(42-1)Провідникові хору. Маскіл. Синів Кораха.
(42-2)Як лань прагне до водних потоків так душа моя прагне до тебе, Боже.
(42-3)Душа моя жадає Бога, Бога живого, - коли бо прийду й побачу обличчя Боже?
(42-4)Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?»
(42-5)Про це я згадую і душу виливаю над собою: як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого, посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім.
(42-6)Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога.
(42-7)Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар.
(42-8)Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене.
(42-9)Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого.
(42-10)Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
(42-11)Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене, коли день-у-день до мене кажуть: Де ж Бог твій?»
(42-12)Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його, Спасителя обличчя мого та мого Бога.
Для дириґента хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих.
Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,
душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?
Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?
Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу...
Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!
Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц'ар.
Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.
Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!
Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?
Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?
Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!
(42-1)Проводиреві хора. В науку синам Корея, псальма Давидова.
(42-1)Як жагне ланя води з потока, так багне душа моя до тебе, Боже!
(42-2)Душа моя жадає Бога, живого Бога; коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим?
(42-3)Сльози мої в день і в ночі хлїбом менї стали; цїлий бо день говорять до мене: Де Бог твій?
(42-4)Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радостї і хвали - торжествуюча громада.
(42-5)Чому хиляєшся, душе моя, і затревожилась в мене? Вповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його за спасеннє лиця його.
(42-6)Боже мій, душа моя хиляється в мене; тому спогадав я тебе із землї Йорданської і Гермонської, з гори Мізгар.
(42-7)Глибінь кличе до глибинї при шумі поводї твоєї; всї филї твої і пруди твої ринули понад мене.
(42-8)В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого.
(42-9)Скажу до Бога, скелї моєї: Чому забув єси мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожої тїсноти?
(42-10)Наче костї мої торощать, коли вороги мої ругаються з мене, кажучи цїлий день до мене: Де ж твій Бог?
(42-11)Чого хилишся душе моя, і чого тревожишся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, спасеннє лиця мого й Бога мого.
На кінець. На врозумлення синів Коре.
Так як олень желає джерела вод, так хай надіється моя душа на тебе, Боже.
Моя душа спрагнена живого Бога. Коли прийду і побачу лицем Бога?
Мої слези стали моїм хлібом вдень і вночі коли мені кожного дня говорилося: Де є твій Бог?
Це я згадав і вилив я в мені мою душу, бо перейду до місця подивугідного шатра, до дому Бога, з голосом радости і святковим шумом визнавання.
Чому ти засмучена, душе, і чому мене тривожиш? Поклади надію на Бога, бо я визнаватимуся Йому. Бог мій - спасіння мого обличчя.
В мені стривожилася моя душа. Через це згадаю тебе з землі Йордану і Ермоніма, з малої гори.
Безодня прикликає безодню в голосі своїх порогів, всі твої висоти і твої хвилі найшли на мене.
Під час дня Господь заповість своє милосердя, і вночі пісню у мені, молитву до Бога мого життя.
Скажу Богові: Ти той, хто за мене заступається. Чому Ти мене забув? Чому я ходжу засмученим коли мене гнітить ворог?
Коли мої кості ламалися мною гордили ті, що мене гнобили, коли вони мені кожного дня говорили: Де є твій Бог?
Чому ти засмучена, душе, і чому мене тривожиш? Поклади надію на Бога, бо я Йому визнаватимуся. Бог мій - спасіння мого лиця.
Начальнику хора. Учение. Сынов Кореевых.
Как лань желает к потокам воды, так желает душа моя к Тебе, Боже!
Жаждет душа моя к Богу крепкому, живому: когда приду и явлюсь пред лице Божие!
Слезы мои были для меня хлебом день и ночь, когда говорили мне всякий день: `где Бог твой?'
Вспоминая об этом, изливаю душу мою, потому что я ходил в многолюдстве, вступал с ними в дом Божий со гласом радости и славословия празднующего сонма.
Что унываешь ты, душа моя, и что смущаешься? Уповай на Бога, ибо я буду еще славить Его, Спасителя моего и Бога моего.
Унывает во мне душа моя; посему я воспоминаю о Тебе с земли Иорданской, с Ермона, с горы Цоар.
Бездна бездну призывает голосом водопадов Твоих; все воды Твои и волны Твои прошли надо мною.
Днем явит Господь милость Свою, и ночью песнь Ему у меня, молитва к Богу жизни моей.
Скажу Богу, заступнику моему: для чего Ты забыл меня? Для чего я сетуя хожу от оскорблений врага?
Как бы поражая кости мои, ругаются надо мною враги мои, когда говорят мне всякий день: `где Бог твой?'
Что унываешь ты, душа моя, и что смущаешься? Уповай на Бога, ибо я буду еще славить Его, Спасителя моего и Бога моего.