезпеці розбитися.
І збоялися моряки і закричали кожний до їхнього бога і викидали до моря посуд, що в кораблі, щоб облегчитися від них. А Йона зійшов в живіт корабля і спав і храпів.
І до нього прийшов головний моряк і сказав йому: Чому ти храпиш? Встань приклич твого Бога, щоб Бог спас нас і ми не згинули.
І сказав кожний до свого ближнього: Ходіть вкинемо жереби і пізнаємо задля кого в нас є це зло. І вкинули жереби, і жереб впав на Йону.
І сказали до нього: Сповісти нам задля чого це зло є в нас. Яке твоє діло? І звідки йдеш, і з якої ти країни і з якого народу?
І він сказав до них: Я раб Господа і я почитаю небесного Господа Бога, який зробив море і сушу.
І злякалися мужі великим страхом і сказали до нього: Що це ти зробив? Томущо зрозуміли мужі, що він втікав з перед господнього лиця, бо він їм сповістив.
І вони сказали до нього: Що зробимо з тобою і море втихомириться для нас? Бо море ішло й ще більше піднімало хвилю.
І сказав до них Йона: Візьміть мене і вкиньте мене до моря, і море вщухне для вас. Томущо я пізнав, що через мене є ця велика буря проти вас.
І мужі намагалися повернутись до землі і не могли, бо море ішло й ще більше піднімалося на них.
І вони закричали до Господа і сказали: Господи, хай вповні не згинемо задля душі цього чоловіка, і не дай на нас праведну кров, бо так як Ти, Господи, забажав, Ти зробив.
І взяли Йону і викинули його в море, і море спинилось від свого хвилювання.
І мужі злякалися Господа великим страхом і принесли жертву Господеві і помолилися молитвами.
И было слово Господне к Ионе, сыну Амафиину:
встань, иди в Ниневию, город великий, и проповедуй в нем, ибо злодеяния его дошли до Меня.
И встал Иона, чтобы бежать в Фарсис от лица Господня, и пришел в Иоппию, и нашел корабль, отправлявшийся в Фарсис, отдал плату за провоз и вошел в него, чтобы плыть с ними в Фарсис от лица Господа.
Но Господь воздвиг на море крепкий ветер, и сделалась на море великая буря, и корабль готов был разбиться.
И устрашились корабельщики, и взывали каждый к своему богу, и стали бросать в море кладь с корабля, чтобы облегчить его от нее; Иона же спустился во внутренность корабля, лег и крепко заснул.
И пришел к нему начальник корабля и сказал ему: что ты спишь? встань, воззови к Богу твоему; может быть, Бог вспомнит о нас и мы не погибнем.
И сказали друг другу: пойдем, бросим жребии, чтобы узнать, за кого постигает нас эта беда. И бросили жребии, и пал жребий на Иону.
Тогда сказали ему: скажи нам, за кого постигла нас эта беда? какое твое занятие, и откуда идешь ты? где твоя страна, и из какого ты народа?
И он сказал им: я Еврей, чту Господа Бога небес, сотворившего море и сушу.
И устрашились люди страхом великим и сказали ему: для чего ты это сделал? Ибо узнали эти люди, что он бежит от лица Господня, как он сам объявил им.
И сказали ему: что сделать нам с тобою, чтобы море утихло для нас? Ибо море не переставало волноваться.
Тогда он сказал им: возьмите меня и бросьте меня в море, и море утихнет для вас, ибо я знаю, что ради меня постигла вас эта великая буря.
Но эти люди начали усиленно грести, чтобы пристать к земле, но не могли, потому что море все продолжало бушевать против них.
Тогда воззвали они к Господу и сказали: молим Тебя, Господи, да не погибнем за душу человека сего, и да не вменишь нам кровь невинную; ибо Ты, Господи, соделал, что угодно Тебе!
И взяли Иону и бросили его в море, и утихло море от ярости своей.
И устрашились эти люди Господа великим страхом, и принесли Господу жертву, и дали обеты.