Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
«Хіба ж відповідає мудрий пустим знанням, | сповняє своє нутро східнім вітром,
сперечаючись недоречними словами, | промовами, в яких немає користи?
Ти навіть відкидаєш богобоязливість, | і касуєш побожність перед Богом.
Твоя вина навчає уста твої, | ти вибираєш бесіду лукавих,
тим і осуджує тебе рот твій, а не я! | І власні твої уста свідчать проти тебе.
Хіба ти перший з людей народився, | побачив світ перед горбами?
Хіба ти слухав Божої наради, | присвоїв собі мудрість?
Що знаєш ти, чого б ми не знали? | Що розумієш, чого б ми не розуміли?
Є сивий та старий також між нами, | що перейшов віком і твого батька.
Хіба для тебе мала річ - Божа втіха | та тихе слово, сказане до тебе?
Чого пориває тебе твоє серце? | Чому очима гордо позираєш,
коли звертаєш проти Бога гнів твій | і твоїм ротом верзеш такі речі?
Що таке людина, щоб була чистою? | Як бути справедливим тому, хто родиться від жінки?
Якщо й своїм святим не йме він віри, | і небеса нечисті перед його очима,
оскільки більш гидка й зіпсована людина, | що, наче воду, п'є беззаконня.
Я поясню тобі, мене послухай! | Я оповім те, що сам я бачив,
що оповідають мудрі, | не таївши нічого, за предками своїми.
Їм одним земля дана була, | і ні один чужинець не скитався між ними.
Поки віку у злого - себе самого мучить; | протягом призначених гнобителеві літ
жахливий крик лунає у його вухах; | серед повного спокою на нього нападає грабіжник.
Не сподівається, що повернеться із пітьми, | і всюди меч перед собою бачить.
Його кидають на їжу коршакові. | Він знає, що над ним біда нависла.
День темряви його жахає, | нужда й тіснота на нього насідають, | немов той цар, готовий кинутись до бою.
Він здіймав свою руку проти Бога, | він хоробрував із Всемогутнім.
З випростаною шиєю біг проти нього | захоронений грубими щитами.
Обличчя його набрякло салом, | боки поросли жиром.
Він жив у зруйнованих містах, | у домах, де ніхто більше не жив, | бо вони були готові завалитись.
. Не забагатіє він, розвіється його достаток, | і не простягнеться його тінь по країні.
Він не втече від мороку, | вогонь спалить його ніжне галуззя, | а цвіт його обіб'є вітер.
Нехай не покладається на свій зріст високий, | знаємо бо, що то - марнота.
Віття його зів'яне передчасно, | його галуззя не буде зеленіти.
Мов виноградина, він скине недоспілі грона | і, наче маслина, цвіт свій зронить.
Так! Кодло нечестивого буде безплідне, | і вогонь пожере шатра продажних.
Хто зачав зло, той породить нещастя; | нутро його готує злуду».
І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?
Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...
Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...
І відказав Елифаз із Теману й промовив:
Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,
Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?
Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!
Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!
Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?
Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?
Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?
Є й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.
Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?
Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?
Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?
Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?
Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:
Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.
Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,
Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;
В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:
Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;
Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.
Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.
Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, -
За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;
За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.
І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.
Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.
Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.
Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.
Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.
Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,
(в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.
Продовшивши ж Еліфас Теманіт каже:
Як мудрий дасть відповідь розуму духа і наповнив біль лона,
оскаржуючи словами, якими не годиться, словами, в яких (немає) ніякої користі?
Чи і ти не відкинув страх, довершив такі слова перед Господом?
Ти винуватий за слова твоїх уст, ані ти не розсудив слова сильних.
Хай оскаржують тебе твої уста і не я, а твої губи хай свідчать проти тебе.
Що ж бо? Чи ти є першою людиною? Чи ти повстав перед горами?
Чи ти почув господні прикази, чи до тебе прийшла мудрість?
Бо що знаєш ти, чого ми не знаємо? Або що розумієш, чого і ми не (розуміємо)?
І старець і давній між нами днями старший від твого батька.
Ти трохи був бичований за дещо з того, що ти згрішив, ти заговорив високо, гордовито.
На що посміло твоє серце, або що принесли твої очі,
що ти вибухнув гнівом перед Господом, а вивів з уст такі слова?
Бо хто, будучи смертною людиною, буде непорочним, чи як буде праведником той, хто народився від жінки?
Якщо святим не вірить, а небо не є чисте перед Ним.
Ох же мерзенний і нечистий, чоловік, що пє неправду наче напиток.
Сповіщу ж тобі, послухай мене. Отже, я сповіщу тобі те, що я побачив,
те, що говорять мудрі і що не скрили їхні батьки.
Їм самим дано землю, і на них не прийшов чужинець.
Все життя безбожного в клопотах, а почислені роки дані сильному,
страх же його в його ухах. Коли він вважає, що вже є в мирі, прийде його знищення.
Хай не вірить, що відвернеться від темряви, бо він вже переданий в руки заліза,
призначений же на їжу ґрифів. А в собі знає, що очукує стати трупом. Темний день його злякає,
а біда і смуток захоплять його наче вождя, що паде в перших рядах.
Бо він підняв руки перед Господом, а перед Господом Вседержителем став твердошийним,
біг же перед ним гординею в товстих плечах свого щита,
бо він закрив своє лице в своїм товщі і зробив уста на стегнах.
Хай же поселиться в пустинних містах, ввійде до незамешканих домів. Те, що вони приготовили, інші заберуть.
Він ані не забогатіє, ані не останеться його майно. Не вкине на землю тінь,
ані не втече від темряви. Хай вітер висушить те, що в нього сходить, хай же відпаде його цвіт.
Хай не вірить, що останеться, бо марне поставиться йому.
Ним зрізане зітліє перед часом, і його галузка не покриється листям.
Хай буде зібраний як неспілий овоч перед часом, хай упаде як цвіт оливки.
Бо свідчення безбожного - смерть, а огонь спалить доми тих, що приймають хабарі.
В лоні ж прийме болі, на нього найде марнота, а його черево понесе обману.
И отвечал Елифаз Феманитянин и сказал:
станет ли мудрый отвечать знанием пустым и наполнять чрево свое ветром палящим,
оправдываться словами бесполезными и речью, не имеющею никакой силы?
Да ты отложил и страх и за малость считаешь речь к Богу.
Нечестие твое настроило так уста твои, и ты избрал язык лукавых.
Тебя обвиняют уста твои, а не я, и твой язык говорит против тебя.
Разве ты первым человеком родился и прежде холмов создан?
Разве совет Божий ты слышал и привлек к себе премудрость?
Что знаешь ты, чего бы не знали мы? что разумеешь ты, чего не было бы и у нас?
И седовласый и старец есть между нами, днями превышающий отца твоего.
Разве малость для тебя утешения Божии? И это неизвестно тебе?
К чему порывает тебя сердце твое, и к чему так гордо смотришь?
Что устремляешь против Бога дух твой и устами твоими произносишь такие речи?
Что такое человек, чтоб быть ему чистым, и чтобы рожденному женщиною быть праведным?
Вот, Он и святым Своим не доверяет, и небеса нечисты в очах Его:
тем больше нечист и растлен человек, пьющий беззаконие, как воду.
Я буду говорить тебе, слушай меня; я расскажу тебе, что видел,
что слышали мудрые и не скрыли слышанного от отцов своих,
которым одним отдана была земля, и среди которых чужой не ходил.
Нечестивый мучит себя во все дни свои, и число лет закрыто от притеснителя;
звук ужасов в ушах его; среди мира идет на него губитель.
Он не надеется спастись от тьмы; видит пред собою меч.
Он скитается за куском хлеба повсюду; знает, что уже готов, в руках у него день тьмы.
Устрашает его нужда и теснота; одолевает его, как царь, приготовившийся к битве,
за то, что он простирал против Бога руку свою и противился Вседержителю,
устремлялся против Него с гордою выею, под толстыми щитами своими;
потому что он покрыл лице свое жиром своим и обложил туком лядвеи свои.
И он селится в городах разоренных, в домах, в которых не живут, которые обречены на развалины.
Не пребудет он богатым, и не уцелеет имущество его, и не распрострется по земле приобретение его.
Не уйдет от тьмы; отрасли его иссушит пламя и дуновением уст своих увлечет его.
Пусть не доверяет суете заблудший, ибо суета будет и воздаянием ему.
Не в свой день он скончается, и ветви его не будут зеленеть.
Сбросит он, как виноградная лоза, недозрелую ягоду свою и, как маслина, стряхнет цвет свой.
Так опустеет дом нечестивого, и огонь пожрет шатры мздоимства.
Он зачал зло и родил ложь, и утроба его приготовляет обман.