Заговорив Білдад із Шуаху та й мовив:
«І докіль будете словам ви класти перешкоди? | Будьте розумні, і тоді говоритимемо!
Чому нас уважаєш за скотину? Чому в твоїх очах ми нечисті?
О, ти, що у досаді душу свою роздираєш! | Чи ж задля тебе земля має опустіти? | Чи скелі пересунуться зо свого місця?
Таж у безбожника погасне світло, | полум'я його не буде більше блищати.
Стемніє світло в наметі його, | і погасне над ним його світич.
Бадьорий хід його ослабне, | його повалить власний намір.
Він ускочить у сітку власними ногами | і над сильцем буде ходити.
Пута впіймають його ноги, | петля буде тримати його цупко.
На землі сховане йому сильце | і пастка для нього на стежці.
Навколо страхи його лякають, | слідом за ним женуться.
Він голодує у своїх достатках, | і нещастя стоїть у нього збоку.
Недуга роз'їдає його шкіру, | і перворідний смерти гризе його члени.
З намету, де він був безпечний, його виривають | і до царя страхів тягнуть.
Ти можеш жити в його наметі, що не його вже, | і посипають сіркою його домівку.
Внизу його коріння засихає, | угорі ж його гілляки в'януть.
Пам'ять про нього з землі щезає, | і немає його імени в околиці.
Його зо світла в пітьму зіштовхують, | його зо світу проганяють.
Ні внуків, ні нащадків він не матиме в народі; | ані душі живої у своїх оселях.
Захід жахнеться над його нещастям, | а схід пройметься страхом.
Отакі житла нечестивця, | отаке місце того, хто не знає Бога!»
І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:
Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!
Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?
О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?
Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:
його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,
стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...
Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,
на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...
Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.
Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.
Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.
Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...
Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.
Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.
Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.
Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.
У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.
На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...
Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!
Відказав Билдад Савхеаський й промовив:
Докіль словами ще вам перекидатися марно? Нумо лиш, братись за ум, і тодї поговоримо.
Чому вважатись нам за скот і бути пониженими в власних очах наших?
О, ти, що в досадї своїй душу свою роздираєш! Чи то ж задля тебе опустїє земля та пересунуться скелї з місць своїх?
Та ж у безбожного мусить потахнути сьвітло, а з огня його не остане й искри.
Стемнїє сьвітло в домівцї його, й сьвічка його загасне над ним.
Змалїють кроки могучостї його, й повалить його власний намір його;
Бо він попаде в сїть ногами своїми й в плетїнках буде плутатись.
Спіймають пута ноги його, й грабіжник уловить його.
Невидимо розложені по землї силця на його, й западнї по дорозї.
Кругом страхи лякати муть його, й зневолять його кидатись то сюди то туди.
Вичерпаєсь із голоду сила в йому, й погибель готова під боком його.
З'їсть тїло його, з'їсть всї члени його перворідна (небувала) недуга смертї.
Прогнана буде з домівки в його надїя його, а се доведе його до царя страхів*.
Осядуть в наметї його (чужі), бо стане він уже не його; домівку його посиплють сїркою.
Знизу усхне коріннє його, а вгорі зовяне верховіттє його.
Щезне про його память із землї й імени його не згадувати муть на базарі.
Проженуть його з сьвітла в тьму, й зітруть його з кругогляду земного.
Нї сина нї внука не буде в народї його, не зістанеться нїхто в домівцї його.
День (погибелї) його злякає потомків, а сучасників обгорне жахом.
Такі пробутки беззаконного, оттаке місце того, хто не знає Бога!
Підібравши ж Валдад Савхітець каже:
Доки не перестанеш? Почекай, щоб і ми промовили.
Чому наче чотироногі ми замовкли перед тобою?
Тебе охопив гнів. Бо що ж? Якщо ти помреш, чи піднебесна (буде) бездомною? Чи гори спадуть з основ,
і світло безбожних згасне, і їхній огонь не підніметься?
Його світло в житті - темрява, а світильник з ним згаситься.
Найменші вполювали його майно, хай же його обмане рада.
Хай же його нога зловиться в пастці, хай замотається в сіті.
Хай же найдуть на нього засідки. Хай скріпить проти нього спраглих.
Сховано в землю його засідку і його схоплення на стежці.
Хай довкруги вигублять його болі, а численні, що довкруги його ніг, хай прийдуть у великому голоді.
Йому ж приготовлено належний упадок.
Хай стопи його ніг будуть поїджені, хай смерть пожере його красу.
Хай оздоровлення буде вирване з його життя, хай його захопить біда, царське обвинувачення.
Хай поселиться в його ночі в його шатрі, хай буде посіяна сіркою його краса.
Його коріння під ним посохне, і зверху впадуть його жнива.
Хай його память пропаде з землі, і його імя хай буде на видаленому лиці.
Хай (хтось) прожене його з світла в темряву.
Не буде знайомого в його народі, ані не спасеться його дім в піднебесній, але в тому, що є його, житимуть інші.
Над ним застогнали останні, а перших охопило здивування.
Це доми неправедних, це ж місце тих, що не знають Господа.
И отвечал Вилдад Савхеянин и сказал:
когда же положите вы конец таким речам? обдумайте, и потом будем говорить.
Зачем считаться нам за животных и быть униженными в собственных глазах ваших?
О ты, раздирающий душу твою в гневе твоем! Неужели для тебя опустеть земле, и скале сдвинуться с места своего?
Да, свет у беззаконного потухнет, и не останется искры от огня его.
Померкнет свет в шатре его, и светильник его угаснет над ним.
Сократятся шаги могущества его, и низложит его собственный замысл его,
ибо он попадет в сеть своими ногами и по тенетам ходить будет.
Петля зацепит за ногу его, и грабитель уловит его.
Скрытно разложены по земле силки для него и западни на дороге.
Со всех сторон будут страшить его ужасы и заставят его бросаться туда и сюда.
Истощится от голода сила его, и гибель готова, сбоку у него.
Съест члены тела его, съест члены его первенец смерти.
Изгнана будет из шатра его надежда его, и это низведет его к царю ужасов.
Поселятся в шатре его, потому что он уже не его; жилище его посыпано будет серою.
Снизу подсохнут корни его, и сверху увянут ветви его.
Память о нем исчезнет с земли, и имени его не будет на площади.
Изгонят его из света во тьму и сотрут его с лица земли.
Ни сына его, ни внука не будет в народе его, и никого не останется в жилищах его.
О дне его ужаснутся потомки, и современники будут объяты трепетом.
Таковы жилища беззаконного, и таково место того, кто не знает Бога.