Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови,
жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,
якщо ви скуштували, який Господь добрий.
Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого.
А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.»
Вам, отже, що віруєте, - честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, - він став головним на углі,
каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.
Ви ж - рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло;
ви, колись - не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.
Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють.
Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.
Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві,
чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям
Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих.
Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі.
Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте.
Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим.
Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо.
Яка бо похвала страждати, коли вас б'ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо - це благодать у Бога.
Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами;
той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,
хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;
він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, - ми, що його синяками зцілились.
Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.
Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,
і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння,
якщо ви спробували, що добрий Господь.
Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.
І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений!
Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем,
і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були.
Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,
колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!
Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.
Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання.
Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому,
чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців.
Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,
як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі.
Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.
Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи.
Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!
Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його.
Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу!
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися.
Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.
Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,
яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;
коли покушали, що благий Господь.
Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,
і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.
Тим то й стоїть в писанню: "Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся."
Оце ж вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї";
і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.
Ви ж - рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;
ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.
Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,
і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.
Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,
чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.
Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,
яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.
Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.
Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.
Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.
Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.
На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;
котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;
котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;
котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".
Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.
Отож, відкладіть усяку злобу, і всіляку оману й лицемірство, і заздрість та всі обмови,
і як новонароджені немовлята, полюбіть духовне щире молоко, щоб на ньому ви виросли для спасіння;
бо ви спробовали, що Господь добрий.
Приходьте до нього - живого коштовного каменя - знехтуваного людьми, але вибраного Богом.
І ви самі, мов живе каміння, будуйтеся на духовний дім, на святе священство, щоб принести духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
Бо написано в Писанні: Ось, кладу на Сіоні камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у нього, не буде осоромлений.
Отже, вам, що віруєте, - честь; а тим, хто не вірує, - камінь, що його знехтували будівничі; він став наріжним:
і каменем спотикання, і каменем спокуси. Вони спотикаються, не вірячи в слово; на це вони й призначені.
А ви - рід вибраний, царське священство, святий народ, обраний народ, щоб звіщати чесноти того, хто вас покликав із темряви до дивовижного його світла.
Ви, що колись були не народ, а тепер Божий народ, ви що колись були непомилувані, а тепер помилувані.
Любі, благаю вас, як чужинців і мандрівників, стримуватися від тілесних хтивостей, що воюють проти душі,
добре проводити своє життя між поганами, щоб за те, за що вас обмовляють, мов злочинців, - побачивши добрі діла, прославили Бога в день відвідин.
Підкоріться, [отже], всякому людському створінню задля Господа, - чи цареві, як володареві,
чи правителям, як від нього посланим для карання злочинців, та для похвали доброчинцям.
Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, приборкувати нерозсудливість немудрих людей,
як вільні, а не як ті, що мають волю за покривало для злоби; але як раби Божі.
Шануйте всіх, любіть братів, бійтеся Бога, поважайте царя.
Раби, коріться панам із повним страхом, а не тільки добрим та лагідним, а й прикрим.
Бо це любе [Богові], коли хто через сумління задля Бога терпить скорботи, страждаючи несправедливо.
Бо яка похвала, якщо кари зазнаєте за провини? Але коли терпите й переносите, роблячи добро, це любе Богові.
На це ви були покликані, тому що й Христос потерпів за нас, полишивши нам приклад, щоб ми ішли Його слідами.
Він не вчинив гріха, і не знайдено омани в його вустах;
Він, коли був лихословлений, не лихословив, страждаючи не погрожував, а передавав тому, хто судить справедливо.
Він сам своїм тілом підніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости; Його ж ранами ви одужали.
Бо ви були як заблукані вівці, а тепер повернулися до пастиря і наставника ваших душ.
Итак, отложив всякую злобу и всякое коварство, и лицемерие, и зависть, и всякое злословие,
как новорожденные младенцы, возлюбите чистое словесное молоко, дабы от него возрасти вам во спасение;
ибо вы вкусили, что благ Господь.
Приступая к Нему, камню живому, человеками отверженному, но Богом избранному, драгоценному,
и сами, как живые камни, устрояйте из себя дом духовный, священство святое, чтобы приносить духовные жертвы, благоприятные Богу Иисусом Христом.
Ибо сказано в Писании: вот, Я полагаю в Сионе камень краеугольный, избранный, драгоценный; и верующий в Него не постыдится.
Итак Он для вас, верующих, драгоценность, а для неверующих камень, который отвергли строители, но который сделался главою угла, камень претыкания и камень соблазна,
о который они претыкаются, не покоряясь слову, на что они и оставлены.
Но вы - род избранный, царственное священство, народ святой, люди, взятые в удел, дабы возвещать совершенства Призвавшего вас из тьмы в чудный Свой свет;
некогда не народ, а ныне народ Божий; некогда непомилованные, а ныне помилованы.
Возлюбленные! прошу вас, как пришельцев и странников, удаляться от плотских похотей, восстающих на душу,
и провождать добродетельную жизнь между язычниками, дабы они за то, за что злословят вас, как злодеев, увидя добрые дела ваши, прославили Бога в день посещения.
Итак будьте покорны всякому человеческому начальству, для Господа: царю ли, как верховной власти,
правителям ли, как от него посылаемым для наказания преступников и для поощрения делающих добро, -
ибо такова есть воля Божия, чтобы мы, делая добро, заграждали уста невежеству безумных людей, -
как свободные, не как употребляющие свободу для прикрытия зла, но как рабы Божии.
Всех почитайте, братство любите, Бога бойтесь, царя чтите.
Слуги, со всяким страхом повинуйтесь господам, не только добрым и кротким, но и суровым.
Ибо то угодно Богу, если кто, помышляя о Боге, переносит скорби, страдая несправедливо.
Ибо что за похвала, если вы терпите, когда вас бьют за проступки? Но если, делая добро и страдая, терпите, это угодно Богу.
Ибо вы к тому призваны, потому что и Христос пострадал за нас, оставив нам пример, дабы мы шли по следам Его.
Он не сделал никакого греха, и не было лести в устах Его.
Будучи злословим, Он не злословил взаимно; страдая, не угрожал, но предавал то Судии Праведному.
Он грехи наши Сам вознес телом Своим на древо, дабы мы, избавившись от грехов, жили для правды: ранами Его вы исцелились.
Ибо вы были, как овцы блуждающие (не имея пастыря), но возвратились ныне к Пастырю и Блюстителю душ ваших.