Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть:
“Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?”
А він у відповідь сказав їм: “А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням?
Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть.
А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! –
той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу.
О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая:
Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене.
Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів.”
І прикликавши людей, сказав їм: “Слухайте й розумійте!
Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину”.
Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?”
Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням.
Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.”
Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.”
Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі?
Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить?
А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину;
із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства.
Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.”
Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.
Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.”
Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.”
А він у відповідь промовив: “Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.”
Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: “Господи, допоможи мені!”
Він відповів їй: “Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.”
А вона каже: “Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.”
Тоді відповів їй Ісус: “О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.” І видужала її дочка від тієї години.
. Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там.
Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх.
І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.
Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.”
Кажуть до нього його учні: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?”
Ісус спитав їх: “А скільки в вас хлібів?” “Сім”, – кажуть, – “і кілька рибин.”
Тоді він звелів людям сісти на землю,
взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям.
Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів.
Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.
І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.
Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...
І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...
А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...
Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.
І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
І Він ізвелів на землі посідати народові.
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...
°дців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.
Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
І звелїв народові посїдати на землї.
І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Тоді приступають до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалима й кажуть:
Чому твої учні переступають Завіти предків: не миють своїх рук, коли їдять хліб.
А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?
Адже Бог сказав: Шануй батька та матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай буде скараний на смерть.
А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би Я міг допомогти вам, є дар для Бога;
тож може й не шанувати свого батька [чи матері]. Так і ви - задля ваших передань паплюжите заповідь Божу.
Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
Цей народ [наближається до Мене своїми устами,] губами шанує Мене, серце ж їх далеко від Мене;
даремно ж шанують Мене, навчаючи людських заповідей.
Закликавши юрбу, сказав їм: Слухайте й розумійте:
не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.
Тоді учні, приступивши, кажуть йому: Чи не знаєш, що фарисеї, почувши слово, спокусилися?
Він же у відповідь сказав: Кожна рослина, якого не насадив мій Небесний Батько, буде викорінений.
Облиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпець веде сліпця, обидва впадуть у яму.
У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.
Ісус же відповів: То й досі ви без розуміння?
Не розумієте, що все, що входить в уста, іде до живота і випадає з відходами?
А те, що виходить з уст, виходить із серця, та оскверняє людину.
Бо з серця виходять лукаві думки, убивства, перелюби, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, хули.
Це те, що опоганює людину; їсти ж невмитими руками - не опоганює людини.
Вийшовши звідти, Ісус попрямував до околиць Тира й Сидона.
Жінка-хананейка з тих околиць вийшла і кричала, кажучи: Господи, Сину Давидів, змилосердись наді мною; бо мою дочку тяжко мучить біс.
Він не відповів їй жодним словом. Підійшли Його учні та почали благати Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.
Він сказав у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.
Та ж підійшла, вклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені.
А Він у відповідь сказав: Негаразд відбирати хліб у дітей і давати щенятам.
Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять кришки, що падають зі столу їхніх панів.
Тоді Ісус відповів їй і сказав: О жінко, велика твоя віра: хай буде так, як ти хочеш. І видужала її дочка тієї ж миті.
І, відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, зійшовши на гору, сів там.
Приступили до Нього численні юрби, маючи при собі кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших; і клали їх до Його ніг, а Він лікував їх.
І юрба дивувалася, бачачи, що німі розмовляють, каліки здорові, кульгаві ходять і сліпі бачать; - і прославляли Бога Ізраїльського.
Ісус же, покликавши своїх учнів, сказав: Жаль мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти; не хочу відпустити їх голодними, щоб часом не знесилились в дорозі.
Кажуть Йому учні: Звідки нам у пустині взяти стільки хлібів, аби нагодувати таку юрбу?
А Ісус питає: Скільки хлібів маєте? Вони сказали: Сім і трохи рибин.
Звелівши юрбі розлягатися на землі,
Він узяв сім хлібів та рибу і, віддавши хвалу, переломив та дав учням, а учні - людям.
Усі їли й понаїдалися. І зібрали сім повних кошиків шматів, що залишилися.
А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.
Тогда приходят к Иисусу Иерусалимские книжники и фарисеи и говорят:
зачем ученики Твои преступают предание старцев? ибо не умывают рук своих, когда едят хлеб.
Он же сказал им в ответ: зачем и вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего?
Ибо Бог заповедал: почитай отца и мать; и: злословящий отца или мать смертью да умрет.
А вы говорите: если кто скажет отцу или матери: дар Богу то, чем бы ты от меня пользовался,
тот может и не почтить отца своего или мать свою; таким образом вы устранили заповедь Божию преданием вашим.
Лицемеры! хорошо пророчествовал о вас Исаия, говоря:
приближаются ко Мне люди сии устами своими, и чтут Меня языком, сердце же их далеко отстоит от Меня;
но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим.
И, призвав народ, сказал им: слушайте и разумейте!
не то, что входит в уста, оскверняет человека, но то, что выходит из уст, оскверняет человека.
Тогда ученики Его, приступив, сказали Ему: знаешь ли, что фарисеи, услышав слово сие, соблазнились?
Он же сказал в ответ: всякое растение, которое не Отец Мой Небесный насадил, искоренится;
оставьте их: они -- слепые вожди слепых; а если слепой ведет слепого, то оба упадут в яму.
Петр же, отвечая, сказал Ему: изъясни нам притчу сию.
Иисус сказал: неужели и вы еще не разумеете?
еще ли не понимаете, что всё, входящее в уста, проходит в чрево и извергается вон?
а исходящее из уст -- из сердца исходит -- сие оскверняет человека,
ибо из сердца исходят злые помыслы, убийства, прелюбодеяния, любодеяния, кражи, лжесвидетельства, хуления --
это оскверняет человека; а есть неумытыми руками -- не оскверняет человека.
И, выйдя оттуда, Иисус удалился в страны Тирские и Сидонские.
И вот, женщина Хананеянка, выйдя из тех мест, кричала Ему: помилуй меня, Господи, сын Давидов, дочь моя жестоко беснуется.
Но Он не отвечал ей ни слова. И ученики Его, приступив, просили Его: отпусти ее, потому что кричит за нами.
Он же сказал в ответ: Я послан только к погибшим овцам дома Израилева.
А она, подойдя, кланялась Ему и говорила: Господи! помоги мне.
Он же сказал в ответ: нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам.
Она сказала: так, Господи! но и псы едят крохи, которые падают со стола господ их.
Тогда Иисус сказал ей в ответ: о, женщина! велика вера твоя; да будет тебе по желанию твоему. И исцелилась дочь ее в тот час.
Перейдя оттуда, пришел Иисус к морю Галилейскому и, взойдя на гору, сел там.
И приступило к Нему множество народа, имея с собою хромых, слепых, немых, увечных и иных многих, и повергли их к ногам Иисусовым; и Он исцелил их;
так что народ дивился, видя немых говорящими, увечных здоровыми, хромых ходящими и слепых видящими; и прославлял Бога Израилева.
Иисус же, призвав учеников Своих, сказал им: жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть; отпустить же их неевшими не хочу, чтобы не ослабели в дороге.
И говорят Ему ученики Его: откуда нам взять в пустыне столько хлебов, чтобы накормить столько народа?
Говорит им Иисус: сколько у вас хлебов? Они же сказали: семь, и немного рыбок.
Тогда велел народу возлечь на землю.
И, взяв семь хлебов и рыбы, воздал благодарение, преломил и дал ученикам Своим, а ученики народу.
И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин полных,
а евших было четыре тысячи человек, кроме женщин и детей.
И, отпустив народ, Он вошел в лодку и прибыл в пределы Магдалинские.