(139-1)Провідникові хору. Псалом. Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш.
(139-2)Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.
(139-3)Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.
(139-4)Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.
(139-5)Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.
(139-6)Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!
(139-7)Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?
(139-8)Зійшов би я на небо - ти там єси, ліг би я у Шеолі - і там ти.
(139-9)Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, -
(139-10)і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.
(139-11)Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», -
(139-12)та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!
(139-13)Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.
(139-14)Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.
(139-15)Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.
(139-16)Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.
(139-17)Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила!
(139-18)Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою.
(139-19)Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,
(139-20)що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!
(139-21)Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?
(139-22)Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.
(139-23)Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми!
(139-24)І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.
Господи, випробував Ти мене та й пізнав,
Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.
Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,
бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!
Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.
Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!
Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?
Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!
Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,
то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!
Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,
то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!
Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,
Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!
І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...
Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,
перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.
Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!
Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...
Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,
і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!
(139-1)Проводиреві хора; псальма Давидова. Господи! Ти розглянув мене, і пізнав.
(139-2)Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої.
(139-3)Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всї дороги мої знаєш.
(139-4)Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш.
(139-5)З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене.
(139-6)Розуміннє, надто - дивне, надто високе для мене, не здолїю збагнути його.
(139-7)Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого?
(139-8)Зійшов би я на небо, - ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси.
(139-9)Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся,
(139-10)І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала.
(139-11)І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане сьвітло кругом мене.
(139-12)І тьма не затьмить перед тобою, і ніч яснїє як день; тьма - одно що сьвітло.
(139-13)Ти сотворив внутро моє; ти зложив мене в утробі матері моєї.
(139-14)Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає.
(139-15)Не були втаєні костї мої перед тобою, коли в тайнї постав я, як тая грудка в долїшнїх місцях землї штучно зложена.
(139-16)Очі твої бачили зародок мій, і в книзї твоїй все було записано; минали днї, як костї творились, від часу того, як ще нї одної не було.
(139-17)Як любі для мене думки твої, Боже! Як велика безлїч їх!
(139-18)Полїчив би, та більше їх, як піску. Пробуджаюсь, і я ще з тобою.
(139-19)О коли б ти, Боже, погубив беззаконника! І ви, людожери, відступіться геть від мене!..
(139-20)Та ворогів твоїх, що згадують тебе для беззаконня, що за марним ганяють.
(139-21)Чи не мати менї ненавистї проти тих, що тебе ненавидять, і не гидитись тими, що проти тебе встали?
(139-22)Повною ненавистю ненавиджу їх; вони вороги в мене.
(139-23)Розглянь мене, Боже, і пізнай серце моє! Випробуй мене, і пізнай думки мої!
(139-24)І подивись, чи йду я дорогою труду, і веди мене дорогою вічною.
На кінець. Псалом Давида. Господи, Ти мене випробував і Ти мене пізнав.
Ти пізнав моє сидіння і моє вставання, Ти зрозумів мої задуми здалека.
Ти дослідив мою стежку і моє ліжко з тростини і передбачив всі мої дороги.
Бо немає слова на моєму язику.
Ось Господи, Ти впізнав все, останнє і давнє. Ти зліпив мене і поставив на мені твою руку.
Дуже подивугідне для мене твоє знання. Скріпилося, не можу його (осягнути).
Куди піду від твого духа, і куди втечу від твого лиця?
Якщо піду на небо, Ти там є. Якщо зійду до аду, Ти є.
Якщо б я взяв мої крила вранці і поселився в кінцях землі,
і там твоя рука попровадить мене, і вдержить мене твоя правиця.
І сказав я: Ось тьма мене потопче, і ніч просвічення в моїй їжі.
Бо темрява не затемниться від Тебе, і ніч освітиться як день. Як її темрява, так і її світло.
Бо Ти, Господи, створив мої нирки, ти взяв мене від лона моєї матері.
Визнаюся Тобі, бо страшно подивугідним Ти став. Подивугідні твої діла, і моя душа дуже знає.
Не сховалися від Тебе моя кість, яку Ти зробив в тайні. І мій склад в глибинах землі.
Не вчинине мною побачили твої очі, і всі будуть записані в твоїй книзі. В днях будуть зліплені, і ніхто між ними.
А для мене твої друзі дуже чесні, Боже, дуже закріпилися їхні володіння.
Вичислю їх, і розмножаться понад пісок. Я встав і ще я з Тобою.
Коби Ти забив грішників, Боже, мужі крови, відхиліться від мене.
Бо Ти дослідиш задум. Даремно візьмуть твої міста.
Господи, чи не зненавидів я тих, що Тебе ненавидять, і не розтанув через твоїх ворогів?
Досконалим гнівом я їх зненавидів, вони мені стали ворогами.
Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце. Досліди мене і пізнай мої стежки
і подивись чи в мені є дорога беззаконня, і попровадь мене вічною дорогою.
Господи! Ты испытал меня и знаешь.
Ты знаешь, когда я сажусь и когда встаю; Ты разумеешь помышления мои издали.
Иду ли я, отдыхаю ли - Ты окружаешь меня, и все пути мои известны Тебе.
Еще нет слова на языке моем, - Ты, Господи, уже знаешь его совершенно.
Сзади и спереди Ты объемлешь меня, и полагаешь на мне руку Твою.
Дивно для меня ведение [Твое], - высоко, не могу постигнуть его!
Куда пойду от Духа Твоего, и от лица Твоего куда убегу?
Взойду ли на небо - Ты там; сойду ли в преисподнюю - и там Ты.
Возьму ли крылья зари и переселюсь на край моря, -
и там рука Твоя поведет меня, и удержит меня десница Твоя.
Скажу ли: `может быть, тьма скроет меня, и свет вокруг меня сделается ночью';
но и тьма не затмит от Тебя, и ночь светла, как день: как тьма, так и свет.
Ибо Ты устроил внутренности мои и соткал меня во чреве матери моей.
Славлю Тебя, потому что я дивно устроен. Дивны дела Твои, и душа моя вполне сознает это.
Не сокрыты были от Тебя кости мои, когда я созидаем был в тайне, образуем был во глубине утробы.
Зародыш мой видели очи Твои; в Твоей книге записаны все дни, для меня назначенные, когда ни одного из них еще не было.
Как возвышенны для меня помышления Твои, Боже, и как велико число их!
Стану ли исчислять их, но они многочисленнее песка; когда я пробуждаюсь, я все еще с Тобою.
О, если бы Ты, Боже, поразил нечестивого! Удалитесь от меня, кровожадные!
Они говорят против Тебя нечестиво; суетное замышляют враги Твои.
Мне ли не возненавидеть ненавидящих Тебя, Господи, и не возгнушаться восстающими на Тебя?
Полною ненавистью ненавижу их: враги они мне.
Испытай меня, Боже, и узнай сердце мое; испытай меня и узнай помышления мои;
и зри, не на опасном ли я пути, и направь меня на путь вечный.