Тоді Товія відповів своєму батькові, кажучи: «Я зроблю, тату, все, що ти мені заповідав;
але як мені ті гроші у Гаваела відібрати? Ні я його, ні він мене не знає. Який знак дам йому, щоб він мене впізнав, мені повірив і звернув мені гроші? Та й шляхів туди не знаю, щоб пуститись у Мідію в дорогу.»
На це Товит відказав своєму синові Товії: «Він дав мені свою розписку, а я дав йому свою, роздерши її на двоє й кожен з нас узяв одну половину, і я передав її йому разом з грішми. Оце тепер уже 20 років, як я склав ці гроші. Шукай, отже, собі тепер, дитино, якогось вірного чоловіка, щоб пішов з тобою в дорогу, ми заплатимо йому аж до твого повороту, і забери від Гаваела гроші.»
Вийшов Товія шукати чоловіка, який міг би піти з ним у Мідію і який знав би туди дорогу. Вийшов він і знайшов ангела Рафаїла, що стояв перед ним, але він не знав, що це ангел Божий,
і сказав до нього: «Звідки ти, юначе?» Той же відповів: «Із синів Ізраїля, твоїх братів. Я прибув сюди шукати праці.» Товія спитав його: «Чи знаєш дорогу, що веде в Мідію?»
А той відказав йому: «Так! Я там бував часто й знаю дуже добре всі дороги. Нераз ходив я в Мідію й ночував у Гаваела, нашого брата, що живе в Рагах, в Мідії, добрих два дні ходи від Екбатани до Раг, що в горах, - Екбатана ж серед рівнини.»
Товія ж сказав йому: «Почекай мене, юначе! Я піду повідомлю батька. Мені потрібно тебе, щоб ти пішов зо мною в дорогу, і я тобі дам за це платню.»
Той же відповів: «Гаразд, чекатиму тебе, гляди ж, не барися.»
Увійшов Товія й оповів все своєму батькові Товитові, і сказав до нього: «Ось ізнайшов я чоловіка з наших братів, із синів Ізраїля.» Батько сказав йому: «Поклич мені того чоловіка, бо хочу знати, з якого він роду, з якого він коліна й чи можна покластися на нього, що він, дитино, піде з тобою в дорогу.»
Вийшов Товія і покликав його й сказав йому: «Юначе, мій батько тебе кличе.» І він увійшов, а Товит перший привітав його. Рафаїл же сказав до нього: «Вітаю тебе щиро й бажаю тобі щастя!» На це Товит відповів: «Яке вже там для мене щастя! Для мене, що нездужаю на очі й світла небесного не бачу, що лежу в темряві, немов померлі, що вже не бачать світла! Живу, але мов мертвий; голос людей чую, але їх не бачу.» Тоді Рафаїл сказав до нього: «Бадьорся! Богові легко тебе уздоровити, не падай духом!» Тоді Товит промовив до нього: «Мій син Товія хоче йти в Мідію. Чи не міг би ти піти разом з ним та бути йому проводирем? Я дам тобі, брате, за це платню.» Той відповів йому: «Можу піти з ним, та й дороги її усі знаю; ходив я часто в Мідію й пройшов усі її рівнини й гори. Знаю всі її дороги.»
Товит спитав його: «З якої ти родини, брате, з якого ти коліна? Скажи мені, мій брате!»
А той сказав до нього: «Навіщо тобі знати моє покоління?» Товит сказав: «Хочу напевне знати, брате, чий ти і як звешся?»
Тут Рафаїл сказав: «Я - Азарія, син Ананії Великого, з-поміж твоїх братів.»
На це Товит мовив: «Здоров будь з приходом, і цілий, брате! Не гнівайся на мене, що я хотів дізнатись правду про твою родину. Таж ти доводишся мені кревним; ти - з гарного й почесного роду. Я знаю добре Ананію й Натана, обидвох синів Семеї Великого, як вони вкупі зо мною ходили в Єрусалим і там молилися зо мною; вони ніколи від віри не відступали. Що то за гарні були люди, оті твої брати! Ти з доброї родини, гостинно прошу, отже, до хати.»
А далі додав: «Я дам тобі платню, драхму на день, і те, що потрібне тобі й моєму синові.
Іди ж у дорогу з моїм сипом. Я ще й причиню до платні твоєї.»
А Рафаїл йому сказав: «Я піду з ним, і ти не бійся; живі-здорові пустимося в дорогу й живі-здорові повернемось назад до тебе, дорога бо безпечна.» Товит же до нього: «Благословення на тобі, брате!» І прикликав сина та й сказав до нього: «Моя дитино! Приготуй усе, що потрібне на дорогу, і рушай з твоїм братом, а Бог неба нехай рятує вас у дорозі й поверне вас здоровими назад до мене; ангел його нехай буде завжди при вас у дорозі, щоб вас, дитино, захищати.» Тут молодий Товія, поцілувавши батька-матір, вийшов, щоб іти в дорогу. Товит же мовив до нього: «Ідіть здоровії.»
Мати ж заходилася плакати й сказала до Товита: «Навіщо ти послав мою дитину? Чи ж він не був підпорою рук наших, що входив і виходив перед нами?
Замість їх відбирати, оті гроші, ліпше було б утратити їх, щоб тільки син зостався!
Досить нам для життя й того, що Господь дав нам.»
А він сказав їй: «Не побивайся! Наша дитина здоровою піде в дорогу й здоровою повернеться назад до нас; очі твої його побачать у той день, коли він повернеться до тебе здоровим.
Не журись, не бійся за них, сестро, бо ангел добрий буде його супроводжувати, йому щаститиме в дорозі, і він повернеться живим-здоровим.»
І перестала плакати.
-
-
-
-
І Товія, відповівши, сказав йому: Батьку, зроблю все, що ти мені заповів.
Але як зможу я взяти срібло (коли) я і його не знаю?
І він дав йому записку і сказав йому: Поки я живу пошукай собі чоловіка, який піде з тобою, і дам йому зарплату. І пішовши, візьми срібло.
І він пішов шукати чоловіка і знайшов Рафаїла, який був ангелом, і він не знав.
І він йому сказав: Чи можу піти з тобою до Раґів в Мідії, і чи ти обізнаний з місцями?
І сказав йому ангел: Піду з тобою і дорогу знаю і я перебував в нашого брата Ґаваїла.
І сказав йому Товія: Почекай на мене, і скажу моєму батькові.
І той сказав йому: Іди й не барися.
І він, ввійшовши, сказав батькові: Ось я знайшов того, хто піде зі мною. Він же сказав: Поклич його до мене, щоб я пізнав з якого він племя і чи вірний, щоб піти з тобою.
І він його покликав, і ввійшов, і поздоровилися навзаїмно.
І сказав йому Товит: Брате, з якого племени і з якої родини є ти? Обяви мені.
І він йому сказав: Чи ти шукаєш племя і рід найманця, який піде з твоїм сином? І сказав йому Товит: Бажаю брате, пізнати твій рід й імя.
А він сказав: Я Азарія син великого Ананії, з твоїх братів.
І він йому сказав: Здоровим іди, брате, і не злосться на мене, що я запитав, щоб довідатися твоє племя і твій рід. І ти мій брате походиш з гарного і доброго роду. Бо я знаю Ананію і Ятана синів великого Семея, як ми ходили разом до Єрусалиму, щоб поклонитися, несучи первоплоди і десятини того, що вродилося, і не заблукали в блуді наших братів. Ти з доброго кореня, брате.
Але скажи, яку тобі дам зарплату, чи драхму на день і потрібне тобі так як і моєму синові?
І ще додам тобі до зарплати, якщо здоровими повернетеся.
І задоволені були цим. І він сказав до Товії: Приготовися на дорогу, і хай вам щастить. І приготовив син його те, що на дорогу. І його батько сказав йому: Іди з чоловіком, а Бог, що мешкає на небі, хай вам дасть добру дорогу, і хай його ангел іде з вами. І вийшли оба, щоб відійти, і собака хлопчини з ними.
Заплакала ж Анна його матір і сказала до Товита: Чому ти післав нашу дитину? Чи він не є палицею нашої руки, коли він входить і виходить перед нами?
Срібло до срібла не додавай, але як ніщо хай буде для нашого хлопця.
Бо так як дано нам жити від Господа, це нам досить.
І сказав їй Товит: Не говори слово, сестро, здоровим прийде, і твої очі його побачать.
Бо добрий ангел іде з ним, і йому пощастить в дорозі, і повернеться здоровим.
І вона перестала плакати.
И сказал Товия в ответ ему: отец мой, я исполню все, что ты завещаешь мне;
но как я могу получить серебро, не зная того человека?
Тогда отец дал ему расписку и сказал: найди себе человека, который сопутствовал бы тебе; я дам ему плату, пока еще жив, и ступайте за серебром.
И пошел он искать человека и встретил Рафаила. Это был Ангел, но он не знал
и сказал ему: можешь ли ты идти со мною в Раги Мидийские и знаешь ли эти места?
Ангел отвечал: могу идти с тобою и дорогу знаю; я уже останавливался у Гаваила, брата нашего.
И сказал ему Товия: подожди меня, я скажу отцу моему.
Тот сказал: ступай, только не медли.
Он придя сказал отцу: вот я нашел себе спутника. Отец сказал: пригласи его ко мне; я узнаю, из какого он колена и надежный ли спутник тебе.
И позвал его, и он вошел, и приветствовали друг друга.
Товит спросил: скажи мне, брат, из какого ты колена и из какого рода?
Он отвечал: колена и рода ты ищешь, или наемника, который пошел бы с сыном твоим? И сказал ему Товит: брат, мне хочется знать род твой и имя твое.
Он сказал: я Азария, из рода Анании великого, из братьев твоих.
Тогда Товит сказал ему: брат, иди благополучно, и не гневайся на меня за то, что я спросил о колене и роде твоем. Ты доводишься брат мне, из честного и доброго рода. Я знал Ананию и Ионафана, сыновей Семея великого; мы вместе ходили в Иерусалим на поклонение, с первородными и десятинами земных произведений, ибо не увлекались заблуждением братьев наших: ты, брат, от хорошего корня!
Но скажи мне: какую плату я должен буду дать тебе? Я дам тебе драхму на день и все необходимое для тебя и для сына моего,
и еще прибавлю тебе сверх этой платы, если благополучно возвратитесь.
Так и условились. Тогда он сказал Товии: будь готов в путь, и отправляйтесь благополучно. И приготовил сын его нужное для пути. И сказал ему отец: иди с этим человеком; живущий же на небесах Бог да благоустроит путь ваш, и Ангел Его да сопутствует вам!-- И отправились оба, и собака юноши с ними.
Анна, мать его, заплакала, и сказала Товиту: зачем отпустил ты сына нашего? Не он ли был опорою рук наших, когда входил и выходил пред нами?
Не предпочитай серебра серебру; пусть оно будет, как сор, в сравнении с сыном нашим!
Ибо, сколько Господом определено нам жить, на это у нас довольно есть.
Товит сказал ей: не печалься, сестра; он придет здоровым, и глаза твои увидят его,
ибо ему будет сопутствовать добрый Ангел; путь его будет благоуспешен, и он возвратится здоровым.
(6-1)И перестала она плакать.