(74-1)Маскіл. Асафа. Чому відкинув, Боже, нас навіки, палає гнів твій на овець твоєї пастви?
(74-2)Згадай Твою громаду, яку ти придбав собі віддавна, щоб була коліном, яке відкупив собі в посілість гору Сіон, на котрій ти осівся.
(74-3)Зійди твоїми стопами на руїни відвічні; усе в святині зруйнував ворог.
(74-4)Зарикали противники твої посеред твоїх зборів, поставили там власні стяги як знамено перемоги.
(74-5)Неначе той, що в гущавині сокирою махає,
(74-6)вони сокирою й молотом на заставки їхні двері забивають.
(74-7)Твоє святилище вони вогнем пустили, з землею осквернили житло імени твого.
(74-8)Сказали в своїм серці: «Винищмо до ноги їх!». Спалили на землі всі Божі місця зборів!
(74-9)Знамен наших не бачимо вже більше, немає більше пророка, і нема між нами того, що знав би, доки так буде.
(74-10)Докіль, о Боже, буде глумитися противник? Чи вічно буде ворог хулити твоє ім'я?
(74-11)Чому ти відтягаєш твою руку і стримуєш у пазусі твою десницю?
(74-12)Таж ти, о Боже, - цар мій споконвіку, що дієш серед землі спасіння.
(74-13)Ти силою твоєю розділив море, розбив на водах голови драконів.
(74-14)Ти розторощив голови Левіятана, дав його морським потворам на поживу,
(74-15)Ти відкрив джерела й потоки, ти висушив вічнотекучі ріки.
(74-16)Твій - день і твоя - ніч. Ти сотворив світила й сонце,
(74-17)ти встановив усі земні границі, літо й зиму сотворив ти.
(74-18)Згадай, як ворог, було, над Господом глумився, і як народ безумний зневажав твоє ім'я.
(74-19)Не дай шуліці життя горлички твоєї, життя твоїх убогих не забудь повіки.
(74-20)Поглянь на твій союз, бо темні закутки землі стали кублом, повним насильства.
(74-21)Нехай пригноблений не повернеться стидом прикритий нехай нужденний та вбогий хвалять твоє ім'я.
(74-22)Встань, Боже, відстоюй твою справу, згадай наругу, що завдає тобі щоденно безумний.
(74-23)Не забудь крику твоїх противників, галасу тих, що повстають на тебе, який іде угору безнастанно.
Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,
підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...
Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,
виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...
А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...
Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...
Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки Ім'я Твоє?
Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!
Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!
Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!
Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!
Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють Імення Твоє!
Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!
Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!
(74-1)Наука Асафова. Для чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?
(74-2)Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!
(74-3)Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.
(74-4)Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.
(74-5)Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,
(74-6)І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.
(74-7)З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.
(74-8)Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! - Пустили з димом всї Божі собори на землї.
(74-9)Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.
(74-10)Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?
(74-11)Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!
(74-12)Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.
(74-13)Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.
(74-14)Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.
(74-15)Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.
(74-16)І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.
(74-17)Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.
(74-18)Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.
(74-19)Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.
(74-20)Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.
(74-21)Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.
(74-22)Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!
(74-23)Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.
Напоумлення Асафа. Боже, чому Ти відкинув до кінця, (чому) розгнівався твій гнів на овець твоєї отари?
Згадай твій збір, який Ти придбав від давна. Ти відкупив палицю твого насліддя, це гора Сіон, де Ти в ній поселився.
Підніми твої руки на їхні гордощі до кінця, на те, що лукаво вчинив ворог в твоїх святих.
І вихвалялися ті, що Тебе ненавидять, посеред твого празника, поклали знаки, свої знаки, і не пізнали.
Наче до горішнього входу,
наче в лісі дерев вирубали сокирами її двері, разом сікачем і каменообробним знаряддям її знищили.
Спалили огнем твою святиню, опоганили до землі поселення твого імени.
Сказали їхні кревні разом в їхньому серці: Ходіть і випалимо з землі всі божі празники.
Ми не побачили наших знамен, вже немає пророка, і Він нас більше не пізнає.
Доки, Боже, ворог погорджуватиме, ворог роздражнюватиме твоє імя до кінця?
Чому Ти відвертаєш твою руку і твою правицю з посеред твого лона до кінця?
А Бог наш цар з перед віку, зробив спасіння посеред землі.
Ти скріпив море в твоїй силі, Ти в воді знищив голови зміїв.
Ти розторощив голови змія, Ти дав його в їжу етіопським народам.
Ти роздер джерела і потоки, Ти висушив ріки Ітама.
Твій є день, і твоя є ніч, Ти зробив світіння і сонце.
Ти створив всі околиці землі. Літо і весну, Ти їх зліпив.
Згадай це. Ворог зневажив Господа, і безумний нарід роздразнив твоє імя.
Не віддай звірам душу, що Тобі визнається, не забудь до кінця душі твоїх бідних.
Поглянь на твій завіт, бо затемнені землі наповнилися беззаконними домами.
Хай упокорений не повернеться засоромленим. Бідний і вбогий вихвалятимуть твоє імя.
Встань, Боже, суди твій суд. Згадай твої зневаги від безумного цілий день.
Не забудь голос тих, що моляться до Тебе. Гордість тих, що Тебе ненавидять, піднялася постійно до Тебе.
Для чего, Боже, отринул нас навсегда? возгорелся гнев Твой на овец пажити Твоей?
Вспомни сонм Твой, который Ты стяжал издревле, искупил в жезл достояния Твоего, - эту гору Сион, на которой Ты веселился.
Подвигни стопы Твои к вековым развалинам: все разрушил враг во святилище.
Рыкают враги Твои среди собраний Твоих; поставили знаки свои вместо знамений наших;
показывали себя подобными поднимающему вверх секиру на сплетшиеся ветви дерева;
и ныне все резьбы в нем в один раз разрушили секирами и бердышами;
предали огню святилище Твое; совсем осквернили жилище имени Твоего;
сказали в сердце своем: `разорим их совсем', - и сожгли все места собраний Божиих на земле.
Знамений наших мы не видим, нет уже пророка, и нет с нами, кто знал бы, доколе это будет.
Доколе, Боже, будет поносить враг? вечно ли будет хулить противник имя Твое?
Для чего отклоняешь руку Твою и десницу Твою? Из среды недра Твоего порази их.
Боже, Царь мой от века, устрояющий спасение посреди земли!
Ты расторг силою Твоею море, Ты сокрушил головы змиев в воде;
Ты сокрушил голову левиафана, отдал его в пищу людям пустыни, [Ефиопским];
Ты иссек источник и поток, Ты иссушил сильные реки.
Твой день и Твоя ночь: Ты уготовал светила и солнце;
Ты установил все пределы земли, лето и зиму Ты учредил.
Вспомни же: враг поносит Господа, и люди безумные хулят имя Твое.
Не предай зверям душу горлицы Твоей; собрания убогих Твоих не забудь навсегда.
Призри на завет Твой; ибо наполнились все мрачные места земли жилищами насилия.
Да не возвратится угнетенный посрамленным; нищий и убогий да восхвалят имя Твое.
Восстань, Боже, защити дело Твое, вспомни вседневное поношение Твое от безумного;
не забудь крика врагов Твоих; шум восстающих против Тебя непрестанно поднимается.