Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимотей - Филимонові любому й нашому співробітникові,
і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві:
благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах,
бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих;
щоб спільність твоєї віри стала діяльною у спізнаванні всякого добра, що є між; вами заради Христа.
Велику я мав радість і втіху з твоєї любови, бо ти, брате, дав відпочити серцям святих.
Через те я, хоч і маю повну в Христі сміливість тобі наказувати, що маєш робити,
все ж таки волію тебе просити в любові, - я Павло, старий вже, а тепер ще й в'язень Христа Ісуса.
Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима,
що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний.
Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце.
Я хотів його затримати біля себе, щоб він замість тебе служив мені в кайданах Євангелії.
Та без твоєї згоди я нічого не хотів робити, щоб твоє добродійство не було наче з примусу, лише - добровільне.
Можливо, що він на те лиш відлучився на час від тебе, щоб ти прийняв його навіки,
і вже не як слугу, але більше, ніж слугу, - як брата любого, яким він є особливо для мене, а ще більше для тебе: і то тілом, і в Господі.
Отож, якщо мене маєш за друга, прийми його, немов мене самого.
Коли ж він тебе чимсь покривдив чи тобі щось винен, то це зарахуй мені.
Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен.
Так воно, брате! Я так хотів би мати в Господі цю послугу від тебе! Заспокой у Христі моє серце!
Пишу тобі в повній надії на твою слухняність, певний, що зробиш понад те, що прошу.
А заразом приготуй мені помешкання: надіюсь бо, що завдяки вашим молитвам буду дарований вам.
Вітає тебе Епафр, мій товариш неволі у Христі Ісусі,
Марко, Аристарх, Димас і Лука - мої співробітники.
Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.
Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому,
і сестрі любій Апфії, і співвойовникові нашому Архипові, і Церкві домашній твоїй:
благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх.
Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,
щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа.
Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате.
Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне,
але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса.
Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх.
Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний.
Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.
Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію,
та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний.
Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його,
і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, і за тілом, і в Господі.
Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене.
Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, полічи це мені.
Я, Павло, написав це рукою своєю: Я віддам, щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен.
Так, брате, нехай я одержу те, що від тебе прохаю в Господі. Заспокой моє серце в Христі!
Пересвідчений я про слухняність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю.
А разом мені приготуй і помешкання, бо надіюся я, що за ваші молитви я буду дарований вам.
Вітає тебе Епафрас, мій співв'язень у Христі Ісусі,
Марко, Аристарх, Димас, Лука, мої співробітники.
Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.
Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові,
та любій Апфиї, та Архипові, товаришові воїну нашому і домашній твоїй церкві:
Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх,
чуючи про любов твою та віру, що маєш до Господа Ісуса і до всїх сьвятих,
щоб спільність віри твоєї була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса.
Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих дізнали одради через тебе, брате.
Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба,
та ради любови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;
благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима,
колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав,
ти ж його, чи то серце моє, прийми.
Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя;
та без твоєї волї не хотїв я нїчого зробити, щоб не мов по неволї добро твоє було, а по волї.
Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його,
вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тїлу, і в Господї.
Коли ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене.
Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи.
Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.
Так, брате, нехай маю потїху з тебе в Господї; звесели серце моє в Господї.
Надїявшись на слухняність твою, написав я тобі, знаючи, що і більш, нїж говорю, зробиш.
Разом же наготов менї і господу; надїюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам.
Витають тебе Єпафрас, товариш, неволї моєї в Христї Ісусї,
Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь.
Павло, Ісуса Христа, та брат Тимофій - улюбленому Филимонові, нашому помічникові
і [улюбленій] сестрі Апфії, і Архипові, нашому сподвижникові, і твоїй домашній церкві:
ласка вам і мир від Бога, Батька, і нашого Господа Ісуса Христа.
Завжди дякую моєму Богові, пам'ятаючи про тебе в моїх молитвах,
почувши про твою любов і віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,
щоб спільність твоєї віри була діяльною в пізнанні всього добра, що в нас в [Ісусі] Христі.
Маю ж велику радість і потіху з твоєї любови, бо ти, брате, заспокоїв серця святих.
Задля цього, хоч і мав велику сміливість в Христі тобі наказувати про те, що потрібне, -
проте краще з любови благаю я, Павло, старець, а тепер ще й в'язень Ісуса Христа:
благаю тебе за мого сина, якого я породив у кайданах, за Онисима,
який колись тобі був непотрібний, а нині ж і тобі й мені дуже потрібний.
Його відіслав я тобі, [ти ж] його, як моє серце, [прийми].
Я його хотів у себе тримати, щоб замість тебе послужив мені в кайданах благовістя,
але без твоєї волі я не хотів нічого робити, щоб твоє добродійство не було примусовим, але добровільним.
Можливо, він задля цього відлучився на якийсь час, щоб ти прийняв його навіки, -
вже не як раба, але вище від раба, - як улюбленого брата, - особливо для мене, і тим більше для тебе: і за тілом, і в Господі.
Отже, коли маєш мене за друга, прийми його, як мене.
Коли ж він у чомусь скривдив тебе, або що винен, то залічи це на мене.
Я, Павло, написав моєю рукою: я віддам; не кажу тобі, що й самого себе ти мені винен.
Так, брате: нехай одержу від тебе те, що прошу в Господі. Заспокой же моє серце в Христі!
Сподіваючись на твій послух, написав я тобі, знаючи, що зробиш більше того, про що я кажу.
Разом же приготуй мені й помешкання, бо сподіваюся, що через ваші молитви буду вам подарований.
Вітає тебе Епафрас - мій співв'язень в Ісусі Христі;
Марко, Аристарх, Димас, Лука - мої співпрацівники.
Ласка [нашого] Господа Ісуса Христа з вашим духом! [Амінь].
Павел, узник Иисуса Христа, и Тимофей брат, Филимону возлюбленному и сотруднику нашему,
и Апфии, (сестре) возлюбленной, и Архиппу, сподвижнику нашему, и домашней твоей церкви:
благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.
Благодарю Бога моего, всегда вспоминая о тебе в молитвах моих,
слыша о твоей любви и вере, которую имеешь к Господу Иисусу и ко всем святым,
дабы общение веры твоей оказалось деятельным в познании всякого у вас добра во Христе Иисусе.
Ибо мы имеем великую радость и утешение в любви твоей, потому что тобою, брат, успокоены сердца святых.
Посему, имея великое во Христе дерзновение приказывать тебе, что должно,
по любви лучше прошу, не иной кто, как я, Павел старец, а теперь и узник Иисуса Христа;
прошу тебя о сыне моем Онисиме, которого родил я в узах моих:
он был некогда негоден для тебя, а теперь годен тебе и мне; я возвращаю его;
ты же прими его, как мое сердце.
Я хотел при себе удержать его, дабы он вместо тебя послужил мне в узах за благовествование;
но без твоего согласия ничего не хотел сделать, чтобы доброе дело твое было не вынужденно, а добровольно.
Ибо, может быть, он для того на время отлучился, чтобы тебе принять его навсегда,
не как уже раба, но выше раба, брата возлюбленного, особенно мне, а тем больше тебе, и по плоти и в Господе.
Итак, если ты имеешь общение со мною, то прими его, как меня.
Если же он чем обидел тебя, или должен, считай это на мне.
Я, Павел, написал моею рукою: я заплачу; не говорю тебе о том, что ты и самим собою мне должен.
Так, брат, дай мне воспользоваться от тебя в Господе; успокой мое сердце в Господе.
Надеясь на послушание твое, я написал к тебе, зная, что ты сделаешь и более, нежели говорю.
А вместе приготовь для меня и помещение; ибо надеюсь, что по молитвам вашим я буду дарован вам.
Приветствует тебя Епафрас, узник вместе со мною ради Христа Иисуса,
Марк, Аристарх, Димас, Лука, сотрудники мои.
Благодать Господа нашего Иисуса Христа со духом вашим. Аминь.