І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі.
Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете,
бо ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви - не тілесні і не поводитесь як звичайні люди?
Бо коли хто каже: «Я - Павлів», а інший: «Я -Аполлосів», то хіба ви не звичайні люди?
Що таке Аполлос? Що Павло? - Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь.
Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,
так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, який зрощує.
І хто садить, і хто поливає, є одне; але кожний отримає власну нагороду згідно з своїм трудом.
Ми бо співробітники Божі, ви - Божа нива, Божа будівля.
За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує.
Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос.
Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, -
кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно.
І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду;
а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь.
Хіба не знаєте, що ви - храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?
Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви.
Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим;
бо мудрість цього світу - глупота в Бога. Написано бо: «Він ловить мудрих їхніми хитрощами»;
і ще: «Господь знає думки мудрих, що вони марні.»
Тому нехай ніхто не хвалиться людьми; усе бо ваше:
чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє - усе ваше,
ви ж Христові, а Христос - Божий.
І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.
Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,
бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не полюдському робите?
Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні?
Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь.
Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,
тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!
І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!
Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.
Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній!
Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос.
А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи,
то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є.
І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить;
коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь.
Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?
Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!
Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.
Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!
І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!
Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше:
чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше,
ви ж Христові, а Христос Божий!
І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.
Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.
Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?
Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви?
Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.
Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.
Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.
Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї.
Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.
По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує.
Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.
Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -
кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.
Коли робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.
Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.
Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?
Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.
Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.
Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.
І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.
Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:
Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,
ви ж Христові, а Христос Божий.
І я, брати, не міг до вас говорити, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.
Я напував вас молоком, а не їжею, бо ви не могли їсти, та й тепер ще не можете,
бо ви ще тілесні. Звідки між вами є заздрість, суперечки [й поділи], то хіба ви не тілесні, хіба не поступаєте як люди?
Бо коли хтось каже: Я Павлів, а інший: Я Аполосів, то чи ж ви не люди?
Хто такий Аполос? Або хто Павло? [Це тільки] служителі, через яких ви повірили, - кому скільки дав Господь.
Я посадив, Аполос поливав, а Бог виростив.
Тому ні той, що садить, ні той, що поливає, не є чимось, але Бог, що вирощує!
Хто садить і хто поливає - це одне; кожний дістане свою винагороду, згідно з власною працею.
Бо ми є Божими помічниками; ви є Божою нивою, Божою будівлею.
За Божою ласкою, яка мені дана, я, мов той мудрий будівничий, поклав підвалину, а інший будує на ній. Хай же кожний пильнує, як будує!
Бо ніхто не може покласти іншої підвалини, окрім уже покладеної, а нею є Ісус Христос.
Коли хто будує на [цій] підвалині з золота, срібла, коштовного каміння, дерева, сіна, соломи,
то діло кожного розкриється; день покаже, бо вогнем об'являється; сам же вогонь і випробує діло кожного, - яким воно є.
Коли чиєсь діло, яке він збудував, вистоїть, той одержить винагороду;
а в кого діло згорить, той зазнає шкоди; втім, сам спасеться, але так, наче через вогонь.
Чи не знаєте, що ви є Божим храмом і що Божий Дух живе в вас?
Якщо хто знищить Божий храм, того знищить Бог; адже Божий храм святий, а ним є ви.
Хай ніхто себе не ошукує. Як кому з вас здається, що він між вами мудрий у цьому вікові, хай стане дурним, щоб стати мудрим.
Бо мудрість цього світу є глупотою в Бога. Як ото написано: Він ловить премудрих у їхніх хитрощах.
І знову: Господь знає думки мудрих, що вони марні.
Тому хай ніхто не хвалиться між людьми, бо все воно ваше;
чи Павло, чи Аполос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє: все ваше!
Ви ж - Христові, а Христос - Божий.
И я не мог говорить с вами, братия, как с духовными, но как с плотскими, как с младенцами во Христе.
Я питал вас молоком, а не твердою пищею, ибо вы были еще не в силах, да и теперь не в силах,
потому что вы еще плотские. Ибо если между вами зависть, споры и разногласия, то не плотские ли вы? и не по человеческому ли обычаю поступаете?
Ибо когда один говорит: "я Павлов ", а другой: "я Аполлосов ", то не плотские ли вы?
Кто Павел? кто Аполлос? Они только служители, через которых вы уверовали, и притом поскольку каждому дал Господь.
Я насадил, Аполлос поливал, но возрастил Бог;
посему и насаждающий и поливающий есть ничто, а все Бог возращающий.
Насаждающий же и поливающий суть одно; но каждый получит свою награду по своему труду.
Ибо мы соработники у Бога, а вы Божия нива, Божие строение.
Я, по данной мне от Бога благодати, как мудрый строитель, положил основание, а другой строит на нем; но каждый смотри, как строит.
Ибо никто не может положить другого основания, кроме положенного, которое есть Иисус Христос.
Строит ли кто на этом основании из золота, серебра, драгоценных камней, дерева, сена, соломы, -
каждого дело обнаружится; ибо день покажет, потому что в огне открывается, и огонь испытает дело каждого, каково оно есть.
У кого дело, которое он строил, устоит, тот получит награду.
А у кого дело сгорит, тот потерпит урон; впрочем сам спасется, но так, как бы из огня.
Разве не знаете, что вы храм Божий, и Дух Божий живет в вас?
Если кто разорит храм Божий, того покарает Бог: ибо храм Божий свят; а этот храм - вы.
Никто не обольщай самого себя. Если кто из вас думает быть мудрым в веке сем, тот будь безумным, чтобы быть мудрым.
Ибо мудрость мира сего есть безумие пред Богом, как написано: уловляет мудрых в лукавстве их.
И еще: Господь знает умствования мудрецов, что они суетны.
Итак никто не хвались человеками, ибо все ваше:
Павел ли, или Аполлос, или Кифа, или мир, или жизнь, или смерть, или настоящее, или будущее, - все ваше;
вы же - Христовы, а Христос - Божий.