Велике завдання припало для кожного, і важке ярмо на дітях Адама, - і то вже від дня виходу з материнського лона аж до дня, як повертається до спільної всім неньки.
Їхні думки, сердешний страх -міркування про майбутнє, про смерти день.
Від того, хто сидить на престолі у славі, до того, хто, впокорений, у поросі й попелі;
від того, хто носить багряницю й вінець, до того, хто вгортається у грубу тканину, - скрізь лють і заздрощі, замішання й неспокій, страх супроти смерти, пересердя і сварка.
А під час відпочинку на постельному ложі - сон уночі лише думку заколочує.
Трохи відпочивши, або й зовсім ні, у сні від того втомлений, мов удень на варті, бентежений маривом серця свого, - неначе б він утікав від битви.
У хвилину ж, коли мав рятуватись, - пробудився та й чудується, що не було чого страхатися!
Для кожного створіння, від людини аж до скотини, а для грішників ще всемеро більш оте:
смерть і кров, чвари і меч, злидні та голод, утиски й бич.
Усе те створилося для беззаконних, а через них стався й потоп.
Усе, що з землі, знов піде в землю, а те, що з води, повернеться в море.
Усяке підкупство й несправедливість ізникнуть, вірність же буде стояти повіки.
Багатства неправедних, наче пічка, щезнуть, мов сильний грому удар, що гуркотить під час зливи.
Поки руки взнесені, інші радіють, та уготований цілковитий загин переступцям:
нащадки безбожних віття не пустять, нечестивця коріння - на голій скелі,
мов тростина при водах на березі річки, що раніш від іншої вирвана буде.
Ласка, то щось, мов рай благословенний, і добродійство перебуває повіки.
Життя самодостатнього й роботящого - солодке, та над одним і другим - скарбу знахідник.
Діти й будова міст ім'я увічнюють, але понад те - винайдена мудрість; стада й засіви надають поваги, та понад цим і тим - жінка бездоганна.
Вино та музика серце звеселяють, та понад одним і другим - любов до мудрости.
Сопілка й гарфа спів умилозвучують, та над одним і другим - любий голос.
Ласкавість і краса радують око, та над цим і тим - зеленая нива.
Час до часу стрічаються друг і товариш, та над цим і тим - жінка з чоловіком.
За години скрути брати й помічники, та понад цих і тих рятує -добродійство.
Золото й срібло скріплюють ноги, та понад це і те ціниться добра рада.
Багатство й сила додають відваги, та понад це і те - страх Господній: як є страх Господній, то нічого не бракує - з ним не треба й допомоги шукати!
Острах Господній - наче рай благословенний, він краще захищає, ніж слава сама.
Сину, не живи жебрацьким життям: як жебрати вже, то краще померти.
Той, хто заглядається на чужу трапезу, живе життям, що не є життям: чужими стравами себе він осквернює - розумний і освічений того вистерігається.
Устам безстидного жебрати приємно, та в нутрі його все ж вогонь займеться.
-
-
-
-
Великий труд створений для кожної людини і тяжке ярмо для синів Адама від днів виходу з лона їхньої матері аж до днів повороту до матері всіх.
Їхні задуми і страх серця, роздумування про очікуване, день смерті.
Від того, що сидить на престолі слави, і аж до впокореного в землі і попелі,
від того, що носить синю одіж і вінець, і аж до зодягненого незабарвленим льоном гнів і ревнування і тривога і заколот і страх смерті і ворожнеча і гнів.
І в часі спочинку на ліжку нічний сон міняє його розум.
Малий як ніщо спочинок, і від нього в снах як у дні трудиться, замішаний видіням свого серця як той, що втік від лиця війни.
В часі своєї потреби він встав і дивувався, що немає нічого страшного.
(Це буває) з усяким тілом від людини аж до скотини, і на грішних всемеро більше до цього.
Смерть і кров і гнів і меч, напади, голод і розбиття і бичування,
для беззаконних створено це все, і через них стався потоп.
Все, що з землі, повертається до землі, і що від вод, повертається до моря.
Всякий дар і беззаконня вигубиться, і віра стоятиме на віки.
Маєтки безбожних висохнуть як ріка, і загримить як великий грім в дощі.
Коли він відкриє руки він розвеселиться, так вповні зникнуть переступники.
Нащадки безбожних не розмножать віття, і вони нечисті коріння на нетесанім камені.
Тростина при всякій воді і березі ріки виполеться перед всякою травою.
Ласка як рай в благословеннях, і милостиня останеться на віки.
Життя самовистарчального і робітника посолодиться, і хто знайшов скарб більший від обох.
Діти і будування міста скріплюють імя, і несплямлена жінка вважається кращою від обох.
Вино і музики веселять серце, і любов мудрости більша від обох.
Сопілка і псалтир засолоджують члени тіла, і солодкий язик понад обох.
Око полюбить ласку і красу і зелень насіння понад оба.
Приятель і друг, що зустрічаються час до часу і жінка з чоловіком більше від обох.
Брати і поміч на час скорби, і понад обох визволить милостиня.
Золото і срібло закріплять ноги, і рада вважається кращою від обох.
Маєток і сила піднесуть серце вгору, і кращий від обох господний страх. В господньому страху немає страти, і не потрібно йому шукати помочі.
Господний страх як рай благословення, і покрив його більше від всякої слави.
Дитино, не жий життям жебрака. Краще померти ніж жебрати.
Чоловік, що дивиться на чужий стіл, його життя не є життям, він занечистить свою душу чужими стравами. А розумний і напоумлений чоловік обережеться.
В устах безвстидного прохання буде солодким, і в його животі загориться огонь.
Много трудов предназначено каждому человеку, и тяжело иго на сынах Адама со дня исхода из чрева матери их до дня возвращения к матери всех.
Мысль об ожидаемом и день смерти производит в них размышления и страх сердца.
От сидящего на славном престоле и до поверженного на земле и во прахе,
от носящего порфиру и венец и до одетого в рубище, - (40-5)у всякого досада и ревность, и смущение, и беспокойство, и страх смерти, и негодование, и распря,
(40-5)и во время успокоения на ложе ночной сон расстраивает ум его.
(40-6)Мало, почти совсем не имеет он покоя, и потому и во сне он, как днем, на страже: (40-7)будучи смущен сердечными своими мечтами, как бежавший с поля брани,
(40-7)во время безопасности своей он пробуждается и не может надивиться, что ничего не было страшного.
(40-8)Хотя это бывает со всякою плотью, от человека до скота, но у грешников в семь крат более сего.
(40-9)Смерть, убийство, ссора, меч, бедствия, голод, сокрушение и удары, -
(40-10)все это - для беззаконных; и потоп был для них.
(40-11)Все, что от земли, обращается в землю, и что из воды, возвращается в море.
(40-12)Всякий подарок и несправедливость будут истреблены, а верность будет стоять вовек.
(40-13)Имения неправедных, как поток, иссохнут и, как сильный гром при проливном дожде, прогремят.
(40-14)Кто открывает руку, тот бывает весел; а преступники вконец погибнут.
(40-15)Потомки нечестивых не умножат ветвей, и нечистые корни - на утесистой скале:
(40-16)осока при всякой воде и на берегу реки скашивается прежде всякой другой травы.
(40-17)Благотворительность, как рай, полна благословений, и милостыня пребывает вовек.
(40-18)Жизнь довольного своею участью и труженика сладостна; но превосходит обоих тот, кто находит сокровище.
(40-19)Дети и построение города увековечивают имя, но превосходнее того и другого считается безукоризненная жена.
(40-20)Вино и музыка веселят сердце, но лучше того и другого - любовь к мудрости.
(40-21)Свирель и гусли делают приятным пение, но лучше их - приятный язык.
(40-22)Приятность и красота вожделенны для очей твоих, но более той и другой - зелень посева.
(40-23)Друг и приятель сходятся по временам, но жена с мужем - всегда.
(40-24)Братья и покровители - во время скорби, но вернее тех и других спасает милостыня.
(40-25)Золото и серебро утверждают стопы, но надежнее того и другого признаётся добрый совет.
(40-26)Богатство и сила возвышают сердце, но выше того - страх Господень: (40-27)в страхе Господнем нет недостатка, и нет надобности искать при нем помощи;
(40-28)страх Господень - как благословенный рай, и облекает его всякою славою.
(40-29)Сын мой! не живи жизнью нищенскою: лучше умереть, нежели просить милостыни.
(40-30)Кто засматривается на чужой стол, того жизнь - не жизнь: он унижает душу свою чужими яствами; (40-31)но человек разумный и благовоспитанный предостережет себя от того.
(40-32)В устах бесстыдного сладким покажется прошение милостыни, но в утробе его огонь возгорится.