Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита.
А пішов я туди за об'явленням і появив їм Євангелію, яку проповідую між поганами, особливо знатнішими, чи, бува, не дарма труджуся чи трудився.
А й Тит, що був зо мною, бувши греком, не був примушений до обрізання.
А щодо облудних братів влазнів, які крадькома пролізли, щоб підглядати нашу свободу, що її маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити,
ми їхньому велінню не поступилися ні на хвилину, щоб правда Євангелії залишилася у вас.
Щождо тих, які вважалися за знатних, - якими вони тоді були, мені байдуже; Бог не дивиться на обличчя людини, - мені ті знатні нічого не добавили.
Навпаки, побачивши, що проповідь Євангелії для необрізаних повірена мені, як Петрові для обрізаних, -
бо той, хто допомагав Петрові в апостольстві між обрізаними, допомагав і і мені між поганами, -
і визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Йоан, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган, вони ж до обрізаних;
тільки щоб ми про вбогих пам'ятали, що я власне і намагався робити.
Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому що заслужив на докір.
Перше бо ніж прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; а як прийшли, то почав таїтися та відлучатися, боявшись обрізаних.
Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що й Варнава був зведений їхнім лицемірством.
Та коли я побачив, що вони не ходять право за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському?
Ми - уроджені юдеї, не з отих грішників поган;
а довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону.
Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, - то невже Христос - служитель гріха? Жадним робом!
Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником.
Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я -розп'ятий з Христом.
Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.
Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно.
Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.
А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.
Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.
А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,
то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.
Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,
але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,
бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,
і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,
тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.
Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.
Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.
А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.
А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?
Ми юдеї природою, а не грішники з поган...
А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!
Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!
Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.
Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп'ятий з Христом.
І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.
Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!
Потім, по чотирнайцяти лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.
А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовістє, котре проповідую між поганами, тільки на самотї, значнїщим, чи не марно я ходжу або ходив.
Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.
А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледїти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,
ми анї на годину не поступились, корючись, щоб істина благовістя пробувала в вас.
Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся (чим бути), на мене нїчого не наложили.
Нї, противно, зрозумівши, що звірено менї благовістє необрізання, яко ж Петрові обрізання:
(хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)
і, пізнавши благодать, дану менї, Яков, та Кифа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;
тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.
Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.
Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.
Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.
Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істинї, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш попоганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?
Ми по природї Жиди, а не грішники з поган;
та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не оправдить ся дїлами закону нїяке тїло.
Коли ж, шукаючи оправдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!
Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.
Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.
Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.
Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.
Потім, по чотирнадцятьох роках, я знову прибув до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита.
Ходив, як мені було об'явлено, - і там виклав їм благу звістку, яку проповідую поганам, особливо видатним, аби часом не трудитися марно тепер, чи трудився раніше.
Але й Тит, що був зі мною, бувши греком, не був примушений обрізатися.
А щодо фальшивих братів, які прийшли підглядати за нашою свободою, що маємо в Ісусі Христі, аби нас поневолити, -
то ми їм ні на мить не піддалися, щоб правда благої вістки збереглася у вас.
Стосовно ж тих, які вважають себе великими, якими вони колись були, мені на тому зовсім не залежить: Бог не дивиться на обличчя людини! Ті, що вважають себе чимось, мені нічого не додали.
Навпаки, дізнавшись, що мені довірена була блага вістка між поганами, як і Петрові - між обрізаними,
бо той, хто допоміг Петрові бути апостолом між обрізаними, допоміг і мені - між поганами,
та пізнавши дану мені ласку, Яків, Кифа й Іван, що вважаються стовпами, подали мені й Варнаві правиці спільноти, щоб ми ішли до поган, а вони - до обрізаних;
аби лиш ми пам'ятали про вбогих, що, власне, я і намагався робити.
Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я особисто протиставився йому, бо заслужив на докір.
Ще до того, як деякі прийшли від Якова, він трапезував разом з поганами. Коли ж ті надійшли, став сторонитися і відмежовуватися, боячись обрізаних.
Лицемірили з ним й інші юдеї, так що й Варнава пристав був до їхнього лицемірства.
Але коли я побачив, що вони не вірно ходять у правді благовістя, то прилюдно сказав Кифі: Якщо ти, юдей, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо змушуєш поган жити по-юдейському?
Ми з природи юдеї, а не грішники з поган.
Пізнавши, що людина не може бути виправдана ділами закону, але тільки вірою в Ісуса Христа, ми повірили в Ісуса Христа, щоб виправдатися вірою Христовою, а не ділами закону. Бо жодна людина не виправдається ділами закону.
Якщо, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі виявилися грішниками, то невже Христос є слугою гріха? Цілковито ні!
Бо коли я знову будую те, що знищив, то роблю себе злочинцем.
Через закон я помер для закону, щоб жити для Бога. Я розіп'явся з Христом.
Живу вже не я, а живе в мені Христос. А коли тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, що полюбив мене і віддав себе за мене.
Не відрікаюся від Божої ласки. Бо якщо справедливість - через закон, то Христос помер даремно.
Потом, через четырнадцать лет, опять ходил я в Иерусалим с Варнавою, взяв с собою и Тита.
Ходил же по откровению, и предложил там, и особо знаменитейшим, благовествование, проповедуемое мною язычникам, не напрасно ли я подвизаюсь или подвизался.
Но они и Тита, бывшего со мною, хотя и Еллина, не принуждали обрезаться,
а вкравшимся лжебратиям, скрытно приходившим подсмотреть за нашею свободою, которую мы имеем во Христе Иисусе, чтобы поработить нас,
мы ни на час не уступили и не покорились, дабы истина благовествования сохранилась у вас.
И в знаменитых чем-либо, какими бы ни были они когда-либо, для меня нет ничего особенного: Бог не взирает на лице человека. И знаменитые не возложили на меня ничего более.
Напротив того, увидев, что мне вверено благовестие для необрезанных, как Петру для обрезанных -
ибо Содействовавший Петру в апостольстве у обрезанных содействовал и мне у язычников, -
и, узнав о благодати, данной мне, Иаков и Кифа и Иоанн, почитаемые столпами, подали мне и Варнаве руку общения, чтобы нам идти к язычникам, а им к обрезанным,
только чтобы мы помнили нищих, что и старался я исполнять в точности.
Когда же Петр пришел в Антиохию, то я лично противостал ему, потому что он подвергался нареканию.
Ибо, до прибытия некоторых от Иакова, ел вместе с язычниками; а когда те пришли, стал таиться и устраняться, опасаясь обрезанных.
Вместе с ним лицемерили и прочие Иудеи, так что даже Варнава был увлечен их лицемерием.
Но когда я увидел, что они не прямо поступают по истине Евангельской, то сказал Петру при всех: если ты, будучи Иудеем, живешь по-язычески, а не по-иудейски, то для чего язычников принуждаешь жить по-иудейски?
Мы по природе Иудеи, а не из язычников грешники;
однако же, узнав, что человек оправдывается не делами закона, а только верою в Иисуса Христа, и мы уверовали во Христа Иисуса, чтобы оправдаться верою во Христа, а не делами закона; ибо делами закона не оправдается никакая плоть.
Если же, ища оправдания во Христе, мы и сами оказались грешниками, то неужели Христос есть служитель греха? Никак.
Ибо если я снова созидаю, что разрушил, то сам себя делаю преступником.
Законом я умер для закона, чтобы жить для Бога. Я сораспялся Христу,
и уже не я живу, но живет во мне Христос. А что ныне живу во плоти, то живу верою в Сына Божия, возлюбившего меня и предавшего Себя за меня.
Не отвергаю благодати Божией; а если законом оправдание, то Христос напрасно умер.