І в моїй душі зродився глибокий смуток, і я, зідхнувши, заплакав і, стогнавши, почав молитись:
«Ти - справедливий, Господи, й усі твої діла - справедливі! Усі твої путі - милость і правда; ти - суддя світу!
Отож і нині, Господи, згадай мене й споглянь на мене! Не карай мене за мої гріхи та за провини, ані за ті, що ними мої предки перед тобою согрішили,
не слухавши твоїх наказів. Ти видав нас на грабування, у неволю та на смерть, на притчу й на глум, на ганьбу усім народам, серед яких ти нас розсіяв.
І нині численні твої суди - правдиві, коли караєш мене за гріхи моїх предків, бо твоїх заповідей ми не чинили і по правді перед тобою не ходили.
Отож і нині роби зо мною, як тобі завгодно; вели забрати мою душу, щоб я із поверхні землі зникнув і став землею знову, через те, що ліпше мені вмерти, ніж жити; наслухався я вже дорікань брехливих, і печаль велика мене огорнула. Вели, Господи, щоб я звільнився від цієї нужди! Звільни мене на місце вічного спочинку і не відвертай, Господи, свого обличчя від мене, бо ліпше мені вмерти, ніж дивитись на ті великі злидні життя мого, та й не чути отих образ!»
Того ж самого дня сталося, що й Сарі, дочці Рагуела, який жив у Екбатані, в Мідії, довелося слухати докори від однієї з слугинь свого батька,
тому що вона була віддана сімом чоловікам, яких Асмодей, лихий демон, убив перед тим як вони були з нею, як то звичайно буває з жінками. Слугиня їй дорікала: «То ти вбиваєш твоїх чоловіків! Оце вже за сімох була віддана, а ні від одного не дістала єси імени.
Чого ж то нас бити за твоїх чоловіків - того, що вони померли? Іди геть за ними, щоб нам повік не бачити від тебе ні сина, ні дочки!»
І сумно стало тоді на душі у Сари; заридала вона, вийшла на гору до батькової світлиці й хотіла повіситись; але, роздумавши, сказала: «А що як моєму батькові будуть докоряти й скажуть: Однісіньку дочку мав єси любу, та й та повісилася з горя! - Цим я звела б на старість батька зо смутком у могилу. Краще мені не вішатись, а просити Бога, щоб померти й тих докорів ніколи за життя свого не чути!»
І в той же час простягла до вікна руки й почала так молитись: «Благословен єси, о Боже милосердний! Благословенне ім'я твоє повіки! Нехай усі діла твої благословлять тебе повіки!
І сьогодні моє обличчя звернене до тебе, і очі мої дивляться на тебе.
Вели, Господи, мене забрати з цього світу, щоб мені більш не чути докорів.
Ти знаєш, Господи, що я невинна, ніякий чоловік мене не доторкався.
Я свого імени не збезчестила, ні імени мого батька, в краю мого вигнання. Я одиначка в мого батька, і другої дитини він не має, щоб його спадкоємцем бути. Не має він ні близького брата, ні родича не має, щоб мені зберегти себе йому за жінку. Померло в мене вже сім. Навіщо ж мені далі жити? Коли ж тобі не вгодно мене вбити, поглянь на мене, змилуйся надо мною, щоб мені стих докорів більш не чути!»
Молитва обидвох була вислухана одночасно перед славою Божою;
і був посланий Рафаїл, щоб вилікувати обох їх: у Товита зняти з очей більма, щоб він міг знову бачити світ Божий, а Сару, дочку Рагуела, віддати за жінку Товії, синові Товита, і звільнити її від Асмодея, лихого демона, бо вона Товії належала перед усіма іншими, які хотіли б побратися з нею. Того ж часу Товія повертався знадвору до хати, а Сара, дочка Рагуела, сходила з верхньої світлиці.
-
-
-
-
І засмутившись, я заплакав і помолився з болем, кажучи:
Справедливий Ти, Господи, і всі твої діла і всі твої дороги милосердні і праведні, і Ти судиш праведний і справедливий суд на віки.
Згадай мене і поглянь на мене. Не покарай мене за мої гріхи і проступки з незнання, мої і моїх батьків, які я згрішив перед Тобою.
Бо вони переступили твої заповіді. І Ти нас дав на розграблення і полон і смерть і притчу погорди всім народам, в яких ми розсіяні.
І тепер численні твої суди є праведні, щоб наді мною вчинити за гріхи мої і моїх батьків, бо ми не виконали твоїх заповідей. Бо ми не пішли в правді перед Тобою.
І тепер зроби зі мною за тим, що вгодне перед Тобою. Прикажи забрати мій дух, щоб я згинув і став землею. Бо корисніше мені вмерти радше ніж жити, бо я почув неправдиві оскарження, і в мені є великий смуток. Заповідж щоб я тепер звільнився від болю до вічного місця, не відверни твого лиця від мене.
В цьому дні трапилося дочці Раґуїла Саррі в Екватанах Мідії, що і вона погордженою була рабинями її батька
бо була віддана сімом чоловікам, і поганий демон Асмодавс забив їх раніше ніж вони були з нею, як в жінок. І сказали їй: Чи ти не знаєш, що ти задушила чоловіків? Вже сімох ти мала і ні одному з них ти не принесла радости.
Чому ти нас бичуєш? Якщо вони померли, іди з ними. Щоб ми від тебе не побачили сина чи дочки на віки!
Почувши це, вона дуже засмутилася аж до того, щоб задуситися. І сказала: Я ж є одиначка в мого батька. Якщо це зроблю, поганим для нього буде, і старість його зведу з болем до аду.
І вона помолилася до вікна і сказала: Благословенний Ти, Господи мій Боже, і благословенне твоє святе імя і шанигідне на віки. Хай благословлять Тебе всі твої діла на віки.
І тепер, Господи, мої очі і моє лице до Тебе я звернула.
Скажи, щоб відпустити мене з землі і щоб я більше не чула погорди.
Ти знаєш, Господи, що я є чистою від всякого гріха чоловіка
і я не опоганила моє імя, ані імя мого батька в землі мого полону. Одиначкою я є в мого батька, і немає в нього сина, який його уснаслідить, ані близького брата, ані немає в нього сина, щоб я себе зберегла йому за жінку. Вже померли мені сім. Навіщо мені жити? І якщо Ти не вважаєш за доцільне забити мене, прикажи поглянути на мене і помилувати мене, і щоб більше я не почула погорди.
І молитва обох була вислухана перед славою великого Рафаїла,
і він був післаний оздоровити обох, в Товита забрати більма, і Сарру дочку Раґуїла дати Товії, синові Товита, за жінку, і звязати поганого демона Асмодава, томущо Товії припадає її унаслідити. В тому часі Товит, повернувшись, ввійшов до свого дому і Сарра дочка Раґуїла зійшла з свого горища.
Опечалившись, я заплакал и молился со скорбью, говоря:
праведен Ты, Господи, и все дела Твои и все пути Твои-- милость и истина, и судом истинным и правым судишь Ты вовек!
Воспомяни меня и призри на меня: не наказывай меня за грехи мои и заблуждения мои и отцов моих, которыми они согрешили пред Тобою!
Ибо они не послушали заповедей Твоих, и Ты предал нас на расхищение и пленение и смерть, и в притчу поношения пред всеми народами, между которыми мы рассеяны.
И, поистине, многи и праведны суды Твои-- делать со мною по грехам моим и грехам отцов моих, потому что не исполняли заповедей Твоих и не поступали по правде пред Тобою.
Итак твори со мною, что Тебе благоугодно; повели взять дух мой, чтобы я разрешился и обратился в землю, ибо мне лучше умереть, нежели жить, так как я слышу лживые упреки, и глубока скорбь во мне! Повели освободить меня от этой тяготы в обитель вечную и не отврати лица Твоего от меня.
В тот самый день случилось и Сарре, дочери Рагуиловой, в Екбатанах Мидийских терпеть укоризны от служанок отца своего
за то, что она была отдаваема семи мужьям, но Асмодей, злой дух, умерщвлял их прежде, нежели они были с нею, как с женою. Они говорили ей: разве тебе не совестно, что ты задушила мужей твоих? Уже семерых ты имела, но не назвалась именем ни одного из них.
Что нас бить за них? Они умерли: иди и ты за ними, чтобы нам не видеть твоего сына или дочери вовек!
Услышав это, она весьма опечалилась, так что решилась было лишить себя жизни, но подумала: я одна у отца моего; если сделаю это, бесчестие ему будет, и я сведу старость его с печалью в преисподнюю.
И стала она молиться у окна и говорила: благословен Ты, Господи, Боже мой, и благословенно имя Твое святое и славное во веки: да благословляют Тебя все творения Твои вовек!
И ныне к Тебе, Господи, обращаю очи мои и лице мое;
молю, возьми меня от земли сей и не дай мне слышать еще укоризны!
Ты знаешь, Господи, что я чиста от всякого греха с мужем
и не обесчестила имени моего, ни имени отца моего в земле плена моего; я единородная у отца моего, и нет у него сына, который мог бы наследовать ему, ни брата близкого, ни сына братнего, которому я могла бы сберечь себя в жену: уже семеро погибли у меня. Для чего же мне жить? А если не угодно Тебе умертвить меня, то благоволи призреть на меня и помиловать меня, чтобы мне не слышать более укоризны!
И услышана была молитва обоих пред славою великого Бога, и послан был Рафаил исцелить обоих:
снять бельма у Товита и Сарру, дочь Рагуилову, дать в жену Товии, сыну Товитову, связав Асмодея, злого духа; ибо Товии предназначено наследовать ее. -- И в одно и то же время Товит, по возвращении, вошел в дом свой, а Сарра, дочь Рагуилова, сошла с горницы своей.