(132-1)Висхідна пісня. Згадай, о Господи, Давидові усі його старання,
(132-2)як він був Господеві клявся, Могутньому Якова обрікався:
(132-3)«Ні! Я не ввійду до намету дому мого, не ляжу на постіль відпочити,
(132-4)не дам очам моїм заснути, ані повікам задрімати,
(132-5)покіль не знайду для Господа оселі, житла для Яковового Могутнього.»
(132-6)Ось чули ми про нього в Ефраті, знайшли його в полях яарських.
(132-7)Увійдімо в його житло, упадім до підніжка його стіп!
(132-8)Устань, Господи, до твого відпочинку ти і кивот твоєї сили!
(132-9)Священики твої нехай одягнуться у справедливість святі твої нехай возрадуються вельми
(132-10)Задля Давида, слуги твого, не відштовхуй обличчя помазаника твого.
(132-11)Поклявсь Господь Давидові правдою і не відступить він від неї: «Плід твого лона насаджу я на твоїм престолі.
(132-12)Коли сини твої союз мій берегтимуть і закон, що я навчу їх. то й діти їхні по віки вічні будуть сидіти на твоїм престолі.»
(132-13)Бо Господь Сіон собі вибрав, він захотів його собі як житло.
(132-14)«Це місце мого відпочинку назавжди, тут оселюся, бо я його собі вподобав.
(132-15)Благословлю поживу його щедро, бідних його насичу хлібом.
(132-16)Священиків його я зодягну спасінням, і святі його возрадуються вельми.
(132-17)Там вирощу я Давидові рога, там приготую світильник для помазаника мого.
(132-18)Ворогів його я соромом укрию; а на ньому буде його вінець сяяти.»
Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,
що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:
Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,
не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,
аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!
Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.
Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!
Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!
Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!
Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!
Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:
То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,
поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!
Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.
Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,
ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!
(132-1)Посходня пісня. Спогадай, Господи, Давида і всї скорби його.
(132-2)Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова:
(132-3)"Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелї відпочити;
(132-4)Не дам спати очам моїм, нї дрімати повікам моїм,
(132-5)Поки не знайду для Господа оселї, дому для Бога Якова!"
(132-6)Ось ми чували про неї в Ефратї, знайшли її на полях Яарських*.
(132-7)Ходїмо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його!
(132-8)Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї.
(132-9)Сьвященники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують!
(132-10)Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого!
(132-11)Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тїла твого посаджу на твоїм престолї.
(132-12)Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і велїння мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всї часи седїти муть на твоїм престолї.
(132-13)Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю.
(132-14)Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того.
(132-15)Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлїбом до сита нагодую.
(132-16)Сьвященників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть.
(132-17)На тому місцї дам рости рогові Давида; я приготовив сьвітильника для помазанця мого.
(132-18)Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.
Пісня ступенів. Господи, згадай Давида і всю його лагідність,
як він поклявся Господеві, помолився Богові Якова:
Не ввійду до помешкання мого дому, не вийду на ліжко моєї постелі,
не дам сну моїм очам і моїм повікам дрімання і спочинок моїм мізґам,
аж доки не знайду місце Господеві, поселення Богові Якова.
Ось ми це почули в Ефраті, знайшли це на лісових полонинах.
Ввійдемо до його поселень, поклонимося на місці, де стояли його ноги.
Встань, Господи, на твій спочинок, ти і кивот твоєї святості.
Твої священики зодягнуться в праведність, і твої преподобні зрадіють.
Задля Давида твого раба не відверни лиця твого помазанника.
Господь поклявся Давидові правдою і не відречеться її: З плоду твого лона поставлю на твоїм престолі.
Якщо твої сини збережуть мій завіт і ці мої свідчення, які я їх навчу, і їхні сини аж до віку сидітимуть на твому престолі.
Бо Господь вибрав Сіон, зволив його Собі на поселення:
Це мій спочинок на віки віків, тут поселюся, бо Я його забажав.
Благословляючи поблагословлю його лов, насичу хлібами його бідних,
його священиків зодягну спасінням, і його преподобні зрадіють радістю.
Там виведу ріг Давида, Я приготовив світило моєму помазанникові.
Його ворогів Я зодягну встидом, а на ньому зацвите моя святість.
Вспомни, Господи, Давида и все сокрушение его:
как он клялся Господу, давал обет Сильному Иакова:
`не войду в шатер дома моего, не взойду на ложе мое;
не дам сна очам моим и веждам моим - дремания,
доколе не найду места Господу, жилища - Сильному Иакова'.
Вот, мы слышали о нем в Ефрафе, нашли его на полях Иарима.
Пойдем к жилищу Его, поклонимся подножию ног Его.
Стань, Господи, на место покоя Твоего, - Ты и ковчег могущества Твоего.
Священники Твои облекутся правдою, и святые Твои возрадуются.
Ради Давида, раба Твоего, не отврати лица помазанника Твоего.
Клялся Господь Давиду в истине, и не отречется ее: `от плода чрева твоего посажу на престоле твоем.
Если сыновья твои будут сохранять завет Мой и откровения Мои, которым Я научу их, то и их сыновья во веки будут сидеть на престоле твоем'.
Ибо избрал Господь Сион, возжелал [его] в жилище Себе.
`Это покой Мой на веки: здесь вселюсь, ибо Я возжелал его.
Пищу его благословляя благословлю, нищих его насыщу хлебом;
священников его облеку во спасение, и святые его радостью возрадуются.
Там возращу рог Давиду, поставлю светильник помазаннику Моему.
Врагов его облеку стыдом, а на нем будет сиять венец его'.