Тому справедливо були вони покарані подібними створіннями, | коли то їх мучила безліч докучливих животин.
Своєму ж народові ти, замість тієї кари, добро діяв | і, щоб задоволити їхнє жадібне бажання, | дивну поживу зготував - перепелиць!
Отак одні, що хотіли їсти, | збридившися насланими животинами, | навіть природну охоту до їжі втратили, | другі ж, зазнавши короткочасної нестачі, | скуштували неабиякої страви.
Адже треба було, щоб отих гнобителів неминуче спіткала нестача, | а цим тільки показати, яких мук зазнали їхні вороги.
Бож як прийшла й на них страшна звірів лють, | і вони гинули від укусів в'юнких гадюк, | то не до кінця простягся гнів твій.
Вони для остороги були стривожені на час короткий, | і мали знак спасіння - на пам'ятку про заповідь твого закону;
бо хто повертавсь до нього, спасався - не тим, що бачив, | але тобою, Спасителю всього.
Тим так само довів ти нашим ворогам, | що ти рятуєш від усякого лиха.
Бо їх губили сарани та мух укуси, | і не знайшлося ліків, щоб їх врятувати, | тому, що заслужили, щоб їх карали ці животини.
Твоїх же синів не подолали навіть зуби гадюк отруйних, | бо твоє милосердя допомогло їм і врятувало їх.
Щоб вони пригадали собі твої слова, кусали їх гадюки, | але й вони негайно видужували, | щоб не впасти в глибину забуття | і не були позбавлені твоєї добродійности.
Бо ні зілля, ані припарки їх не вилікували, | лише твоє, Господи, слово, що всіх ізціляє.
Ти бо маєш владу над життям та смертю. | Ти зводиш до воріт аду й виводиш звідти.
Людина ж у своїй злобі може вбити, | однак духа, що вже вийшов, не може назад привернути, | ані звільнити душі, яку ад прийняв.
Уникнути руки твоєї - неможливо!
Нечестивих, які відмовлялись тебе пізнавати, | твоє сильне рамено карало; | на них спали небувалі дощі, градобій, зливи нестримні, | і пожер їх вогонь.
Та найдивнішим було те, що в воді, яка все гасить, | вогонь іще більшої набирав сили, | бо природа за праведних воює.
Часом бо полум'я ставало лагіднішим, | щоб не спалити тварин, що були послані на нечестивих, | а й вони самі, бачивши те, збагнули, що їх переслідує суд Божий.
А часом і серед води воно понад силу вогню палило, | щоб знищити врожай безбожної країни.
Натомість, народ твій ти годував ангельською поживою, | зсилав їм хліб готовий з неба, без утоми, | що міг був дати всяку насолоду, підхожий усякому смакові.
Так допомога твоя виявляла супроти дітей твою ніжність: | відповідно до бажання того, хто нею живився, | вона перетворювалась на те, чого хто хотів.
Сніг і лід витримували вогонь, не топились, | щоб знали, що тільки урожай ворогів | пожирав вогонь, що палив посеред граду | й посеред зливи блискав;
а щоб праведники мали чим живитись, | зрікався він навіть своєї властивої сили.
Творіння бо, слухняне тобі, Творцеві, | набирає на силі для кари грішникам, | попускає ж на благо тим, які покладаються на тебе.
Тим то й тоді, прибираючи різного вигляду, | воно служило твоїй щедрості, яка все живить, | відповідно до бажання тих, що відчувають нестачу,
щоб твої, Господи, улюблені діти знали, | що не плоди різнородні прогодовують людину, | а слово твоє зберігає тих, які в тебе вірять.
Бо те, що вогнем не могло бути знищене, | топилося відразу - нагріте слабким промінням сонця,
щоб було відомо, що, дякуючи тобі, треба випереджувати сонце | і перед тим, заки на світ благословиться, молитись тобі.
Надія бо невдячного, мов іней зимовий, розтане, | і розплинеться, наче вода, що не до вжитку.
-
-
-
-
Через це гідно були однаково мучені, і мучені були множеством диких звірів.
Замість цієї муки, зробивши добро твому народові, в бажанні пожадання Ти приготовив чужу для смаку їжу - перепелицю,
щоб вони забажавши їжі через поганий вигляд післаного і відвернулися від кінцевого бажання, а вони на коротко будучи в потребі, щоб і стали учасниками чужого смаку.
Бо потрібно щоб на тих, що панують, прийшла немилосердна потреба, а цим тільки показати як їхні вороги мучені були.
Бо і коли на них найшов страшний гнів звірів і вони вигублювалися вкусами кривих гадюк, твій гнів не остався до кінця.
А на коротко вони були стривожені для напоумлення, маючи знак спасіння на пригадку заповіді твого закону.
Бо хто повернувся спасався не через те, що бачив, але через Тебе спасителя всіх.
І в цьому Ти увірив наших ворогів, що Ти є той, Хто визволяє з усякого зла.
Бо їх забило кусання саранчі і мух, і не знайдено оздоровлення для їхньої душі, бо були гідні, щоб ці їх мучили.
А твоїх синів не здолали ані зуби отруйних зміїв, бо твоє милосердя прийшло і їх оздоровило.
Бо вкушені були на пригадку твоїх слів і швидко спасалися, щоб не впавши в глибоке забуття, не стали відчужені від твого добродійства.
Бо їх не оздоровило, ані зілля, ані обвивання, але твоє слово, Господи, яке все оздоровляє.
Бо Ти маєш владу життя і смерти і зводиш до дверей аду і виводиш.
А людина вбиває своєю злобою, а дух вийшовши не повертається, ані не повертає забраної душі.
Втекти ж від твоєї руки неможливо.
Бо ті безбожні, що відрікалися Тебе знати, були бичовані силою твоєї руки чужими дощами і градами і гнані безпощадними бурями і нищені огнем.
Бо дуже преславно більше діє огонь в воді, що все гасить, бо світ бореться за праведного.
Бо коли ущухав полумінь (це на те), щоб не спалити тих животних, що післані на безбожних, але, щоб вони дивлячись бачили, що вони переслідувані божим судом.
А коли палає і посеред води понад силу огня (це на те), щоб знищити плоди неправедної землі.
Замість цього Ти нагодував твій нарід їжею ангелів і Ти їм без труду подав з неба готовий хліб, що мав силу дати всяку насолоду і пристосований до всякого смаку.
Бо твоя підтримка виявляла твою солодість до дітей, а услуговуючи бажанню того, що їв, перемінювалося на те, що хто бажав.
Він переносив сніг і лід і огонь і не таяв, щоб вони знали, що палаючий огонь винищив плоди ворогів блискаючи в граді і в дощах.
А ось знову ж і забув про власну силу, щоб нагодувати праведних.
Бо творіння служачи Тобі Творцеві простягається на муку проти неправедних і полегшується на добродійство над тими, що надіються на Тебе.
Через це і тоді міняючись на все для того, що все даром годує, Тобі служить за бажанням потребуючих,
щоб твої сини, яких Ти полюбив, Господи, навчилися, що не роди плодів годують людину, але твоє слово зберігає тих, що Тобі вірять.
Бо не знищене огнем просто тануло підігріте малим числом лучів сонця,
щоб було відомим, що треба випередити сонце в твоїм благословенні і до Тебе молитися при сході світла.
Бо надія невдячного танутиме як зимовий іней і пролиється як непотрібна вода.
Посему они достойно были наказаны чрез подобных животных и терзаемы множеством чудовищ.
Вместо такого наказания Ты благодетельствовал народу Твоему: в удовлетворение прихоти их Ты приготовил им в насыщение необычайную пищу -- перепелов,
дабы те, мучимые голодом, по отвратительному виду насланных гадов, отказывали и необходимому позыву на пищу, а эти, кратковременно потерпев недостаток, вкусили необычайной пищи.
Ибо тех притеснителей должен был постигнуть неотвратимый недостаток, а этим только нужно было показать, как мучились враги их.
И тогда, как постигла их ужасная ярость зверей и они были истребляемы угрызениями коварных змиев, гнев Твой не продолжился до конца.
Но они были смущены на краткое время для вразумления, получив знамение спасения на воспоминание о заповеди закона Твоего,
ибо обращавшийся исцелялся не тем, на что взирал, но Тобою, Спасителем всех.
И этим Ты показал врагам нашим, что Ты -- избавляющий от всякого зла:
ибо их убивали уязвления саранчи и мух, и не нашлось врачевства для души их, потому что они достойны были мучения от сих.
А сынов Твоих не одолели и зубы ядовитых змиев, ибо милость Твоя пришла на помощь и исцелила их.
Хотя они и были уязвляемы в напоминание им слов Твоих, но скоро были и исцеляемы, дабы, впав в глубокое забвение оных, не лишились Твоего благодеяния.
Не трава и не пластырь врачевали их, но Твое, Господи, всеисцеляющее слово.
Ты имеешь власть жизни и смерти и низводишь до врат ада и возводишь.
Человек по злобе своей убивает, но не может возвратить исшедшего духа и не может призвать взятой души.
А Твоей руки невозможно избежать,
ибо нечестивые, отрекшиеся познать Тебя, наказаны силою мышцы Твоей, быв преследуемы необыкновенными дождями, градами и неотвратимыми бурями и истребляемы огнем.
Но самое чудное было то, что огонь сильнее оказывал действие в воде, все погашающей, ибо самый мир есть поборник за праведных.
Иногда пламя укрощалось, чтобы не сжечь животных, посланных на нечестивых, и чтобы они, видя это, познали, что преследуются судом Божиим.
А иногда и среди воды жгло сильнее огня, дабы истребить произведения земли неправедной.
Вместо того народ Твой Ты питал пищею ангельскою и послал им, нетрудящимся, с неба готовый хлеб, имевший всякую приятность по вкусу каждого.
Ибо свойство пищи Твоей показывало Твою любовь к детям и в удовлетворение желания вкушающего изменялось по вкусу каждого.
А снег и лед выдерживали огонь и не таяли, дабы они знали, что огонь, горящий в граде и блистающий в дождях, истреблял плоды врагов.
Но тот же огонь, дабы напитались праведные, терял свою силу.
Ибо тварь, служа Тебе, Творцу, устремляется к наказанию нечестивых и утихает для благодеяния верующим в Тебя.
Посему и тогда она, изменяясь во все, повиновалась Твоей благодати, питающей всех, по желанию нуждающихся,
дабы сыны Твои, которых Ты, Господи, возлюбил, познали, что не роды плодов питают человека, но слово Твое сохраняет верующих в Тебя.
Ибо неповреждаемое огнем, будучи согреваемо слабым солнечным лучом, тотчас растаявало,
дабы известно было, что должно предупреждать солнце благодарением Тебе и обращаться к Тебе на восток света.
Ибо надежда неблагодарного растает, как зимний иней, и выльется, как негодная вода.