Коли вони наблизились до Касеріну, що навпроти Ніневії, Рафаїл сказав до Товії:
«Ти знаєш, яким ми лишили твого батька.
Ходімо швидко попереду твоєї жінки й приготуймо дім, тим часом як вона з іншими йде позаду.»
І як пустились наперед обидва разом, Рафаїл сказав до нього: «Візьми з собою жовч.» А й пес біг іззаду з ними.
Анна сиділа, виглядаючи на дорогу, якою мав прибути її син.
Нараз побачила, що йде, і сказала його батькові: «Дивись! Твій син іде разом з тим чоловіком, що був пішов з ним.»
Рафаїл же, перед тим, як наблизились до батька, сказав Товії: «Напевне знаю, що очі твого батька відкриються.
Помаж риб'ячою жовчю його очі, і ці ліки стягнуть більма й зроблять так, що вони впадуть з очей твого батька, та й прозріє він і знову побачить світло.»
Побігла мати, припала синові на шию й сказала: «Я побачила тебе, моя дитино! Тепер хоч би і вмерти!» Та й заплакала.
Товит же підвівся і, спотикаючись, вийшов до дверей, що вели надвір.
Товія, з риб'ячою жовчю в руці побіг йому назустріч, подув йому в очі й, узявши за руку, мовив: «Бадьорся, батьку!» Приклав він ліки й додав їх ще більше.
Опісля обома руками зняв з кутків очей більма.
А батько кинувся синові на шию і, плачучи, сказав: «Я бачу тебе, сину, світло моїх очей.»
Далі ж він промовив: «Благословен Бог! Благословенне його велике ім'я! Благословенні всі ангели його святії! Нехай його святе ім'я буде над нами! Благословенні всі ангели по всі віки! Бо він, скаравши мене, знову зглянувсь надо мною, і ось я бачу Товію, мого сина.»
Тоді ввійшов Товія з радістю й на ввесь свій голос благословляв Бога. Оповів Товія батькові, що його подорож була щаслива, що приніс він із собою гроші, що взяв за жінку дочку Рагуела Сару, та що вона ось іде слідом за ним і вже близько брами Ніневії.
Тоді Товит, благословивши Бога з радости, вийшов назустріч невістці до брами Ніневії. Коли мешканці Ніневії побачили, що він ходив без усякого проводиря, та ще й виступав, повний сили, здивувались. Товит же об'явив прилюдно перед ними, що Бог змилувавсь над ним і відкрив йому очі.
Опісля підійшов він до Сари, жінки Товії, свого сина, і поблагословив її словами: «Просимо повну здоров'я до господи, дочко! Благословен Бог, що привів тебе до нас, дочко! Благословен твій батько й благословен мій син Товія; благословенна й ти, доню! Ввійди в твою господу, повна здоров'я, радости й благословення! Увійди, доню!»
Того дня настала радість для всіх юдеїв, що були в Ніневії.
Прибули також Ахіяхар і Надав, братаничі Товита, щоб з Товією повеселитись. Сім день тягнулося весілля.
-
-
-
-
І йшов аж доки вони не приблизилися до Ніневії. І сказав Рафаїл до Товії:
Чи не знаєш, брате, як ти оставив твого батька?
Побіжім раніше від твоєї жінки і приготовім дім.
Візьми ж в руку жовч риби. І вони пішли, і за ними побіг собака.
І Анна сиділа, глядячи на дорогу за своїм хлопцем.
І впізнала його, як він ішов і сказала його батькові: Ось іде твій син і чоловік, що пішов з ним.
І Рафаїл сказав: Я знаю, що твій батько відкриє очі.
Отже ти помажи жовчю його очі, і вона кусаючи розїсть і відпаде більмо і він тебе побачить.
І прибігши Анна припала до шиї свого сина і сказала йому: Я побачила тебе, дитино, від тепер можу померти. І оба заплакали.
І Товит вийшов до дверей і вдарився, а син прибіг до нього
і взяв свого батька і помазав жовчю очі свого батька, кажучи: кріпися батьку.
Як же запекло потер він свої очі, і його більмо злізло з кутів очей.
І побачивши свого сина він припав йому до шиї і заплакав і сказав:
Благословенний є Ти, Боже, і благословенне твоє імя на віки, і благословенні всі твої святі ангели. Бо Ти покарав і помилував мене, ось я бачу мого сина Товію.
І ввійшов його син радіючи і сповістив свому батькові величні діла, які сталися йому в Мидії.
І Товит вийшов на зустріч своїй невістці до брами Ніневії, радіючи і благословлячи Бога. І здивувалися ті, що його бачили, як ішов, бо він бачив, і Товит визнавався перед ними, що його Бог помилував.
І як Товит приблизився до своєї невістки Сарри, поблагословив її, кажучи: Іди здоровою, дочко. Благословенний Бог, що привів тебе до нас, і твій батько і твоя матір.
І була радість всім його братам, що в Ніневії.
І прийшов Ахіяхар і Насва син його брата, і проведено весілля Товії з радістю сім днів.
И сказал Рафаил Товии:
(11-1)ты знаешь, брат, в каком положении ты оставил отца твоего;
(11-2)пойдем вперед, прежде жены твоей, и приготовим помещение;
(11-3)а ты возьми в руку и желчь рыбью. И пошли; за ними побежала и собака.
(11-4)Между тем Анна сидела, высматривая на дороге сына своего,
(11-5)и, заметив, что он идет, сказала отцу его: вот, идет сын твой и человек, отправившийся с ним.
(11-6)Рафаил сказал: я знаю, Товия, что у отца твоего откроются глаза;
(11-7)ты только помажь желчью глаза его, и он, ощутив едкость, оботрет их, и спадут бельма, и он увидит тебя.
(11-8)Анна подбежав бросилась на шею к сыну своему и сказала ему: увидела я тебя, дитя мое,-- теперь мне хотя умереть. И оба заплакали.
(11-9)А Товит пошел к дверям и споткнулся, но сын его поспешил к нему, и поддержал отца своего,
(11-10)и приложил желчь к глазам отца своего, и сказал: ободрись, отец мой!
(11-11)Глаза его заело, и он отер их,
(11-12)и снялись с краев глаз его бельма. Увидев сына своего, он пал на шею к нему
(11-13)и заплакал и сказал: благословен Ты, Боже, и благословенно имя Твое во веки, и благословенны все святые Ангелы Твои!
(11-14)Потому что Ты наказал и помиловал меня. Вот, я вижу Товию, сына моего. --И вошел сын его радостно и рассказал отцу своему о чудных делах, бывших с ним в Мидии.
(11-15)И вышел Товит навстречу невестке своей к воротам Ниневии, радуясь и благословляя Бога. Видевшие, что он идет, удивлялись, как он прозрел.
(11-16)И Товит исповедал пред ними, что Бог помиловал его. Когда подошел Товит к Сарре, невестке своей, благословил ее и сказал: здравствуй, дочь моя! Благословен Бог, Который привел тебя к нам, и благословенны отец твой и мать твоя!
(11-16)Обрадовались и все братья его в Ниневии.
(11-17)И пришел Ахиахар и Насвас, племянник его, (11-18)и весело праздновали брак Товии семь дней.