«Коли хочеш повернутись, о Ізраїлю, - слово Господнє, - то повернись до мене. І коли відкинеш твої гидоти з-перед мене, то не блукатимеш.
А й божитимешся: Жив Господь! У правді, правоті, справедливості тоді народи ним благословлятимуться і ним похваляться.»
Так бо говорить Господь до мужів Юдеї та до Єрусалиму: «Розорюйте собі нові ниви і не стійте поміж будяками.
Пообрізуйтеся заради Господа, усуньте необрізаність вашого серця, ви, мужі Юдеї та мешканці єрусалимські, щоб вогнем не вибухнув гнів мій і не горів, - і нікому б гасити його з-за ледарства вчинків ваших.
Оповістіть у Юдеї й розголосіть у Єрусалимі; скажіть: Сурміть сурмою по країні! Кричіть уголос, промовляйте: Збирайтесь, ходімо у міста-твердині!
Поставте стяг у напрямі Сіону, втікайте, не спиняйтесь, бо я наведу з півночі лихо і велике нещастя.
Виповзає лев з гущавини своєї, вирушає губитель народів, виходить із свого місця, щоб пусткою зробити край твій; міста твої будуть зруйновані, без мешканців залишаться.
Тому веретищем підпережіться; плачте, лементуйте, не відвернувсь бо від нас палкий гнів Господній.
І станеться в той день, - слово Господнє, - що у царя зомліє серце й у князів; священики вжахнуться, і пророки стуманіють.
І скажуть: Ой, Господи Боже! Вельми завів єси люд цей і Єрусалим, казавши: Мир у вас буде! А меч, тим часом, аж до душі доходить!
Тоді казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Вітер палкий повіяв з узвиш у пустині в напрямі до дочки народу мого; та не на те, щоб провівати й не для того, щоб прочищати.
Занадто сильний вітер прийшов до мене. Ось і я виречу суд над ними.
Здіймається він, неначе хмара, а колісниці його, немов вихор; коні його від орлів прудкіші. Горе нам! Ми бо пропащі.
Змий злобу з твого серця, Єрусалиме, якщо хочеш урятуватись. Докіль у тобі перебуватимуть думки твої зловісні?
Бо з Дану голос вістить, з гори Ефраїм лихо голосить.
Дайте народам про те знати, оповістіть у Єрусалимі. З далекої землі приходять облягати, здіймають проти міст юдейських свій галас.
Мов польові чати, вишиковуються вколо нього, бо збунтувався проти мене, - слово Господнє.
Твої вчинки й твої діяння тобі це спричинили. Ось твоя злоба! Така вона гірка, що доходить аж до серця твого.
Ой моє нутро, моє нутро! Умліваю я. Ой оболони мого серця! Серце ниє у мене. Ніяк не змовчу, бо звук сурми, душе моя, почула єси, військовий сполох.
Нещастя за нещастям звістують, спустошено цілу країну. Раптом зруйновано мої намети, умить - мої опони.
Чи довго бачитиму стяги, звук сурми буду чути?
Бо народ мій безглуздий; вони мене не знають. Дурні з них діти, і розуму в них немає; розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють.»
Глянув я на землю, і ось вона пуста й пустошня; на небо - і не було на ньому світла.
Глянув на гори, а вони тряслися, і всі горби хитались.
Глянув, і ось ані людини, й небесні птахи геть порозлітались.
Глянув, аж ось плодюче поле -пустиня, і всі його міста в руїнах -перед Господом, перед палким його гнівом.
Так бо сказав Господь: «Пусткою пойметься уся країна, та я не вигублю дощенту.
Тим то земля засумує, і потемніє вгорі небо; бо я сказав так, я так призначив, а в тому я не поступлюся.»
Від галасу комонних та лучників ціле місто втікає; вони ховаються по нетрях, здираються на скелі. Усі міста покинуто, ані одного в них мешканця.
І ти, пограбована, що діятимеш? Вдягаєшся у кармазини, приоздоблюєшся у золоті окраси, побільшуєш очі красилом, - та марне оте прикрашання твоє! Погорджують тобою твої коханці, вони життя у тебе відібрати прагнуть.
Я чую крик, немов би породіллі, немов би зойк тієї, що вперше народжує; крик дочки Сіону, що стогне, що простягає руки: «Ой лишенько моє! Душа моя перед убивцями умліває!»
Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, каже Господь, до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись!
І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть.
Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині, і не сійте в тернину!
Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!
Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю! Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних!
Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з півночі зло приведу, і велике нещастя...
Лев виходить із своєї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушає із місця свого, щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця!...
Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться!
І станеться в день той, говорить Господь, згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються
й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: Буде вам мир, а меч доторкнувся ось аж до душі!...
Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він!
Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, і над ними Я суд прокажу...
Ось він прийде, як хмари, й як буря його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!...
Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?
Бо голос доносить із Дану й звіщає погибіль з Єфремових гір...
Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста!
Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь!
Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого...
Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!
Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої...
Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?
Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра!
Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла!
Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються!
Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне.
Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву Його...
Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню!
І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того...
Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й злізуть на скелі... Всі міста покинуті, і немає нікого, хто мешкав би в них...
А ти, поруйнована, дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти зодягаєш себе в кармазин, хоч прикрашуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуєш фарбою, та надаремно прикрашуєшся: обридили тобою коханці твої, на життя твоє важать вони!
Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, вона стогне, заломлює руки свої та голосить: Ой, горе мені, бо попало життя моє вбивникам!...
Коли хочеш навернутись, Ізраїлю, говорить Господь, навернись до мене; і як повикидаєш гидоти твої з перед мене, то не будеш блукатись.
Тодї божити мешся: "Так певно, як жив Господь!" у правдї, в судї й справедливостї; й благословити муть його народи і будуть ним хвалитись.
Так бо говорить Господь мужам Юдиним і Ерусалимським: Почнїть орати на нових нивах та й не сїйте вже між терниною;
Пообрізуйте задля Господа, і здійміте крайне тїло з серця вашого, ви, мужі Юдині, й ви, осадники Ерусалимські, щоб не запалав огнем гнїв мій та й не горів незгасимо через ледачі нахили ваші.
Оповістїте в Юдеї й розголосїть у Ерусалимі, говоріть і трубіте трубою по країнї; покликуйте голосно й промовляйте: Збірайтесь, та ходїмо в утверджені городи!
Виставте стяга 'д Сионові, - втїкайте без упину, бо я приведу з півночі велике лихо й страшну пагубу.
Ось, виходить лев із леговища свого, виступає губитель народів: він рушає з свого місця, щоб твою землю зробити пусткою; міста твої будуть розбурені й обезлюджені.
Оце ж попідперезуйте веретище, плачте й голосїте, бо нїщо не одверне од нас яростї Господньої.
І станеться того часу, говорить Господь, що зомлїє серце в царя й в князїв, і вжахнуться сьвященники й стуманїють пророки.
І промовив я: Ой Господи Боже! хиба ж ти лиш обманював народ сей і Ерусалим, говорючи: "Мир буде в вас"; а се ось меч доходить до душі?
Того часу казати муть про сї люде й про Ерусалим: Палкий вітер повіяв з висот у пустинї на дорогу дочки народу мого, та не про те, щоб повівати, й не про те, щоб очищати;
Прийде звідти до мене ще більший вітер, і я виречу суд над ними.
Гляньте, він здіймається, наче хмара, а колесницї його - мов вихор, конї ж його швидші над орли; горе нам! ми пропащі.
Позмивай же ледарство з серця твого, Ерусалиме, щоб тобі врятуватись: докіль іще гнїздити муться в тобі ледачі думки?
Ось бо вже доходить голос від Дана й пагубна вість із гори Ефраїмової:
Дайте знати народам, звістїть Ерусалимові, що наступають з далекого краю його облягати, і здіймають крик проти міст Юдейських.
Як польова чата, обступають вони його навкруги, бо він зворохобивсь проти мене, говорить Господь.
Твої то путї й учинки твої наробили тобі оце; се вроджай з ледарства твого такий гіркій, що аж до серця тобі доходить.
Ой утробо ж моя, утробо! смуток в глибинї серця мого, трівожиться в менї серце моє; не вмовчу нїяк; ти бо чуєш, душе моя, трубний гук, боєвий галас.
Нещастє за нещастєм: усю країну пустошать; несподївано звойовано хати мої, в одну хвилину - намети мої.
Ой чи довго ж я ще буду бачити стяги, зачувати гук труби?
Се з того, що нарід мій безглуздий - не знає мене: ой нерозумні вони дїти, нема в них глузду; мудрі вони на лихе, добре ж не вміють чинити.
Подивлюсь на землю - і ось вона порожна й пуста, - на небо, а нема на йому сьвітла.
Гляну на гори, а вони дрожать, та й усї горби хитаються.
Озираюсь - і ось, нї людини, ба й всї птахи піднебесні порозлїтались.
Дивлюсь, та бо й Кармель - пустиня, й усї міста порозвалювані від лиця Господнього, від гнїву й досади його.
Так бо сказав Господь: Візьметься пусткою вся країна, та я не вигублю їх до щаду.
Тим же то засумує земля й потемнїє небо в горі через те, що я так сказав, призначив та й не пожалую того й не попущу в тому.
Від галасу комонника та лучників порозбігаються всї городи, ховати муться по нетрях і вилазити муть на скелї, всї міста спустошіють і не буде в них нї одного осадника.
Ти ж, як станеш опустошена, що тодї чинити меш? Прибірайся тодї в кармазини, з'украшуй себе золотими окрасами, підмальовуй собі очі красками; шкода тобі прикрашуватись: погордували тобою любовники, - вони наставати муть на життє твоє.
Я бо чую крик, мов би породїлї, стогнаннє, неначе первородючої, - крик дочки Сионової; вона стогне, простягаючи руки свої: "Ой лишенько моє! душа моя вмлїває перед убийцями!"
Якщо Ізраїль повернеться, говорить Господь, повернеться до Mене. Якщо забере свої гидоти з своїх уст і почитатиме моє лице
і клястиметься: Живе Господь, правдою на суді і праведністю, і поблагословляться в ньому народи і в ньому похвалять Бога в Єрусалимі.
Бо так говорить Господь мужам Юди і тим, що живуть в Єрусалимі: Обновіть собі землі, що облогом, і не сійте на тернині.
Обріжтеся вашому Богові і відкиньте твердосердя вашого серця, чоловіки Юди, і ви, що живете в Єрусалимі, щоб мій гнів не вийшов як огонь і не загорівся, і не буде того, хто загасить, від лиця злоби ваших задумів.
Сповістіть в Юді, і хай почується в Єрусалимі. Скажіть: Дайте трубою знак на землі і закричіть сильно. Скажіть: Зберіться, і ввійдемо до укріплених міст.
Взявши, втечіть до Сіону. Поспішіться, не стійте, бо Я наводжу з півночі зло і велике знищення.
Зі свого леговища вийшов лев, що нищить народи, він піднявся і вийшов зі свого місця, щоб поставити землю на спустошення, і міста будуть знищені, щоб у них не жили.
Тому підпережіться мішками і плачте і кричіть, томущо від вас не відвернувся господний гнів.
І буде, що в тому дні, говорить Господь, згине серце царя і серце володарів, і жахнуться священики і пророки жахнуться.
І я сказав: Ти, що є, Володарю, Господи, чи ж обманюючи Ти обманув цей нарід і Єрусалим, кажучи: Мир буде, і ось меч доторкнувся аж до їхньої душі.
В тому часі скажуть цьому народові і Єрусалимові: Дух блудження в пустині, дорога дочки мого народу не на чистоту, ані не на святість.
Дух повноти прийде на мене. Тепер же я скажу до них суди.
Ось вийде як хмара, і його колісниці як буря, його коні швидші від орлів. Горе нам, бо ми в біді.
Помий від зла твоє серце, Єрусалиме, щоб ти спасся. Аж доки в тобі будуть задуми твоїх бід?
Бо голос того, що сповіщає, прийде з Дану, і почується біда з гори Ефраїма.
Згадайте народи: Ось прийшли. Сповістіть в Єрусалимі: Групи приходять з землі здалека і дали свій голос на міста Юди.
Вони повстали на нього довкруги як ті, що сторожать поле, бо ти Мене знехтував, говорить Господь.
Твої дороги і твої задуми це тобі зробили. Це твоя злоба, бо вона гірка, бо доторкнулася аж до твого серця.
Мій живіт, мій живіт болить, і почуття мого серця. Дрижить моя душа, розривається моє серце, не замовкну, бо моя душа почула голос труби, крик війни.
І клопіт знищення кличе, бо заметушилася вся земля. Нагло затривожилося шатро, роздерлися мої скіряні покриття.
Доки бачитиму втікачів, чуючи голос труб?
Томущо володарі мого народу Mене не знали, вони дурні і нерозумні сини. Вони мудрі зло чинити, а не пізнали як добро чинити.
Я поглянув на землю, і ось ніщо, і на небо, і не було його світил.
Я побачив гори, і вони тремтіли, і всі горби тряслися.
Я поглянув, і ось не було людини, і всі птахи неба були перелякані.
Я побачив, і ось Кармил спустошений, і всі міста спалені перед господним лицем, і були розбиті перед лицем гніву його люті.
Так говорить Господь: Вся земля буде пустинею, але не викінчу.
Хай над цими заплаче земля, і хай небо вгорі потемніє, бо Я сказав і не роздумаюся, Я поклявся і не відвернуся від цього.
Від голосу вершника і того, що натягає лук, втекла вся країна. Влізли до печер і сховалися в гаї і вилізли на скелі. Всяке місто опущене, людина в них не живе.
І ти що зробиш? Чи зодягнешся кармазином і прикрасишся золотою прикрасою, і чи прикрасиш стібієм твої очі? Марна твоя прикраса. Тебе відкинули твої любовники, вони шукатимуть твою душу.
Бо Я почув голос наче (голос) тієї, що родить, твій стогін наче тієї, що вперше родить, голос дочки Сіону. Вона ослабне, і опустить свої руки: Горе мені, бо мене опускає моя душа задля вбитих.
Если хочешь обратиться, Израиль, говорит Господь, ко Мне обратись; и если удалишь мерзости твои от лица Моего, то не будешь скитаться.
И будешь клясться: "жив Господь!" в истине, суде и правде; и народы Им будут благословляться и Им хвалиться.
Ибо так говорит Господь к мужам Иуды и Иерусалима: распашите себе новые нивы и не сейте между тернами.
Обрежьте себя для Господа, и снимите крайнюю плоть с сердца вашего, мужи Иуды и жители Иерусалима, чтобы гнев Мой не открылся, как огонь, и не воспылал неугасимо по причине злых наклонностей ваших.
Объявите в Иудее и разгласите в Иерусалиме, и говорите, и трубите трубою по земле; взывайте громко и говорите: "соберитесь, и пойдем в укрепленные города".
Выставьте знамя к Сиону, бегите, не останавливайтесь, ибо Я приведу от севера бедствие и великую гибель.
Выходит лев из своей чащи, и выступает истребитель народов: он выходит из своего места, чтобы землю твою сделать пустынею; города твои будут разорены, останутся без жителей.
Посему препояшьтесь вретищем, плачьте и рыдайте, ибо ярость гнева Господня не отвратится от нас.
И будет в тот день, говорит Господь, замрет сердце у царя и сердце у князей; и ужаснутся священники, и изумятся пророки.
И сказал я: о, Господи Боже! Неужели Ты обольщал только народ сей и Иерусалим, говоря: "мир будет у вас"; а между тем меч доходит до души?
В то время сказано будет народу сему и Иерусалиму: жгучий ветер несется с высот пустынных на путь дочери народа Моего, не для веяния и не для очищения;
и придет ко Мне оттуда ветер сильнее сего, и Я произнесу суд над ними.
Вот, поднимается он подобно облакам, и колесницы его - как вихрь, кони его быстрее орлов; горе нам! ибо мы будем разорены.
Смой злое с сердца твоего, Иерусалим, чтобы спастись тебе: доколе будут гнездиться в тебе злочестивые мысли?
Ибо уже несется голос от Дана и гибельная весть с горы Ефремовой:
объявите народам, известите Иерусалим, что идут из дальней страны осаждающие и криками своими оглашают города Иудеи.
Как сторожа полей, они обступают его кругом, ибо он возмутился против Меня, говорит Господь.
Пути твои и деяния твои причинили тебе это; от твоего нечестия тебе так горько, что доходит до сердца твоего.
Утроба моя! утроба моя! скорблю во глубине сердца моего, волнуется во мне сердце мое, не могу молчать; ибо ты слышишь, душа моя, звук трубы, тревогу брани.
Беда за бедою: вся земля опустошается, внезапно разорены шатры мои, мгновенно - палатки мои.
Долго ли мне видеть знамя, слушать звук трубы?
Это оттого, что народ Мой глуп, не знает Меня: неразумные они дети, и нет у них смысла; они умны на зло, но добра делать не умеют.
Смотрю на землю, и вот, она разорена и пуста, - на небеса, и нет на них света.
Смотрю на горы, и вот, они дрожат, и все холмы колеблются.
Смотрю, и вот, нет человека, и все птицы небесные разлетелись.
Смотрю, и вот, Кармил - пустыня, и все города его разрушены от лица Господа, от ярости гнева Его.
Ибо так сказал Господь: вся земля будет опустошена, но совершенного истребления не сделаю.
Восплачет о сем земля, и небеса помрачатся вверху, потому что Я сказал, Я определил, и не раскаюсь в том, и не отступлю от того.
От шума всадников и стрелков разбегутся все города: они уйдут в густые леса и влезут на скалы; все города будут оставлены, и не будет в них ни одного жителя.
А ты, опустошенная, что станешь делать? Хотя ты одеваешься в пурпур, хотя украшаешь себя золотыми нарядами, обрисовываешь глаза твои красками, но напрасно украшаешь себя: презрели тебя любовники, они ищут души твоей.
Ибо Я слышу голос как бы женщины в родах, стон как бы рождающей в первый раз, голос дочери Сиона; она стонет, простирая руки свои: "о, горе мне! душа моя изнывает пред убийцами".