За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:
"Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти.
Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека."
Тож відказали йому учні його: "З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?"
Він же спитав їх: "Скільки маєте хлібів?" "Сім", - відказали ті.
Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові.
Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати.
І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків;
було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх.
А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.
Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку - вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу.
Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: "Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!"
І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.
Учні ж забули взяти хліба - мали з собою лиш один хліб у човні.
І наказував їм, кажучи: "Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!"
І стали перемовлятись про те, що не мають хліба.
Ісус, довідавшись про те, каже до них: "Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце?
Маючи очі - не бачите? Маючи вуха - не чуєте? Не пам'ятаєте,
як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Дванадцять" - кажуть йому.
"А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Сім", - кажуть.
І він сказав їм: "То й ще не розумієте?"
Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся.
Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: "Чи бачиш щонебудь?"
Глянув той і каже: "Бачу людей, - наче б дерева ходячі!"
Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко.
І послав його додому, кажучи: "Навіть у село не входь."
І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: "За кого мене люди мають?"
Ті йому й відказали: "Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків."
. "А ви, - спитав їх, - що кажете про мене: хто я?" Озвавсь Петро та й каже до нього: "Ти - Христос."
Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.
І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне.
А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти.
Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: "Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське."
І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.
Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.
Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?
Що бо людина може дати взамін за власну душу?
Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами."
Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:
Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.
А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.
І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?
А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.
Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.
І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.
І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...
А їдців було тисяч з чотири!
І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.
І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!
І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.
І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.
А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!
Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?
Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,
коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.
А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.
І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...
І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.
І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.
І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...
Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!
І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!
Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?
Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.
І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!
І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!
І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.
І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.
А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!
І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!
Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.
Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?
Або що назамін дасть людина за душу свою?
Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.
Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.
І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.
І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.
І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.
Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?
Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
І рече їм: Як же ви не розумієте?
І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.
І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?
Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.
І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.
У ті дні, як було дуже багато людей і не мали чого їсти, покликав учнів і каже їм:
Жаль мені їх, бо вже три дні перебувають зі мною, а не мають чого їсти;
коли відпущу їх голодними додому, пристануть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.
І відповіли Йому Його учні: звідкіля в цій глушині хтось зможе їх хлібом наситити?
Запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж сказали: Сім.
Велить юрбі розсістися на землі, і, взявши сім хлібів, віддав хвалу, переломив і дав своїм учням, щоб передавали. І роздали людям.
Мали також трохи риби; Він її поблагословив і сказав теж роздати.
Їли - наситилися, і залишилося сім кошів недоїденого.
А було людей щось із чотири тисячі. І відпустив їх.
Відразу ввійшовши до човна з учнями, прибув до Далманутської землі.
Вийшли фарисеї і почали сперечатися з ним, вимагати знака з неба, щоб випробувати Його.
Зідхнувши своїм духом, каже: Чому оцей рід знаку шукає? Щиру правду кажу вам, що не буде дано цьому родові знаку.
Залишивши їх, сів знову [до човна] і відбув на другий бік.
І забули вони взяти хліби і, крім однієї хлібини, не мали нічого з собою в човні.
Остерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової.
А ті все говорили між собою, що хліба не мають.
Знаючи це, каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Чи й досі не знаєте, чи ще не розумієте? І ваше серце скам'яніло?
Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Чи не пам'ятаєте,
як я п'ять хлібів переломив на п'ять тисяч, то скільки повних кошів недоїденого зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.
А як сім на чотири тисячі, то скільки повних кошиків шматків зібрали? Кажуть: Сім.
Тоді він каже їм: То й ще не розумієте?
Приходять до Витсаїди. І приводять до нього сліпого, благають, щоб доторкнувся до нього.
Взявши сліпого за руку, вивів його за село; послинивши йому очі, поклав руки на нього, запитав: Щось бачиш?
І поглянувши, каже: Бачу, люди мов дерева, і бачу що ходять.
Потім знову поклав руки на його очі - і тоді прозрів, одужав, побачив усе ясно.
Відіслав його додому, кажучи: До села не входь, [не розповідай нікому в селі].
Пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Пилипової; дорогою розпитував своїх учнів, кажучи їм: За кого мене люди вважають?
Вони відповіли, кажучи, що одні за Івана Хрестителя, інші - за Іллю, ще інші - за одного з пророків.
І ще спитав їх: А ви ж за кого мене маєте? Обізвався Петро та й каже Йому: Ти є Христос.
Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про нього.
Почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, відцураються від нього старшини, архиєреї, книжники; уб'ють Його, але по трьох днях воскресне.
Слово говорив відверто. Петро відкликав Його у бік, почав дорікати Йому.
Обернувшись, поглянувши на учнів, докорив Петра словами: Іди геть від мене, сатана, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське.
Покликавши людей і своїх учнів, сказав їм: Хто хоче за мною іти, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест та йде за мною.
Бо коли хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить свою душу задля мене і Євангелії, той врятує її.
Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу?
Або що дасть людина замість своєї душі?
Бо якщо хто буде соромитися мене й моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, тоді й Людський Син засоромиться його, коли прийде в славі свого Отця зі святими ангелами.
В те дни, когда собралось весьма много народа и нечего было им есть, Иисус, призвав учеников Своих, сказал им:
жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть.
Если неевшими отпущу их в домы их, ослабеют в дороге, ибо некоторые из них пришли издалека.
Ученики Его отвечали Ему: откуда мог бы кто взять здесь в пустыне хлебов, чтобы накормить их?
И спросил их: сколько у вас хлебов? Они сказали: семь.
Тогда велел народу возлечь на землю; и, взяв семь хлебов и воздав благодарение, преломил и дал ученикам Своим, чтобы они раздали; и они раздали народу.
Было у них и немного рыбок: благословив, Он велел раздать и их.
И ели, и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин.
Евших же было около четырех тысяч. И отпустил их.
И тотчас войдя в лодку с учениками Своими, прибыл в пределы Далмануфские.
Вышли фарисеи, начали с Ним спорить и требовали от Него знамения с неба, искушая Его.
И Он, глубоко вздохнув, сказал: для чего род сей требует знамения? Истинно говорю вам, не дастся роду сему знамение.
И, оставив их, опять вошел в лодку и отправился на ту сторону.
При сем ученики Его забыли взять хлебов и кроме одного хлеба не имели с собою в лодке.
А Он заповедал им, говоря: смотрите, берегитесь закваски фарисейской и закваски Иродовой.
И, рассуждая между собою, говорили: это значит, что хлебов нет у нас.
Иисус, уразумев, говорит им: что рассуждаете о том, что нет у вас хлебов? Еще ли не понимаете и не разумеете? Еще ли окаменено у вас сердце?
Имея очи, не видите? имея уши, не слышите? и не помните?
Когда Я пять хлебов преломил для пяти тысяч человек, сколько полных коробов набрали вы кусков? Говорят Ему: двенадцать.
А когда семь для четырех тысяч, сколько корзин набрали вы оставшихся кусков. Сказали: семь.
И сказал им: как же не разумеете?
Приходит в Вифсаиду; и приводят к Нему слепого и просят, чтобы прикоснулся к нему.
Он, взяв слепого за руку, вывел его вон из селения и, плюнув ему на глаза, возложил на него руки и спросил его: видит ли что?
Он, взглянув, сказал: вижу проходящих людей, как деревья.
Потом опять возложил руки на глаза ему и велел ему взглянуть. И он исцелел и стал видеть все ясно.
И послал его домой, сказав: не заходи в селение и не рассказывай никому в селении.
И пошел Иисус с учениками Своими в селения Кесарии Филипповой. Дорогою Он спрашивал учеников Своих: за кого почитают Меня люди?
Они отвечали: за Иоанна Крестителя; другие же - за Илию; а иные - за одного из пророков.
Он говорит им: а вы за кого почитаете Меня? Петр сказал Ему в ответ: Ты Христос.
И запретил им, чтобы никому не говорили о Нем.
И начал учить их, что Сыну Человеческому много должно пострадать, быть отвержену старейшинами, первосвященниками и книжниками, и быть убиту, и в третий день воскреснуть.
И говорил о сем открыто. Но Петр, отозвав Его, начал прекословить Ему.
Он же, обратившись и взглянув на учеников Своих, воспретил Петру, сказав: отойди от Меня, сатана, потому что ты думаешь не о том, что Божие, но что человеческое.
И, подозвав народ с учениками Своими, сказал им: кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною.
Ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет ее, а кто потеряет душу свою ради Меня и Евангелия, тот сбережет ее.
Ибо какая польза человеку, если он приобретет весь мир, а душе своей повредит?
Или какой выкуп даст человек за душу свою?
Ибо кто постыдится Меня и Моих слов в роде сем прелюбодейном и грешном, того постыдится и Сын Человеческий, когда приидет в славе Отца Своего со святыми Ангелами.