Озвавсь Господь із бурі до Іова і мовив:
«Хто то такий затемнює мої задуми | нерозважливими словами?
Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі: | бо я питатиму тебе -спробуй мене навчати!
Де був єси, як я закладав землю? | Скажи, як маєш розум.
Хто визначив їй міру, - може знаєш, | або хто простягнув лінію над нею?
На чім підвалини її оперто, | або хто поклав її наріжний камінь
під радісні співи ранніх зір, | під оклики веселі всіх синів Божих?
Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило з материнського лона?
Коли я зробив для нього одіж-хмару | і пелену для нього - густу мряку?
Границю я йому призначив, | поклав засуви й ворота
й мовив: Ось покіль дійдеш, далі не перейдеш! | Ось тут розіб'ються твої надимані хвилі!
Чи на віку твоєму ти повелів колинебудь ранкові, | вказав зорі належне місце,
щоб вона ухопила за краї землю | і щоб безбожників струсила з неї?
Вона міняє вид свій, мов глина для печатки, | стає барвистою, немов одежа.
І в грішників відібрано їхнє світло, | і ломиться піднесена рука.
Чи ти зійшов колись до джерел моря? | Походжав дном безодні?
Чи відкрилися тобі ворота смерти? | Чи бачив єси брами смертельної тіні?
Чи обійняв оком світ широкий? | Скажи, коли усе те знаєш!
Де та дорога - до світла оселі, | і темрява, - де її місце,
щоб привести їх до їхнього житла, | направити їх до їхнього дому?
Ти знаєш, бо ж ти вже тоді народився, | і число днів твоїх велике.
Доходив ти колись до сховищ снігу? | Чи, може, бачив склади граду,
що я тримаю на час-пору смутку, | на день війни та битви?
Де та дорога, що нею світло ділиться | і шириться по землі східній вітер?
Хто зливі канали риє, | дорогу гуркотові грому,
щоб дощ послати на безлюдну землю, | пустиню, де нема нікого?
Щоб напоїти пустизну та пустелю, | щоб виростити в степу тирсу?
Чи має дощ батька? | Хто родить роси краплі?
. З чийого лона лід виходить? | І іній з небес, - хто його породжує?
Мов камінь, тверднуть води, | обличчя безодні замерзає.
Чи міг би ти зв'язати вузли Квочки? | Чи Косаря мотуззя розв'язати?
Чи вивести у свій час ранню зорю, | Віз із його дітьми повести?
Чи знаєш ти небес закони? | Чи можеш їхній порядок на землі встановити?
Можеш зняти голос твій до хмари, | щоб рясний дощ спустивсь на тебе?
Чи можеш розсилати блискавиці, щоб вони пішли | й тобі сказали: Ось ми!
Хто вклав в ібіса мудрість? | Хто півневі дав розум?
Хто мудро може зчислити хмари | і бурдюки небесні вихиляти?
Як пил стає болотом | і як грудки злипаються до купи?
Невже то ти полюєш для левиці здобич | і голод левенят заспокоюєш,
коли, причаївшися, вони лежать у барлогах, | сидять, в гущавині засівши?
Хто воронові харч готує, | як його діти пищать до Бога, | блукаючи без поживи?»
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?
Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!
І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!
Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,
які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?
Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?
Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,
щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?
Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?
Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?
Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.
Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона?
Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?
Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?
Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?
Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?
Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,
коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються?
Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,
як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?
Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?
Озвався Господь до Йова з бурі й промовив:
Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?
Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:
Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!
Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?
На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,
Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?
Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,
Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,
Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,
І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?
Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)
Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;
Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,
А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.
Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?
Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?
Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?
Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?
А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.
Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато!
А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,
Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?
Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?
Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,
Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,
Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?
Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?
Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї - хто його родить?
Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.
Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*?
Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?
Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?
Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?
Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми!
Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?
Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,
Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?
Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,
Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?
А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?
Як перестав же Еліус говорити, заговорив Господь до Йова крізь бурю і хмари:
Хто цей, що скриває від Мене раду, що держить слова в серці, а думає від Мене втаїти?
Підпережи як муж твої бедра, Я ж тебе запитаю, а ти Мені відповіси.
Де ти був коли Я основував землю? Сповісти ж Мені, якщо ти пізнав розум.
Чи знаєш хто поклав її міри? Чи шнурком її розміряв?
На чому поставлені її стовпи? Хто ж є той, що поклав на ній угольний камінь?
Коли звізди повстали, всі мої ангели похвалили Мене великим голосом.
Я загородив море брамами, коли родилося, виходячи з лона своєї матері.
Я ж поклав її хмару як одяг, Я ж її завинув імлою.
Я ж поставив її границі, поклавши замки і брами.
Я ж сказав її: Доси підеш і не перейдеш, але в тобі розібються твої хвилі.
Чи Я при тобі заповів ранньому світлові, а рання зоря побачила свій чин,
щоб схопитися за крила землі, щоб скинути із себе безбожних?
Чи ти взявши глиняну землю зліпив живу істоту і дав їй мову на землі?
Чи ти забрав світло від безбожних, а знищив рамено гордих,
прийшов до джерела моря, ходив стопами по безодні?
Чи тобі зі страху відкриваються брами смерті, а дверники аду бачачи тебе перелякалися?
Чи ти збагнув широту піднебесної? Сповісти ж мені яка вона є.
В якій землі замешкує світло, а яке місце темряви?
Чи ти Мене поведеш до їхніх околиць? Чи і ти вивідав їхні стежки?
Знаю, отже, що ти тоді народився, а число твоїх літ велике.
Чи ж ти пішов до скарбів снігу, і ти побачив скарби граду.
Воно відкладене тобі на час ворогів, на день війни і битви.
Звідки виходить мороз чи розсівається південний вітер на піднебесну?
Хто ж приготовив русло для зливного дощу, а дорогу громам,
щоб посилати дощ на землю, де не(має) чоловіка, (на) пустиню, де немає в ній людини,
щоб наситити незаселену і непрохідну (землю) і видати ріст зелені?
Хто є батько дощу? Хто ж є той, що породив краплі роси?
З якого ж лона виходить лед? А хто на небі породив мороз,
який сходить наче вода, що тече? Лице ж безодні хто оснував?
Чи ти збагнув звязь Плеади і відкрив огорожу Оріона?
Чи ти відкриєш Мазурот в своїм часі і чи притягнеш Вечірню зорю за її чуб?
Чи ти знаєш переміни неба чи те, що стається разом на піднебесній?
Чи ти покличеш хмару голосом, і вона тебе послухається трясінням зливної води?
Чи пішлеш блискавиці і вони підуть? Чи скажуть тобі: Що є?
Хто ж дав жінкам мудрість ткання чи вміння вишивання?
Хто ж числить хмари в мудрості, а прихилив небо до землі?
Розлився порох наче земля, Я ж приліпив його наче куб до каменя.
Чи ти вполюєш їжу левам, а наповниш душі зміїв?
Бо вони перелякалися на своїх ліжках, сидять в лісах, чатуючи.
Хто ж приготовив їжу вороні? Бо її пташата закричали до Господа, блукаючи, шукаючи їжі.
[Когда Елиуй перестал говорить,] Господь отвечал Иову из бури и сказал:
кто сей, омрачающий Провидение словами без смысла?
Препояшь ныне чресла твои, как муж: Я буду спрашивать тебя, и ты объясняй Мне:
где был ты, когда Я полагал основания земли? Скажи, если знаешь.
Кто положил меру ей, если знаешь? или кто протягивал по ней вервь?
На чем утверждены основания ее, или кто положил краеугольный камень ее,
при общем ликовании утренних звезд, когда все сыны Божии восклицали от радости?
Кто затворил море воротами, когда оно исторглось, вышло как бы из чрева,
когда Я облака сделал одеждою его и мглу пеленами его,
и утвердил ему Мое определение, и поставил запоры и ворота,
и сказал: доселе дойдешь и не перейдешь, и здесь предел надменным волнам твоим?
Давал ли ты когда в жизни своей приказания утру и указывал ли заре место ее,
чтобы она охватила края земли и стряхнула с нее нечестивых,
чтобы земля изменилась, как глина под печатью, и стала, как разноцветная одежда,
и чтобы отнялся у нечестивых свет их и дерзкая рука их сокрушилась?
Нисходил ли ты во глубину моря и входил ли в исследование бездны?
Отворялись ли для тебя врата смерти, и видел ли ты врата тени смертной?
Обозрел ли ты широту земли? Объясни, если знаешь все это.
Где путь к жилищу света, и где место тьмы?
Ты, конечно, доходил до границ ее и знаешь стези к дому ее.
Ты знаешь это, потому что ты был уже тогда рожден, и число дней твоих очень велико.
Входил ли ты в хранилища снега и видел ли сокровищницы града,
которые берегу Я на время смутное, на день битвы и войны?
По какому пути разливается свет и разносится восточный ветер по земле?
Кто проводит протоки для излияния воды и путь для громоносной молнии,
чтобы шел дождь на землю безлюдную, на пустыню, где нет человека,
чтобы насыщать пустыню и степь и возбуждать травные зародыши к возрастанию?
Есть ли у дождя отец? или кто рождает капли росы?
Из чьего чрева выходит лед, и иней небесный, - кто рождает его?
Воды, как камень, крепнут, и поверхность бездны замерзает.
Можешь ли ты связать узел Хима и разрешить узы Кесиль?
Можешь ли выводить созвездия в свое время и вести Ас с ее детьми?
Знаешь ли ты уставы неба, можешь ли установить господство его на земле?
Можешь ли возвысить голос твой к облакам, чтобы вода в обилии покрыла тебя?
Можешь ли посылать молнии, и пойдут ли они и скажут ли тебе: вот мы?
Кто вложил мудрость в сердце, или кто дал смысл разуму?
Кто может расчислить облака своею мудростью и удержать сосуды неба,
когда пыль обращается в грязь и глыбы слипаются?
Ты ли ловишь добычу львице и насыщаешь молодых львов,
когда они лежат в берлогах или покоятся под тенью в засаде?
Кто приготовляет ворону корм его, когда птенцы его кричат к Богу, бродя без пищи?