(137-1)Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон.
(137-2)На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла.
(137-3)Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських!»
(137-4)Як нам пісень Господніх на чужій землі співати?
(137-5)Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться моя десниця!
(137-6)Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю, коли Єрусалим я не поставлю понад найвищу мою радість!
(137-7)Згадай, о Господи, день Єрусалиму синам едомським, що кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його аж до підвалин!»
(137-8)О дочко вавилонська, руїннице! Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила.
(137-9)Щасливий, хто, вхопивши дітей твоїх, розіб'є їх об скелю.
Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!
На вербах у ньому повісили ми свої арфи,
співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!
Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?
Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!
Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...
Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...
Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!
Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...
(137-1)Над ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали.
(137-2)На вербах її повішали ми псалтирі наші.
(137-3)Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: "Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!"
(137-4)Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати?
(137-5)Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене!
(137-6)Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої!
(137-7)Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!
(137-8)О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам.
(137-9)Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь!
Давида. На Вавилонських ріках там ми сиділи і плакали коли ми згадали Сіон.
На вербах посеред неї ми повісили наші органи.
Бо там попросили нас слова пісень ті, що нас полонили, і пісню ті, що нас відвели. Заспівайте нам з пісень Сіона.
Як заспіваємо господню пісню в чужій землі?
Якщо забуду тебе, Єрусалиме, хай забута буде моя правиця.
Хай прилипне мій язик до мого горла, якщо тебе не згадаю, якщо не поставлю перше Єрусалим в началі моєї радості.
Господи, згадай в день Єрусалиму синів Едома, які говорили: Нищіть, нищіть, аж до його основи.
Нещасна вавилонська дочко, блаженний той, що тоді віддасть твою відплату, яку ти нам віддала.
Блаженний той, що візьме і розібє об камінь твоїх немовлят.
При реках Вавилона, там сидели мы и плакали, когда вспоминали о Сионе;
на вербах, посреди его, повесили мы наши арфы.
Там пленившие нас требовали от нас слов песней, и притеснители наши - веселья: `пропойте нам из песней Сионских'.
Как нам петь песнь Господню на земле чужой?
Если я забуду тебя, Иерусалим, - забудь меня десница моя;
прилипни язык мой к гортани моей, если не буду помнить тебя, если не поставлю Иерусалима во главе веселия моего.
Припомни, Господи, сынам Едомовым день Иерусалима, когда они говорили: `разрушайте, разрушайте до основания его'.
Дочь Вавилона, опустошительница! блажен, кто воздаст тебе за то, что ты сделала нам!
Блажен, кто возьмет и разобьет младенцев твоих о камень!