Чинивши добро, знай, кому чиниш, то й матимеш подяку за твої добродійства.
Чини добро побожному, то й знайдеш нагороду, - хай не від нього, зате від Всевишнього.
Не зазнає добра, хто упертий у злому, і хто милостиню не роздає з почуттям любови.
Дай благочестивому, за грішника ж - не обставай.
Чини добро смиренному, та не подавай нечестивому: відмов йому хліба, стримайсь від подаяння, щоб він, бува, не запанував над тобою; він бо тобі подвійним злом відплатить за всі ті блага, які ти йому сподієш.
Бо й Всевишньому грішники осоружні, і нечестивим воздасть він відплатою.
Подай же доброму, а за грішника не обставай.
Друга годі спізнати у щасті, зате ворог не укриється - при нещасті.
Коли щастить комусь, то вороги його сумують, зате ж як не щастить, то й друг відступається.
Ніколи не звіряйся своєму ворогові, бо мов мідь позеленіла - така й злоба його.
Навіть як смириться він і ходитиме похнюплений, все одно будь уважний і стережися його. Наче б дзеркало витирав ти - так із ним поводься, знай, що нашарування до кінця його не приховає.
Зблизу до себе його не ставляй, щоб зваливши тебе, не став він на твоє місце. Праворуч від себе його не садови, бо намагатиметься він ослін твій засісти, - тож ти кінець-кінцем слова мої збагнеш і сумуватимеш, повчання моє згадавши.
Хто заклинача пожаліє, коли гад його вкусить, та й усіх отих, які зо звірями взаемляться?
Тож так воно й із тим, хто грішному товариш і хто в його злочинах участь бере.
Годину він побуде з тобою, а похитнись - він тебе не підтримає.
Устами своїми ворог солодкий, а в серці задумує тебе в яму звалити. Очима своїми ворог просльозиться, а знайде нагоду, то й не насититься кров'ю.
Спіткає тебе лихо - перед собою знайдеш його: ніби допомагаючи, він тебе перехопить,
прикивне головою, сплесне в долоні, багато наторочить ще й вираз обличчя змінить.
-
-
-
-
Якщо добро чиниш, знай кому робиш, і буде подяка за твою добродійність.
Добро вчини побожному, і знайдеш відплату, і якщо не від нього то від Всевишнього.
Не буде добра для того, що перебуває у злі і не дає милостині.
Дай побожному і не заступайся за грішного.
Зроби добро покірному і не дай безбожному. Затримай від нього хліби і не дай йому, щоб ними тебе не здолав. Бо в усіх добрах, які йому зробиш, знайдеш подвійне зло.
Бо і Всевишний зненавидів грішних і безбожним віддасть пімсту. А Він їх береже на день їхньої пімсти.
Дай доброму і не заступайся за грішного.
Друг не викажеться в добрі, і ворог не сховається в злі.
Як чоловік в добрі, його вороги в смутку, і в його злі й друг відлучиться.
Не вір твому ворогові на віки. Бо як ржавіє мідь, така його злоба.
І якщо буде впокорений і ходить зігнений будь впевнений (в собі) твоєю душею і бережися його і будеш для нього як витерте дзеркало, і пізнаєш що не вповні поржавів.
Не постав його при собі, щоб не став на твоїм місці, скинувши тебе. Не посади його по твоїй правиці, щоб часом не шукав твого сидіння і вкінці пізнаєш мої слова і будеш діткнений моїми словами.
Хто помилує ворожбита вкушеного змієм і всіх що приводять диких звірів?
Так хто йде до грішного чоловіка і пристає до його гріхів.
Годину побуде з тобою, і якщо відхилишся, не стерпить.
Ворог видає солодість своїми губами і своїм серцем радиться, щоб скинути тебе до рова. Ворог прослезиться своїми очима, і якщо знайде нагоду, не насититься кровю.
Коли зло тебе зустріне, знайдеш його там раніше від тебе, і як помічник він запне твою пяту.
Він киватиме своєю головою і заплескає своїми руками і багато шептатиме і змінить своє лице.
Если ты делаешь добро, знай, кому делаешь, и будет благодарность за твои благодеяния.
Делай добро благочестивому, и получишь воздаяние, и если не от него, то от Всевышнего.
Нет добра для того, кто постоянно занимается злом и кто не подает милостыни.
Давай благочестивому, и не помогай грешнику.
Делай добро смиренному, и не давай нечестивому: запирай от него хлеб и не давай ему, чтобы он чрез то не превозмог тебя;
ибо ты получил бы сугубое зло за все добро, которое сделал бы ему; ибо и Всевышний ненавидит грешников и нечестивым воздает отмщением.
Давай доброму, и не помогай грешнику.
Друг не познается в счастье, и враг не скроется в несчастье.
При счастье человека враги его в печали, а в несчастье его и друг разойдется с ним.
Не верь врагу твоему вовек, ибо, как ржавеет медь, так и злоба его:
хотя бы он смирился и ходил согнувшись, будь внимателен душею твоею и остерегайся его, и будешь пред ним, как чистое зеркало, и узнаешь, что он не до конца очистился от ржавчины;
не ставь его подле себя, чтобы он, низринув тебя, не стал на твое место; не сажай его по правую сторону себя, чтобы он когда-нибудь не стал домогаться твоего седалища, и ты наконец поймешь слова мои и со скорбью вспомнишь о наставлениях моих.
Кто пожалеет об ужаленном заклинателе змей и обо всех, приближающихся к диким зверям? Так и о сближающемся с грешником и приобщающемся грехам его:
на время он останется с тобою, но, если ты поколеблешься, он не устоит.
Устами своими враг усладит тебя, но в сердце своем замышляет ввергнуть тебя в яму: глазами своими враг будет плакать, а когда найдет случай, не насытится кровью.
Если встретится с тобою несчастье, ты найдешь его там прежде себя,
и он, как будто желая помочь, подставит тебе ногу:
будет кивать головою и хлопать руками, многое будет шептать, и изменит лицо свое.