Усе це я розважив у моїм серці й зрозумів, що праведні й мудрі та й діла їхні в руці Божій. Не знає чоловік, чи він любови, чи ненависти вартий: усе перед ними - марнота.
Усе однаково всім приходить; однака доля: праведному та безбожному, доброму й чистому та нечистому; тому, хто приносить жертви, й тому, хто їх не приносить. Однаково і доброму і грішникові, і тому, хто клянеться, і тому, хто боїться клятви.
Це ж бо й біда в усьому, що діється під сонцем, що доля однакова для всіх та що серце людське повне злоби, і безум у їхньому серці, покіль віку їхнього; а потім - до мертвих!
Поки хто належить до всіх живих, має ще надію: бо ліпший живий пес, ніж лев мертвий.
Живі бо знають, що помруть, а мертві нічогісінько не знають; нема їм більш уже заплати, пам'ять бо про них забулась.
Любов їхня, ненависть їхня, ревнощі їхні - усе вже пропало: вони не матимуть повіки участи ні в чому, що діється під сонцем.
їж отже хліб весело, пий вино щасливим серцем, бо Бог благословив уже твоє діло.
Хай завжди буде на тобі одежа світла, і олія хай не сходить з голови твоєї.
Живи собі весело з жінкою, що її любиш, усі дні життя марноти твоєї, яку Господь дав тобі під сонцем, бо всі дні марноти твоєї - це твоя частка в житті й у твоїй праці, якою трудишся під сонцем.
Усе, що потрапить тобі під руку, роби, поки живеш, бо у Шеолі, куди простуєш, нема ні роботи, ні мізкування, ні знання, ні мудрости.
Знову зауважив я під сонцем, що не все швидкі бігають, хоробрі воюють, мудрі хліб їдять, розумні багатіють, а вчені осягають ласку, і що час недолі всіх їх спіткає.
Чоловік свого часу не знає: немов ті риби, що ловляться у вражий невід, або як птахи, що заплутуються в сильце, так само й люди потрапляють у знегоду, коли вона злетить на них зненацька.
Бачив я ще й таку мудрість під сонцем, і вона мені великою здалася:
було собі якесь маленьке місто, і людей у ньому було мало. Прийшов під нього великий цар, обліг його і висипав вали високі проти нього.
Аж ось знайшовся в ньому чолов'яга, бідний, але мудрий; і мудрістю своєю врятував те місто, але ніхто і не згадав. отого бідолахи.
І я сказав: Мудрість ліпша, ніж сила, та, проте, мудрість бідного в погорді, і слів його не хочуть слухати.
Тихе слово мудрих варт більше, ніж крик ватажка дурнів.
Мудрість ліпша від військової зброї. Одна хиба нищить багато добра.
Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!
Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...
Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...
Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!
Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них,
і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...
Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!
Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!
Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!
Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!
Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!
Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...
Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:
Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.
Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!
І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!
Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.
Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...
На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й дїла їх у Бога в руцї, та що чоловік нї любови нї ненавистї за те не знає, бо воно далеко перед ним.
Усьому й усїм - одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.
Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм; тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.
Поки людина в живих, має ще надїю; тим, що живому собацї лучше, нїж мертвому леву;
Бо живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;
І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем.
Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись, і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на дїла твої.
Нехай повсячасно буде на тобі одежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений.
Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї швидколетні днї твої під сонцем; се бо - пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.
Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї знання, нї мудростї.
І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим - побіда; не мудрим - хлїб; не розумним - багацтво, й не тямущим - ласка, тільки час і случай у всїм.
Бо людина свого часу навіть не знає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.
От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась менї не абиякою:
Було невеличке собі місто, та й не так то людне. Прийшов під його великий царь, облїг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;
Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а нїхто потім не споминав про сього біднягу.
І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже.
Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними.
Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.
Бо це все я дав у моє серце, і моє серце побачило це все. Так як праведні і мудрі і їхні діла в руці Бога, і немає чоловіка який знає любов і ненависть. Все перед їхнім лицем,
марнота в усьому. Один припадок в праведного і безбожного, доброго і злого і чистого і нечистого і хто жертвує і хто не жертвує. Як добрий, так той, хто грішить. Як той, що кленеться, так хто боїться клятви.
Це погане в усьому зробленому під сонцем, що один припадок для всіх. І серце людських синів наповнилося злом, і плутанина в їхньому серці в їхньому житті, і після них до мертвих.
Бо хто той, що спільник всіх живих? Є надія, бо жива собака, вона краща від мертвого лева.
Бо ті, що живуть, пізнають, що вмирають, і мертві не знають нічого. І немає для них вже винагороди, бо їхня память забута.
І вже пропали їхня любов і їхня ненависть і їхні ревнощі, і вже немає для них на віки часті в усьому, що зроблене під сонцем.
Ходи їж твій хліб у веселості і пий твоє вино добрим серцем, бо вже Бог вподобав твої творива.
В усякому часі хай твоя одіж буде біла, і хай не забракне олії на твоїй голові.
Гляди на життя з жінкою, яку ти полюбив, всі дні життя твоєї марноти, які тобі дано під сонцем, всі дні твоєї марноти, бо це твоя часть у твоїм житті і в твоїм труді, яким ти трудишся під сонцем.
Все, що лиш знайде чинити твоя рука, вчини за твоєю силою, бо немає творива і помисла і пізнання і мудрости в аді, куди ти підеш.
Я повернувся і побачив під сонцем, що біг не для прудких, і бій не для сильних, і хліб не для мудрих і багацтво не для розумних і ласка не для тих, що пізнають, бо їх всіх зустріне час і припадок.
Бо і людина не пізнала свого часу. Так як риби ловляться злою сіттю, і як птахи ловляться пасткою, людські сини ловляться як вони в поганий час, коли нагло на них нападе.
І я побачив це - мудрість під сонцем, і вона для мене велика.
Місто мале і в ньому мало людей, і прийде проти нього великий цар і окружить його і збудує проти нього великі вали.
І знайдеться в ньому бідна мудра людина, і вона спасе місто своєю мудрістю. І людина не буде згадана з тою бідною людиною.
І я сказав: Мудрість краща від сили. І мудрість бідного понижена, і його слів не чути.
Слова мудрих в тишині почуються понад крик тих, що володіють в безумностях.
Мудрість краща від військової зброї, і один грішачи знищить велику доброту.
На все это я обратил сердце мое для исследования, что праведные и мудрые и деяния их - в руке Божией, и что человек ни любви, ни ненависти не знает во всем том, что перед ним.
Всему и всем - одно: одна участь праведнику и нечестивому, доброму и [злому], чистому и нечистому, приносящему жертву и не приносящему жертвы; как добродетельному, так и грешнику; как клянущемуся, так и боящемуся клятвы.
Это-то и худо во всем, что делается под солнцем, что одна участь всем, и сердце сынов человеческих исполнено зла, и безумие в сердце их, в жизни их; а после того они отходят к умершим.
Кто находится между живыми, тому есть еще надежда, так как и псу живому лучше, нежели мертвому льву.
Живые знают, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уже нет им воздаяния, потому что и память о них предана забвению,
и любовь их и ненависть их и ревность их уже исчезли, и нет им более части во веки ни в чем, что делается под солнцем.
Итак иди, ешь с весельем хлеб твой, и пей в радости сердца вино твое, когда Бог благоволит к делам твоим.
Да будут во всякое время одежды твои светлы, и да не оскудевает елей на голове твоей.
Наслаждайся жизнью с женою, которую любишь, во все дни суетной жизни твоей, и которую дал тебе Бог под солнцем на все суетные дни твои; потому что это - доля твоя в жизни и в трудах твоих, какими ты трудишься под солнцем.
Все, что может рука твоя делать, по силам делай; потому что в могиле, куда ты пойдешь, нет ни работы, ни размышления, ни знания, ни мудрости.
И обратился я, и видел под солнцем, что не проворным достается успешный бег, не храбрым - победа, не мудрым - хлеб, и не у разумных - богатство, и не искусным - благорасположение, но время и случай для всех их.
Ибо человек не знает своего времени. Как рыбы попадаются в пагубную сеть, и как птицы запутываются в силках, так сыны человеческие уловляются в бедственное время, когда оно неожиданно находит на них.
Вот еще какую мудрость видел я под солнцем, и она показалась мне важною:
город небольшой, и людей в нем немного; к нему подступил великий царь и обложил его и произвел против него большие осадные работы;
но в нем нашелся мудрый бедняк, и он спас своею мудростью этот город; и однако же никто не вспоминал об этом бедном человеке.
И сказал я: мудрость лучше силы, и однако же мудрость бедняка пренебрегается, и слов его не слушают.
Слова мудрых, высказанные спокойно, выслушиваются лучше, нежели крик властелина между глупыми.
Мудрость лучше воинских орудий; но один погрешивший погубит много доброго.