Тоді Соломон скликав до себе в Єрусалим усіх старших Ізраїля, усіх голів над колінами і князів ізраїльських родин, щоб перенести кивот Господнього союзу з Давидгороду, тобто з Сіону.
Усі ізраїльські мужі зібрались до Соломона на свято в місяці Етанім, що був сьомий місяць.
Як же прибули старші Ізраїля, священики взяли кивот,
і понесли кивот Господній і намет зборів з усім святим посудом, що був у наметі. Священики й левіти несли їх.
Цар же Соломон і вся ізраїльська громада, що зібралась коло нього перед кивотом, жертвували з ним волів і овець, - стільки, що їм не було ні числа, ні ліку.
Священики внесли кивот Господнього завіту на його місце, в дебір храму, у всесвяте, під крила херувимів,
бо херувими простягали крила над місцем кивота і покривали зверху кивот та його носила.
А носила були такі довгі, що їх кінці можна було бачити з святині перед всесвятим, але знадвору не було їх видко. Вони там зостаються по цей день.
В ковчезі не було нічого, крім двох кам'яних таблиць, що там поклав Мойсей на Хориві, коли уклав був Господь союз із синами Ізраїля по виході їх з Єгипетської землі.
Як же священики вийшли з святині, сповнила хмара храм Господній,
так що священики через хмару не могли там стояти й служити службу; слава бо Господня сповнила храм Господній.
Тоді Соломон промовив: («Господь установив на небі сонце), а сам захотів у мряці пробувати.
Тим я й спорудив тобі дім на мешкання, місце, де ти повіки будеш жити.»
І обернувся цар лицем, і поблагословив усю ізраїльську громаду, під час коли ізраїльська громада стояла,
і сказав: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що виконав власною рукою те, що обіцяв був своїми устами моєму батькові Давидові, коли сказав був:
З того часу, як вивів я народ мій, Ізраїля, з Єгипту, не вибрав я міста ні в одному з колін Ізраїля, щоб мені збудовано дім, де перебувало б моє ім'я, а вибрав Єрусалим, щоб там перебувало моє ім'я, і вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем.
Вже в мого батька Давида було на думці збудувати храм імені Господа, Бога Ізраїля,
та Господь сказав моєму батькові Давидові: Що ти задумав збудувати дім моєму імені, це добра в тебе думка,
тільки ж не тобі будувати мені дім, а твоєму синові, що вийде з твого лона, - той збудує храм імені моєму, -
Господь справдив своє слово що сказав був: я бо вступив на місце Давида, мого батька, і сів на престолі Ізраїля, як сказав Господь, і збудував храм імені Господа, Бога Ізраїля,
і приладив місце на кивот, в якім є (свідоцтво) союзу Господнього, що він, Господь, уклав з нашими батьками, як вивів їх з Єгипетської землі.»
Став Соломон перед Господнім жертовником, перед усією громадою Ізраїля, зняв руки до неба
і промовив: «Господи, Боже Ізраїля! Нема Бога, що був би тобі рівня, ні на небі вгорі, ні на землі внизу. Ти бережеш завіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою усім серцем.
Ти додержав слузі твоєму Давидові, моєму батькові, те, що обіцяв йому і що устами твоїми промовив, - те сьогодні справдив рукою твоєю,
Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, дотримай слузі твоєму Давидові, моєму батькові, те, що обіцяв йому словами: Не переведеться у тебе передо мною той, що сидітиме на престолі Ізраїля, як тільки сини твої вважатимуть на свої вчинки та ходитимуть передо мною, як ти ходив передо мною.
Отже тепер, Боже Ізраїля, нехай справдиться, прошу, твоя обіцянка, що ти дав слузі твоєму Давидові, моєму батькові!
Чи ж Богові бо справді жити на землі? Таже ж небо і небо небес не можуть тебе вмістити! А що вже цей храм, що я збудував тобі!
Однак зглянься, Господи, мій Боже, на молитву й на благання слуги твого й вислухай взивання та мольбу, якими слуга твій оце сьогодні тебе молить.
Нехай очі твої споглядають уночі й удень на храм цей, на місце, про яке ти сказав: Ім'я моє буде там! - Вислухай молитву, якою слуга твій молитиметься на цьому місці!
Вислухай, благання слуги твого і народу твого, Ізраїля, коли вони будуть молитися на цьому місці. Вислухай з місця, де ти перебуваєш, з неба; вислухай і прости.
Коли хтось провиниться перед своїм ближнім, і той візьме на себе клятву, щоб спонукати й другого поклястися і він прийде, щоб поклястися перед твоїм жертовником у цім храмі,
то ти вислухай з неба і вчини суд над слугами твоїми: осуди винного, обернувши його переступ на його ж голову, а безвинного виправдай, воздавши йому за його правдою.
Коли твій народ Ізраїль буде розгромлений ворогом за гріхи перед тобою і повернеться до тебе та й стане хвалити ім'я твоє, та молитися й тебе благати в цьому домі,
то ти вислухай з неба і прости гріхи твого народу Ізраїля, і приведи їх назад у землю, що ти дав батькам їхнім.
Коли небо буде замкнене і не буде дощу за те, що согрішили проти тебе, і коли будуть молитись на цьому місці і хвалити твоє ім'я і каятись у своїх гріхах, бо ти їх упокорив,
то ти вислухай з неба і прости гріхи слуг твоїх і народу твого, Ізраїля. Вкажи їм добру путь, щоб нею простували, і пошли дощ на твою землю, що її дав ти твоєму народові у спадщину.
Коли настане голод на землі або чума, або посуха, або іржа, або сарана, або черва, коли ворог тіснитиме його у власних воротях у його краї, або буде якась біда чи якась хвороба, -
всяку молитву, всяке благання чи то окремої людини, а чи всього народу твого, Ізраїля, коли хтось із них почує біль у серці і простягне руки свої до цього храму, -
то ти вислухай з неба, з місця, де перебуваєш, і прости; вчини й відплати кожному за його заслугою, ти, що знаєш його серце, - ти бо єдиний знаєш серце всіх синів людських, -
щоб вони боялись тебе по всі дні, покіль житимуть на землі, що ти дав батькам нашим.
Навіть як і чужинець, що не з твого народу, Ізраїля, прийде з далекого краю задля імени твого, -
бо чути буде скрізь про твоє велике ім'я, про твою руку потужну і про твоє простягнуте рам'я, - як він прийде та й стане молитись у цім храмі,
то ти вислухай його з неба, з місця, де перебуваєш, і вчини все, чого чужинець проситиме у тебе, щоб усі народи на землі знали ім'я твоє та мали страх, як твій народ Ізраїль, та щоб зрозуміли, що твоє ім'я покоїться на цім храмі, що я збудував.
Коли народ твій вийде на війну проти ворога свого шляхом, яким його пошлеш, і молитиметься Господеві, повернувшись до міста, що ти вибрав, і до храму, який я збудував для імени твого,
то вислухай з неба його молитву і його благання, і заступися за його правом.
Коли ж согрішать проти тебе, - нема бо чоловіка, що не грішив би, - і ти, розгнівавшись на них, видаси їх на поталу ворогові і той займе їх у полон та й відведе їх у ворожу землю, чи то далеко чи близько,
і вони схаменуться в землі, куди їх зайнято в полон, і навернуться і будуть молитись до тебе у землі тих, що їх полонили, і говорити: Ми согрішили, ми вчинили несправедливо, ми робили зле! -
і коли обернуться до тебе усім своїм серцем й усією душею своєю в ворожій землі, куди їх зайнято в полон, і молитимуться до тебе, звернувшись до землі, що ти дав батькам їхнім, до міста, що ти вибрав, і до храму, що я збудував для імени твого, -
то вислухай з неба, з місця, де перебуваєш, їхню молитву і їх благання, і вчини їм правду.
Прости тоді твоєму народові, що согрішив проти тебе, усі його провини проти тебе і нехай змилуються над ними ті, що зайняли їх у полон, і змилосердяться над ними,
бо вони - народ твій і твоя спадщина, що ти вивів з Єгипту, з залізної печі.
Нехай очі твої будуть відкриті на благання слуги твого і на благання народу твого, Ізраїля, щоб вислуховувати їх завжди, коли взиватимуть до тебе,
бо ти їх виділив собі як спадкоємство з-між усіх народів на землі, як об'явив через слугу твого Мойсея, коли виводив, Владико Господи, батьків наших з Єгипту.»
Як скінчив Соломон усю цю молитву й це благання до Господа, встав з-перед Господнього жертовника, де стояв навколішках з простягнутими до неба руками,
і, стоячи, поблагословив голосно всю громаду Ізраїля такими словами:
«Благословен Господь, що дав народові своєму Ізраїлю спокій, повнотою так, як обіцяв був. Ні одне слово не зосталось марним з усіх тих прекрасних обітниць, що дав через раба свого Мойсея.
Нехай же буде з нами Бог наш, як був і з нашими батьками. Нехай нас не покидає, нехай нас не відштовхує!
Нехай нахилить наші серця до себе, щоб ми ходили його путями та пильнували його заповіді, його установи та його закони, що заповідав батькам нашим.
Нехай ці слова, що я промовив у молитві перед Господом, будуть приявні вдень і вночі перед Господом, Богом нашим, щоб він день-у-день творив правду своєму слузі й своєму народові Ізраїлеві,
щоб усі народи на землі зрозуміли, що тільки Господь - Бог, і ніхто інший.
Нехай наше серце буде суцільно віддане Господеві, Богу нашому, щоб ми ходили в його установах і пильнували його заповіді, як сьогодні.»
Після цього цар і ввесь Ізраїль принесли жертви перед Господом.
Соломон приніс у мирну жертву Господеві 22 000 волів і 120 000 овець. Так цар і ввесь Ізраїль посвятили храм Господній.
Того дня цар освятив середню частину двору перед храмом Господнім, бо там приніс він усепалення й офіри та жир мирних жертв, тому що мідяний жертовник, який стояв перед Господом, був надто малий, щоб умістити всепалення, офіри й тук мирних жертв.
І справив Соломон того часу свято, і ввесь Ізраїль з ним, - величезний збір, що зійшовся від входу Хамату аж до єгипетського потоку, перед Господом, Богом нашим, 7 день, (а потім ще 7 день - 14 разом).
На восьмий же день він відпустив народ. Вони хвалили царя й розійшлися по хатах, веселі та раді серцем з-за всього добра, що Господь учинив своєму слузі Давидові й своєму народові Ізраїлеві.
Тоді Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен, керівників батьківських домів Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон.
І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім, він місяць сьомий.
І поприходили всі Ізраїлеві старші, а священики понесли ковчега.
І понесли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і понесли їх священики та Левити.
А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многість не була вона ані записувана, ані лічена.
І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крила херувимів.
Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху.
А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня.
У ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю.
І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм.
І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!
Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці.
Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки!
І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.
І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер виконав, говорячи:
Від того дня, коли Я вивів Свій народ, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим народом.
І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїля.
Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.
Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей дім для Ймення Мого!
І виконав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського краю.
І став Соломон перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг руки свої до неба та й сказав:
Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.
Ти додержав Своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.
А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе переводу з-перед лиця Мого нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої будуть держатися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.
А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.
Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?
Та ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні,
щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці!
І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, і почуєш, і простиш.
Як згрішить людина проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед Твій жертівник у цьому храмі,
то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедливиш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.
Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогрішив Тобі, і коли вони звернуться до Тебе, і будуть славити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,
то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.
Коли замкнеться небо й не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то коли знову вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і від гріха свого відвернуться, бо Ти будеш їх впокоряти,
то Ти почуєш на небесах, і простиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину.
Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його ворог стане тіснити його в краю міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба,
усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простягне руки свої до цього храму,
то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і простиш, і зробиш, і даси кожному за всіма його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів,
щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим.
Також і чужинця, що він не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого,
бо почують і вони про велике Ім'я Твоє, і про сильну руку Твою та про витягнене рамено Твоє, і прийде він і помолиться в цьому храмі,
Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям Твоїм названо цей храм, що я збудував.
Коли народ Твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,
то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!
Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького,
і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були ми винні;
і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого,
то Ти почуєш на небесах, постійному місті пробування Свого, їхню молитву та їхнє благання, і зробиш їм суд,
і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонителів їхніх, і вони змилосердяться над ними,
бо вони народ Твій та наділ Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі,
щоб очі Твої були відкриті на благання Твого раба та на благання народу Твого, Ізраїля, щоб прислухуватися до них, коли вони кликатимуть до Тебе.
Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виводив наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!
І сталося, як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простягнені до неба.
І встав він, і поблагословив усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:
Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.
Нехай буде Господь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,
щоб прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.
І нехай будуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого та суд для Свого народу, Ізраїля, день-у-день,
щоб знали всі народи землі, що Господь Він Бог, і нема вже іншого!
І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами його та щоб перестерігати заповіді Його, як цього дня!
А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лицем.
І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що приносив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.
Того дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготовив там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяний жертівник, що перед Господнім лицем, був малий для прийняття цілопалення й хлібної жертви та лою мирних жертов.
І вчинив Соломон того часу свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, чотирнадцять день.
Восьмого дня він відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві.
Тодї скликав Соломон громадські мужі Ізрайлеві й всї голови в поколїннях, князї Ізраїлських родин, до себе в Ерусалим, щоб перенести скриню завіту Господнього з Давидового города, се є з Сиону.
І позбірались до царя Соломона на сьвято усї Ізрайлитяни в місяцї Етанимі, - се семий місяць.
І прибули всї громадські мужі Ізрайлеві, й взяли сьвященники скриню,
І понесли скриню Господню й намет громадський, з усїм сьвятим знарядом, що був у наметї, й несли все сьвященники й левіти.
Царь же Соломон і вся громада Ізраїльська, що при йому скупилась, ійшли перед скринею, тим часом як жертвовано воли й вівцї, стільки, що не зложити їм і лїку.
І внесли сьвященники скриню завіту Господнього на її місце, у Сьвяте Сьвятих під крила херувимів;
Бо херувими простирали крила над місцем скринї й прикривали скриню й носила її зверху.
А носила були такі довгі, що їх кінцї можна було бачити з сьвятинї, тільки з надвору не було їх видко. І зостаються вони там по сей день.
У скринї ж не було нїчого крім двох камяних таблиць, що зложив там Мойсей на Горебі, коли вчинив був Господь завіт із синами Ізрайлевими, як вийшли вони з Египту.
Як же повиходили сьвященники із пресьвятої сьвятинї, сповнила хмара храмину Господню.
І не могли сьвященники за хмарою стояти там і служити службу, бо храм Господень сповнився славою Господньою.
Тодї промовив Соломон: Господь сказав, що пробувати ме в мрацї;
Оце ж я построїв дім тобі на пробуток, місце, де ти вовіки жити будеш.
І повернув царь лице своє й привітав благословеннєм усю громаду Ізрайлеву, як уся громада Ізрайлева стояла.
І промовив: Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, що глаголав устами своїми панотцеві мойму Давидові, й нинї справдив те рукою своєю! А глаголав тако:
З того часу, як вивів я мій нарід Ізраїля з Египту, не вибрав я города нї в одному з поколїнь Ізрайлевих, щоб менї дом збудовано, де перебувало б імя моє, а вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем.
І було вже в мого панотця на думцї збудувати храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого;
Та Господь сказав панотцеві мойму Давидові: Що задумав єси збудувати храм іменню мойму, се добра в тебе думка,
Тільки ж не тобі будувати менї храм, а твойму синові, що вийшов із чересел твоїх, той збудує храм іменню мойму.
І справдив Господь слово своє, що виповів, бо я вступив на місце панотця мого Давида, й засїв на престолї Ізрайлевому, як обітував Господь, і збудував храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого,
І приладив місце на скриню, що в нїй завіт Господень, зложений ним із батьками нашими, як вивів їх із Египту.
І приступив Соломон до жертівника Господнього поперед всієї громади Ізрайлевої, й зняв руки свої 'д небу,
І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! нема бога, що був би тобі рівня, нї на небі вгорі, нї на землї внизу. Ти хорониш заповіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою з усього серця.
Ти й кметеві твойму, панотцеві мойму Давидові, додержав того, що обітував йому; що устами твоїми глаголав єси, те сьогоднї рукою твоєю довершив єси.
Тепер же, ой Господи, Боже Ізрайлїв, додерж рабові твойму, мойму панотцеві Давидові, все що обітував єси йому словами: не переведеться у тебе передо мною седючий на престолї Ізрайлевому, аби тільки сини твої дбали на дорозї своїй про те, щоб ходити передо мною тим робом, яким ходив ти.
Справди ж, Боже Ізрайлїв, обітницю твою, що дав єси рабові твойму Давидові, отцеві мойму!
Чи Богові ж бо справдї жити на землї? Небо й небо небес тебе не 'біймуть, атож би сей храм обняв, що збудовав я тобі?
Та зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи, мій Боже, й почуй взиваннє й мольбу, що раб твій оце тебе вмоляє.
Нехай очі твої вночі й у день споглядають на храм сей, на се місце, що про його обітував єси: ймя моє буде там! Ой вислуховуй же молитви, якими раб твій на сьому місцї буде молитись!
Вислуховуй мольбу слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місцї. Вислуховуй в місцї пробутку твого, на небі, вислуховуй і милосердися!
Коли хто провинить ближньому свойму й наложать на його божбу, щоб побожився, й прийде він, щоб поклястись, перед жертівника твого у сьому дому,
Тодї вислухай з неба й вчини присуд над слугами твоїми: скарай винного, обернувши справу його на його ж голову, безвинного ж оправди, давши йому по його правдї.
Коли твій нарід Ізраїль буде звойований ворогом, за те що провинив, відтак же обернуться вони до тебе й узнають імя твоє, та благати муть тебе в сьому дому,
Тодї ти почуй з неба й прости гріхи твого народу Ізраїля, й приведи їх назад у ту землю, що надїлив єси батькам їх.
Коли небо буде замкнене й не крапне дощем за те, що провинять тобі, й коли молитись муть вони на сьому місцї й взнають імя твоє й навернуться від провини своєї, бо ти впокорив їх, -
Тодї почуй на небі, й прости гріхи слуг твоїх й народу твого Ізраїля, вказавши їм добру путь, щоб нею простували, й пошли дощ на землю твою, що надїлив єси народові твойму в наслїдню державу.
Коли постане голоднеча на землї, чи то помор, коли буде закажений воздух, засуха, ржа, або сарана, або черви, коли тїснити ме ворог у землї його, або буде яка нужда, чи хороба яка, -
Усяку молитву, всяке благаннє від якої людини з усього народу твого Ізраїля, коли вони почують горе в серцї свойму й простягнуть руки свої до сієї сьвятинї,
Почуй у небі, в місцї пробутку твого, й помилуй; вчини й відплати кожному по заслузї його, так як ти взнаєш серце його, один бо ти знаєш серце всїх синів людських: -
Щоб вони страхалися тебе по всї днї, покіль жиють на землї, що надїлив єси нашим батькам.
Коли ж би чужениця, що не з твого народу Ізраїля, прийшов із далекого краю задля імення твого, -
Бо вони чути муть про велике імя твоє, про твою руку потужну й простягнуту правицю, - коли б він прийшов і молився перед сим храмом,
То почуй й його з неба, з місця, де престолуєш, і вчини все те, про що покликати ме до тебе чужениця, щоб усї народи на землї взнали ймя твоє, щоб і вони боялись тебе, як нарід твій Ізраїль, та щоб дознались, що ймям твоїм називається храм сей, що я збудував.
Коли вийде нарід твій на війну проти ворога свого тим шляхом, яким пошлеш його, й молити меться Господеві, обернувшись проти города, що вибрав єси, й проти храму, що я збудовав іменню твойму,
То почуй з неба молитву й благаннє їх і вдовольни їх.
Коли вони провинять тобі - бо нема чоловіка без провини, - а ти в гнїву подаси їх на поталу ворогові, а той займе їх у полонь і відведе у ворожу землю, чи далеко чи близько,
І вони схаменуться в землї, куди зайнято їх у полонь, і навернуться і будуть молитись до тебе у землї їх нашийників і мовлятимуть: Ми провинили, ми безбожні, ми грішні,
І коли обернуться до тебе з усього серця й з усієї душі в ворожій землї, куди зайнято їх, і молити муться до тебе, обернувшись до землї, що надїлив єси батькам їх, до городу, що вибрав єси й до того дому, що збудував я йменню твойму,
Тодї вислухай на небі, в місцї пробутку твого, їх молитву й благання і вчини, чого їм треба;
І помилуй твій нарід, у чому провинили вони тобі, й прости всї переступи їх проти тебе, й нехай змилосердяться до них ті, що позаймали їх у полонь, і пожалують їх;
Бо вони твій нарід і твоє наслїддє, що вивів їх єси з Египту, з тієї залїзної печі.
Нехай (уші й) очі твої будуть отворені на благаннє слуги твого й на молитву народу твого Ізраїля, щоб вислуховувати їх завсїди, коли вони взивати муть до тебе;
Бо ти вилучив їх у наслїддє собі з усїх народів на землї, як се сказав єси через слугу твого Мойсея, коли виводив єси батьків наших із Египту, Владико Господи!
Як докінчив Соломон всї цї молитви й благання до Господа, піднявся він із перед жертівника Господнього, де стояв навколїшках із простягнутими у небо руками.
І ставши благословив усю громаду Ізраїля грімким голосом сими словами:
Благословен Господь, що надїлив нарід свій Ізраїля впокоєм, як обітував! Не зосталось марним нї одно слово з усїх величніх обітниць, що дав через раба свого Мойсея.
Нехай же буде з нами Бог наш, як він був із нашими батьками. Нехай не покидає нас і не відпихає нас.
Нехай прихиляє до себе серце наше, щоб ми ходили путьми його й пильнували заповідей його, установ його й законів його, що заповідав він батькам нашим.
І нехай будуть сї слова, що я промовив у молитві перед Господом, близькі Господеві, Богові нашому, в день і в ночі, щоб він подавав усе потрібне слузї свойму і народові свойму Ізраїлеві на всякий день,
Щоб усї народи на землї зрозуміли, що Господь є Богом, і нїхто инший;
І нехай серце ваше буде неподїльно віддане Господу, Богу нашому, щоб ми ходили в установах його і держали заповідї його, як се оце й дїється.
За сим парь і ввесь Ізраїль принесли жертву перед Господом.
І принїс Соломон на мирню жертву Господеві двайцять і дві тисячі волів а сто двайцять тисяч овець. Сим робом осьвятили храм Господень царь і всї Ізрайлитяне.
Того ж дня осьвятив царь середню часть двора перед храмом Господнїм, приносячи там усепалення, й хлїбову жертву й товщ на жертву мирню; бо мідяний жертівник, що стояв перед Господом, був надто малий, щоб на йому помістити всепаленнє й хлїбову жертву й тук жертви мирньої.
І справив Соломон того часу сьвято й ввесь Ізраїль із ним, - збір величезний, що зійшовся від входу в Етам аж до ріки Египетської, перед Господом, Богом нашим, через сїм день і ще сїм день, то є через чотирнайцять день.
На восьмий же день відпустив Соломон нарід. І благословили вони царя й розійшлись по домівках своїх, радїючи в серцї задля всього доброго, що виявив Господь слузї свойму Давидові й народові свойму Ізраїлеві.
І сталося, що коли по двадцятьох роках Соломон закінчив будувати Господний дім і свій дім, тоді цар Соломон зібрав всіх старшин Ізраїля в Сіоні, щоб принести кивот господнього завіту з міста Давида, [це Сіон],
в місяці Атанін.
І взяли священики кивот
і шатро свідчення і ввесь святий посуд, що в шатрі свідчення,
і цар і ввесь Ізраїль перед кивотом жертвували овець і волів без числа.
І священики вносять кивот на своє місце, до давіра дому, до святого святих, під крила херувимів.
Бо (були) херувими з розпростертими крилами над місцем кивота, і херувими покрили кивот і його святощі згори,
і виставали священні (носила), і визирали кінці священних (носил) з святого поза давір і назовні (їх) не було видно.
В кивоті не було (нічого) за вийнятком двох камяних таблиць, таблиць завіту, які туди поклав Мойсей на Хориві, які заповів Господь з ізраїльськими синами коли вони виходили з єгипетскої землі.
І сталося, як священики вийшли з святого, і хмара покрила дім.
І священики не змогли стояти служити через присутність хмари, бо Господня слава наповнила дім.
І цар повернув своє лице, і цар поблагословив ввесь Ізраїль, і ввесь збір Ізраїля стояв.
І (він) сказав: Благословенний сьогодні Господь Бог Ізраїля, який мовив своїми устами про Давида мого батька і виповнив своїми руками, кажучи:
Від дня, в якому Я вивів мій нарід Ізраїля з Єгипту, Я не вибрав міста в одному з скипетрів Ізраїля, щоб збудувати дім, щоб там було моє імя. І Я вибрав Єрусалим, щоб там було моє імя, і Я вибрав Давида, щоб був над моїм народом - Ізраїлем.
І впало на серце мого батька Давида збудувати дім імені Господа Бога Ізраїля.
І сказав Господь до Давида мого батька: Томущо впало на твоє серце збудувати дім моєму імені, добре вчинив ти, що (це) впало на твоє серце.
Лиш не ти збудуєш дім, але твій син, що вийшов з твоїх боків, цей збудує дім моєму імені.
І Господь виповнив своє слово, яке сказав, і поставив (мене) на місце Давида мого батька і я сів на престолі Ізраїля, так як Господь сказав, і я збудував дім імені Господа Бога Ізраїля.
І я поставив там місце для кивота, в якому там є Господний завіт, який заповів Господь з нашими батьками коли Він їх виводив з єгипетскої землі.
І встав Соломон перед лицем господнього жертівника перед всім збором Ізраїля і підняв свої руки до неба
і сказав: Господи Боже Ізраїля, немає Бога, як Ти, на небі вгорі і на землі вдолі, що зберігає завіт і милосердя з твоїм рабом, що ходить перед тобою в усім своїм серці,
що Ти зберіг твому рабові Давидові, моєму батькові, і сказав твоїми устами і Ти сповнив твоїми руками в цьому дні.
І тепер, Господи Боже Ізраїля, виповни твому рабові Давидові, моєму батькові, те, що Ти йому сказав, мовлячи: Не забракне тобі чоловіка перед моїм лицем, що сидить на престолі Ізраїля, якщо твої діти берегтимуть їхні дороги, щоб ходити переді Мною, так як ти ходив переді Мною.
І тепер, Господи Боже Ізраїля, хай буде завіреним твоє слово до Давида мого батька.
Бо чи дійсно Бог житиме з людьми на землі? Чи небо і небо небес не вистарчають Тобі, то як (вистарчатиме) цей дім, який я збудував твому імені?
І поглянь на мою молитву, Господи Боже Ізраїля, щоб вислухати молитву, якою твій раб молиться перед Тобою сьогодні до Тебе,
щоб твої очі були відкриті на цей дім в дні і в ночі, на місце, про яке Ти сказав: Моє імя там буде, щоб вислухати молитву, якою твій раб молиться на цьому місці в дні і в ночі.
І вислухаєш молитву твого раба і твого народу Ізраїля, якими помоляться на цьому місці, і Ти вислухаєш в місці твого перебування на небі і виповниш і будеш милосердним.
Чим лиш згрішить кожний проти свого ближнього, і якщо візьме на себе клятву, щоб поклястися, і піде і визнає перед лицем твого жертівника в цьому домі,
і Ти вислухай з неба і вчиниш, і судитимеш твій нарід Ізраїля, щоб засудити безбожного, дати його дорогу на його голову, і оправдати праведного, віддати йому за його праведністю.
Коли твій нарід Ізраїль впаде перед ворогами, бо згрішать проти Тебе, і повернуться і визнаються твому імені і помоляться і складуть молитву в цьому домі,
і Ти вислухаєш з неба і змилосердишся над гріхами твого народу Ізраїля і повернеш їх до землі, яку Ти дав їхнім батькам.
Коли здержиться небо і не буде дощу, бо згрішать проти Тебе, і помоляться до цього місця і визнання зроблять твому імені і відвернуться від їхніх гріхів, коли їх упокориш,
і вислухаєш з неба і змилосердишся над гріхами твого раба і твого народу Ізраїля, бо обявиш їм добру дорогу, щоб по ній ходити, і даси дощ на землю, яку Ти дав твому народові в насліддя.
Якщо буде голод, якщо буде смерть, бо буде запалена (земля), якщо буде саранча, іржа, і якщо його гнобитиме його ворог в одному з його міст, все, що трапиться, всякий біль,
всяку молитву, всяке благання, якщо буде в якійсь людині, як тільки пізнає кожний біль свого серця і підніме свої руки до цього дому,
і Ти вислухаєш з неба з твого готового поселення і милосердним будь і зробиш і даси чоловікові за його дорогами, так як Ти знаєш його серце, бо Ти одинокий знаєш серце всіх людських синів,
щоб Тебе боялися всі дні, які вони живуть на землі, яку Ти дав нашим батькам.
І чужинцеві, який не є з твого народу,
і (як) прийдуть і помоляться на цьому місці,
і Ти вислухаєш з неба з твого готового поселення і зробиш за всім, про що покличе до Тебе чужинець, щоб всі народи пізнали твоє імя і боялися Тебе, так як твій нарід Ізраїля, і пізнають, що твоє імя прикличеться на дім цей, який Я збудував.
Бо твій нарід вийде на війну проти своїх ворогів дорогою, якою їх попровадиш, і помоляться господним іменем в напрямі міста, якого я виберу, і дому, який я збудував твому імені.
І вислухай з неба їхнє благання і їхню молитву і зробиш їм належне.
Коли згрішать проти Тебе, бо немає людини, яка не згрішить, і відведеш їх і видаси їх перед ворогами і візьмуть їх в полон ті, що беруть в полон, до землі далеко і близько,
і повернуть свої серця в землю, куди там переселилися, і повернуться і помоляться до Тебе в землі їхнього переселення, кажучи: Ми згрішили, ми були беззаконні ми були неправедні.
І повернуться до Тебе усім їхнім серцем і всією їхньою душею в землі їхніх ворогів, куди Ти їх перевів, і помоляться до Тебе в напрямі їхньої землі, яку Ти дав їхнім батькам, міста, яке Ти вибрав, і дому, який я збудував твому імені,
і вислухаєш з неба, з твого готового поселення,
і змилосердишся над їхніми неправдами, якими згрішили проти Тебе, і над всіма їхніми проступками, якими переступили проти Тебе, і даси їм згідно з милосердям перед тими, що їх полонять, і милосердними будуть до них.
Бо (вони) твій нарід і твоє насліддя, яких Ти вивів з єгипетскої землі з посеред залізної печі.
І твої уха і твої очі будуть відкриті до молитви твого раба і до молитви твого народу Ізраїля, щоб вислухати його в усьому, в чому Тебе прикличуть,
бо Ти їх Собі відлучив в насліддя з усіх народів землі, так як Ти сказав рукою твого раба Мойсея, коли Ти виводив наших батьків з єгипетскої землі, Господи, Господи.
Тоді сказав Соломон про дім, як закінчив його будувати: Сонце появив на небі. Господь сказав, що мешкатиме в темряві: Збудуй мій дім, Мені прекрасний дім, щоб жити в новому. Чи не ось це записано в книзі пісні? І сталося як Соломон закінчив молитися до Господа усю молитву і це благання, і він встав з перед лиця господнього жертівника, (після того) як клякнув на свої коліна, і підняв свої руки до неба.
І він встав і поблагословив ввесь збір Ізраїля великим голосом, кажучи:
Благословенний Господь сьогодні, який дав спочинок його народові - Ізраїлеві згідно з усім, що сказав. Не відпало ні одне слово з усіх його добрих слів, які сказав рукою свого раба Мойсея.
Хай буде з нами Господь Бог наш, так як був з нашими батьками. Хай не оставить нас, ані не відвернеться від нас,
щоб наші серця звернені були до Нього, щоб ми ходили в усіх його дорогах і зберігати всі його заповіді і його приписи, які Він заповів нашим батькам.
І хай ці слова, якими я помолився перед Господом Богом нашим, наближаться до Господа Бога нашого, щоб в день і вночі чинити праведне для твого раба і праведне для твого народу Ізраїля діло дня в його дні,
щоб всі народи землі пізнали, що Господь Бог, він є Бог, і немає більше (ніякого).
І наші серця хай будуть досконалі перед Господом Богом нашим, і щоб ми праведно ходили за його приписами і зберігали його заповіді так як цього дня.
І цар і всі сини Ізраїля принесли жертву перед Господом.
І цар Соломон приніс мирні жертви, які пожертвував Господеві, двадцять дві тисячі волів, і сто двадцять тисяч овець. І господний дім освятив цар і всі сини Ізраїля.
Того дня цар освятив середину двору, що перед лицем господнього дому, бо приніс там цілопалення і жертви і жир мирних (жертв), бо мідяний жертівник, що перед Господом, (був) малий, так що неможливо (було) принести (на ньому) цілопалення і мирні жертви.
І в тому дні зробив свято Соломон і з ним ввесь Ізраїль, великий збір від входу Імата аж до ріки Єгипту, перед нашим Господом Богом в домі, який він збудував, сім днів їдячи і пючи і веселячись перед нашим Господом Богом.
І в осьмому дні він відіслав нарід і поблагословив його, і кожний відішов до своїх помешкань радіючи і з веселим серцем зза добра, яке Господь вчинив свому рабові Давидові й Ізраїлеві його народові.
Тогда созвал Соломон старейшин Израилевых и всех начальников колен, глав поколений сынов Израилевых, к царю Соломону в Иерусалим, чтобы перенести ковчег завета Господня из города Давидова, то есть Сиона.
И собрались к царю Соломону на праздник все Израильтяне в месяце Афаниме, который есть седьмой месяц.
И пришли все старейшины Израилевы; и подняли священники ковчег,
и понесли ковчег Господень и скинию собрания и все священные вещи, которые были в скинии; и несли их священники и левиты.
А царь Соломон и с ним все общество Израилево, собравшееся к нему, шли пред ковчегом, принося жертвы из мелкого и крупного скота, которых невозможно исчислить и определить, по множеству их.
И внесли священники ковчег завета Господня на место его, в давир храма, во Святое Святых, под крылья херувимов.
Ибо херувимы простирали крылья над местом ковчега, и покрывали херувимы сверху ковчег и шесты его.
И выдвинулись шесты так, что головки шестов видны были из святилища пред давиром, но не выказывались наружу; они там и до сего дня.
В ковчеге ничего не было, кроме двух каменных скрижалей, которые положил туда Моисей на Хориве, когда Господь заключил завет с сынами Израилевыми, по исшествии их из земли Египетской.
Когда священники вышли из святилища, облако наполнило дом Господень;
и не могли священники стоять на служении, по причине облака, ибо слава Господня наполнила храм Господень.
Тогда сказал Соломон: Господь сказал, что Он благоволит обитать во мгле;
я построил храм в жилище Тебе, место, чтобы пребывать Тебе во веки.
И обратился царь лицем своим, и благословил все собрание Израильтян; все собрание Израильтян стояло, -
и сказал: благословен Господь Бог Израилев, Который сказал Своими устами Давиду, отцу моему, и ныне исполнил рукою Своею! Он говорил:
"с того дня, как Я вывел народ Мой Израиля из Египта, Я не избрал города ни в одном из колен Израилевых, чтобы построен был дом, в котором пребывало бы имя Мое; и избрал Давида, чтобы быть ему над народом Моим Израилем ".
У Давида, отца моего, было на сердце построить храм имени Господа Бога Израилева;
но Господь сказал Давиду, отцу моему: "у тебя есть на сердце построить храм имени Моему; хорошо, что это у тебя лежит на сердце;
однако не ты построишь храм, а сын твой, исшедший из чресл твоих, он построит храм имени Моему".
И исполнил Господь слово Свое, которое изрек. Я вступил на место отца моего Давида и сел на престоле Израилевом, как сказал Господь, и построил храм имени Господа Бога Израилева;
и приготовил там место для ковчега, в котором завет Господа, заключенный Им с отцами нашими, когда Он вывел их из земли Египетской.
И стал Соломон пред жертвенником Господним впереди всего собрания Израильтян, и воздвиг руки свои к небу,
и сказал: Господи Боже Израилев! нет подобного Тебе Бога на небесах вверху и на земле внизу; Ты хранишь завет и милость к рабам Твоим, ходящим пред Тобою всем сердцем своим.
Ты исполнил рабу Твоему Давиду, отцу моему, что говорил ему; что изрек Ты устами Твоими, то в сей день совершил рукою Твоею.
И ныне, Господи Боже Израилев, исполни рабу Твоему Давиду, отцу моему, то, что говорил Ты ему, сказав: "не прекратится у тебя пред лицем Моим сидящий на престоле Израилевом, если только сыновья твои будут держаться пути своего, ходя предо Мною так, как ты ходил предо Мною".
И ныне, Боже Израилев, да будет верно слово Твое, которое Ты изрек рабу Твоему Давиду, отцу моему!
Поистине, Богу ли жить на земле? Небо и небо небес не вмещают Тебя, тем менее сей храм, который я построил.
но призри на молитву раба Твоего и на прошение его, Господи Боже мой; услышь воззвание и молитву, которою раб Твой умоляет Тебя ныне.
Да будут очи Твои отверсты на храм сей день и ночь, на сие место, о котором Ты сказал: "Мое имя будет там"; услышь молитву, которою будет молиться раб Твой на месте сем.
Услышь моление раба Твоего и народа Твоего Израиля, когда они будут молиться на месте сем; услышь на месте обитания Твоего, на небесах, услышь и помилуй.
Когда кто согрешит против ближнего своего, и потребует от него клятвы, чтобы он поклялся, и для клятвы придут пред жертвенник Твой в храм сей,
тогда Ты услышь с неба и произведи суд над рабами Твоими, обвини виновного, возложив поступок его на голову его, и оправдай правого, воздав ему по правде его.
Когда народ Твой Израиль будет поражен неприятелем за то, что согрешил пред Тобою, и когда они обратятся к Тебе, и исповедают имя Твое, и будут просить и умолять Тебя в сем храме,
тогда Ты услышь с неба и прости грех народа Твоего Израиля, и возврати их в землю, которую Ты дал отцам их.
Когда заключится небо и не будет дождя за то, что они согрешат пред Тобою, и когда помолятся на месте сем и исповедают имя Твое и обратятся от греха своего, ибо Ты смирил их,
тогда услышь с неба и прости грех рабов Твоих и народа Твоего Израиля, указав им добрый путь, по которому идти, и пошли дождь на землю Твою, которую Ты дал народу Твоему в наследие.
Будет ли на земле голод, будет ли моровая язва, будет ли палящий ветер, ржавчина, саранча, червь, неприятель ли будет теснить его в земле его, будет ли какое бедствие, какая болезнь, -
при всякой молитве, при всяком прошении, какое будет от какого-либо человека во всем народе Твоем Израиле, когда они почувствуют бедствие в сердце своем и прострут руки свои к храму сему,
Ты услышь с неба, с места обитания Твоего, и помилуй; соделай и воздай каждому по путям его, как Ты усмотришь сердце его, ибо Ты один знаешь сердце всех сынов человеческих:
чтобы они боялись Тебя во все дни, доколе живут на земле, которую Ты дал отцам нашим.
Если и иноплеменник, который не от Твоего народа Израиля, придет из земли далекой ради имени Твоего, -
ибо и они услышат о Твоем имени великом и о Твоей руке сильной и о Твоей мышце простертой, - и придет он и помолится у храма сего,
услышь с неба, с места обитания Твоего, и сделай все, о чем будет взывать к Тебе иноплеменник, чтобы все народы земли знали имя Твое, чтобы боялись Тебя, как народ Твой Израиль, чтобы знали, что именем Твоим называется храм сей, который я построил.
Когда выйдет народ Твой на войну против врага своего путем, которым Ты пошлешь его, и будет молиться Господу, обратившись к городу, который Ты избрал, и к храму, который я построил имени Твоему,
тогда услышь с неба молитву их и прошение их и сделай, что потребно для них.
Когда они согрешат пред Тобою, - ибо нет человека, который не грешил бы, - и Ты прогневаешься на них и предашь их врагам, и пленившие их отведут их в неприятельскую землю, далекую или близкую;
и когда они в земле, в которой будут находиться в плену, войдут в себя и обратятся и будут молиться Тебе в земле пленивших их, говоря: "мы согрешили, сделали беззаконие, мы виновны ";
и когда обратятся к Тебе всем сердцем своим и всею душею своею в земле врагов, которые пленили их, и будут молиться Тебе, обратившись к земле своей, которую Ты дал отцам их, к городу, который Ты избрал, и к храму, который я построил имени Твоему,
тогда услышь с неба, с места обитания Твоего, молитву и прошение их и сделай, что потребно для них;
и прости народу Твоему, в чем он согрешил пред Тобою, и все проступки его, которые он сделал пред Тобою, и возбуди сострадание к ним в пленивших их, чтобы они были милостивы к ним:
ибо они Твой народ и Твой удел, который Ты вывел из Египта, из железной печи.
Да будут очи Твои отверсты на молитву раба Твоего и на молитву народа Твоего Израиля, чтобы слышать их всегда, когда они будут призывать Тебя,
ибо Ты отделил их Себе в удел из всех народов земли, как Ты изрек чрез Моисея, раба Твоего, когда вывел отцов наших из Египта, Владыка Господи!
Когда Соломон произнес все сие моление и прошение к Господу, тогда встал с колен от жертвенника Господня, руки же его были распростерты к небу.
И стоя благословил все собрание Израильтян, громким голосом говоря:
благословен Господь, Который дал покой народу Своему Израилю, как говорил! не осталось неисполненным ни одного слова из всех благих слов Его, которые Он изрек чрез раба Своего Моисея;
да будет с нами Господь Бог наш, как был Он с отцами нашими, да не оставит нас, да не покинет нас,
наклоняя к Себе сердце наше, чтобы мы ходили по всем путям Его и соблюдали заповеди Его и уставы Его и законы Его, которые Он заповедал отцам нашим;
и да будут слова сии, которыми я молился пред Господом, близки к Господу Богу нашему день и ночь, дабы Он делал, что потребно для раба Своего, и что потребно для народа Своего Израиля, изо дня в день,
чтобы все народы познали, что Господь есть Бог и нет кроме Его;
да будет сердце ваше вполне предано Господу Богу нашему, чтобы ходить по уставам Его и соблюдать заповеди Его, как ныне.
И царь и все Израильтяне с ним принесли жертву Господу.
И принес Соломон в мирную жертву, которую принес он Господу, двадцать две тысячи крупного скота и сто двадцать тысяч мелкого скота. Так освятили храм Господу царь и все сыны Израилевы.
В тот же день освятил царь среднюю часть двора, который пред храмом Господним, совершив там всесожжение и хлебное приношение и вознеся тук мирных жертв, потому что медный жертвенник, который пред Господом, был мал для помещения всесожжения и хлебного приношения и тука мирных жертв.
И сделал Соломон в это время праздник, и весь Израиль с ним, - большое собрание, сошедшееся от входа в Емаф до реки Египетской пред Господом Богом нашим; - семь дней и еще семь дней, четырнадцать дней.
В восьмой день Соломон отпустил народ. И благословили царя и пошли в шатры свои, радуясь и веселясь в сердце о всем добром, что сделал Господь рабу Своему Давиду и народу Своему Израилю.