(107-1)Хваліте Господа, бо добрий, бо милість його повіки.
(107-2)Так нехай скажуть ті, що їх викупив Господь, котрих він викупив з руки гнобибителя
(107-3)і котрих зібрав з країв, зо сходу й заходу, з півночі і з-поза моря.
(107-4)Вони блукали пустинею, на безлюдді, дороги не знайшли до міста, де б їм жити.
(107-5)Голодні й спраглі, - душа їхня всередині умлівала;
(107-6)тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, і він визволив їх із скорбот їхніх.
(107-7)Він вів їх дорогою простою, щоб ішли до міста, де б їм жити.
(107-8)Хай славлять Господа за його милість і чудеса його над людськими синами.
(107-9)Бо він наситив спраглу душу і зголоднілу душу сповнив благом.
(107-10)Вони сиділи в тьмі й тіні смерти, скуті нуждою й залізом,
(107-11)бо збунтувалися проти слів Божих і погордували радою Всевишнього.
(107-12)їхнє серце він упокорив бідою, вони спіткнулися, але помічника не було.
(107-13)Тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, і він визволив їх із скорбот їхніх.
(107-14)Він вивів їх із тьми й тіні смерти і розбив їхні кайдани.
(107-15)Хай славлять Господа за його милість і чудеса його над людськими синами.
(107-16)Бо він розбив мосяжні брами і розламав залізнії засуви.
(107-17)Вони нездужали через свої переступи, прибиті за свої провини.
(107-18)Усяка їжа їхній душі набридла і вони наблизились до брам смерти.
(107-19)Тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, і він визволив їх із скорбот їхніх.
(107-20)Він послав своє слово й вилікував їх, і врятував їх із могили.
(107-21)Хай славлять Господа за його милість і чудеса його над людськими синами.
(107-22)Хай принесуть подячні жертви і з радістю діла його прославлять.
(107-23)Ті, що у суднах пускаються на море, що ведуть торгівлю на водах великих,
(107-24)побачили діла Господні і чудеса його в морській глибині.
(107-25)Сказав, і буйний вітер знявся й підніс високо морські хвилі.
(107-26)Знялись під саме небо, спустилися в безодню, в біді душа їхня танула.
(107-27)І захиталися вони й закружляли, немов п'яний, пропала вся їхня мудрість.
(107-28)Тоді вони до Господа візвали в своїй скруті, і визволив їх із скорботи їхньої.
(107-29)Він зробив з бурі тишу і втихомирив морські хвилі,
(107-30)й вони зраділи, що затихло; він до бажаної пристані привів їх.
(107-31)Хай славлять Господа за його милість і чудеса його над людськими синами.
(107-32)нехай його позносять на народних зборах на раді старших хай його прославляють.
(107-33)Він ріки обертає в пустиню, джерела вод - у суху землю.
(107-34)У солончаки плодючу землю -через її мешканців злобу.
(107-35)Він обертає пустиню в озеро воднисте і суху землю у водні джерела.
(107-36)Там оселює зголоднілих, щоб заснували місто для оселі,
(107-37)щоб засівали ниви, виноградники садили, що дають урожай достатній.
(107-38)Благословляє їх, і вони множаться вельми; не допускає, щоб у них худоби стало мало.
(107-39)їх змаліло, вони були прибиті утиском лихим та горем.
(107-40)І той, що на князів кидає ганьбу, що їх блукати силує глухою пустинею,
(107-41)підняв злиденного з нужди і його сім'ї, мов овець, розмножив.
(107-42)Бачать те праві та радіють, і кожна злоба затуляє рот свій.
(107-43)Хто мудрий, хай запримітить оці речі і хай зрозуміє милості Господні.
Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,
і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!
Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили,
голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала...
І в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
І Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли.
Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,
бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!
Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в'язні біди та заліза,
бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього.
Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони і ніхто не поміг,
і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
І Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив.
Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,
бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав!
Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти,
і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх,
Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!
Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським,
і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!
Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді,
вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!
Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,
до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється!
Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яний, і вся їхня мудрість бентежиться!
Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі,
і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані.
Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!
Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!
Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл,
плодючу землю на солончак через злобу мешканців її.
Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело,
і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,
і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю!
І благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю!
Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку.
Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині,
а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.
Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ'я.
Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!
(107-1)Х валїте Господа! Він бо благий, бо милість його по віки.
(107-2)Да скажуть вибавлені від Господа, котрих він вислобонив з руки ворога,
(107-3)І котрих до купи зібрав з країв, зі сходу і заходу, з півночі і від моря.
(107-4)Вони блукали в пустинї, по степових шляхах, не знайшли місця собі на оселю.
(107-5)Терплючи голод і смагу, вони томились душею.
(107-6)Тодї взивали до Господа в тїснотї своїй, і він визволяв їх з біди їх.
(107-7)І він проводив їх правою дорогою, щоб прийти до людяного міста.
(107-8)Да славлять Господа за милість його, і чудеса його над синами людськими!
(107-9)Він бо наситив душу прагнущу, й голодуючу душу сповнив добром.
(107-10)Седїли вони в тьмі і в тїнї смертї, сковані нуждою і желїзом,
(107-11)Бувши впертими проти слова Божого і зневажаючи волю Всевишнього,
(107-12)Тому смирив він серце їх бідою; вони падали, і не було помочі для них.
(107-13)Тодї Господа вони благали у своїй тїснотї, і він спасав їх з біди їх.
(107-14)Вивів їх з темноти і з тїнї смертної, і розбив їх кайдани.
(107-15)Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими!
(107-16)Він бо розломив брами мідянї, і сокрушив засуви желїзні.
(107-17)Безумні - за свої переступні дороги і за свої несправедливостї караються.
(107-18)Душа їх одвертається від їжи, і вони приближились до воріт смертних.
(107-19)Тодї благають Господа в своїй тїснотї, і він визволяє їх з біди їх.
(107-20)Посилає слово своє і вертає їм здоровлє, і спасає їх від домовини їх.
(107-21)Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими!
(107-22)Нехай принесуть жертву хвали, і піснями прославлять дїла його!
(107-23)Ті, що в суднах пускаються на море, на водах великих мають торгове дїло,
(107-24)Вони бачать дїла Господнї і чудесні творива його в глибинї;
(107-25)Рече він, і буйний вітер знявся, що високо підносить филї.
(107-26)Кидає ними під небо, провалює їх в безодню, в бідї душа їх млїє.
(107-27)Мотаються, хиляються, як чоловік пяний, поникла вся мудрість їх.
(107-28)Тодї до Господа вони у своїй тїснотї взивають, і він виводить їх з біди їх.
(107-29)Він переміняє хуртовину на тишину, і филї втихомирились.
(107-30)І вони радїють, що стає тихо, і до бажаної пристанї він їх приводить.
(107-31)Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його для синів людських,
(107-32)І возносять його в зборі людей, і в радї старших хвалять його!
(107-33)Він обертає ріки в пустиню, і жерела водні в суходіл,
(107-34)Плодовиту землю - в соляний степ, за злобу живущих там.
(107-35)Він обертає й пустиню в озера водисті, і суходіл в жерела водні;
(107-36)І поселяє там голодних, і закладають оселю.
(107-37)Засївають поля, насаджують виноградники, котрі видають овочі і плоди.
(107-38)Він благословить їх, і вони вельми розмножуються; і скота дає їм не мало.
(107-39)Часами стає їх меньше, і вони хиляються від неволї, горя і нещастя.
(107-40)Він кидає сором на князїв, і велить їм блукати в безлюддї і в безвіддї;
(107-41)Бідного він з нужди видвигає, і роди його, як стадо, розмножує.
(107-42)Щирі серцем побачать се і звеселяться, і всяка несправедливість зацїпить уста свої.
(107-43)Хто мудрий, той замітить ті речі, і нехай зрозуміють милостї Господнї.
Аллилуя. Визнавайтеся Господеві, бо Він добрий, бо його милосердя на віки.
Хай скажуть визволені Господом, яких Він визволив з руки ворога.
Зібрав їх з країн зі сходу і заходу і півночі і моря.
Заблукали в безвоній пустині, не знайшли дороги заселеного міста,
як були голодні і спрагнені заслабла в них їхня душа.
І вони закричали до Господа у своїй скорботі, і Він їх визволив від їхніх бід
і попровадив їх праведною дорогою, щоб зайти до міста замешкання.
Хай визнаються Господеві за його милосердя і його подивугідні (діла) для людських синів,
бо Він наситив порожну душу і спраглу душу наповнив добром.
Тих, що сиділи в темряві і тіні смерті, скованих біднотою і залізом,
бо огірчили божі слова і роздразнили раду Всевишнього,
і їхнє серце було впокорене в трудах, знемогли, і не було помічника.
І закричали до Господа, коли їх гнобили, і Він їх спас з їхніх бід
і вивів їх з темряви і тіни смерті і розірвав їхні кайдани.
Хай визнаються Господеві за його милосердя і його подивугідні (діла) для людських синів,
бо Він знищив мідяні брами і розбив залізні засуви.
Поміг їм (зійти) з дороги їхнього беззаконня, бо через їхнє беззаконня вони були упокорені.
Всякою їжею зогиділа їхня душа, і приблизилися аж до брам смерті.
І закричали до Господа, коли їх гноблено, і Він їх спас з їхніх бід,
Він післав своє слово і оздоровив їх і визволив їх з їхніх погибелей.
Хай визнаються Господеві за його милосердя і його подивугідні (діла) для людських синів
і хай принесуть жертву хвали і хай розповідять про його діла з радістю.
Ті, що сходять на море в кораблях, що чинять діла в багатьох водах,
вони побачили господні діла і його подивугідні (вчинки) в глибині.
Він сказав, і став дух бурі, і піднялися вгору його хвилі.
Підносяться аж до небес і сходять аж до безодні, їхня душа таяла в злі,
вони стривожилися, сколихнулися наче пяний, і вся їхня мудрість потонула.
І закричали до Господа коли вони були в біді, і Він їх вивів з їхніх бід
і приказав бурі, і настала тиша, і замовкли її хвилі.
І розвеселилися, що замовкли, і Він їх попровадив до пристані їхнього бажання.
Хай визнаються Господеві за його милосердя і його подивугідні (діла) для людських синів,
хай його піднімуть вгору в зборі народу і на престолі старшин хай вихваляють його.
Він поклав ріки в пустині і проходи вод на спрагу,
плодоносну землю в солену воду від злоб тих, що на ній живуть.
Поклав пустиню в озера вод і безводну землю в проходи вод
і поселив там спраглих, і поклали місто мешкання
і посіяли поля і насадили виноградники і зробили вирощений плід,
і Він поблагословив їх, і дуже розмножилися, і їхня скотина не змаліла.
І змаліли і зле їм було від злих клопотів і болю.
Вилилась погорда на володарів, і Він дав їм заблукати в непрохідному і в бездоріжжі.
І поміг бідному в бідноті і зробив родини як овець.
Побачать праведні і зрадіють і все беззаконня замкне свої уста.
Хто мудрий і берегтиме це і зрозуміють господне милосердя?
Славьте Господа, ибо Он благ, ибо вовек милость Его!
Так да скажут избавленные Господом, которых избавил Он от руки врага,
и собрал от стран, от востока и запада, от севера и моря.
Они блуждали в пустыне по безлюдному пути и не находили населенного города;
терпели голод и жажду, душа их истаевала в них.
Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он избавил их от бедствий их,
и повел их прямым путем, чтобы они шли к населенному городу.
Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих:
ибо Он насытил душу жаждущую и душу алчущую исполнил благами.
Они сидели во тьме и тени смертной, окованные скорбью и железом;
ибо не покорялись словам Божиим и небрегли о воле Всевышнего.
Он смирил сердце их работами; они преткнулись, и не было помогающего.
Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он спас их от бедствий их;
вывел их из тьмы и тени смертной, и расторгнул узы их.
Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих:
ибо Он сокрушил врата медные и вереи железные сломил.
Безрассудные страдали за беззаконные пути свои и за неправды свои;
от всякой пищи отвращалась душа их, и они приближались ко вратам смерти.
Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он спас их от бедствий их;
послал слово Свое и исцелил их, и избавил их от могил их.
Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих!
Да приносят Ему жертву хвалы и да возвещают о делах Его с пением!
Отправляющиеся на кораблях в море, производящие дела на больших водах,
видят дела Господа и чудеса Его в пучине:
Он речет, - и восстанет бурный ветер и высоко поднимает волны его:
восходят до небес, нисходят до бездны; душа их истаевает в бедствии;
они кружатся и шатаются, как пьяные, и вся мудрость их исчезает.
Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он вывел их из бедствия их.
Он превращает бурю в тишину, и волны умолкают.
И веселятся, что они утихли, и Он приводит их к желаемой пристани.
Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих!
Да превозносят Его в собрании народном и да славят Его в сонме старейшин!
Он превращает реки в пустыню и источники вод - в сушу,
землю плодородную - в солончатую, за нечестие живущих на ней.
Он превращает пустыню в озеро, и землю иссохшую - в источники вод;
и поселяет там алчущих, и они строят город для обитания;
засевают поля, насаждают виноградники, которые приносят им обильные плоды.
Он благословляет их, и они весьма размножаются, и скота их не умаляет.
Уменьшились они и упали от угнетения, бедствия и скорби, -
Он изливает бесчестие на князей и оставляет их блуждать в пустыне, где нет путей.
Бедного же извлекает из бедствия и умножает род его, как стада овец.
Праведники видят сие и радуются, а всякое нечестие заграждает уста свои.
Кто мудр, тот заметит сие и уразумеет милость Господа.