Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом?
Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.
Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.
Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;
тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання.
Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл:
«Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті.
Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.»
Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.»
Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний.
І він прийняв ознаку обрізання, - печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане;
і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.
Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, -
бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости:
закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу.
Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім,
як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, - перед тим, в кого він увірував, - перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.»
Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!»
Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло - було ж йому яких сто років - і на завмерле лоно Сари.
Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові,
зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати.
Тому і пораховано йому це за оправдання.
І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому,
але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.
Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?
Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.
Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.
А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку.
А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:
Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!
Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність.
Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.
Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.
Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.
Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!
І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,
і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,
і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
Тому й залічено це йому в праведність.
Та не написано за нього одного, що залічено йому,
а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.
Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу?
Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом.
Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність.
Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу.
Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.
Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:
Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.
Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.
Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність.
Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню.
І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність,
і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.
Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.
Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.
Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу.
Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,
(яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.
Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.
І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.
В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,
і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити.
Тим же й полїчено йому за праведність.
Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому,
а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,
котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.
Що, скажемо, здобув наш прабатько Авраам тілесно?
Якщо Авраам оправдався ділами, він має похвалу, але не перед Богом.
Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, - і це йому зараховано як праведність.
А тому, хто робить діла, винагорода зараховується не як ласка, а як належне.
А тому, хто не робить, але вірить у того, хто виправдує нечестивого, - віра зараховується як праведність.
Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує справедливість, незалежно від діл:
Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому покриті гріхи.
Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха.
Отже, чи це блаженство лише для обрізаних, чи також і для необрізаних? Ми говоримо, що Авраамові його віра зарахована як праведність.
Але коли зарахована? Чи як він був обрізаний, чи як був необрізаний? Не після обрізання, але до обрізання!
А одержав він знак обрізання як печать справедливости віри, що її мав ще до обрізання, - щоб йому бути батьком усіх необрізаних вірних, щоб і їм було зараховано це за справедливість;
так само щоб бути й батьком обрізаних - не тільки тих, що справді обрізані, але й тих, які йдуть слідами віри, яку ще будучи необрізаним мав наш батько Авраам.
Бо не законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, - що він стане спадкоємцем світу, але праведність від віри.
Якщо ті, хто від закону, є спадкоємцями, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.
Бо закон спричиняє гнів, і де нема закону, там нема й проступку.
Тому обітниця - з віри, щоб вона була з благодаті; щоб вона стала міцною для всіх нащадків, - не тільки тих, хто від закону, а й тих, хто є з віри Авраама, який є батьком усіх нас,
як ото написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів - перед Богом, у якого він повірив, який оживляє мертвих та кличе те, чого не існує, як таке, що існує.
Він усупереч надії сподівався, що стане батьком багатьох народів, згідно із сказаним: Таке буде твоє насіння.
І не ослаб він у вірі, не вважав свого тіла, - хоч мав майже сто років, - змертвілим, ні змертвілим лона Сарри;
не мав сумніву і невір'я в Божу обітницю, але зміцнився вірою, віддав славу Богові;
і певний був, що Він спроможний є виконати те, що йому було обіцяно.
Тому й зараховано йому це за праведність.
Та не було написано тільки задля одного нього те, що зараховано йому;
але й задля нас, - бо буде зараховано й нам, що віруємо в того, хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,
який виданий був за наші гріхи і воскрес - на наше виправдання.
Что же, скажем, Авраам, отец наш, приобрел по плоти?
Если Авраам оправдался делами, он имеет похвалу, но не пред Богом.
Ибо что говорит Писание? Поверил Авраам Богу, и это вменилось ему в праведность.
Воздаяние делающему вменяется не по милости, но по долгу.
А не делающему, но верующему в Того, Кто оправдывает нечестивого, вера его вменяется в праведность.
Так и Давид называет блаженным человека, которому Бог вменяет праведность независимо от дел:
Блаженны, чьи беззакония прощены и чьи грехи покрыты.
Блажен человек, которому Господь не вменит греха.
Блаженство сие относится к обрезанию, или к необрезанию? Мы говорим, что Аврааму вера вменилась в праведность.
Когда вменилась? по обрезании или до обрезания? Не по обрезании, а до обрезания.
И знак обрезания он получил, как печать праведности через веру, которую имел в необрезании, так что он стал отцом всех верующих в необрезании, чтобы и им вменилась праведность,
и отцом обрезанных, не только принявших обрезание, но и ходящих по следам веры отца нашего Авраама, которую имел он в необрезании.
Ибо не законом даровано Аврааму, или семени его, обетование - быть наследником мира, но праведностью веры.
Если утверждающиеся на законе суть наследники, то тщетна вера, бездейственно обетование;
ибо закон производит гнев, потому что, где нет закона, нет и преступления.
Итак по вере, чтобы было по милости, дабы обетование было непреложно для всех, не только по закону, но и по вере потомков Авраама, который есть отец всем нам
(как написано: Я поставил тебя отцом многих народов ) пред Богом, Которому он поверил, животворящим мертвых и называющим несуществующее, как существующее.
Он, сверх надежды, поверил с надеждою, через что сделался отцом многих народов, по сказанному: "так многочисленно будет семя твое ".
И, не изнемогши в вере, он не помышлял, что тело его, почти столетнего, уже омертвело, и утроба Саррина в омертвении;
не поколебался в обетовании Божием неверием, но пребыл тверд в вере, воздав славу Богу
и будучи вполне уверен, что Он силен и исполнить обещанное.
Потому и вменилось ему в праведность.
А впрочем не в отношении к нему одному написано, что вменилось ему,
но и в отношении к нам; вменится и нам, верующим в Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса Христа, Господа нашего,
Который предан за грехи наши и воскрес для оправдания нашего.