Людина робить задуми в серці, | але від Господа - відповідь язика.
Усі дороги людини чисті в очах власних, | Господь же розцінює духа.
Здайся на Господа у твоїх справах, | і задуми твої здійсняться.
Усе зробив Господь для власної мети, | ба навіть грішника - на день лиха.
Осоружний Господеві - кожен гордий серцем; | такий напевне кари не уникне.
Милосердям і правдою покутується гріх, | а острахом Господнім ухиляється зло.
Коли вчинки людини Господеві милі, | то він і ворогів його мирить з ним.
Ліпше трохи з правдою, | ніж з кривдою прибутки великі.
Серце людське обмірковує дорогу, | та Господь управляє його кроком.
В царя на устах - вирок; | на суді уста його не помиляться.
Вага й терези належать Господеві: | всі важки в мішку - його робота.
Огидно для царів зло чинити, | бо правдою стоїть престол їхній твердо.
Уста правдиві цареві довподоби; | він любить того, хто говорить правду.
Шал царський - вістун смерти, | та мудрий чоловік його утихомирить.
В ясному обличчі царя - життя; | і його ласка, немов дощ весняний.
Ліпше, ніж золото, придбати мудрість; | краще набути розум, аніж срібло.
Путь праведних - від зла відступити; | душу свою збереже, хто на путь свою вважає.
Погибелі передує гординя, | падінню ж - бундючний дух.
Ліпше бути тихим із смиренними, | ніде з гордими ділити здобич.
Хто вважає на слово, той знаходить добро; | хто покладається на Господа, той щасливий.
Розумним назвуть того, хто мудрий серцем; | ласкавість уст дає наука.
Розум - джерело життя тим, хто його має, | а дурнота - безумних кара.
Серце мудрого його уста навчає, | і губам його додає знання.
Приємна мова - стільник меду, | солодощі для душі, і лік для тіла.
Бувають путі, що здаються простими, | але кінець їх - дорога смерти.
Голод працівника працює для нього; | бо його рот примушує до того.
Негідник коїть лихо, | і на губах у нього мов вогонь гарячий.
Лукавий чоловік сіє незгоду, | а донощик приятелів розділює.
Насильник зводить сусіда свого, | і веде його на путь недобру.
Хто мружить очі, той хитрощі має на думці; | а хто закусує губи, той зла накоїв.
Сиве волосся - вінок чести: | його знаходять на праведній дорозі.
Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, | і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто.
У пазуху кидають жереб, | але від Господа залежить вирок.
Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.
Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.
Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.
Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.
Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!
Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.
Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.
Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.
Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.
Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.
Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.
Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.
У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.
Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!
Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.
Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.
Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.
Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.
Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.
Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.
Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.
Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.
Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.
Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.
Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.
На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.
Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника - на день його горя.
Всякий гордий серцем - гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.
Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.
Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.
Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.
Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.
В царських устах - слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.
Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.
Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.
Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.
Царська досада - се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.
В ясному поглядї царському - життє, й ласкавість його - мов довго дожиданий дощ.
Придбати собі мудрість - се лучше над золото, й набути розум - се дорожше над добірне срібло.
Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.
Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку - надуте серце.
Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.
Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.
Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.
Криниця жизняна - розум у розумних, а ученість безумних - дурощі.
Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.
Приятна мова - се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.
Бувають путї, що здаються прості, та конець їх - дорога до смертї.
Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.
Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його - мов огонь жерущий.
Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.
Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;
Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, - ось готове ледарство.
Вінок величній - волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.
Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати - се більш, нїж місто звоювати.
У полу кидається жереб, та випад його від - Господа.
-
-
-
(16-1)Всі діла покірного явні перед Богом, а безбожні згинуть в поганому дні.
(16-2)Нечистий у Бога кожний гордий серцем, а хто неправедно вкладає рукою до рук не буде невинним. (16-3)Початок доброї дороги - чинити праведне, а сприйнятне у Бога більше ніж приносити жертви. (16-4)Хто шукає Господа знайде пізнання з праведністю, а ті, що правильно Його шукають, знайдуть мир.
-
-
-
(16-5)Всі господні діла з праведністю, а безбожний зберігається на поганий день.
(16-6)Мова на губах царя, а в суді його уста не схиблять.
(16-7)Вісь мірила праведність у Господі, а його діла праведні важки.
(16-8)Гидота цареві хто чинить погане, бо з праведністю приготовляється престіл володіння.
(16-9)Сприйнятні цареві праведні уста, а він любить правильні слова.
(16-10)Гнів царя вісник смерті, а мудрий чоловік його вмилостивить.
(16-11)Син царя в світлі життя, а йому милі наче вечірня хмара.
(16-12)Гнізда мудрості більш бажані ніж золото, а гнізда розуму більш бажані ніж срібло.
(16-13)Стежки життя ухиляються від зла, а дороги праведности довжина життя. Хто сприймає напоумлення є в добрах, а хто береже картання буде мудрим. Хто береже свої дороги, береже свою душу. Хто любить своє життя щадить свої уста.
(16-14)Перед знищенням впереді іде гордість, а перед упадком злоумність.
(16-15)Краще лагідний дух з впокоренням ніж той, хто розділює здобич з гордими.
(16-16)Розумний в ділах знаходить добра, а хто надіється на Бога блаженний.
(16-17)Мудрих і тих, що розуміють погане, кличуть, а тих, що солодкі в мові, радніше будуть слухати.
(16-18)Джерело життя розум для тих, що (його) придбали, а напоумлення безумних погане.
(16-19)Серце мудрого зрозуміє те, що з власних уст, а на губах нестиме зрозуміння.
(16-20)Крижка меду гарні слова, а їхня солодість оздоровлення душі.
(16-21)Є дороги, що вважаються правильними для людини, одначе їх кінець глядить на дно аду.
(16-22)Чоловік трудить себе трудами і проганяє свою згубу, одначе викривлений носить згубу на своїх устах.
(16-23)Безумний чоловік копає собі зло, а на своїх губах збирає огонь як скарб.
(16-24)Викривлений чоловік розповсюджує зло і світильник обмани запалює для зла і ділить друзів.
(16-25)Беззаконний чоловік випробовує друзів і відводить їх на недобрі дороги.
(16-26)Скріплюючи свої очі він роздумує про згубне, а кладе границі своїми губами для всього зла, цей є піччю зла.
(16-27)Старість вінець хвали, вона знаходиться на дорогах праведности.
(16-28)Довготерпеливий чоловік кращий від сильного, а хто володіє над гнівом, кращий від того, хто бере місто.
(16-29)До лона надходить все для безбожних, а від Господа все праведне.
Человеку принадлежат предположения сердца, но от Господа ответ языка.
Все пути человека чисты в его глазах, но Господь взвешивает души.
Предай Господу дела твои, и предприятия твои совершатся.
Все сделал Господь ради Себя; и даже нечестивого блюдет на день бедствия.
Мерзость пред Господом всякий надменный сердцем; можно поручиться, что он не останется ненаказанным. [Начало доброго пути - делать правду; это угоднее пред Богом, нежели приносить жертвы. Ищущий Господа найдет знание с правдою; истинно ищущие Его найдут мир.]
Милосердием и правдою очищается грех, и страх Господень отводит от зла.
Когда Господу угодны пути человека, Он и врагов его примиряет с ним.
Лучше немногое с правдою, нежели множество прибытков с неправдою.
Сердце человека обдумывает свой путь, но Господь управляет шествием его.
В устах царя - слово вдохновенное; уста его не должны погрешать на суде.
Верные весы и весовые чаши - от Господа; от Него же все гири в суме.
Мерзость для царей - дело беззаконное, потому что правдою утверждается престол.
Приятны царю уста правдивые, и говорящего истину он любит.
Царский гнев - вестник смерти; но мудрый человек умилостивит его.
В светлом взоре царя - жизнь, и благоволение его - как облако с поздним дождем.
Приобретение мудрости гораздо лучше золота, и приобретение разума предпочтительнее отборного серебра.
Путь праведных - уклонение от зла: тот бережет душу свою, кто хранит путь свой.
Погибели предшествует гордость, и падению - надменность.
Лучше смиряться духом с кроткими, нежели разделять добычу с гордыми.
Кто ведет дело разумно, тот найдет благо, и кто надеется на Господа, тот блажен.
Мудрый сердцем прозовется благоразумным, и сладкая речь прибавит к учению.
Разум для имеющих его - источник жизни, а ученость глупых - глупость.
Сердце мудрого делает язык его мудрым и умножает знание в устах его.
Приятная речь - сотовый мед, сладка для души и целебна для костей.
Есть пути, которые кажутся человеку прямыми, но конец их путь к смерти.
Трудящийся трудится для себя, потому что понуждает его к тому рот его.
Человек лукавый замышляет зло, и на устах его как бы огонь палящий.
Человек коварный сеет раздор, и наушник разлучает друзей.
Человек неблагонамеренный развращает ближнего своего и ведет его на путь недобрый;
прищуривает глаза свои, чтобы придумать коварство; закусывая себе губы, совершает злодейство; [он - печь злобы].
Венец славы - седина, которая находится на пути правды.
Долготерпеливый лучше храброго, и владеющий собою лучше завоевателя города.
В полу бросается жребий, но все решение его - от Господа.