Устав Давид і пішов, а Йонатан повернувся в місто.
Давид прибув у Нов до священика Ахімелеха. Ахімелех вийшов, тремтівши, назустріч Давидові й спитав: «Як це, що ти один, що при тобі нема нікого?»
Давид відповів священикові Ахімелехові: «Цар дав мені наказ, кажучи: Ніхто нехай не відає нічого про ту справу, що я з нею тебе посилаю й що тобі доручаю. А моїх людей я розставив на певнім місці.
Отже, що маєш? Як маєш п'ять буханців хліба, дай мені їх, або щось інше, що тільки знайдеться.»
Священик відрік Давидові: «Хліба звичайного нема в мене під рукою, е тільки хліб священний, -якщо тільки ці люди стрималися від жінки?»
Давид відповів священикові, кажучи: «О, це напевно! Від жінок ми стримались, як завжди, коли я рушаю в похід; тіла мужів чисті. Хоч подорож ця й звичайна, та щодо тіла, то мужі сьогодні чисті.»
І дав йому священик священного хліба, бо не було там іншого, крім хліба покладання, що його беруть з-перед лиця Господнього, щоб замінити свіжим хлібом у день, коли беруть той перший.
Був же там саме того дня один зо слуг Саула, що був затримався перед обличчям Господнім, на ім'я Доег, едомій, старший над Сауловими пастухами.
Давид спитав Ахімелеха: «А чи нема тут у тебе якого списа або меча під рукою, бо я не взяв із собою ані мого меча, ані зброї, такий був наказ царський спішний.»
І відповів священик: "Є лише меч Голіята, філістимлянина, що його ти вбив у долині Дуба. Он він загорнутий в одежу за ефодом. Коли хочеш його взяти, візьми, бо іншого тут немає.» Давид сказав: «Такого другого не знайти, дай мені його.»
Устав Давид і того ж дня утік від Саула й прибув до Ахіша, царя Гату.
Слуги Ахіша сказали до нього: «Чи ж оце не Давид, цар краю? Чи ж то не цьому приспівували в хороводах: Саул побив тисячі, а Давид - десятки тисяч!»
Давид узяв ці слова собі до серця й злякався вельми Ахіша, царя Гату.
І став удавати божевільного перед ними й видався біснуватим у їхніх руках, бився об двері й пускав на бороду з рота слину.
Тоді Ахіш сказав своїм слугам: «Глядіть лишень сюди: та це ж людина божевільна! Чого було його вести до мене?
Хіба мені бракує божевільних, що привели оцього, щоб біснувався передо мною? І то такого вводити в дім мій?»
І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.
І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою?
І сказав Давид до священика Ахімелеха: Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на означене місце.
А тепер, що є в тебе під рукою? П'ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться.
А священик відповів Давидові та й сказав: Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки.
І відповів Давид священикові, та й сказав йому: Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим.
І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.
А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім'я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Саул.
І сказав Давид до Ахімелеха: Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої зброї своєї, бо царська справа була нагла.
А священик сказав: Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, ось він за ефодом, загорнений одежею. Якщо візьмеш його собі, візьми, бо тут нема іншого, окрім нього. І сказав Давид: Нема іншого такого, як він, дай його мені!
І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського.
І сказали до нього Ахішеві раби: Чи ж не цей Давид цар Краю? Хіба ж не про нього співають у танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої.
І заховав Давид ті слова в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського.
І змінив він свій розум на їхніх очах, і шалів при них, і бив по дверях брами, і пускав слину свою на свою бороду.
І сказав Ахіш до своїх рабів: Ось бачите чоловіка, що сходить із розуму. Нащо привели його до мене?
Чи мені бракує безумних, що ви привели його, щоб сходив із розуму передо мною? Чи такий може входити до мого дому?
(20-43)І встав Давид і пійшов, а Йонатан вернувся в місто.
(21-1)І прийшов Давид у Номву до сьвященника Ахимелеха. Ахимелех же здивувався, стрічаючи Давида, та й питає; Що се прийшов єси самотою і нема при тобі нїкого?
(21-2)І відказав Давид Ахимелехові, сьвященникові: царь дав менї наказ кажучи: нехай нїхто не знає нїчого про ту річ, що з нею посилаю тебе і що звірився тобі в їй. Тим я оставив люде на певному місцї.
(21-3)Тепер же, коли в тебе є пять боханцїв хлїба, дай менї їх, чи й ще що небудь, коли маєш.
(21-4)І відказав сьвященник Давидові: хлїба звичайного нема в мене під рукою, а є тільки сьвященний хлїб, коли тільки люде чисті від жінок.
(21-5)І відказав Давид сьвященникові та й каже: Від жінок ми вчера і три днї тому, від коли вийшли, здержались, і посуди* слуг твоїх чисті, а хоч дорога нечиста, то хлїб останеться чистим в посудинах.
(21-6)І дав сьвященник йому сьвященного хлїба, не було бо иншого хлїба, як показний хлїб, що його тодї знято зперед лиця Господнього, щоб на його місце положити сьвіжі хлїби.
(21-7)Був же там того дня перед Господом один із слуг Саулових, на імя Доик, Ідумій, старший над пастухами Сауловими.
(21-8)І поспитав Давид ув Ахимелеха: Чи нема в тебе якого списа або меча під рукою? Бо я не взяв із собою нї меча нї иншої зброї, бо наказ царській був спішний.
(21-9)І каже йому сьвященник: Ось є меч Филистія Голіята, що ти вбив у Теребинтовій долинї, обгорнутий одежею, позад ефода. Коли хочеш, возьми, бо тут иншого нема. І відказав Давид: Такого другого й не знайти, дай менї його.
(21-10)І рушив Давид і втїк того ж дня від Саула до царя Анхуза в Гет.
(21-11)Прибічники ж Анхузові мовляли до його: Чи оце не Давид, царь землї, що йому присьпівували в хороводах: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч!
(21-12)Слова сї прийняв Давид у серце, та й збоявся вельми царя Гетського Анхуза.
(21-13)І відмінив лице своє перед ними, й удавав бісноватого в очах їх, кидавсь під їх руками наче не при собі, грюкотїв у двері і пускав слину з роту по бородї.
(21-14)І каже тодї Анхуз прибічникам своїм: Ви ж бачите, що се чоловік божевільний; на що ж ви привели його до мене?
(21-15)Хиба в мене мало скажених, що привели сього, біснуватись передо мною? чи йому ж то ввійти в мої палати?
І встав Давид і пішов, і Йонатан ввійшов до міста.
І приходить Давид до Номви до Авімелеха священика. І Авімелех здивувався приходом його і сказав йому: Що це, що ти сам і нікого (немає) з тобою?
І сказав Давид священикові: Цар заповів мені сьогодні слово і сказав мені: Хай ніхто не знає справи задля якої я тебе посилаю і про яку я тобі заповів. І слугам заповів я (бути) на місці, що зветься Божа віра, Феллані Алемоні.
І тепер якщо є у тебе під рукою пять хлібів, дай мені до рук, що знайдеш.
І відповів священик Давидові і сказав: Немає звичайних хлібів у мене в руках, бо є лиш святі хліби, якщо слуги оберігалися від жінки то їстимуть.
І відповів Давид священикові і сказав йому: Але ми оберігалися жінок вчера і третого дня; коли я виходив в дорогу всі слуги були чисті. І ця дорога нечиста, тому сьогодні овятиться через мою зброю.
І дав йому священик Авімелех хліби предложення, бо не було там хліба, хіба що хліби лиця, принесені з перед Господнього лиця, щоб поставити теплий хліб, в день коли їх бере.
І був там один зі слуг Саула в тому дні, що задержався перед Господом, і його імя Доек Сирієць,
що пас ослів Саула. І сказав Давид до Авімелеха: Поглянь чи тут під твоїми руками є спис чи меч, бо свій меч і зброю я не взяв в моїй руці, бо нагальним було слово царя.
І сказав священик: Ось меч Ґоліята чужинця, якого ти побив в долині Іла, і він завинений в одежі, хіба його собі візьмеш, візьми, бо немає тут іншого за вийнятком цього. І сказав Давид: Ось немає такого як він, дай мені його.
І дав йому його. І встав Давид в тому дні і втік з перед лиця Саула. І пішов Давид до Анхуса царя Ґета.
І сказали слуги Анхуса до нього: Чи це не Давид цар землі, чи не йому вийшли ті, що танцювали, кажучи: Побив Саул свої тисячі і Давид свої десятки тисяч?
І Давид поклав слова в своє серце і дуже перелякався лиця Анхея царя Ґета.
І перемінив перед ним своє лице і перетворився в тому дні і бив по брамах міста і вимахував своїми руками і падав при дверях міста, і його слина текла по його бороді.
І сказав Анхей до своїх слуг: Ось бачите безумного чоловіка. Навіщо вводите його до мене?
Чи в мене бракує дурних, що ви впровадили його до мене, щоб біснувався? Цей не ввійде до хати.
(20-42)И встал Давид и пошел, а Ионафан возвратился в город.
(21-1)И пришел Давид в Номву к Ахимелеху священнику, и смутился Ахимелех при встрече с Давидом и сказал ему: почему ты один, и никого нет с тобою?
(21-2)И сказал Давид Ахимелеху священнику: царь поручил мне дело и сказал мне: "пусть никто не знает, за чем я послал тебя и что поручил тебе"; поэтому людей я оставил на известном месте;
(21-3)итак, что есть у тебя под рукою, дай мне, хлебов пять, или что найдется.
(21-4)И отвечал священник Давиду, говоря: нет у меня под рукою простого хлеба, а есть хлеб священный; если только люди твои воздержались от женщин!
(21-5)И отвечал Давид священнику и сказал ему: женщин при нас не было ни вчера, ни третьего дня, со времени, как я вышел, и сосуды отроков чисты, а если дорога нечиста, то хлеб останется чистым в сосудах.
(21-6)И дал ему священник священного хлеба; ибо не было у него хлеба, кроме хлебов предложения, которые взяты были от лица Господа, чтобы по снятии их положить теплые хлебы.
(21-7)Там находился в тот день пред Господом один из слуг Сауловых, по имени Доик, Идумеянин, начальник пастухов Сауловых.
(21-8)И сказал Давид Ахимелеху: нет ли здесь у тебя под рукою копья или меча? ибо я не взял с собою ни меча, ни другого оружия, так как поручение царя было спешное.
(21-9)И сказал священник: вот меч Голиафа Филистимлянина, которого ты поразил в долине дуба, завернутый в одежду, позади ефода; если хочешь, возьми его; другого кроме этого нет здесь. И сказал Давид: нет ему подобного, дай мне его.
(21-10)И встал Давид, и убежал в тот же день от Саула, и пришел к Анхусу, царю Гефскому.
(21-11)И сказали Анхусу слуги его: не это ли Давид, царь той страны? не ему ли пели в хороводах и говорили: "Саул поразил тысячи, а Давид - десятки тысяч "?
(21-12)Давид положил слова эти в сердце своем и сильно боялся Анхуса, царя Гефского.
(21-13)И изменил лице свое пред ними, и притворился безумным в их глазах, и чертил на дверях, и пускал слюну по бороде своей.
(21-14)И сказал Анхус рабам своим: видите, он человек сумасшедший; для чего вы привели его ко мне?
(21-15)разве мало у меня сумасшедших, что вы привели его, чтобы он юродствовал предо мною? неужели он войдет в дом мой?