Тоді праведник виступить з великою сміливістю | перед тими, що його гнобили | та його труди ні за що мали.
Вони його уздрівши, збентежаться страхом жахливим | і здивуються з несподіваного спасіння.
Вони, каявшися, скажуть один до одного | і, стогнавши в тривозі духу, промовлять:
«Це той, кого ми колись на кпини брали | і на предмет глузування. Які з нас дурні! | Життя його вважали ми за божевілля, | а кончину його - безчестям.
Як же то його зараховано до синів Божих | і частка його між святими?
Отож - ми збилися з правдивої дороги | і світло справедливости нам не світило, | і сонце для нас не сходило!
Ми наситилися стежками беззаконня й погибелі, | проходили через пустині непрохідні, | Господньої ж дороги - ми не пізнали.
І що нам допомогла гординя? | Що нам принесло багатство разом з пихою?
Усе те, немов тінь, минуло, | немов вістка перелетна.
Як судно, що несеться по хвилястій воді, | коли перейде, то й сліду знайти не можна, | ані тропи кіля його у хвилях;
або як пташка, яка повітрям пролітає | і по якій годі знайти знак лету: вона б'є крилами легке повітря | і розтинає його із сильним шумом; | вона перелітає ним, розмахуючи крильми, | а потім не знайти знаку її перелету;
або як та стріла, що пущена до цілі: | прошите нею повітря вмить сходиться докупи, | так що й не відати, кудою вона пролетіла.
Отак і ми - заледве народились, і вже скінчились; | знаку жадної чесноти не можемо показати, | лукавство наше нас поглинуло.»
Бо безбожного надія - мов полова, несена вітром, | мов легка піна, що її буря розкидає, | мов дим, що його розвіває вітер: вона проходить, наче спомин про гостя-одноденця.
А праведні повіки будуть жити, | і в Господі їхня нагорода; | піклується про них Всевишній.
Тому і приймуть вони царство слави | і вінець краси з Господньої руки, | бо він правицею своєю захистить їх, | раменом їх охоронить.
Візьме за зброю свою ревність | і озброїть створіння ворогам на відплату.
Надягне справедливість, немов панцер, | і накладе, як шолом, суд нелицемірний.
Візьме за щит непереможну святість,
нагострить, немов меч, гнів суворий; | увесь світ піде з ним у бій проти безумних.
Цільні стріли-блискавиці вирушать, | і з хмар, немов з добре нап'ятого лука, полетять до цілі;
з метавки гніву жбурне силу граду, | вода у морі проти них залютує, | і ріки затоплять їх безпощадно.
Подмух Всесили проти них постане, | і, немов та буря, їх порозвіває. | Так то беззаконня спустошить усю землю, | і лиходійство по валить престоли сильних.
-
-
-
-
Тоді праведний стане з великою сміливістю перед лицем тих, що його гнобили і за ніщо вважали його труди.
Бачачи, замішаються від страшного страху і жахнуться преславним спасінням.
Скажуть в собі, каючись і стогнучи через тісноту духа:
Це був той, якого ми безумні колись мали за посміховисько і за притчу погорди. Його життя ми вважали безумністю і його кінець без честі.
Як він зачислений між синів божих і його жереб є між святими?
Отже ми заблудили з дороги правди, і нам не засвітило світло праведності, і сонце нам не світило.
Ми наповнилися беззаконням, колючками і погибіллю, і ми пройшли непрохідні пустинні місця, а господньої дороги ми не впізнали.
Чим гордість для нас була корисною? І яке багацтво зібрало нам з величанням?
Все те минуло як тінь і як вість, що пробігає.
Як корабель, що проходить крізь розбурхану воду, що слід його проходу не можна знайти, ані стежки його керми в хвилях.
Чи як птах коли пролітає повітрям, ніякий знак ходу не знаходиться, а відкритим (крилом) бючи биттям легкий вітер і силою розділюючи він перелетів зі звуком при порусі крил, і після цього не знайдено в ньому знак проходу.
Чи як стріла випущена до цілі, розрізане повітря зразу до себе сходиться так, що не знати його проходу.
Так само і ми, народившись, тратимо силу і чесноти а не маємо ніякого знаку, щоб показати, а в нашій злобі були вигублені.
Бо надія безбожних як порох несений вітром і як легка піна нагнана бурею і як дим рознесений вітром і перейшла як память проходу одного дня.
А праведні живуть на віки, і їхня винагорода в Господі, і їхній розум у Всевишнього.
Через це одержать царство краси і вінець красоти з господньої руки. Бо Він їх покриє правицею і оборонить їх раменом.
Візьме зброю - свої ревнощі і зброєю зробить творіння на пімсту ворогів.
Зодягне броню - праведність і накладе шолом - правдивий суд.
Візьме непоборимий щит - преподобність,
а заострить великий гнів як меч, а з ним воюватиме вселенна проти безумних.
Підуть добре націлені стріли блискавиць і полетять до цілі наче з добре натягненого лука - хмар,
і від каменометного гніву буде викинений повний град. Негодуватиме проти них вода моря, а ріки жорстоко затоплять.
Проти них стане дух сили і висіє їх як буря. І беззаконня спустошить всю землю, і злоба переверне престоли сильних.
Тоді праведний стане з великою сміливістю перед лицем тих, що його гнобили і за ніщо вважали його труди.
Бачачи, замішаються від страшного страху і жахнуться преславним спасінням.
Скажуть в собі, каючись і стогнучи через тісноту духа:
Це був той, якого ми безумні колись мали за посміховисько і за притчу погорди. Його життя ми вважали безумністю і його кінець без честі.
Як він зачислений між синів божих і його жереб є між святими?
Отже ми заблудили з дороги правди, і нам не засвітило світло праведності, і сонце нам не світило.
Ми наповнилися беззаконням, колючками і погибіллю, і ми пройшли непрохідні пустинні місця, а господньої дороги ми не впізнали.
Чим гордість для нас була корисною? І яке багацтво зібрало нам з величанням?
Все те минуло як тінь і як вість, що пробігає.
Як корабель, що проходить крізь розбурхану воду, що слід його проходу не можна знайти, ані стежки його керми в хвилях.
Чи як птах коли пролітає повітрям, ніякий знак ходу не знаходиться, а відкритим (крилом) бючи биттям легкий вітер і силою розділюючи він перелетів зі звуком при порусі крил, і після цього не знайдено в ньому знак проходу.
Чи як стріла випущена до цілі, розрізане повітря зразу до себе сходиться так, що не знати його проходу.
Так само і ми, народившись, тратимо силу і чесноти а не маємо ніякого знаку, щоб показати, а в нашій злобі були вигублені.
Бо надія безбожних як порох несений вітром і як легка піна нагнана бурею і як дим рознесений вітром і перейшла як память проходу одного дня.
А праведні живуть на віки, і їхня винагорода в Господі, і їхній розум у Всевишнього.
Через це одержать царство краси і вінець красоти з господньої руки. Бо Він їх покриє правицею і оборонить їх раменом.
Візьме зброю - свої ревнощі і зброєю зробить творіння на пімсту ворогів.
Зодягне броню - праведність і накладе шолом - правдивий суд.
Візьме непоборимий щит - преподобність,
а заострить великий гнів як меч, а з ним воюватиме вселенна проти безумних.
Підуть добре націлені стріли блискавиць і полетять до цілі наче з добре натягненого лука - хмар,
і від каменометного гніву буде викинений повний град. Негодуватиме проти них вода моря, а ріки жорстоко затоплять.
Проти них стане дух сили і висіє їх як буря. І беззаконня спустошить всю землю, і злоба переверне престоли сильних.