Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,
як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,
вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,
щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.
Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета.
Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.
Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.
І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,
згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.
А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.
Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.
Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.
Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.
І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;
бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,
і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.
І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”
Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”
Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.
І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”
Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.
Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.
Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:
“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”
Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,
до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.
Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”
. Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.
Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.
Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.
Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,
і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”
А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”
Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.
Ось твоя родичка Єлисавета - вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;
нічого бо немає неможливого в Бога.”
Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.
Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.
Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.
І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом
і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.
І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?
Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.
Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”
І мовила Марія: “Величає душа моя Господа
і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,
бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.
Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.
Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.
Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.
Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;
наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.
Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,
як обіцяв був батькам нашим -Авраамові і його потомству повіки.”
Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.
Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.
Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.
Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія;
його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”
Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”
І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.
І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались.
Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.
І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.
Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.
А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:
“Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій
і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;
як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,
що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,
що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;
клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,
що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно
у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.
А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,
дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,
завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,
щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”
Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.
Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.
І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...
А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...
І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,
до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.
І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!
І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.
Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.
Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
І рече Мария: Величає душа моя Господа,
і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
Оскільки багато хто брався за складання розповіді про речі, що сталися в нас,
і, як нам передали їх ті, що з самого початку були очевидцями й слугами слова,
то вподобав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високодостойний Теофіле,
щоб ти пізнав достовірність і точність науки, якої навчився.
У дні Ірода, Юдейського царя, був один священик, на ім'я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Ааронових, а ім'я її - Єлизавета.
Були обоє праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
І не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постарілися в днях своїх.
Одного разу, як він за своєю денною чергою служив перед Богом,
за звичаєм священства випало йому покадити, ввійшовши до Господнього храму.
І безліч народу молилася знадвору під час кадіння.
З'явився йому Господній ангел, що стояв праворуч кадильного жертовника.
Стривожився Захарія, побачивши, і страх напав на нього.
Промовив до нього ангел: Не бійся, Захаріє, бо почуто твою молитву; твоя дружина Єлизавета народить тобі сина і даси йому ім'я Іван.
І буде тобі радість та веселість, і багато хто зрадіє з його народження.
Бо він буде великий перед Господом, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.
Наверне багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога,
і він ітиме перед ним духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а невірних - до мудрості праведних, щоб приготувати Господеві підготовлений народ.
І промовив Захарія до ангела: Із чого я це пізнаю? Адже я старий, та й дружина моя зістарілася в днях своїх.
У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
І ось ти замовкнеш і не зможеш мовити до того дня, поки це не збудеться, - за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу!
Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він барився в храмі.
Коли він вийшов, то не міг говорити до них; вони зрозуміли, що побачив видіння в храмі; а він говорив знаками їм, але залишився німий.
І коли скінчилися дні його служби, він пішов до своєї оселі.
А після тих днів зачала його дружина Єлизавета і таїлася п'ять місяців, кажучи:
Так мені вчинив Господь у ті дні, коли пожалів, щоб зняти мою ганьбу перед людьми.
А на шостім місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до Галилейського міста Назарета,
до діви, зарученої з чоловіком на ім'я Йосип, із дому Давидового, а ім'я діви - Марія.
І ввійшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті, Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].
Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означає це привітання.
Ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Бога.
І ось, зачнеш в собі і народиш Сина, даси Йому ім'я Ісус.
Він буде великий і Сином Всевишнього названий; дасть йому Господь Бог пристол його батька Давида,
і довіку царюватиме в домі Якова, і його царюванню не буде кінця.
І озвалась Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?
У відповідь ангел сказав її: Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього тебе обгорне; тому й Святе, що народиться, назветься Сином Божим.
Ось і твоя родичка Єлизавета, і та зачала сина у своїй старості, і вже є на шостому місяці, хоч звуть її неплідною;
але не буває безсилим у Бога жодне слово.
А Марія промовила: Я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
Тими днями Марія, вставши, поспіхом пішла в гірські околиці, до міста Юдиного.
І ввійшла до Захарієвої оселі, привітала Єлизавету.
Коли ж почула Єлизавета Маріїне привітання, заворушилося немовля в її лоні. Єлизавета сповнилася Святим Духом,
і скрикнула голосно та промовила дуже голосно: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твого лона!
І звідки ж мені це, щоб до мене прийшла мати мого Господа?
Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моєму лоні.
Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться те, що було сказане їй Господом!
А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм.
Бо зглянувся на покору раби своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,
бо зробив мені велике сильний! І святе ім'я його,
і милість його з роду в рід для тих, що бояться його.
Він показав силу руки своєї, розсівав гордих думками сердець своїх,
скинув сильних з престолів і підніс покірних,
голодним дав достаток, а багатих відпустив з нічим.
Пригорнув Ізраїля, слугу свого, щоб згадати те милосердя,
так як прорік був до батьків наших - Авраама і роду його аж до віку.
Перебула ж Марія з нею якихось три місяці і повернулася до своєї оселі.
А Єлизаветі настав час родити, і вона народила сина.
Почули сусіди та її родина, що Господь щедро вилив своє милосердя на неї, і тішилися разом з нею.
Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і називали його ім'ям його батька - Захарією.
Озвалася мати його та й сказала: Ні, хай буде названий Іваном.
І сказали їй, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім'ям.
І знаками питали його батька, як хотів би його назвати.
Попросивши дощечку, написав слова: Його ім'я - Іван. І всі дивувалися.
У ту мить відкрилися його вуста і його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.
І страх напав на всіх їхніх сусідів, і в усіх Юдейських землях розповідалося про всі ці події.
Усі, що почули це, зважували в серці своїм, кажучи: Ким же буде ця дитина? Господня рука була таки з нею!
Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, кажучи:
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, бо відвідав і визволив свій народ,
підніс нам ріг порятунку в оселі свого слуги Давида,
як був заповідав устами святих одвіку своїх пророків,
що визволить нас від наших ворогів та з рук наших ненависників, щоб
показати милосердя нашим батькам, згадати свій святий Завіт,
що дотримає присягу, якою присягався нашому батькові Авраамові,
щоб ми визволилися з рук ворогів та без страху
служили йому в святості й справедливості, поки житимемо.
І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу;
щоб дати пізнати його народові спасіння через відпущення його гріхів;
щоб завдяки великому милосердю нашого Бога, яке він злив на наш Схід з висоти,
освітити тих, що перебувають у темряві й смертельній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру.
А дитина росла й міцніла духом, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.
Как уже многие начали составлять повествования о совершенно известных между нами событиях,
как передали нам то бывшие с самого начала очевидцами и служителями Слова,
то рассудилось и мне, по тщательном исследовании всего сначала, по порядку описать тебе, достопочтенный Феофил,
чтобы ты узнал твердое основание того учения, в котором был наставлен.
Во дни Ирода, царя Иудейского, был священник из Авиевой чреды, именем Захария, и жена его из рода Ааронова, имя ей Елисавета.
Оба они были праведны пред Богом, поступая по всем заповедям и уставам Господним беспорочно.
У них не было детей, ибо Елисавета была неплодна, и оба были уже в летах преклонных.
Однажды, когда он в порядке своей чреды служил пред Богом,
по жребию, как обыкновенно было у священников, досталось ему войти в храм Господень для каждения,
а все множество народа молилось вне во время каждения, -
тогда явился ему Ангел Господень, стоя по правую сторону жертвенника кадильного.
Захария, увидев его, смутился, и страх напал на него.
Ангел же сказал ему: не бойся, Захария, ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и наречешь ему имя: Иоанн;
и будет тебе радость и веселие, и многие о рождении его возрадуются,
ибо он будет велик пред Господом; не будет пить вина и сикера, и Духа Святаго исполнится еще от чрева матери своей;
и многих из сынов Израилевых обратит к Господу Богу их;
и предъидет пред Ним в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов детям, и непокоривым образ мыслей праведников, дабы представить Господу народ приготовленный.
И сказал Захария Ангелу: по чему я узнаю это? ибо я стар, и жена моя в летах преклонных.
Ангел сказал ему в ответ: я Гавриил, предстоящий пред Богом, и послан говорить с тобою и благовестить тебе сие;
и вот, ты будешь молчать и не будешь иметь возможности говорить до того дня, как это сбудется, за то, что ты не поверил словам моим, которые сбудутся в свое время.
Между тем народ ожидал Захарию и дивился, что он медлит в храме.
Он же, выйдя, не мог говорить к ним; и они поняли, что он видел видение в храме; и он объяснялся с ними знаками, и оставался нем.
А когда окончились дни службы его, возвратился в дом свой.
После сих дней зачала Елисавета, жена его, и таилась пять месяцев и говорила:
так сотворил мне Господь во дни сии, в которые призрел на меня, чтобы снять с меня поношение между людьми.
В шестой же месяц послан был Ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, называемый Назарет,
к Деве, обрученной мужу, именем Иосифу, из дома Давидова; имя же Деве: Мария.
Ангел, войдя к Ней, сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою; благословенна Ты между женами.
Она же, увидев его, смутилась от слов его и размышляла, что бы это было за приветствие.
И сказал Ей Ангел: не бойся, Мария, ибо Ты обрела благодать у Бога;
и вот, зачнешь во чреве, и родишь Сына, и наречешь Ему имя: Иисус.
Он будет велик и наречется Сыном Всевышнего, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его;
и будет царствовать над домом Иакова во веки, и Царству Его не будет конца.
Мария же сказала Ангелу: как будет это, когда Я мужа не знаю?
Ангел сказал Ей в ответ: Дух Святый найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречется Сыном Божиим.
Вот и Елисавета, родственница Твоя, называемая неплодною, и она зачала сына в старости своей, и ей уже шестой месяц,
ибо у Бога не останется бессильным никакое слово.
Тогда Мария сказала: се, Раба Господня; да будет Мне по слову твоему. И отошел от Нее Ангел.
Встав же Мария во дни сии, с поспешностью пошла в нагорную страну, в город Иудин,
и вошла в дом Захарии, и приветствовала Елисавету.
Когда Елисавета услышала приветствие Марии, взыграл младенец во чреве ее; и Елисавета исполнилась Святаго Духа,
и воскликнула громким голосом, и сказала: благословенна Ты между женами, и благословен плод чрева Твоего!
И откуда это мне, что пришла Матерь Господа моего ко мне?
Ибо когда голос приветствия Твоего дошел до слуха моего, взыграл младенец радостно во чреве моем.
И блаженна Уверовавшая, потому что совершится сказанное Ей от Господа.
И сказала Мария: величит душа Моя Господа,
и возрадовался дух Мой о Боге, Спасителе Моем,
что призрел Он на смирение Рабы Своей, ибо отныне будут ублажать Меня все роды;
что сотворил Мне величие Сильный, и свято имя Его;
и милость Его в роды родов к боящимся Его;
явил силу мышцы Своей; рассеял надменных помышлениями сердца их;
низложил сильных с престолов, и вознес смиренных;
алчущих исполнил благ, и богатящихся отпустил ни с чем;
воспринял Израиля, отрока Своего, воспомянув милость,
как говорил отцам нашим, к Аврааму и семени его до века.
Пребыла же Мария с нею около трех месяцев, и возвратилась в дом свой.
Елисавете же настало время родить, и она родила сына.
И услышали соседи и родственники ее, что возвеличил Господь милость Свою над нею, и радовались с нею.
В восьмой день пришли обрезать младенца и хотели назвать его, по имени отца его, Захариею.
На это мать его сказала: нет, а назвать его Иоанном.
И сказали ей: никого нет в родстве твоем, кто назывался бы сим именем.
И спрашивали знаками у отца его, как бы он хотел назвать его.
Он потребовал дощечку и написал: Иоанн имя ему. И все удивились.
И тотчас разрешились уста его и язык его, и он стал говорить, благословляя Бога.
И был страх на всех живущих вокруг них; и рассказывали обо всем этом по всей нагорной стране Иудейской.
Все слышавшие положили это на сердце своем и говорили: что будет младенец сей? И рука Господня была с ним.
И Захария, отец его, исполнился Святаго Духа и пророчествовал, говоря:
благословен Господь Бог Израилев, что посетил народ Свой и сотворил избавление ему,
и воздвиг рог спасения нам в дому Давида, отрока Своего,
как возвестил устами бывших от века святых пророков Своих,
что спасет нас от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас;
сотворит милость с отцами нашими и помянет святой завет Свой,
клятву, которою клялся Он Аврааму, отцу нашему, дать нам,
небоязненно, по избавлении от руки врагов наших,
служить Ему в святости и правде пред Ним, во все дни жизни нашей.
И ты, младенец, наречешься пророком Всевышнего, ибо предъидешь пред лицем Господа приготовить пути Ему,
дать уразуметь народу Его спасение в прощении грехов их,
по благоутробному милосердию Бога нашего, которым посетил нас Восток свыше,
просветить сидящих во тьме и тени смертной, направить ноги наши на путь мира.
Младенец же возрастал и укреплялся духом, и был в пустынях до дня явления своего Израилю.