Того часу Іоан пішов з Гезери й розповів Симонові, своєму батькові про те, що робив Кендебей.
Симон покликав двох своїх старших синів Юду та Іоана, і сказав їм: «Я, мої брати й дім мого батька вели війни Ізраїля з нашої молодости по нинішній день, і нам щастило визволяти Ізраїля.
Та нині постарівсь я, ви ж, хвалити Бога, у цвіті віку. Тож будьте замість мене та мого брата й ідіть і бийтеся за народ наш, і допомога неба буде з вами!»
І вибрав з краю 20 000 вояків та кіннотчиків, що двигнулися проти Кендебея, переночувавши у Модіні.
Вставши вранці, просунулись рівниною, аж ось назустріч їм велике військо, піше й кінне, а проміж них потік.
Іоан зо своїм військом вишикувались проти ворога, але, побачивши, що люди бояться переходити через потік, сам перейшов його перший. Бачивши те, вояки його перейшли слідом за ним.
Він розділив своїх на дві частини й розставив вершників між піхотинцями, бо ворожа кіннота була вельми численна.
Отож, засурмили, і Кендебей із своїм військом пустився тікати, і полягло від тяжких ран чимало з них, а решта втекла у твердиню.
Тоді був поранений Юда, брат Іоана. Іоан гнався за ними, аж поки не дійшов до Кедрону, що (Кендебей) відбудував був.
Ворог утік до башт, що на полях азотських, але (Іоан) підпалив їх, і в них загинуло зо 2000. Потім повернувся спокійно у Юдею.
Птолемей, син Абуба, був настановлений правителем єрихонської долини; він мав багато срібла й золота,
бо був зятем первосвященика.
Та серце в нього загорділо, і він забажав заволодіти краєм, тому й задумав, як би то підступно звести зо світу Симона та його синів.
Саме тоді Симон, проїжджаючи містами країни, щоб забезпечити їхні потреби, спустився в Єрихон, сам він і Маттатія та Юда, його сини, - було це 177 року, одинадцятого місяця, місяця Савату, -
і син Абуба прийняв їх підступно в маленьку кріпость, що зветься Док, її він збудував був, - і там зробив для них великий бенкет. Там же сховав він кілька чоловік,
і як Симон із синами упився, Птолемей зо своїми встали, схопили зброю, накинулись на Симона в бенкетовій залі й забили його з синами та з кількома слугами.
Отак учинив він велику зраду і відплатив злом за добро.
Птолемей написав про те звіт і послав цареві з проханням вислати йому на допомогу військо й передати йому управу краю та міста.
Він вислав і людей в Гезеру, щоб забити Іоана, і виправив тисячникам листи, щоб вони прийшли до нього, а він би дав їм срібло, золото й гостинці.
І ще інших вислав, щоб зайняли Єрусалим і гору, на якій храм.
Тим часом хтось метнувсь наперед і оповів Іоанові в Гезері, що його батько й брати загинули, ще й додав: «Він вислав когось, щоб і тебе вбити.»
Почувши це, Іоан вельми збентежився, схопив людей, що прийшли його вбити, і покарав їх на смерть, бо знав, що вони хотіли його вбити.
Решта чинів Іоана, його війни, подвиги, які він учинив, будування мурів, що їх він вивів, та інші його дії
записані в літописі його первосвященства з того часу, як став він первосвящеником після батька.
-
-
-
-
І прийшов Іван з Ґазари і сповістив Симонові свому батькові, що чинив Кендевей.
І Симон покликав своїх двох старших синів Юду й Івана і сказав їм: Я і мої брати і дім мого батька воювали війни Ізраїля від молодости аж до сьогоднішного дня, і пощастило нашим рукам спасти Ізраїля багато разів.
А тепер я постарівся, і ви в милосерді достатні є роками. Будьте ви замість мене і мого брата, і вийшовши, повоюйте за наш нарід, а поміч з неба хай буде з вами.
І він вибрав з країни двадцять тисяч мужів вояків і кінноту, і вони пішли проти Кендевея і спочили в Модеїні.
І вставши вранці, йшли на рівнину, і ось численна сила їм на зустріч, піша і кіннота, і між ними був потік.
І він і його нарід став напроти їхнього лиця. І він побачив, що нарід боявся перейти потік, і він перейшов першим. І побачили його мужі і перейшли за ним.
І він поділив нарід і коней посеред піших, а кіннота ворогів дуже численна.
І вони затрубили трубами, і відвернувся Кендевей і його табір, і з них впало багато ранених, а осталі втекли до твердині.
Тоді зранено Юду брата Івана. А Іван гнався за ними, аж доки не прийшов до Кедрону, який той збудував.
І вони втекли до веж, що на полях Азоту, і він спалив його огнем, і впало з них яких дві тисячі чоловік. І він повернувся до Юдеї з миром.
І Птолемей син Авува був поставлений вождем на рівнині Єрихона і мав багато срібла і золота.
Був бо він зятем архиєрея.
І піднялося його серце, і він забажав заволодіти країною і задумував обману проти Симона і його синів, щоб їх вигубити.
А Симон проходив міста, що в країні, і дбав про їм потрібне. І він прийшов до Єрихона, сам і Маттатія і Юда його сини в сто сімдесять сьомому році, в одинадцятому місяці, це місяць сават.
І їх прийняв син Авува з обманою до твердині прозваної Док, яку він збудував, і він зробив їм великий пир і там сховав мужів.
І коли спянів Симон і його сини, встав Птоломей і ті, що з ним, і взяли їхню зброю і найшли на Симона до пиру і забили його і його двох синів і деяких з його слуг.
І той зробив великий злочин і віддав зло замість добра.
І це написав Птоломей і післав цареві, щоб післав йому сили на поміч, і щоб видати їхню країну і міста.
І він післав інших до Ґазари, щоб забити Івана, і тисячникам післав послання, щоб до нього прибули, щоб дати їм срібло і золото і дари,
і інших післав захопити Єрусалим і гору храму.
І хтось прибігши наперед сповістив Іванові в Ґазарі, що згинув його батько і його брати, і що: Післав він і тебе вбити.
І почувши, той дуже злякався і схопив мужів, що прийшли його забити, і забив їх. Бо він взнав, що шукали його вигубити.
І осталі слова Івана і його війни і його хоробрі діла, які він мужно вчинив, і будова стін, які він збудував, і його діла,
ось вони записані в книзі днів його архиєрейства, від коли він став архиєреєм після свого батька.
І прийшов Іван з Ґазари і сповістив Симонові свому батькові, що чинив Кендевей.
І Симон покликав своїх двох старших синів Юду й Івана і сказав їм: Я і мої брати і дім мого батька воювали війни Ізраїля від молодости аж до сьогоднішного дня, і пощастило нашим рукам спасти Ізраїля багато разів.
А тепер я постарівся, і ви в милосерді достатні є роками. Будьте ви замість мене і мого брата, і вийшовши, повоюйте за наш нарід, а поміч з неба хай буде з вами.
І він вибрав з країни двадцять тисяч мужів вояків і кінноту, і вони пішли проти Кендевея і спочили в Модеїні.
І вставши вранці, йшли на рівнину, і ось численна сила їм на зустріч, піша і кіннота, і між ними був потік.
І він і його нарід став напроти їхнього лиця. І він побачив, що нарід боявся перейти потік, і він перейшов першим. І побачили його мужі і перейшли за ним.
І він поділив нарід і коней посеред піших, а кіннота ворогів дуже численна.
І вони затрубили трубами, і відвернувся Кендевей і його табір, і з них впало багато ранених, а осталі втекли до твердині.
Тоді зранено Юду брата Івана. А Іван гнався за ними, аж доки не прийшов до Кедрону, який той збудував.
І вони втекли до веж, що на полях Азоту, і він спалив його огнем, і впало з них яких дві тисячі чоловік. І він повернувся до Юдеї з миром.
І Птолемей син Авува був поставлений вождем на рівнині Єрихона і мав багато срібла і золота.
Був бо він зятем архиєрея.
І піднялося його серце, і він забажав заволодіти країною і задумував обману проти Симона і його синів, щоб їх вигубити.
А Симон проходив міста, що в країні, і дбав про їм потрібне. І він прийшов до Єрихона, сам і Маттатія і Юда його сини в сто сімдесять сьомому році, в одинадцятому місяці, це місяць сават.
І їх прийняв син Авува з обманою до твердині прозваної Док, яку він збудував, і він зробив їм великий пир і там сховав мужів.
І коли спянів Симон і його сини, встав Птоломей і ті, що з ним, і взяли їхню зброю і найшли на Симона до пиру і забили його і його двох синів і деяких з його слуг.
І той зробив великий злочин і віддав зло замість добра.
І це написав Птоломей і післав цареві, щоб післав йому сили на поміч, і щоб видати їхню країну і міста.
І він післав інших до Ґазари, щоб забити Івана, і тисячникам післав послання, щоб до нього прибули, щоб дати їм срібло і золото і дари,
і інших післав захопити Єрусалим і гору храму.
І хтось прибігши наперед сповістив Іванові в Ґазарі, що згинув його батько і його брати, і що: Післав він і тебе вбити.
І почувши, той дуже злякався і схопив мужів, що прийшли його забити, і забив їх. Бо він взнав, що шукали його вигубити.
І осталі слова Івана і його війни і його хоробрі діла, які він мужно вчинив, і будова стін, які він збудував, і його діла,
ось вони записані в книзі днів його архиєрейства, від коли він став архиєреєм після свого батька.