Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати.
А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю
і, підступаючи до нього, казали: «Радуйся, царю юдейський!» І били його в обличчя.
Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу.»
І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: «Ось чоловік!»
Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.»
А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.»
Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче.
Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту.
«Зо мною не розмовляєш, - каже йому Пилат, - чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?»
І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.»
Від тієї хвилини шукав Пилат можливости, як би його відпустити. Але юдеї кричали: «Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!»
Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському - Гаввата.
А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.»
Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп'ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!»
І тоді видав він його їм на розп'яття.
І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота,
де його і розіп'яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж - посередині.
Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.»
Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп'ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському.
Тож первосвященики юдейські мовили до Пилата: «Не пиши: Цар Юдейський, - але, що він сказав: Я - Цар Юдейський!»
Та Пилат відрік: «Що написав я, те написав.»
Тоді вояки, розіп'явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий.
Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб.» Отож і вчинили так вояки.
А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина.
Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій.»
А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе.
А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!»
Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом.
І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа.
Через те, що це була п'ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, - бо був Великдень тієї суботи, - то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста.
Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп'ятий.
Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому,
лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров - і вода.
І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду - щоб ви теж увірували.
Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.»
А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.»
Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, - але потайки, страхався бо юдеїв, - удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло.
А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто.
І взяли вони тіло Ісуса та обв'язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм.
А був на тому місці, де розіп'яли його, сад, а в саду тому - нова гробниця, в якій нікого ще не клали.
Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, - покладено Ісуса.
От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичувати Його.
Вояки ж, сплівши з терну вінка, Йому поклали на голову, та багряницю наділи на Нього,
і приступали до Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! І били по щоках Його...
Тоді вийшов назовні ізнову Пилат та й говорить до них: Ось Його я виводжу назовні до вас, щоб ви переконались, що провини ніякої в Нім не знаходжу.
І вийшов назовні Ісус, у терновім вінку та в багрянім плащі. А Пилат до них каже: Оце Чоловік!
Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: Розіпни, розіпни! Пилат каже до них: То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!
Відказали юдеї йому: Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав!
Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,
і вернувся в преторій ізнову, і питає Ісуса: Звідки Ти? Та Ісус йому відповіді не подав.
І каже до Нього Пилат: Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп'ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити?
Ісус відповів: Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було; тому більший гріх має той, хто Мене тобі видав...
Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві.
Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назовні Ісуса, і засів на суддеве сидіння, на місці, що зветься літостротон, по-гебрейському ж гаввата.
Був то ж день Приготовлення Пасхи, година була близько шостої. І він каже юдеям: Ось ваш Цар!
Та вони закричали: Геть, геть із Ним! Розіпни Його! Пилат каже до них: Царя вашого маю розп'ясти? Первосвященики відповіли: Ми не маєм царя, окрім кесаря!
Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'ясти... І взяли Ісуса й повели...
І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа.
Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині.
А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський.
І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.
Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський.
Пилат відповів: Що я написав написав!
Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху.
Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили...
Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син!
Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе.
Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну!
Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його.
А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа...
Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп'ятим, і зняти.
Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп'ятий з Ним був.
Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали,
та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.
І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.
о це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть!
І знов друге Писання говорить: Дивитися будуть на Того, Кого прокололи.
Потім Йосип із Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайний, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.
Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто.
Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв.
На тім місці, де Він був розп'ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав.
Тож отут, з-за юдейського дня Приготовлення вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб.
Тодї узяв Пилат Ісуса, та й бив Його.
А воїни сплївши вінець із тернини, надїли на голову Йому, і в одежу червону одягли Його,
і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице.
Вийшов тодї знов Пилат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому нїякої вини не знаходжу.
Вийшов тодї Ісус у терновім вінцї і в червоній одежі. І каже їм Пилат: Ось, чоловік!
Як же побачили Його архиєреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його, та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини.
Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо Він себе Сином Божим зробив.
Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся,
і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому.
Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш? Не знаєш, що власть маю розпяти Тебе, і власть маю відпустити Тебе?
Відказав Ісус: Не мав би єси власти нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має.
З того часу шукав Пилат одпустити Його; Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єси друг Кесареві. Всякий, хто царем себе робить, противить ся Кесареві.
Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейськи: Гавата.
Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш!
Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.
Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели.
І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота.
Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посерединї ж Ісуса.
Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хрестї; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.
Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи.
Казали тодї Пилатові архиєреї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський.
Відказав Пилат: Що написав, написав.
Тодї воїни, розпявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий.
Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Подїлили одежу мою собі, і на моє платтє кидали жереб. То воїни се й зробили.
Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдалина.
Ісус же, побачивши матїр і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.
Опісля рече ученику: От, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.
Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.
Стояла ж посудина повна оцту; вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.
Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.
Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали.
Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому розпятому з Ним.
До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг;
а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода.
І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.
Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена.
І знов инше писаннє рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи.
Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове.
Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алоє фунтів із сотню.
Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати.
Був же на місцї, де розпято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому нїколи нїкого не положено.
Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб.
Тоді Пилат увяв Ісуса та й звелів бичувати.
Вояки, сплівши вінок із терну, поклали йому на голову і зодягли його в багряницю; підходили до нього
й казали: Радій, юдейський царю! - і били його в обличчя.
І знову вийшов Пилат надвір і каже їм: Ось виводжу його вам надвір, щоб ви пізнали, що я не бачу в ньому жодної провини.
Вийшов Ісус надвір, маючи на собі терновий вінок та багряний одяг. І каже їм: Оце - людина!
Коли його побачили архиєреї і слуги, закричали, кажучи: Розіпни, розіпни його! Каже їм Пилат: Візьміть та й розіпніть його ви, - бо я не бачу в ньому провини.
Відказали йому юдеї: Ми маємо закон - і за законом він мусить умерти, бо видає себе за Божого Сина.
Коли Пилат почув це слово, то ще більше злякався.
Ще раз зайшов до преторію і каже Ісусові: Звідки ти ? Ісус не дав йому відповіді.
Каже йому Пилат: Чому до мене не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу тебе відпустити і маю владу розіп'яти тебе?
Відповів йому Ісус: Не мав би жодної влади наді мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто мене видав тобі, має більший гріх.
Відтак Пилат намагався відпустити його; юдеї ж вигукували, кажучи: Якщо його відпустиш, ти не є другом кесаря. Кожний, хто себе робить царем, - противиться кесареві.
Зачувши це слово, Пилат вивів Ісуса надвір, сів на судейське місце, що зветься літостротон, - гебрайською мовою: гаввата.
Була п'ятниця Пасхи, близько шостої години. Каже юдеям: Ось ваш цар.
Вони зчинили галас: Візьми, візьми та розіпни його. Запитує їх Пилат: Вашого царя розіп'ясти? Відповіли архиєреї: Не маємо царя, окрім кесаря!
І тоді він видав його їм на розп'яття. Узяли Ісуса [й повели].
Несучи свого хреста, вийшов на місце, що називається Лобним, гебрайською мовою - Ґолґота,
де розп'яли його, а з ним двох інших обабіч; Ісуса - посередині.
Пилат зробив напис і вмістив на хресті. Було написано: Ісус Назарянин - цар юдейський.
Цей напис читало багато юдеїв, бо місце, де розп'яли Ісуса, було неподалік міста; було написано по-гебрайському, по-грецькому і по-римському.
Говорили Пилатові юдейські архиєреї: Не пиши "юдейський цар", але що він сам казав: Я - юдейський цар.
Відповів Пилат: Що я написав, - те написав.
Розіп'явши Ісуса, вояки взяли його одяг і розділили його на чотири частини, - кожному воякові по частині, а також хитон. Хитон був не шитий, а весь згори тканий.
Тож міркували між собою: Не роздираймо його, але киньмо жереба на нього, - кому припаде. Це щоб збулося Писання, де мовиться: Розділили мій одяг між собою і за мій плащ кидали жереба. Вояки так і зробили.
Стояли біля хреста Ісусового його мати, сестра його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина.
Побачивши матір і учня, що стояв, і якого любив, Ісус промовив до [своєї] матері: Жінко, ось твій син.
Потім звернувся до учня: Ось твоя мати. І відтоді взяв її учень до себе.
Після цього, знаючи, що все вже сповнилося, каже Ісус, - аби збулося Писання: Я хочу пити, прагну.
Стояла повна посудина оцту. Вояки, настромивши на тростину губку, намочену в оцту, піднесли до його уст.
Спробувавши оцту, Ісус сказав: Скінчилося! Схиливши голову, віддав духа.
З огляду на те, що була п'ятниця, юдеї, - щоб не лишилися на хресті тіла в суботу, бо був Великдень тієї суботи, - просили Пилата, щоб перебили їхні голінки й забрали.
Тож вояки прийшли і перебили голінки першому й другому, розп'ятому з ним.
Прийшовши до Ісуса, побачили, що він уже помер, і не стали перебивати йому голінок.
Але один вояк списом проколов йому бока, і тут же витекли кров та вода.
І той, що бачив, засвідчив, - і правдиве свідчення його. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили.
Бо це сталося тому, щоб збулося Писання: Кістки його не будуть поламані.
І знову ж, у іншому місці Писання мовиться: Дивитимуться на того, кого прокололи.
Після цього попросив Пилата Йосип з Ариматеї, який був учнем Ісуса, - але таємним, бо боявся юдеїв, - щоб зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв його тіло.
Наспів також і Никодим, - що приходив був до нього вночі раніше, - несучи суміш смирни з алоєм яких сто літрів.
Отож, взяли тіло Ісуса і обвинули його полотном з пахощами, - згідно із звичаєм поховання в юдеїв.
На тім місці, де він був розп'ятий, був розташований сад, а в саду - нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований.
Тут і поклали Ісуса, з огляду на юдейську п'ятницю, отже гробниця була близько.
Тогда Пилат взял Иисуса и велел бить Его.
И воины, сплетши венец из терна, возложили Ему на голову, и одели Его в багряницу,
и говорили: радуйся, Царь Иудейский! и били Его по ланитам.
Пилат опять вышел и сказал им: вот, я вывожу Его к вам, чтобы вы знали, что я не нахожу в Нем никакой вины.
Тогда вышел Иисус в терновом венце и в багрянице. И сказал им Пилат: се, Человек!
Когда же увидели Его первосвященники и служители, то закричали: распни, распни Его! Пилат говорит им: возьмите Его вы, и распните; ибо я не нахожу в Нем вины.
Иудеи отвечали ему: мы имеем закон, и по закону нашему Он должен умереть, потому что сделал Себя Сыном Божиим.
Пилат, услышав это слово, больше убоялся.
И опять вошел в преторию и сказал Иисусу: откуда Ты? Но Иисус не дал ему ответа.
Пилат говорит Ему: мне ли не отвечаешь? не знаешь ли, что я имею власть распять Тебя и власть имею отпустить Тебя?
Иисус отвечал: ты не имел бы надо Мною никакой власти, если бы не было дано тебе свыше; посему более греха на том, кто предал Меня тебе.
С этого времени Пилат искал отпустить Его. Иудеи же кричали: если отпустишь Его, ты не друг кесарю; всякий, делающий себя царем, противник кесарю.
Пилат, услышав это слово, вывел вон Иисуса и сел на судилище, на месте, называемом Лифостротон, а по-еврейски Гаввафа.
Тогда была пятница перед Пасхою, и час шестый. И сказал Пилат Иудеям: се, Царь ваш!
Но они закричали: возьми, возьми, распни Его! Пилат говорит им: Царя ли вашего распну? Первосвященники отвечали: нет у нас царя, кроме кесаря.
Тогда наконец он предал Его им на распятие. И взяли Иисуса и повели.
И, неся крест Свой, Он вышел на место, называемое Лобное, по-еврейски Голгофа;
там распяли Его и с Ним двух других, по ту и по другую сторону, а посреди Иисуса.
Пилат же написал и надпись, и поставил на кресте. Написано было: Иисус Назорей, Царь Иудейский.
Эту надпись читали многие из Иудеев, потому что место, где был распят Иисус, было недалеко от города, и написано было по-еврейски, по-гречески, по-римски.
Первосвященники же Иудейские сказали Пилату: не пиши: Царь Иудейский, но что Он говорил: Я Царь Иудейский.
Пилат отвечал: что я написал, то написал.
Воины же, когда распяли Иисуса, взяли одежды Его и разделили на четыре части, каждому воину по части, и хитон; хитон же был не сшитый, а весь тканый сверху.
Итак сказали друг другу: не станем раздирать его, а бросим о нем жребий, чей будет, - да сбудется реченное в Писании: разделили ризы Мои между собою и об одежде Моей бросали жребий. Так поступили воины.
При кресте Иисуса стояли Матерь Его и сестра Матери Его, Мария Клеопова, и Мария Магдалина.
Иисус, увидев Матерь и ученика тут стоящего, которого любил, говорит Матери Своей: Жено! се, сын Твой.
Потом говорит ученику: се, Матерь твоя! И с этого времени ученик сей взял Ее к себе.
После того Иисус, зная, что уже все совершилось, да сбудется Писание, говорит: жажду.
Тут стоял сосуд, полный уксуса. Воины, напоив уксусом губку и наложив на иссоп, поднесли к устам Его.
Когда же Иисус вкусил уксуса, сказал: совершилось! И, преклонив главу, предал дух.
Но так как тогда была пятница, то Иудеи, дабы не оставить тел на кресте в субботу, - ибо та суббота была день великий, - просили Пилата, чтобы перебить у них голени и снять их.
Итак пришли воины, и у первого перебили голени, и у другого, распятого с Ним.
Но, придя к Иисусу, как увидели Его уже умершим, не перебили у Него голеней,
но один из воинов копьем пронзил Ему ребра, и тотчас истекла кровь и вода.
И видевший засвидетельствовал, и истинно свидетельство его; он знает, что говорит истину, дабы вы поверили.
Ибо сие произошло, да сбудется Писание: кость Его да не сокрушится.
Также и в другом месте Писание говорит: воззрят на Того, Которого пронзили.
После сего Иосиф из Аримафеи - ученик Иисуса, но тайный из страха от Иудеев, - просил Пилата, чтобы снять тело Иисуса; и Пилат позволил. Он пошел и снял тело Иисуса.
Пришел также и Никодим, - приходивший прежде к Иисусу ночью, - и принес состав из смирны и алоя, литр около ста.
Итак они взяли тело Иисуса и обвили его пеленами с благовониями, как обыкновенно погребают Иудеи.
На том месте, где Он распят, был сад, и в саду гроб новый, в котором еще никто не был положен.
Там положили Иисуса ради пятницы Иудейской, потому что гроб был близко.