І почув Юда про славу римлян, про їхню велику силу, про те, що вони доброзичливі супроти тих, хто пристає до них; що вони укладають дружбу з усіма тими, хто до них приходить; що то народ вельми могутній.
Йому оповіли про їхні війни та про їхні подвиги проти галатів, як вони цих підбили й присилували їх платити данину;
про те, що в Еспанії зробили, що заволоділи покладами золота та срібла, які там були;
про те, як своїм розумом та витривалістю підбили увесь той край, хоч край той був від них вельми далеко; про царів, що нападали на них із кінців світу, аж поки ті не знищили їх дощенту, завдавши їм великого удару; про те, як інші царі їм щороку платять данину;
про те, як вони в бою розбили Филипа та Персея, македонського царя, і розгромили інших, що були на них повстали;
про Антіоха, великого царя Азії, що двигнувся був на них війною із 120 слонами, кіннотою, колісницями та з превеликим військом, і як вони розбили його;
як вони взяли його живцем і примусили його самого та його спадкоємців на царському престолі платити тяжку данину, дати закладників і відступити
із своїх країв Індію, Мідію та Лідію, найкращі з своїх земель, що їх, забравши в нього, дали вони цареві Евменові;
як греки задумали піти на них, щоб звести їх зо світу,
та римляни, довідавшись про те, вислали проти них тільки одного воєводу, що розбив їх у бою, і багато з них полягло трупом, а їхніх жінок з дітьми він забрав у полон, здер з них велику здобич, підбив під себе край їхній, зруйнував твердині й зробив їх рабами аж по цей день.
Щодо решти царств та островів, які колинебудь їм спротивились, то вони їх знищили й підкорили, а з друзями своїми й з тими, що їм довіряли, зберегли дружбу.
Вони завоювали царів близьких і далеких. Усі про них чули, їх боялись.
Кому вони хочуть допомогти, щоб царювати, ті царюють, і кого хочуть, того скидають, і вони сильно зросли.
Однак при тому всьому, ані один з них не вклав собі на голову вінця, ані не носив багряниці, щоб у ній пишатись.
Вони зробили собі раду, й 320 радників радяться ввесь час про народ, щоб його справи були в доброму порядку.
Вони щороку довіряють владу одному, щоб правив ними та володів усім їхнім краєм. Всі слухаються одного, і ні заздрощів, ні ревнощів нема між ними.
І вибрав Юда Евполема, сина Іоана, сина Акко, та Ясона, сина Єлеазара, і послав їх у Рим, щоб укласти союз та дружбу
й щоб скинути з себе ярмо, бо бачили вони, як грецьке царство робило Ізраїля рабами.
Пішли ті в Рим, -дорога ж дуже довга,.- і прибули доради та й, промовляючи, так сказали:
«Юда Макавей з братами та народ юдейський послав нас до вас, щоб укласти з вами союз та мир і щоб ви записали нас між вашими союзниками та друзями.»
Сподобалось тим це слово.
Ось відпис договору, що його римляни на бронзових таблицях написали та вислали в Єрусалим на пам'ять для юдеїв про мир та союз:
«Гаразд хай буде римлянам та юдейському народові на морі й на суші повіки! Нехай далеко будуть від них меч та ворог!
Як вибухне війна перше проти Риму чи когобудь з його союзників на всім просторі їхньої держави,
народ юдейський буде битись у них при боці, коли нагода їм дозволить, із щирого серця.
Ворогам не постачатимуть і не даватимуть ні хліба, ні зброї, ні грошей, ані суден, - як Рим постановив, - і, нічого не порушуючи, будуть вони додержувати ці зобов'язання.
Так само й римляни, коли б на народ юдейський напав хтось перший, будуть при боці в них із душі битись, так, як обставини те вкажуть.
Напасникові ні хліба, ні зброї, ні грошей, ані суден, - нічого не даватимуть, як Рим постановив, і ці зобов'язання вони будуть додержувати без обману.
. На таких умовах римляни заключили союз з народом юдейським.
Коли ж по цій угоді, чи то одні, чи другі, захочуть щось додати або відняти, вони те зроблять, як їм буде завгодно, і те, що додадуть чи віднімуть, буде чинним.
Про лиха ж, що їх цар Димитрій завдає Юдеям, ми йому написали: Навіщо давиш своїм ярмом наших друзів та союзників - юдеїв?
Як ще раз будуть скаржитися на тебе, ми боронитимемо їхні права й битимемося з тобою на морі й на суходолі.»
-
-
-
-
І почув Юда імя Римлян, що вони сильні кріпостю і, що вони добре поводяться з усіма, що пристають до них, і які лиш прийдуть до них, роблять з ними дружбу, і що є сильні кріпостю.
І йому розповідали про їхні війни і відважні вчинки, які зробили між галатами, і що вони їх здолали і привели їх під данину,
і те, що вони зробили в країні Ішпанії, щоб заволодіти рудовиками срібла і золота що там є.
І заволоділи всяким місцем своєю радою і терпеливістю, - і місце було від них дуже далеко віддалене, - і царями, що прийшли проти них з кінця землі, аж доки їх не розбили і не побили їх великою раною, і осталі дають їм данину кожного року.
І Филипа і Перса царя китійців і тих, що піднялися проти них, вони їх розбили на війні і заволоділи ними.
І Антіоха великого царя Азії, що пішов проти них на війну маючи сто двадцять слонів і кінноту і колісниці і дуже численну силу, і він був ними розбитий,
і взяли його живим і поставили їм, щоб велику данину давав він і ті, що царювали з ним, і щоб давали закладників і заплату,
і країну Індії і Мидії і Лидії з найкращих їхніх околиць, і взявши їх в нього, дали їх Евменеєві цареві.
І що раду вчинили ті, що з Еллади, щоб піти і їх вигубити,
і відомим стало їм слово, і вони післали проти них одного воюводу і воювали з ними, і численні з них впали ранені, і вони взяли в полон їхніх жінок і їхніх дітей і ограбили їх і захопили їхню землю і знищили їхні твердині і вони їм служать аж по цей день.
І інші царства і острови, які колись проти них повстали, вони знищили і зробили їх рабами, а з своїми друзями і тими, що їм довіряються, вони зберегли дружбу.
І вони заволоділи близькими і далекими царствами, і ті, що чули про їхнє імя їх боялися.
А яким вони бажають помогти і щоб царювали, ті царюють. А яких бажають, переставляють. І вони дуже прославилися.
І в усьому цьому ані один з них не поклав диядими, ані не зодягнувся в багряницю, щоб звеличитися нею.
І вони зробили собі булевтерій, і кожного дня радилися постійно, триста двадцять радників, про множество (народу), щоб добре їх впорядкувати.
І довіряють одному чоловікові володіти ними на рік і панувати всією їхньою землею, і всі слухаються одного, і немає в них зависті, ані ревнощів.
І Юда вибрав Евполемона сина Івана, сина Аккоса, і Ясона сина Елеазара і післав їх до Риму, щоб вони зробили дружбу й угоду,
і щоб забрали з них ярмо, бо вони знали, що царство еллинів гнобило Ізраїль рабством.
І вони пішли до Риму, і дорога (була) дуже велика, і вони ввійшли до булевтерія і відповіли і сказали:
Юда, що й є Маккавей, і його брати і множество Юдеїв післали нас до вас, щоб зробити з вами угоду і мир, і записати нас як союзників і ваших друзів.
І слово вгодило перед ними.
І це відпис листа, який записали на мідяних таблицях і післали до Єрусалиму, щоб були в них там на память миру і союзу.
Хай добре буде Римлянам і юдейському народові на морі і на суші на віки, і меч і ворог хай від них буде далеко.
А якщо на Рим надійде війна раніше чим всім їхнім союзникам в усьому їхньому володінні,
юдейський нарід помагатиме повним серцем, як тільки їм напишеться про час,
І тим, що воюють не дадуть, ані не послужать пшеницею, зброєю, сріблом, кораблями, як вважає Рим. І зберігатимуть їхні заповіді, нічого не беручи.
А згідно з цим, якщо юдейському народові скорше трапиться війна, Римляни поможуть від душі, як тільки їм час припише.
І тим, що воюють не дасться пшениці, зброї, срібла, кораблів, як вважає Рим. І зберігатимуть ці закони і не з обманою.
За цими словами так постановили Римляни народові Юдеїв.
Якщо ж після цих слів зроблять раду ці і ці, щоб додати чи відняти, хай зроблять за своїм бажанням, і що лиш додадуть чи віднімуть, хай буде погоджене.
І за зло, яке проти них робить цар Димитрій, ми йому написали, кажучи: Чому ти зробив тяжким твоє ярмо на наших друзів союзників Юдеїв?
Отже якщо вони ще поскаржаться проти тебе, зробимо їм суд і воюватимемо проти тебе морем і сушею.
Иуда услышал о славе Римлян, что они могущественны и сильны и благосклонно принимают всех, обращающихся к ним, и кто ни приходил к ним, со всеми заключали они дружбу.
А что они могущественны и сильны, - рассказывали ему о войнах их, о мужественных подвигах, которые они показали над Галатами, как они покорили их и сделали данниками;
также о том, что сделали они в стране Испанской, чтобы овладеть находящимися там серебряными и золотыми рудниками,
и своим благоразумием и твердостью овладели всем краем, хотя тот край весьма далеко отстоял от них, равно о царях, которые приходили против них от конца земли, и они сокрушили их и поразили великим поражением, а прочие платят им ежегодно дань;
они также сокрушили на войне и покорили себе Филиппа и Персея, царя Китийского, и других, восставших против них,
и Антиоха, великого царя Азии, который вышел против них на войну со ста двадцатью слонами, и с конницею, и колесницами, и весьма многочисленным войском и был разбит ими;
они взяли его живого и заставили платить им великую дань, - как его, так и следующих после него царей, - дать заложников и допустить раздел,
а страну Индийскую и Мидию, и Лидию и другие из лучших областей его, взяв от него, отдали царю Евмению;
и о том, как Еллины вознамерились придти и истребить их,
но это намерение сделалось им известным, и они послали против них одного военачальника и воевали против них, - и много из них пало пораженных, и взяли в плен жен их и детей их и разграбили их, и овладели их землею, и разорили крепости их, и поработили их до сего дня;
и другие царства и острова, которые когда-либо восставали против них, они разорили и поработили.
А с друзьями своими и с доверявшимися им они сохраняли дружбу; и овладели царствами ближними и дальними, и все, слышавшие имя их, боялись их.
Если захотят кому помочь и кого воцарить, те царствуют, и кого хотят, сменяют, и они весьма возвысились;
но при всем том никто из них не возлагал на себя венца и не облекался в порфиру, чтобы величаться ею.
Они составили у себя совет, и постоянно каждый день триста двадцать человек совещаются обо всем, что относится до народа и благоустроения его;
и каждый год одному человеку вверяют они начальство над собою и господство над всею землею их, и все слушают одного, и не бывает ни зависти, ни ревности между ними.
Тогда избрал Иуда Евполема, сына Иоаннова, сына Аккосова, и Иасона, сына Елеазарова, и послал их в Рим, чтобы заключить с ними дружбу и союз,
и чтобы они сняли с них иго, ибо они видят, что Еллинское царство хочет поработить Израиля.
Итак они отправились в Рим, хотя путь был очень долгий, и вошли в собрание совета и, приступив, сказали:
Иуда Маккавей и братья его и весь народ Иудейский послали нас к вам, чтобы заключить с вами союз и мир, и чтобы вы вписали нас в число соратников и друзей ваших.
И угодно было это слово перед ними.
И вот список того послания, которое написали они в ответ на медных досках и послали в Иерусалим, чтобы оно служило для них там памятником мира и союза:
"благо да будет Римлянам и народу Иудейскому на море и на суше на веки, и меч и враг да будут далеко от них!
Если же настанет война прежде у Римлян или у всех союзников их во всем владении их,
то народ Иудейский должен оказать им всем сердцем помощь в войне, как потребует того время;
и воюющим они не будут ни давать, ни доставлять ни хлеба, ни оружия, ни денег, ни кораблей, ибо так угодно Римлянам; они должны исполнять обязанность свою, ничего не получая.
Точно так же, если прежде случится война у народа Иудейского, Римляне от души будут помогать им в войне, как потребует того время,
и помогающим в войне не будут давать ни хлеба, ни оружия, ни денег, ни кораблей: так угодно Риму; они должны исполнять свои обязанности - и без обмана".
На таких условиях заключили Римляне союз с народом Иудейским.
Если же после сих условий те и другие вздумают что-нибудь прибавить или убавить, пусть сделают это по их общему произволению, и то, что они прибавят или убавят, будет иметь силу.
А о том зле, какое делает Иудеям царь Димитрий, мы написали ему так: "для чего ты наложил тяжкое твое иго на друзей наших и союзников - Иудеев?
Если они еще обратятся к нам с жалобою на тебя, то мы окажем им справедливость и будем воевать против тебя на море и на суше".