Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.
І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.
Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати;
- раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.
Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.
Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому
і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!"
Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!"
Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон - мені ім'я, багато бо нас!"
І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі.
Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них."
І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі.
А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось.
Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались.
І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.
Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.
Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою."
Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі.
Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.
Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг
і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила."
Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу
й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, - ба, навпаки, ще гірше було їй, -
почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.
Мовляла бо: "Як доторкнуся до його одежі - видужаю."
. І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.
Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: "Хто доторкнувся до моєї одежі?"
Учні ж його сказали йому: "Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?"
Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.
Жінка ж, налякана й тремтяча, - знала бо, що сталося з нею, - приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.
А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги."
Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?"
Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй."
І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.
Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!"
І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.
Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" - що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!"
І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.
Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти.
І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.
І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.
Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,
бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.
І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...
А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,
і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!
Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!
І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Ле?іон мені ймення багато бо нас.
І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
Пасся ж там на горі гурт великий свиней.
І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.
І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав ле?іона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...
Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.
А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!
І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.
І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...
І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,
що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...
Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...
І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?
І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?
А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...
А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!
І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.
А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!
І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!
І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...
А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.
. І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
. І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
. що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:
. часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.
. І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
. Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
. і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
. (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)
. І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
. І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
. Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
. І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
. І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
. А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
. І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
. І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.
. І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
. І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
. Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
. І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.
. А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
. І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
. і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
. І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него.
. Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
. і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,
. почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
. Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
. І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.
. І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
. І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
. І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
. Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
. Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
. Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
. Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
. І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
. І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
. І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
. І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.
. Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.
. І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
. І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
І перепливли на другий бік моря до землі Гадаринів.
Щойно вийшов він із човна, тут же перестрів Його чоловік з гробниць, що мав духа нечистого.
Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати й ланцюгами,
бо коли часто в'язали його путами і кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати;
і завжди, ніч і день, був у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння.
Та, побачивши Ісуса здаля, побіг і вклонився Йому.
І закричавши сильно, каже: Що тобі до мене, Ісусе Сину Бога Всевишнього? Заклинаю тебе Богом, не муч мене!
Бо говорив йому: Нечистий душе, вийди з людини!
І питав його: Яке твоє ім'я? Каже: Леґіон моє ім'я, бо нас багато.
І дуже благав Його, щоб не виганяв їх звідси.
Паслося там на горі велике стадо свиней.
Просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми.
І дозволив їм. І повиходили нечисті духи, увійшли в свиней; кинулося стадо з кручі в море, - десь зо дві тисячі, - і втопилося в морі.
А ті, що пасли, втекли й сповістили в місті і в селах; і вийшли побачити, що сталося.
Приходять до Ісуса, бачать біснуватого - того, що мав леґіона, - який сидить зодягнений, при своїм розумі, - і злякалися.
Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней.
І почали благати Його відійти від їхньої землі.
Як увійшов він до човна, то просив Його біснуватий, щоб бути з ним.
І не дозволив йому, але сказав йому: Іди до своєї оселі, до своїх, сповісти їм, що тобі Господь зробив, як змилосердився над тобою.
І пішов він та й почав проповідувати у Десятимісті про те, що зробив йому Ісус; і всі дивувалися.
Як переплив Ісус човном знову на другий бік, зібралася численна юрба довкола нього; і він був біля моря.
Приходить один із старшин синаґоґи на ім'я Яір і, побачивши Його, падає до ніг,
і дуже просить кажучи: Донька моя при смерті. Якби ж ти Прийшов й поклав на неї руки, щоб урятувалася й жила.
І пішов з ним. За ним ішов великий натовп, тиснув Його.
І жінка, що страждала від кровотечі дванадцять років
та багато натерпілася від численних лікарів, - витратила все своє майно і жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, -
почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу.
Говорила, що якщо лиш доторкнуся до Його одягу, - видужаю.
І тут же припинилася її кровотеча і відчула в тілі, що вилікувалася від хвороби.
Тієї ж миті Ісус відчув у собі, що сила вийшла з нього; обернувшись до натовпу, казав: Хто доторкнувся до мого одягу?
Говорили Йому Його учні: Ти ж бачиш, що натовп тіснить тебе, і питаєш: Хто доторкнувся до мене?
І оглядався, щоб побачити ту, яка це зробила.
Жінка ж, злякавшись і тремтячи, знаючи, що сталося з нею, прийшла і впала перед ним, сказала Йому всю правду.
Він же сказав до неї: Дочко, віра твоя врятувала тебе, іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.
Коли він ще говорив, приходять від старшини синаґоґи та й кажуть, що донька твоя померла, навіщо ще турбувати Учителя?
Ісус, почувши мовлене, каже старшому синаґоґи: Не бійся, тільки віруй.
І не дозволив, щоб за ним хтось ішов, за винятком Петра, Якова й Івана - брата Якова.
І приходять у дім старшого синаґоґи; бачить сум'яття і тих, що дуже плакали й голосили.
Увійшовши, каже їм: Чому метушитеся і плачите? Дівчина не померла, а спить.
І сміялися з нього. Він же, провівши всіх, бере батька й матір дівчини та тих, що були з ним, і входить туди, де лежало дівча.
І, взявши дівчину за руку, каже їй: Таліта кум, - що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань!
І вмить підвелася дівчина й ходила, бо мала дванадцять років. І жахнулися одразу від великого дива.
Та наказав їм дуже, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй їсти.
И пришли на другой берег моря, в страну Гадаринскую.
И когда вышел Он из лодки, тотчас встретил Его вышедший из гробов человек, одержимый нечистым духом,
он имел жилище в гробах, и никто не мог его связать даже цепями,
потому что многократно был он скован оковами и цепями, но разрывал цепи и разбивал оковы, и никто не в силах был укротить его;
всегда, ночью и днем, в горах и гробах, кричал он и бился о камни;
увидев же Иисуса издалека, прибежал и поклонился Ему,
и, вскричав громким голосом, сказал: что Тебе до меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? заклинаю Тебя Богом, не мучь меня!
Ибо Иисус сказал ему: выйди, дух нечистый, из сего человека.
И спросил его: как тебе имя? И он сказал в ответ: легион имя мне, потому что нас много.
И много просили Его, чтобы не высылал их вон из страны той.
Паслось же там при горе большое стадо свиней.
И просили Его все бесы, говоря: пошли нас в свиней, чтобы нам войти в них.
Иисус тотчас позволил им. И нечистые духи, выйдя, вошли в свиней; и устремилось стадо с крутизны в море, а их было около двух тысяч; и потонули в море.
Пасущие же свиней побежали и рассказали в городе и в деревнях. И жители вышли посмотреть, что случилось.
Приходят к Иисусу и видят, что бесновавшийся, в котором был легион, сидит и одет, и в здравом уме; и устрашились.
Видевшие рассказали им о том, как это произошло с бесноватым, и о свиньях.
И начали просить Его, чтобы отошел от пределов их.
И когда Он вошел в лодку, бесновавшийся просил Его, чтобы быть с Ним.
Но Иисус не дозволил ему, а сказал: иди домой к своим и расскажи им, что сотворил с тобою Господь и как помиловал тебя.
И пошел и начал проповедывать в Десятиградии, что сотворил с ним Иисус; и все дивились.
Когда Иисус опять переправился в лодке на другой берег, собралось к Нему множество народа. Он был у моря.
И вот, приходит один из начальников синагоги, по имени Иаир, и, увидев Его, падает к ногам Его
и усильно просит Его, говоря: дочь моя при смерти; приди и возложи на нее руки, чтобы она выздоровела и осталась жива.
Иисус пошел с ним. За Ним следовало множество народа, и теснили Его.
Одна женщина, которая страдала кровотечением двенадцать лет,
много потерпела от многих врачей, истощила всё, что было у ней, и не получила никакой пользы, но пришла еще в худшее состояние, --
услышав об Иисусе, подошла сзади в народе и прикоснулась к одежде Его,
ибо говорила: если хотя к одежде Его прикоснусь, то выздоровею.
И тотчас иссяк у ней источник крови, и она ощутила в теле, что исцелена от болезни.
В то же время Иисус, почувствовав Сам в Себе, что вышла из Него сила, обратился в народе и сказал: кто прикоснулся к Моей одежде?
Ученики сказали Ему: Ты видишь, что народ теснит Тебя, и говоришь: кто прикоснулся ко Мне?
Но Он смотрел вокруг, чтобы видеть ту, которая сделала это.
Женщина в страхе и трепете, зная, что с нею произошло, подошла, пала пред Ним и сказала Ему всю истину.
Он же сказал ей: дщерь! вера твоя спасла тебя; иди в мире и будь здорова от болезни твоей.
Когда Он еще говорил сие, приходят от начальника синагоги и говорят: дочь твоя умерла; что еще утруждаешь Учителя?
Но Иисус, услышав сии слова, тотчас говорит начальнику синагоги: не бойся, только веруй.
И не позволил никому следовать за Собою, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова.
Приходит в дом начальника синагоги и видит смятение и плачущих и вопиющих громко.
И, войдя, говорит им: что смущаетесь и плачете? девица не умерла, но спит.
И смеялись над Ним. Но Он, выслав всех, берет с Собою отца и мать девицы и бывших с Ним и входит туда, где девица лежала.
И, взяв девицу за руку, говорит ей: "талифа куми", что значит: девица, тебе говорю, встань.
И девица тотчас встала и начала ходить, ибо была лет двенадцати. Видевшие пришли в великое изумление.
И Он строго приказал им, чтобы никто об этом не знал, и сказал, чтобы дали ей есть.