Війна між домом Давида й між домом Саула тяглася довго, та Давид дедалі більше закріплювався, а дім Саула дедалі слабшав.
І народилися Давидові сини в Хевроні: перворідень його був Амнон від Ахіноами з Єзреелу,
другий Кілеав від Авігайли, вдови по Навалі з Кармелю, третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя Гешуру,
четвертий Адонія, син Хаггіти, п'ятий Шефатія, син Авітали,
шостий Їтреам від Егли, жінки Давидової. Ці народились у Давида в Хевроні.
Тим часом як тяглась війна між домом Саула й домом Давида, Авнер вбився у силу в домі Саула.
Була ж у Саула наложниця на ім'я Ріцпа, дочка Айї. Ішбаал, син Саула, сказав Авнерові: “Чому ти ввійшов до наложниці мого батька?”
Розсердивсь Авнер на слова Ішбаала вельми й мовив: “Хіба я песиголовець? Понині постійно чиню я добро домові Саула, батька твого, його братам та його приятелям, і не допустив, щоб ти потрапив у руки Давида, а ти тепер ще мені докоряєш за жінку!
Хай Бог Авнерові відплатить та ще й причинить, коли я не зроблю Давидові того, в чому Господь йому поклявся:
заберу від дому Саула царство й поставлю престол Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дану аж до Версавії.”
І не зваживсь Ішбаал відповісти Авнерові ні слова, бо він боявся його.
Послав Авнер послів до Давида сказати йому: кому, мовляв, належить край? А далі: “Уклади союз зо мною, й моя рука буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.”
Той відповів: “Добре! Укладу союз із тобою, тільки одного вимагаю я від тебе: ти не побачиш мого обличчя, якщо не приведеш Міхаль, дочку Саула, коли прибудеш побачитися зо мною.”
Давид послав послів до Ішбаала, сина Саула, сказати: “Віддай мені мою жінку Міхаль, що я здобув собі за сотню філістимлянських передніх шкірок.”
Тоді Ішбаал послав, щоб її взяти в її чоловіка Палтієла, сина Лаїша.
Чоловік її проводжав її, плачучи в дорозі аж до Бахуріму. Тоді Авнер сказав до нього: “Іди, повертайсь!” І той повернувсь.
Авнер увійшов у переговори зо старшими Ізраїля й промовив: “Давно вже ви бажали собі Давида царем над собою.
Беріться, отже, тепер до діла, бо Господь так сказав був про Давида: Рукою слуги мого Давида я визволю народ мій Ізраїля з рук філістимлян та всіх ворогів його.”
Говорив Авнер також і з Веніямином, а потім пішов у Хеврон переказати Давидові про все, що ухвалив Ізраїль і ввесь дім Веніямина.
Як же Авнер у товаристві двадцятьох мужів прибув до Давида в Хеврон, Давид справив Авнерові і мужам, що були з ним, бенкет.
І каже Авнер до Давида: “Ось я готовий піти й зібрати всього Ізраїля до мого володаря царя: вони укладуть союз із тобою, й ти царюватимеш над усім, як лиш твоя душа захоче.” І відпустив Давид Авнера й він пішов у мирі.
Аж ось прийшли слуги Давида з Йоавом із якогось походу й принесли велику здобич. Авнера ж не було вже в Давида в Хевроні, бо Давид відпустив його, й той пішов собі був у мирі.
Коли повернувся Йоав із військом, що було при ньому, Йоавові сказали: “Авнер, син Нера, був у царя, та цей відпустив його, й він пішов у мирі.”
Тоді Йоав увійшов до царя й каже: “Що ти вчинив? Авнер прийшов до тебе, чому ж ти його відпустив і він пішов?
Чи ти ж не знаєш Авнера, сина Нера? Таж він прийшов був, щоб тебе обманути, щоб спізнати твої виходи й входи і довідатись про все, що дієш!”
І коли Йоав вийшов від Давида, послано гінців за Авнером, і завернули його від Сіра-криниці, а Давид не знав про це.
Як же повернувсь Авнер у Хеврон, Йоав відвів його набік від воріт, наче б із ним поговорити тайно, й тут ударив його в живіт, і він умер за кров Азаела, брата Йоава.
Довідався про це Давид пізніше й мовив: “Невинен я і моє царство перед Господом повіки за кров Авнера, сина Нера.
Нехай вона впаде на голову Йоава й на всю родину його батька! Нехай у домі Йоана не переводяться ніколи такі, що недугують на течиво чи на проказу, ті, що лиш до веретена здатні, що падають від меча або сидять без хліба!”
Йоав і його брат Авішай стратили Авнера за те, що він убив їхнього брата Азаела в бою під Гівеоном.
І повелів Давид Йоавові й усім людям, що були при ньому: “Пороздирайте на собі одежу, підпережіться волосяницями і йдіть перед Авнером, голосивши.” Та й цар Давид ішов за марами позаду.
І як Авнера поховали в Хевроні, плакав цар уголос над гробом Авнера. Та й також увесь народ плакав.
Цар співав таку плачевну пісню над Авнером, кажучи: “Чи то ж смертю безумного мусів Авнер умирати?
Руки тобі не зв'язано, ноги тобі не скуто кайданами. Ти поліг, як полягають від розбишаків!” І плакав за ним увесь народ ще більше.
Ввесь народ, поки був день, прийшов просити Давида, щоб їв щось, та він заклявся: “Хай мені Бог відплатить і гіршим, коли я буду їсти хліб або щось інше перед заходом сонця.”
Довідався про те народ, і воно було йому довподоби, та й усе, що цар чинив, подобалось людям.
Увесь народ і ввесь Ізраїль того дня впевнився, що то не з волі царя вбито Авнера, сина Нера.
Цар сказав своїм слугам: “Чи знаєте, що цього дня поліг князь і великий муж у Ізраїлі?
Я нині ще слабий, хоч і помазаний на царя, а ті люди, сини Церуї, сильніші за мене. Нехай Господь відплатить по заслузі тому, хто чинить зло!”
І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув.
І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам;
а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;
а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал,
а шостий °треам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні.
І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.
І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого?
І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки?
Нехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому,
щоб перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви.
І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його.
І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.
А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.
І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських.
І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.
І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Іди, вернися! І той вернувся.
А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.
А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його.
І говорив Авнер також до ушей Веніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового.
І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним.
І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром.
Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.
А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром.
І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов?
Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш.
І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.
І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла.
А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина.
Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!
А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою.
І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за марами.
І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ.
І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного?
Твої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним.
І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь!
А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу.
І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.
І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!
А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло!
І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав.
І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля;
А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського;
Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали;
Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї.
Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.
У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого?
За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку!
Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так - як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:
Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.
І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.
От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.
І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.
І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.
І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка.
Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.
Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;
Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.
Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.
Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.
І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.
Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.
Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.
І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?
Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.
І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав.
Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.
Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;
Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба!
Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном.
І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.
І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.
І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?
Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.
Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!
Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.
І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.
І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї?
Я ж іще слабий, хоч і помазано мене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!
І довго була війна між домом Саула і між домом Давида. І дім Давида поступав вперед і кріпився, і дім Саула відступав і слабшав.
І народилися Давидові сини в Хевроні, і його первородний був Амнон від Ахінооми Єзраїлітки,
і його другий (син) Далуя від Авіґеї Кармелітки, і третий Авессалом син Маахи дочки Толмії царя Ґесіра,
і четвертий Орнія син Фенґіти, і пятий Саватія від Авітали,
і шостий Єтераама від Еґли жінки Давида. Ці народилися Давидові в Хевроні.
І сталося коли була війна між домом Саула і між домом Давида і Авеннир той, хто держав дім Саула.
І в Саула (була) наложниця Ресфа дочка Яла. І сказав Мемфівостей син Саула до Авеннира: Як то ввійшов ти до наложниці мого батька?
І Авеннир дуже розлютився за слово Мемфівостея, і сказав йому Авеннир: Чи я є псячою головою? Сьогодні я вчинив милосердя з домом твого батька Саула і з братами і знайомими і не перейшов до дому Давида, і ти сьогодні шукаєш у мене несправедливости зза жінки.
Це хай вчинить Бог Авеннирові і це хай йому додасть, бо так як поклявся Господь Давидові, так вчиню йому в цьому дні,
щоб забрати царство від дому Саула і підняти престіл Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дана аж до Вирсавії.
І Мемфівостей не зміг більше відповісти Авенирові слово, томущо його боявся.
І зразу післав Авеннир послів до Давида до Телама, де він був, кажучи: Заповідж зі мною твій завіт, і ось моя рука з тобою, щоб повернути до тебе ввесь дім Ізраїля.
І сказав Давид: Добре я заповім з тобою завіт, тільки я у тебе прошу одне слово, кажучи: Не побачиш мого лиця, якщо не приведеш Мелхолу дочку Саула, коли ти приходиш побачити моє лице.
І післав Давид послів до Мемфівостея сина Саула, кажучи: Віддай мені мою жінку Мелхолу, яку я взяв за сто передніх скірок чужинців.
І післав Мемфівостей і взяв її у її чоловіка, у Фалтіїла сина Селли.
І її чоловік ішов з нею плачучи за нею аж до Варакіма. І сказав до нього Авеннир: Іди повернися, і він повернувся.
І сказав Авеннир до старшин Ізраїля, мовлячи: Вчора і третого дня ви шукали Давида, щоб царював над вами.
І тепер вчиніть, бо Господь заговорив до Давида, кажучи: Рукою мого раба Давида спасу Ізраїля з руки чужинців і з руки всіх їхніх ворогів.
І заговорив Авеннир до ух Веніяміна. І пішов Авеннир, щоб говорити до ух Давида в Хевроні все, що угодне було в очах Ізраїля і в очах всього дому Веніямина.
І прийшов Авеннир до Давида до Хеврона і з ним двадцять мужів. І зробив Давид пир Авеннирові і мужам, що з ним.
І сказав Авеннир до Давида: Встану ж і піду і зберу до мого пана царя ввесь Ізраїль і заповім з тобою завіт, і царюватимеш над усіма, над чим бажає твоя душа. І Давид відіслав Авеннира, і він пішов у мирі.
І ось слуги Давида і Йоав приходили з подорожі і несли з собою численну здобич. і Авеннир не був з Давидом у Хевроні, бо він післав його і відпустив в мирі.
І Йоав і все його військо прийшли, і сповіщено Йоавові, кажучи: До Давида прийшов Авеннир син Нира і він його відіслав і він відійшов в мирі.
І ввійшов Йоав до царя і сказав: Що це вчинив ти? Ось прийшов до тебе Авеннир і навіщо ти його відіслав і він відійшов в мирі.
Чи не знаєш злоби Авеннира сина Нира, що він прийшов, щоб тебе обманути і пізнати твій вихід і твій вхід і пізнати все, що ти чиниш.
І повернувся Йоав від Давида і післав послів за Авенниром, і повертають його від джерела Сеірама. І Давид не знав.
І повернувся Авеннир до Хеврона, і звернув його Йоав на сторону від брами, щоб говорити до нього, роблячи засідку, і там вдарив його в живіт і він помер за кров Асаїла брата Йоава.
І після цього почув Давид і сказав: Невинний я і моє царство перед Господом на віки за кров Авеннира сина Нира.
Хай зійде на голову Йоава і на ввесь дім його батька, і в домі Йоава хай не забракне того, що проливає насіння, і прокажений, і хто держить палицю, і хто паде від меча, і кому бракує хліба.
Йоав же і його брат Авесса засідалися на Авеннира за те, що він забив Асаїла його брата в Ґаваоні на війні.
І сказав Давид до Йоава і до всього народу, що з ним: Розідріть вашу одіж і підпережіться мішками і оплакуйте Авеннира. І цар Давид ішов за марами.
І ховають Авеннира в Хевроні. І цар підняв свій голос і заплакав над його гробом, і ввесь нарід заплакав над Авенниром.
І заплакав цар над Авенниром і сказав: Чи смертю Навала вмирає Авеннир?
Твої руки не були звязані, твої ноги не в колодах. Не прийшов ти, як Навал, ти впав перед синами несправедливости. І ввесь нарід зібрався оплакувати його.
І прийшов ввесь нарід намовити Давида їсти хліби, як ще був день, і поклявся Давид, кажучи: Це хай вчинить мені Бог і це додасть, коли перед заходом сонця закуштую хліба чи будь чого.
І ввесь нарід пізнав, і угодним було перед ними все, що зробив цар перед народом.
І пізнав ввесь нарід і ввесь Ізраїль в тому дні, що не від царя вийшло убити Авеннира сина Нира.
І сказав цар до своїх слуг: Чи не знаєте, що великий проводир в цьому дні впав в Ізраїлі,
і що я сьогодні є родичем і ставлеником царя, а ці мужі, сини Саруї, гірші за мене. Хай віддасть Господь тому, що чинить погане, за його злобою.
И была продолжительная распря между домом Сауловым и домом Давидовым. Давид все более и более усиливался, а дом Саулов более и более ослабевал.
И родились у Давида сыновей в Хевроне. Первенец его был Амнон от Ахиноамы Изреелитянки,
а второй сын его - Далуиа от Авигеи, бывшей жены Навала, Кармилитянки; третий - Авессалом, сын Маахи, дочери Фалмая, царя Гессурского;
четвертый - Адония, сын Аггифы; пятый - Сафатия, сын Авиталы;
шестой - Иефераам от Эглы, жены Давидовой. Они родились у Давида в Хевроне.
Когда была распря между домом Саула и домом Давида, то Авенир поддерживал дом Саула.
У Саула была наложница, по имени Рицпа, дочь Айя. И сказал Иевосфей Авениру: зачем ты вошел к наложнице отца моего?
Авенир же сильно разгневался на слова Иевосфея и сказал: разве я - собачья голова? Я против Иуды оказал ныне милость дому Саула, отца твоего, братьям его и друзьям его, и не предал тебя в руки Давида, а ты взыскиваешь ныне на мне грех из-за женщины.
То и то пусть сделает Бог Авениру и еще больше сделает ему! Как клялся Господь Давиду, так и сделаю ему:
отниму царство от дома Саулова и поставлю престол Давида над Израилем и над Иудою, от Дана до Вирсавии.
И не мог Иевосфей возразить Авениру, ибо боялся его.
И послал Авенир от себя послов к Давиду, сказать: чья эта земля? И еще сказать: заключи союз со мною, и рука моя будет с тобою, чтобы обратить к тебе весь народ Израильский.
И сказал Давид: хорошо, я заключу союз с тобою, только прошу тебя об одном, именно - ты не увидишь лица моего, если не приведешь с собою Мелхолы, дочери Саула, когда придешь увидеться со мною.
И отправил Давид послов к Иевосфею, сыну Саулову, сказать: отдай жену мою Мелхолу, которую я получил за сто краеобрезаний Филистимских.
И послал Иевосфей и взял ее от мужа, от Фалтия, сына Лаишева.
Пошел с нею и муж ее и с плачем провожал ее до Бахурима; но Авенир сказал ему: ступай назад. И он возвратился.
И обратился Авенир к старейшинам Израильским, говоря: и вчера и третьего дня вы желали, чтобы Давид был царем над вами,
теперь сделайте это, ибо Господь сказал Давиду: "рукою раба Моего Давида Я спасу народ Мой Израиля от руки Филистимлян и от руки всех врагов его".
То же говорил Авенир и Вениамитянам. И пошел Авенир в Хеврон, чтобы пересказать Давиду все, чего желали Израиль и весь дом Вениаминов.
И пришел Авенир к Давиду в Хеврон и с ним двадцать человек, и сделал Давид пир для Авенира и людей, бывших с ним.
И сказал Авенир Давиду: я встану и пойду и соберу к господину моему царю весь народ Израильский, и они вступят в завет с тобою, и будешь царствовать над всеми, как желает душа твоя. И отпустил Давид Авенира, и он ушел с миром.
И вот, слуги Давидовы с Иоавом пришли из похода и принесли с собою много добычи; но Авенира уже не было с Давидом в Хевроне, ибо Давид отпустил его, и он ушел с миром.
Когда Иоав и все войско, ходившее с ним, пришли, то Иоаву рассказали: приходил Авенир, сын Ниров, к царю, и тот отпустил его, и он ушел с миром.
И пришел Иоав к царю и сказал: что ты сделал? Вот, приходил к тебе Авенир; зачем ты отпустил его, и он ушел?
Ты знаешь Авенира, сына Нирова: он приходил обмануть тебя, узнать выход твой и вход твой и разведать все, что ты делаешь.
И вышел Иоав от Давида и послал гонцов вслед за Авениром; и возвратили они его от колодезя Сира, без ведома Давида.
Когда Авенир возвратился в Хеврон, то Иоав отвел его внутрь ворот, как будто для того, чтобы поговорить с ним тайно, и там поразил его в живот. И умер Авенир за кровь Асаила, брата Иоавова.
И услышал после Давид об этом и сказал: невинен я и царство мое вовек пред Господом в крови Авенира, сына Нирова;
пусть падет она на голову Иоава и на весь дом отца его; пусть никогда не остается дом Иоава без семеноточивого, или прокаженного, или опирающегося на посох, или падающего от меча, или нуждающегося в хлебе.
Иоав же и брат его Авесса убили Авенира за то, что он умертвил брата их Асаила в сражении у Гаваона.
И сказал Давид Иоаву и всем людям, бывшим с ним: раздерите одежды ваши и оденьтесь во вретища и плачьте над Авениром. И царь Давид шел за гробом его.
Когда погребали Авенира в Хевроне, то царь громко плакал над гробом Авенира; плакал и весь народ.
И оплакал царь Авенира, говоря: смертью ли подлого умирать Авениру?
Руки твои не были связаны, и ноги твои не в оковах, и ты пал, как падают от разбойников. И весь народ стал еще более плакать над ним.
И пришел весь народ предложить Давиду хлеба, когда еще продолжался день; но Давид поклялся, говоря: то и то пусть сделает со мною Бог и еще больше сделает, если я до захождения солнца вкушу хлеба или чего-нибудь.
И весь народ узнал это, и понравилось ему это, как и все, что делал царь, нравилось всему народу.
И узнал весь народ и весь Израиль в тот день, что не от царя произошло умерщвление Авенира, сына Нирова.
И сказал царь слугам своим: знаете ли, что вождь и великий муж пал в этот день в Израиле?
Я теперь еще слаб, хотя и помазан на царство, а эти люди, сыновья Саруи, сильнее меня; пусть же воздаст Господь делающему злое по злобе его!