Втікайте геть, о діти Веніямина, з-посеред Єрусалиму, засурміте в Текоа! У Беткеремі знак дайте! Бо лихо гряде з півночі й страшна погибель.
Уродливу й витончену дочку Сіону я спустошу.
До неї прийдуть пастухи з своїми чередами. Навколо неї шатра напинають, кожен випасає своє займище.
Готуйте війну проти неї! Вставайте, й ходім опівдні! Горе нам! Бо день хилиться, бо тіні вечірні розтяглися.
Вставайте, і вночі ходімо, порозвалюймо її палаци!
Бо так говорить Господь сил: «Рубайте дерево її, насипайте вал проти Єрусалиму: це місто мусить зазнати кари; воно сповнене насильства!
Як з криниці ллється вода, так із нього ллється лукавство. Лиш „Ґвалт! Руїна!" чути в ньому, передо мною постійно біль і рани.
Прийми науку, о Єрусалиме, а то душа моя відвернеться від тебе, а то вчиню тебе пустинею, безлюдною землею.»
Так каже Господь сил: «Обберуть зовсім, як виноградник, останок Ізраїля. Пройди рукою ще раз, як збирач винограду, по винограднім вітті.
До кого мені говорити, кого заклинати, щоб зважили? Глухе бо в них вухо, вони чути не можуть. Слово Господнє - це їм на насміх, не до смаку воно їм.
Тому я повен Господнього гніву і втомився його в собі тримати. Вилий його на дітей на вулиці, на хлопців юрбу, бо займуть мужа з жінкою у полон, старого з повнолітнім.
Попереходять їхні доми до інших, поля вкупі з виноградниками; бо я простягну мою руку на мешканців краю, - слово Господнє!
Бо від найменшого до найбільшого усі лиш дбають за наживу; і від пророка до священика усі чинять оману.
Рану народу мого лікують легковажно, кажучи: Мир! Мир! - а миру немає.
Стидались би своїх мерзенних учинків! Та вони вже сорому не мають, не тямлять навіть, що то - стидатись. Тому й попадають між тими, що впадуть; коли навідаюсь до них, вони спіткнуться», - слово Господнє.
Так говорить Господь: «Спиніться на дорогах і роздивіться, та розпитайтеся про стежки днедавні: де дорога добра, то й ступайте нею, і знайдете спокій душам вашим. Вони ж сказали: Ми не підемо нею.
І я поставив вартових над вами. Вважайте на звук трубний! Вони ж мовляли: Не будемо зважати!
Тож слухайте, народи, і знай, громадо, що з ними буде.
Слухай, о земле! Оце наведу на народ отой лихо, виплід їхніх мислей; бо вони на слова мої не зважали і закон мій відштовхнули.
Навіщо мені ладан із Шеви і пахуча трость із країв далеких? Ваші всепалення не люблю я, і ваші жертви мені не довподоби.»
Тому Господь так каже: «Оце покладу спотики перед отим народом, об які батьки й сини спотикнуться разом, сусід і його приятель погинуть.»
Так говорить Господь: «Ось іде народ з північної країни, великий люд здіймається з найдальших закутин світу.
В руках їхніх лук зо списом; вони жорстокі, не мають милосердя. Голос їхній реве, як море; вони верхи на конях. Готові як один до бою проти тебе, дочко Сіону.»
Почули ми про нього вістку, помліли у нас руки; туга нас огорнула, біль, як у породіллі.
У поле не виходьте і по дорозі не ходіте, бо там ворожий меч і жах навколо.
Дочко мого народу, підпережись вереттям і в попелі качайся! Справляй жалобу, мов по синові одинакові, лементуй прегірко, бо раптом надійде на нас погубник.
Я баштою й твердинею зробив тебе в моїм народі, щоб ти розпізнавав і випробовував їхню дорогу.
Всі вони бунтарі запеклі, наклеп розносять. Вони: мідь і залізо - всі зіпсовані.
Міх дме сильно, щоб оливо вогнем пожерти. Ливар витоплює надармо: жужлі не відділились.
Негодящим сріблом їх звати будуть, Господь бо їх відкинув.
Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!
І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.
Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.
Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!
Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!
Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:
як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...
Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!
Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!
До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його!
І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,
і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.
Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...
І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!
Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.
Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!
І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!
Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.
Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!
Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!
Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!
Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.
Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!
Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...
Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!
Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!
Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.
Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...
Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...
Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.
Втїкайте, Беняминїї, з Ерусалиму, й затрубіте трубою в Текої; дайте знак огнем у Беткаремі, бо з півночі грозить біда й страшна погибель.
Спустошу я уродливу й винїжену дочку Сионову.
Поприходять пастухи до неї з стадами своїми, понапинають округи неї намети свої; кожен випасувати ме займище своє.
Готуймось воювати її; рушайте, пійдемо ще ополуднї! Ой, ой! уже схиляється днина, розпростирається вечірня тїнь.
Рушайте, пійдем і нїччю та й порозвалюймо палати її!
Так бо говорить Господь сил: Рубайте дерево та насипайте вал проти Ерусалиму. Сьому городові належиться кара; в йому повно насильства.
Як криниця держить у собі воду, так і він повний все ледарством. Нахаба й тїснота голосні в йому; перед моїм лицем - повсячасно кривда й знущаннє.
Схаменись, Ерусалиме, щоб не одвернулась від тебе душа моя, щоб не зробив я тебе пусткою, землею, що нїхто не живе в їй.
Так говорить Господь Саваот: До щаду обберуть останок Ізраїля, як оббірають грони на виноградинї; роби рукою твоєю, як оббираючий виноградину, що наповнює нею коші.
До кого ж менї говорити, кого вговорювати, щоб чули? Ухо бо в їх затулене, й не можуть чути; слово Господнє - се в них жарт; не любе воно їм.
Тим то я й палаю гнївом Господнїм, не вгамую його в собі; виллю його на дїтвору на улицї, й на громаду молодцїв; займуть мужа з жоною в полонь, і старого з дїдом старезним.
Домівки ж їх попереходять до другого, й поля й жінки заразом; простягну бо руку мою на осадників сієї землї, говорить Господь.
Бо від наймолодшого та й до найстарійшого дбають вони всї про наживу, й від пророка до сьвященника - всї витворяють оману.
Легко важять вони собі рани в людей моїх і думають хутко позагоювати, говорючи: "Спасеннє!" мир! а нїякого мира нема.
Хиба вони соромляться, витворяючи гидоти? Нї, нема їм сорома, не червонїють, та й не тямлять уже, що то таке соромитись. Тим і попадають вони між поваленими, як надійде година моєї кари, говорить Господь.
Так говорить Господь: З'упинїтесь на дорогах ваших, і роздивітесь, та розпитайте про дороги, що ними ходжено в давнезні давна, де дорога до щастя, та й ступайте нею, а знайдете впокій душам вашим. Вони ж сказали: Не пійдемо.
Тодї поставив я сторожів до вас, і повелїв: Уважайте на сей трубний голос. Вони ж мовляли: Не будемо слухати.
Оце ж слухайте, народи, й знай, громадо, що з ними буде.
Слухай, земле! се я наведу лихолїттє на сей люд, - овощ мислей їх; бо вони на мої слова не вважали, а науку мою відпихали.
Що менї кадило з Себи, та пахуще зїллє здалека? Всепаленнєм од вас і жертвами вашими я гидую.
Тим же то так говорить Господь: Ось, я положу сим людям спотику на дорозї, і спотикнуться об її й батьки й сини, та й сусїд погибне з сусїдом.
Так говорить Господь: Се йде народ із північньої землї, й великий люд підіймається з найдальшого кутка землї;
Несуть лука й списа. Жорстокі вони, не змилосердяться; ревуть, як море, йдуть комонником збройно, як один чоловік, воювати тебе, дочко Сионова.
Почули ми вістку про них, та й руки в нас помлїли, туга обняла нас, тремтимо, як породїля.
Не виходьте в поле, й не ходїть по дорозї: меч бо в руцї в ворога, страхіттє навкруги.
Ой ти, дочко мого люду! підпережись веретом, посип себе попелом, заридай, заплач гірко, як по синові одинчикові: незабаром нападе на нас погубник.
Пробником поставив я тебе в людей моїх, щоб ти розізнав і вислїдив путь їх.
Всї вони упрямі зрадники, живуть неправдою; се мідь і залїзо вони, - всї попсовані.
Міх перестав роздувати, огонь пожер олово; плавильник плавив надармо: ледачі не віддїлились.
Вибракованим сріблом звати муть їх, бо Господь відкинув їх.
Скріпіться, сини Веніямина, з посеред Єрусалиму і в Текуї дайте знак трубою, і над Веттахармою підніміть знак, бо зло заглянуло з півночі, і стається велике знищення,
і твоя висота буде забрана, дочко Сіона.
На неї прийдуть пастухи і їхні стада і поставлять на ній шатра довкруги і пастимуть кожний своєю рукою.
Приготовіться проти неї на війну, встаньте і підемо проти неї вполудне. Горе нам, бо нахилився день, бо зникають тіні вечора.
Встаньте і підемо в ночі і знищимо її основи.
Бо так говорить Господь: Зрубай її дерево, вилий на Єрусалим силу. О брехливе місто, в ньому всяке гноблення.
Як став холодить воду, так холодить її злобу. Безбожність і терпіння почується в ній, воно постійно перед її лицем. Трудом і биттям
будеш напоумлений, Єрусалиме. Хай не відійде моя душа від тебе, щоб Я тебе не зробив непрохідною землею, яка не буде замешкана.
Бо так говорить Господь: Збирайте, збирайте як виноград осталих Ізраїля, поверніть як той, що зриває до свого коша.
До кого заговорю і засвідчу, і він послухає? Ось їхні уха необрізані, і не можуть чути. Ось господне слово було їм на погорду, не забажають його.
І Я сповнив мій гнів і задержав і Я їх не викінчив. Вилию на немовлят зі зовні, і на збір молодих разом, бо чоловік і жінка будуть захоплені, старий з тим, що має багато днів.
І повернені будуть іншим їхні доми, поля і їхні жінки разом, бо простягну мою руку на тих, що живуть на цій землі, говорить Господь.
Бо від їхнього малого і аж до великого всі поповнили беззаконня, від священика і аж до фальшивого пророка всі зробили брехню.
І лікували побиття мого народу погорджуючи і кажучи: Мир, мир. І де є мир?
Бо вони завстидалися і послабли. І ані коли вони завстиджені завстидалися не пізнали їхнього нещастя. Через це впадуть у їхньому падінню і згинуть в часі відвідин, сказав Господь.
Так говорить Господь: Стійте на дорогах і погляньте, і запитайте про вічні господні стежки і погляньте, яка дорога добра, і ходіть нею, і знайдете очищення для ваших душ. І сказали: Не підемо.
Я над вами поставив сторож, послухайте голос труби. І сказали: Не послухаємо.
Через це почули народи і пастухи їхніх стад.
Послухай, земле. Ось Я наводжу зло на цей нарід, плід їхнього відвернення. Бо вони не сприйняли моїх слів і відкинули мій закон.
Навіщо Мені несете ладан із Сави і цинамон з землі здалека? Ваші цілопалення не прийняті, і ваші жертви Мені не милі.
Через це так говорить Господь: Ось Я даю слабість на цей нарід, і в ньому послабнуть батьки і сини разом, сусід і його ближній згинуть.
Так говорить Господь: Ось з півночі приходить нарід, і нарід підніметься з краю землі.
Держатимуть лук і спис, він жорстокий і не помилує, його голос як море, що хвилюється, він вишикується на конях і колісницях як огонь на війну проти тебе, дочко Сіон.
Ми почули чутку про них, зівяли наші руки, нас охопила скорбота, болі як в тієї, що родить.
Не виходьте в поле і не ходіть по дорогах, бо довкруги живе меч ворогів.
Дочко мого народу, підпережися мішком, посип себе попелом, зроби собі плач за улюбленим, жалібний плач, бо нагло на нас прийде терпіння.
Випробованим дав Я тебе у випробованих народах, і пізнаєш Мене коли Я буду випробовувати їхню дорогу.
Всі неслухняні, що ходять зігнені, мідь і залізо, всі зітлілі.
Не стало ковальського міха при огні, не стало олова. На марно кує коваль, їхня злоба не розтаяла.
Назвіть їх не випробованим сріблом, бо Господь їх відкинув.
Бегите, дети Вениаминовы, из среды Иерусалима, и в Фекое трубите трубою и дайте знать огнем в Бефкареме, ибо от севера появляется беда и великая гибель.
Разорю Я дочь Сиона, красивую и изнеженную.
Пастухи со своими стадами придут к ней, раскинут палатки вокруг нее; каждый будет пасти свой участок.
Приготовляйте против нее войну; вставайте и пойдем в полдень. Горе нам! день уже склоняется, распростираются вечерние тени.
Вставайте, пойдем и ночью, и разорим чертоги ее!
Ибо так говорит Господь Саваоф: рубите дерева и делайте насыпь против Иерусалима: этот город должен быть наказан; в нем всякое угнетение.
Как источник извергает из себя воду, так он источает из себя зло: в нем слышно насилие и грабительство, пред лицем Моим всегда обиды и раны.
Вразумись, Иерусалим, чтобы душа Моя не удалилась от тебя, чтоб Я не сделал тебя пустынею, землею необитаемою.
Так говорит Господь Саваоф: до конца доберут остаток Израиля, как виноград; работай рукою твоею, как обиратель винограда, наполняя корзины.
К кому мне говорить и кого увещевать, чтобы слушали? Вот, ухо у них необрезанное, и они не могут слушать; вот, слово Господне у них в посмеянии; оно неприятно им.
Поэтому я преисполнен яростью Господнею, не могу держать ее в себе; изолью ее на детей на улице и на собрание юношей; взяты будут муж с женою, пожилой с отжившим лета.
И домы их перейдут к другим, равно поля и жены; потому что Я простру руку Мою на обитателей сей земли, говорит Господь.
Ибо от малого до большого, каждый из них предан корысти, и от пророка до священника - все действуют лживо;
врачуют раны народа Моего легкомысленно, говоря: "мир! мир!", а мира нет.
Стыдятся ли они, делая мерзости? нет, нисколько не стыдятся и не краснеют. За то падут между падшими, и во время посещения Моего будут повержены, говорит Господь.
Так говорит Господь: остановитесь на путях ваших и рассмотрите, и расспросите о путях древних, где путь добрый, и идите по нему, и найдете покой душам вашим. Но они сказали: "не пойдем".
И поставил Я стражей над вами, сказав: "слушайте звука трубы". Но они сказали: "не будем слушать".
Итак слушайте, народы, и знай, собрание, что с ними будет.
Слушай, земля: вот, Я приведу на народ сей пагубу, плод помыслов их; ибо они слов Моих не слушали и закон Мой отвергли.
Для чего Мне ладан, который идет из Савы, и благовонный тростник из дальней страны? Всесожжения ваши неугодны, и жертвы ваши неприятны Мне.
Посему так говорит Господь: вот, Я полагаю пред народом сим преткновения, и преткнутся о них отцы и дети вместе, сосед и друг его, и погибнут.
Так говорит Господь: вот, идет народ от страны северной, и народ великий поднимается от краев земли;
держат в руках лук и копье; они жестоки и немилосерды, голос их шумит, как море, и несутся на конях, выстроены, как один человек, чтобы сразиться с тобою, дочь Сиона.
Мы услышали весть о них, и руки у нас опустились, скорбь объяла нас, муки, как женщину в родах.
Не выходите в поле и не ходите по дороге, ибо меч неприятелей, ужас со всех сторон.
Дочь народа моего! опояшь себя вретищем и посыпь себя пеплом; сокрушайся, как бы о смерти единственного сына, горько плачь; ибо внезапно придет на нас губитель.
Башнею поставил Я тебя среди народа Моего, столпом, чтобы ты знал и следил путь их.
Все они - упорные отступники, живут клеветою; это медь и железо, - все они развратители.
Раздувальный мех обгорел, свинец истлел от огня: плавильщик плавил напрасно, ибо злые не отделились;
отверженным серебром назовут их, ибо Господь отверг их.