Єгипетський цар зібрав численні війська, як пісок при березі моря, і силу суден, і шукав як би підступом заволодіти царством Олександра, щоб приєднати його до свого царства.
Він вирушив у Сирію з мирними словами, і мешканці міст робили йому вхід вільним і виходили йому назустріч, бо такий був наказ від Олександра - виходити йому назустріч, він бо був його зятем.
Та Птолемей, як тільки входив у якесь місто, лишав у кожнім військо як залогу.
Коли він зблизився до Азоту, йому показано спалений Храм Дагона, Азот і його околиці в руїнах, порозкидані трупи, а деякі з них попалені під час війни, -а їх навалено цілі купи по дорозі, де він проходив.
Цареві оповіли все, що вчинив Йонатан, щоб його оганьбити, та він мовчав.
Йонатан вийшов назустріч цареві в Яффу з великою пишністю, і вони привіталися взаємно й там переночували.
Потім Йонатан випровадив царя аж до річки, що зветься Елевтер, і повернувся в Єрусалим.
Цар Птолемей опанував містами, що при морі, аж до приморської Селевкії, а й лихе намислив супроти Олександра.
Тому й вислав послів до царя Димитрія з такими словами: «Нум лишень, укладімо союз між собою: я дам тобі мою дочку, що була за Олександром, то й будеш царювати над царством твого батька,
бо я розкаявся, що видав мою дочку за нього, він бо шукав мене убити.»
Так обмовляв його, бо зазіхав на його царство,
і, забравши в нього свою дочку, дав її Димитрієві, і розірвав з ним, і стала явною їхня ворожнеча.
Птолемей увійшов в Антіохію й вклав собі на голову корону Азії, тож мав на собі дві корони: Єгипту й Азії.
А Олександер був у ту пору в Килікії, бо люди тих країв повстали проти нього.
Почувши про все те, Олександер виступив проти Птолемея на битву. Птолемей теж вирушив йому назустріч із сильним військом і присилував його до втечі.
І втік Олександер в Арабію, щоб там знайти притулок, але що Птолемей став переможцем,
то араб Завдієл відтяв Олександрові голову й послав Птолемеєві.
Та по трьох днях помер і Птолемей, а залогу, що він був розставив по твердинях, вибили ті, хто жили у твердинях.
Отак 167 року Димитрій став царем.
Того часу Йонатан зібрав юдеїв, щоб відвоювати кріпость, що в Єрусалимі, і виставив проти неї силу споруд.
Деякі нечестивці, ненависники власного народу, пішли до царя й оповіли йому, що Йонатан облягав твердиню.
Почувши про те, цар розгнівався, а розвідавшись добре, негайно двигнувся, прибув у Птолемаїду й звідти письмово звелів Йонатанові зняти облогу й чимдуж прибути до нього у Птолемаїду на нараду.
На звістку про це, Йонатан звелів далі провадити облогу, а сам, вибравши з Ізраїля старших та священиків, удався на небезпеку.
Взяв він із собою срібла, золота, одежі й силу інших дарунків і пустився в дорогу до царя в Птолемаїду й знайшов ласку в нього.
Деякі зрадники власного народу підняли на нього скаргу,
та цар учинив з ними так, як його попередники, й вивищив його над усіма своїми друзями.
Він затвердив за ним первосвященство й усі інші привілеї, які той раніше мав, і зачислив його між своїх перших друзів.
Йонатан попросив у царя звільнити від податків Юдею, три округи й Самарію, та обіцяв йому 300 талантів.
. Цар згодився й написав про те все Йонатанові листа, що звучав так:
«Цар Димитрій братові Йонатанові та юдейському народові, привіт!
Ми посилаємо також і вам відпис листа, який ми були написали відносно вас до Ластена, нашого родича, щоб і ви про нього знали:
Цар Димитрій батькові Ластенові, привіт!
Ми постановили творити добро юдейському народові, нашим друзям, що зберіга ють все, що справедливе супроті нас, за їхню доброзичливість до нас
Тому ми поступаємось їм землею юдейською і трьома округами: Афаїремою, Ліддою та Ратаміном, що були відділені від Самарії й додані до Юдеї, разом із землями, що до них належать. Всім тим, хто жертвують у Єрусалимі, ми відпускаємо побори, що їх раніше цар брав з них щороку, з того, що земля родить і що дерева приносять.
Так само й інші націнки, десятини й податки, що нам належаться, за солонці, за корони, - ми їм віднині все даруємо.
Ані одного з тих привілеїв віднині на все майбутнє не може бути назад відібрано.
Отож, сьогодні звеліть зробити відпис усього цього й дайте його Йонатанові та виставте на святій горі на видному місці.»
Побачивши, що край утихомирився та що ніхто не чинив йому опору, цар Димитрій відпустив свої війська, кожне на своє місце, крім чужоземних сил, що їх набрав був з поганських островів. Тому всі вояки, що він мав від батьків, були йому ворожі.
Тоді Трифон, один з давніх прибічників Олександра, побачивши, що війська нарікають на Димитрія, пішов до араба Імалкуе, який виховував Антіоха, молодого сина Олександра,
і став наполягати, щоб той видав йому хлопця - зробити його царем замість його батька. Він оповів йому й про все, що зробив був Димитрій, і про ворожнечу, яку його війська мали і супроти нього. Пробув він там чимало днів.
Тим часом Йонатан послав сказати цареві Димитрієві, щоб усунув залоги з кріпости в Єрусалимі та з інших кріпостей, вони бо воювали з Ізраїлем.
Димитрій вислав до Йонатана таку відповідь: «Зроблю для тебе й для твого народу не тільки це, але й славою тебе і твій народ укрию, як матиму нагоду.
Тим часом ти зробиш добре, якщо вишлеш мені мужів на підмогу, бо всі мої війська від мене відступилися.»
І вислав йому Йонатан в Антіохію 3000 відважних мужів; прибули вони до царя, і він був вельми радий з того.
Але городяни зібрались в середині міста, - близько 120 000 - і хотіли вбити царя,
що втік у палац, тоді як вони зайняли виходи з міста й розпочали битву.
Тут цар покликав юдеїв на допомогу, що й зібрались разом усі до одного; і розсипались по місті, вбили в той день зо 100000,
підпалили місто, набравши того дня великої добичі, - тож врятували царя.
Тоді мешканці міста, побачивши, що юдеї господарювали в місті як хотіли, занепали на дусі й заблагали царя, кажучи:
«Подай нам правицю й нехай юдеї перестануть воювати нас і місто.»
І кинули на землю зброю, й уклали мир. Отак юдеї, вкривши себе славою перед царем і перед усіма в царстві, повернулися в Єрусалим з великою здобиччю,
а цар Димитрій сів на царському престолі, і край зазнав миру.
Однак, він не дотримав нічого з того, що обіцяв, і змінивсь до Йонатана, не віддячився йому тією доброзичливістю, якої зазнав від нього, ба навіть став його вельми гнобити.
Після того Трифон повернувся, а з ним і Антіох, молодий хлопчина, що став царем, поклавши собі на голову корону.
Війська, що відпустив був Димитрій, пристали до Антіоха. Вони взяли воювати на Димитрія, і був він розгромлений, і втік.
Трифон захопив слонів і зайняв Антіохію.
Тоді молодий Антіох так написав до Йонатана: «Я потверджую за тобою первосвященство й настановляю тебе над чотирма округами і ти будеш одним із царських друзів.»
І вислав йому золоте начиння й столове накриття та дозволив йому пити з золотих кубків, надягати багряницю й носити золоту запинку,
а брата його Симона настановив начальником краю від Тирських Сходів аж до границь Єгипту.
І вийшов Йонатан і почав проходити через край по той бік ріки та через міста, де війська Сирії збирались до нього на допомогу. Прибув він в Аскалон, де городяни вийшли зо славою йому назустріч.
Звідти пішов у Газу, та мешканці міста замкнули перед ним браму, він же розташував навколо неї облогу і, ограбувавши й, спалив її околиці.
Тоді мешканці Гази почали просити Йонатана, і він уклав з ними мир. Він узяв від них закладниками синів вельмож їхніх і вислав їх в Єрусалим. Далі пройшов він через край аж до Дамаску.
Довідавсь Йонатан, що військові начальники Димитрія прибули з великим військом у Кедеш, що в Галилеї, щоб примусити його покинути свій намір,
і вийшов проти них, а брата свого Симона лишив у краю.
Симон обложив Бетсур і, оточивши його, довго воював проти нього.
Мешканці міста почали в нього просити миру, і він його дав їм, та самих вигнав звідти і, захопивши місто, поставив там залогу.
Йонатан же, що зо своїм військом отаборився був над озером Генезаретським, рано-вранці прибув на Асор-рівнину.
Аж ось військо чужинців йому назустріч на рівнині, до того й засідка в горах накинулась на нього, (і то тоді, як військо) прямо йшло проти юдеїв;
ті, що були у засідці, повилазили зо сховищ, і розпочалася битва.
Усі, що були при Йонатані, повтікали; ніхто з них не залишився, крім Маттатії, сина Авесалома, та Юди, сина Халфі, начальника війська.
Тоді Йонатан розірвав на собі одежу, посипав голову порохом і, помолившись,
кинувся знову до бою, розгромив ворога, так що той мусів утікати.
Тоді ті, що були повтікали від нього, повернулись назад і гналися з ним за ворогом аж до Кедешу, їхнього табору, і там спинились.
Того дня полягло зо 3000 чужинців, і Йонатан повернувся в Єрусалим.
-
-
-
-
І цар Єгипту зібрав сили - численні як пісок, що при березі моря, і багато кораблів і старався захопити царство Александра підступно і додати його до свого царства.
І він вийшов до Сирії з мирними словами, і йому відкривали ті, що в містах, і його зустрічали, бо був приказ царя Александра зустріти його, томущо він був його тестем.
Як же Птолемей входив до міст, призначав охорону сили в кожному місті.
А як він приблизився до Азота, показали йому спалений храм Даґона і Азот і його знищені довколішні міста і покинені тіла і спалених, яких спалено в війні. Бо вони зробили з них купи при його дорозі.
І розповідали цареві, що зробив Йонатан, щоб на нього накласти вину. І цар змовчав.
І Йонатан зустрів царя в Йоппі зі славою, і поцілувалися навзаїмно і там спали.
І пішов Йонатан з царем аж до ріки, що називається Елевтер, і повернувся до Єрусалиму.
А цар Птоломей запанував прибережними містами аж до Селевкії, що на побережжі, і роздумував про Александра погані думки.
І він післав старшин до царя Димитрія, кажучи: Ходи складемо між собою завіт, і дам тобі мою дочку, яку мав Александер, і царюватимеш над царствами твого батька.
Бо я розкаявся, що дав йому мою дочку, бо він шукав мене забити.
І він скидав на нього вину через те, що він забажав його царство.
І забравши свою дочку дав її Димитрієві і відчужився від Александра, і явною стала їхня ворожнеча.
І Птолемей ввійшов до Антіохії і поклав діадиму Азії. І поклав дві діядими на свою голову, Азії й Єгипту.
А цар Александер був в Кілікії в тих часах, бо відлучилися ті, що з тих місць.
І Александер почув і прийшов проти нього війною. І Птоломей вивів і зустрів його з сильною рукою і його прогнав.
І Александер втік до Аравії, щоб там схоронитися, а цар Птолемей піднявся.
І відрубав Завдіїл Араб голову Александра і післав Птолемеєві.
І цар Птоломей помер в третому дні, і ті, що були в його твердинях згинули від тих, що в твердинях.
І зацарював Димитрій сто шістдесять сьомого року.
В тих днях Йонатан зібрав тих, що з Юдеї, щоб воювати проти твердині, що в Єрусалимі і зробили проти неї численні машини.
І деякі беззаконні мужі, що ненавиділи свій нарід, пішли до царя і сповістили йому, що Йонатан обложив твердиню.
І він, почувши, розлютився. А як почув, зразу засідлавши (коня) пішов до Птолемаїди і написав Йонатанові, щоб він не облягав, і щоб він зустрівся з ним в Птолемаїді якнайшвидше, щоб поговорити.
Як почув Йонатан, він приказав облягати, і вибрав старшин Ізраїля і священиків і дав себе в біду.
І взявши срібло і золото і одіж і інші численні дари, і він пішов до царя до Птолемаїди і знайшов ласку перед ним.
І наговорювали проти нього деякі безбожні, що з народу.
І цар зробив йому так як зробили йому ті, що перед ним, і підніс його перед всіма своїми друзями,
і потвердив йому архиєрейство і все інше, що той мав, попередню пошану, і поставив його між першими друзями.
І Йонатан попросив царя зробити Юдею і три посілості і Самарію без податку і обіцяв йому триста талантів.
І цар сприйняв і написав Йонатанові послання про це все, що мали такий вид:
Цар Димитрій братові Йонатанові і юдейському народові, радіти.
Відпис листа, який ми написали Ластенові нашому кревному про вас, ми написали і до вас, щоб ви знали.
Цар Димитрій батькові Ластенові, радіти.
Народові юдеїв нашим друзям і тим, що бережуть те, що для нас справедливе, ми судили зробити добро задля їхньої зичливості до нас.
Ми їм затвердили околиці Юдеї і три володіння Аферему і Лудду і Раматаїм. Додано Юдеї від Самарії і всі підвладні їм, для всіх, що приносять жертву до Єрусалиму, замість царського, які цар брав в них раніше кожного року з плодів землі і овочів.
І інше, що належиться нам, від тепер з десятин і податків, що нам належаться, і з того, що за сіль, і точило, що нам належаться за вінці, все ми їм відступили.
І не відніметься ані одне з цих від тепер і на ввесь час.
Отже тепер постарайтеся виконати цей відпис, і хай буде дано Йонатанові, і хай буде поставлено в святій горі на шанованому місці.
І цар Димитрій побачив, що земля втихомирилася перед ним, і що нічого йому не противиться, і він відпустив всі свої сили, кожного до свого місця, за вийнятком чужих сил, які найняв з островів народів. І проти нього ворогували всі сили, що від батьків.
А Трифон був першим при Александрі і побачив, що всі сили бурмотять проти Димитрія, і він пішов до Імалкуя Аравійського, який кормив Антіоха, сина Александра.
І він наполягав на нього, щоб його йому передав, щоб він царював замість свого батька. І він сповістив йому, що приказав Димитрій, і ворожнечу, якою ворогують проти нього його сили, і остався там багато днів.
І Йонатан післав до царя Димитрія, щоб викинув з Єрусалиму тих, що в твердині, і тих, що в кріпостях. Бо вони воювали проти Ізраїля.
І Димитрій післав до Йонатана, кажучи: Не лише це зроблю тобі і твому народові, але славою прославлю тебе і твій нарід, якщо настане догідний час.
Отже тепер правильно вчиниш коли післеш мені мужів, що воюватимуть зі мною, бо всі мої сили відступили.
І Йонатан відіслав йому до Антіохії три тисячі мужів сильних кріпостю, і вони прийшли до царя, і цар зрадів їхнім приходом.
І зібралися ті, що з міста, посеред міста, яких сто двадцять тисяч чоловік, і бажали забити царя.
І цар втік до двора, і захопили ті, що з міста, дороги міста і почали воювати.
І цар покликав юдеїв на поміч, і зібралися всі разом до нього і розсипалися по місті і забили по місті в тому дні яких сто тисяч.
І вони спалили місто і взяли велику здобич в тому дні і спасли царя.
І побачили ті, що з міста, що юдеї заволоділи містом так як врадили, і послабли своїми умами і закричали до царя з благанням, кажучи:
Дай нам правиці і хай юдеї перестануть воювати проти нас і місто.
І вони вкинули зброю і зробили мир. І юдеї прославилися перед царем і перед всіма, що в його царстві. І вони прославилися в його царстві і повернулися до Єрусалиму маючи велику здобич.
І цар Димитрій сів на престолі свого царства, і земля успокоїлася перед ним.
І він збрехав в усьому, що сказав, і відчужився від Йонатана і не віддав за добродійства, які той йому віддав, і дуже його пригнобив.
Після цього повернувся Трифон і Антіох з ним, мала дитина. І він зацарював і поставив діядиму.
І зібралися до нього всі сили, яких Димитрій розсіяв, і вони воювали проти нього, і він втік і відвернувся.
І Трифон взяв звірів і заволодів Антіохією.
І написав Антіох молодший до Йонатана, кажучи: Ставлю тебе архиєреєм і назначую тебе над чотирьома посілостями, і щоб ти був другом царя.
І післав йому золотий посуд і служіння і дав йому власть пити з золотого і бути в багряниці і мати золоту припинку.
І його брата Симона він поставив воєводою від драбини Тира аж до границь Єгипту.
І Йонатан вийшов і проходив по другому боці ріки і через міста, і зібралися до нього вся сила Сирії на союзників. І він прийшов до Аскалона, і зустріли його славно ті, що з міста.
І відійшов звідти до Ґази, і замкнули ті, що з Ґази, і він її обложив довкруги і спалив її окружні міста вогнем і їх ограбив.
І прохали ті, що з Ґази Йонатана, і він дав їм правиці і забрав синів їхніх володарів як закладників і відіслав їх до Єрусалиму. І він пройшов країну аж до Дамаску.
І почув Йонатан, що володарі Димитрія в Кидесі, що в Галилеї, з великою силою, що вони бажають його усунути з країни,
і він їх зустрів, а свого брата Симона оставив в країні.
І прибув Симон до Ветсури і воював проти неї багато днів і замкнув їх.
І благали його взяти правиці, і він їм дав. І він їх викинув звідти і заволодів містом і поставив в ній охорону.
І Йонатан і його табір отаборилися при воді Ґеннисар. І встали вранці до рівнини Асор.
І ось табір чужинців їх зустрів на рівнині і закинули проти них засідку в горах, вони ж зустріли напроти.
А засідки встали з своїх місць і зударилися боєм.
І втекли всі ті, що при Йонатані, не остався ані один з них, опріч Маттатія сина Апсалома і Юди сина Халфія володарів війська сил.
І Йонатан роздер свою одіж і поклав землю на свою голову і помолився.
І повернувся до них в бої і відвернув їх, і вони втекли.
І побачили ті, що від нього втекли, і вони повернулися до нього і гналися з ним аж до Кедеса, аж до їхнього табору і там отаборилися.
І впало з чужинців в тому дні яких три тисячі чоловік. І Йонатан повернувся до Єрусалиму.
Между тем царь Египетский, собрав многочисленное войско, как песок на берегу морском, и множество кораблей, домогался овладеть царством Александра хитростью и присоединить его к своему царству.
Он пришел в Сирию с мирными речами, и жители отворяли ему города и выходили навстречу, ибо дано было от царя Александра повеление встречать его, потому что он был тесть его.
Когда же Птоломей входил в города, то оставлял войско для стражи в каждом городе.
Когда приблизился он к Азоту, то показали ему сожженное капище Дагона, и Азот и окрестные города разрушенные, и тела пораженные и сожженные во время сражения, ибо сложили их в груды по пути его,
и рассказали царю о всем, что сделал Ионафан, жалуясь на него; но царь промолчал.
Тогда вышел Ионафан навстречу царю в Иоппию с почетом, и приветствовали друг друга и ночевали там.
И шел Ионафан с царем до реки, называемой Елевфера, и потом возвратился в Иерусалим.
Царь же Птоломей овладел городами на морском берегу до Селевкии приморской и составлял злые замыслы против Александра.
И послал послов к царю Димитрию, говоря: приди сюда, заключим между собою союз, и я дам тебе дочь мою, которую имеет Александр, и ты будешь царствовать в царстве отца твоего.
Я раскаиваюсь, что отдал ему дочь мою, ибо он старался убить меня.
Так клеветал он на него, потому что сам домогался царства его.
И, отняв у него дочь свою, отдал ее Димитрию, и стал чужим для Александра, и обнаружилась вражда их.
И вошел Птоломей в Антиохию и возложил на свою голову два венца - Азии и Египта.
Царь Александр находился в то время в Киликии, потому что жители тех мест отпали от него.
Услышав об этом, Александр пошел против него воевать; тогда Птоломей вывел войско и встретил его с крепкою силою, и обратил его в бегство.
И убежал Александр в Аравию, чтобы укрыться там; царь же Птоломей возвысился.
Завдиил, Аравитянин, снял голову с Александра и послал ее Птоломею.
Царь же Птоломей на третий день умер, а оставшиеся в крепостях истреблены были жителями крепостей.
И воцарился Димитрий в сто шестьдесят седьмом году.
В те дни собрал Ионафан Иудеев, чтобы завоевать крепость Иерусалимскую, и устроил перед нею множество машин.
Но некоторые ненавистники народа своего, отступники от закона, пошли к царю и донесли, что Ионафан облагает крепость.
Когда он услышал об этом, разгневался и, поспешно собравшись, отправился в Птолемаиду, и написал Ионафану, чтобы он не облагал крепости, а как можно скорее шел к нему навстречу в Птолемаиду, чтобы переговорить с ним.
Но Ионафан, выслушав это, приказал продолжать осаду и, избрав из старейшин Израильских и священников, решился подвергнуться опасности.
Взяв серебра и золота, одежды и много других даров, он пошел к царю в Птолемаиду, и приобрел благоволение его.
И хотя некоторые отступники из того же народа клеветали на него,
но царь поступил с ним так же, как поступали с ним предшественники его, и возвысил его пред всеми друзьями своими,
и утвердил за ним первосвященство и другие почетные отличия, какие он имел прежде, и сделал его одним из первых друзей своих.
И просил Ионафан царя освободить от податей Иудею и три области и Самарию и обещал ему триста талантов.
Царь согласился и написал Ионафану обо всем этом письмо такого содержания:
"Царь Димитрий брату Ионафану и народу Иудейскому - радоваться.
Список письма, которое мы писали о вас Ласфену, родственнику нашему, посылаем и к вам, чтобы вы знали.
Царь Димитрий Ласфену отцу - радоваться.
Народу Иудейскому, друзьям нашим, верно исполняющим свои обязанности перед нами, мы рассудили оказать благодеяние за их доброе расположение к нам.
Итак мы утверждаем за ними как пределы Иудеи, так и три области: Аферему, Лидду и Рамафем, которые присоединены к Иудее от Самарии, и все, принадлежащие всем жрецам их в Иерусалиме, за те царские оброки, которые прежде ежегодно получал от них царь с произрастаний земли и с плодов древесных,
и все прочее, принадлежащее нам отныне из десятин и даней, следующих нам, соленые озера и венечный сбор, нам принадлежащий, все вполне уступаем им.
И ничего не будет отменено из сего отныне и навсегда.
Итак позаботьтесь сделать список с сего, и пусть будет отдан он Ионафану и положен на святой горе в известном месте".
И увидел царь Димитрий, что преклонилась земля пред ним и ничто не противилось ему, и отпустил все войска свои, каждого в свое место, кроме войск чужеземных, которые он нанял с островов чужих народов, за что все войска отцов его ненавидели его.
Трифон, один из прежних приверженцев Александра, видя, что все войска ропщут на Димитрия, отправился к Емалкую Аравитянину, который воспитывал Антиоха, малолетнего сына Александрова;
и настаивал, чтобы он выдал его ему, дабы сделать его царем вместо него; и рассказал ему обо всем, что сделал Димитрий, и о неприязни, которую имеют к нему войска его, и пробыл там много дней.
И послал Ионафан к царю Димитрию, чтобы он вывел оставленных им в Иерусалимской крепости и укреплениях, ибо они нападали на Израиля.
Димитрий послал сказать Ионафану: не только это сделаю для тебя и для народа твоего, но и почту тебя и народ твой великою честью, как скоро буду иметь благоприятное время.
Теперь же ты справедливо поступишь, если пришлешь мне людей на помощь в войне, ибо отложились от меня все войска мои.
И послал к нему Ионафан в Антиохию три тысячи храбрых мужей, и пришли они к царю, и обрадовался царь прибытию их.
Граждане же, собравшись на средину города до ста двадцати тысяч человек, хотели убить царя.
Но царь убежал во дворец, а граждане заняли все улицы города и начали осаждать его.
Тогда царь призвал на помощь Иудеев, и все они тотчас собрались к нему, и вдруг рассыпались по городу, и умертвили в тот день в городе до ста тысяч,
и зажгли город, и взяли в тот день много добычи, и спасли царя.
И увидели граждане, что Иудеи овладели городом, как хотели, и упали духом, и начали взывать к царю, умоляя и говоря:
прости нас, и пусть Иудеи перестанут нападать на нас и на город.
И сложили оружие и заключили мир. И прославились Иудеи перед царем и перед всеми в царстве его и возвратились в Иерусалим с большою добычею.
И воссел царь Димитрий на престоле царства своего, и успокоилась земля пред ним.
Но он солгал во всем, что обещал, и изменил Ионафану и не воздал за сделанное ему добро и сильно оскорбил его.
После того возвратился Трифон и с ним Антиох, еще очень юный; он воцарился и возложил на себя венец.
И собрались к нему все войска, которые распустил Димитрий, и начали воевать с ним, и он обратился в бегство, и был поражен.
И взял Трифон слонов и овладел Антиохиею.
И писал юный Антиох Ионафану, говоря: предоставляю тебе первосвященство и поставляю тебя над четырьмя областями, и ты будешь в числе друзей царских.
И послал ему золотые сосуды и домашнюю утварь и дал ему право пить из золотых сосудов и носить порфиру и золотую пряжку,
а Симона, брата его, поставил военачальником от области Тирской до пределов Египта.
И выступил Ионафан в поход, и проходил по ту сторону реки (Иордана] и по городам, и собрались к нему на помощь все Сирийские войска; и пришел он к Аскалону, и встретили его жители города с честью.
Оттуда пошел он в Газу; но жители Газы заперлись; и осадил он город, и сжег огнем предместья его, и опустошил их.
И упросили жители Газы Ионафана, и он примирился с ними, только взял в заложники сыновей начальников их и отослал их в Иерусалим, и прошел страну до Дамаска.
И услышал Ионафан, что пришли в Кадис, в Галилее, военачальники Димитрия с многочисленным войском, чтобы удалить его от страны.
Но он пошел навстречу им, брата же своего, Симона, оставил в стране.
И расположил Симон стан свой при Вефсуре, и осаждал его многие дни, и запер его.
И просили его о мире, и он согласился, но выгнал их оттуда, и овладел городом, и поставил в нем стражу.
А Ионафан и войско его расположились станом при водах Геннисаретских и утром стали на равнине Насор.
И вот, войско иноплеменников встретилось с ним на равнине, оставив против него засаду в горах, само же шло навстречу ему с противной стороны.
И вышли бывшие в засаде из своих мест, и начали сражаться: тогда все бывшие с Ионафаном обратились в бегство,
и ни одного из них не осталось, кроме Маттафии, сына Авессаломова, и Иуды, сына Халфиева, начальников воинских отрядов.
И разодрал Ионафан одежды свои, и посыпал землю на голову свою, и молился.
Потом возвратился сражаться с ними и поразил их, и они бежали.
Увидев это, убежавшие от него возвратились к нему, и с ним преследовали их до Кадиса, до самого стана их, и там остановились.
В тот день пало от иноплеменников до трех тысяч мужей; и возвратился Ионафан в Иерусалим.