Промовив Господь до Мойсея:
“Скажи Єлеазарові, синові Арона священика, щоб вигребав з пожарища кадильниці та геть струсив з них жар, вони бо посвячені.
З кадильниць отих людей, що проти самих себе згрішили, нехай зроблять тонко ковані бляшки на покриття жертовника, бо їх принесено до Господа, і вони стали святими; будуть вони знаком для синів Ізраїля.”
Узяв Єлеазар священик мідяні кадильниці, що їх були принесли ті, які згоріли, та й посплощував їх на покриття жертовника,
на спомин синам Ізраїля, щоб ніхто чужий, хто не з потомства Арона, не приступав кадити перед Господом і щоб і з ним не сталось, як із Корахом та його прибічниками, - як ото Господь йому був заповідав через Мойсея.
Другого дня вся громада синів Ізраїля стала нарікати на Мойсея та Арона, кажучи: “Погубили ви люд Господній.”
І коли громада збиралася проти Мойсея та Арона, вони звернулись до намету зборів, і ось хмара вкрила його, й з'явилася слава Господня.
. Мойсей та Арон підступили до намету зборів.
Промовив Господь до Мойсея:
“Відійдіть від цієї громади, я погублю їх в одну мить!” І впали вони обличчям до землі.
Мовив Мойсей до Арона: “Візьми кадильницю та поклади до неї з жертовника жару й насип ладану, і йди чимдуж у громаду та відправ за них покуту, бо спалахнув гнів Господній, і почався мор.”
Узяв Арон, як сказав Мойсей, кадильницю та й метнувсь у громаду, але мор уже почався між людьми. Насипав він ладану та й заходився справляти покуту за людей.
Стояв він між мертвими й живими, і мор припинився.
Померло ж від мору 14 700, крім тих, які померли з-за Кораха.
І повернувсь Арон до Мойсея, до входу в намет зборів, коли мор припинився.
Господь промовив до Мойсея:
“Скажи синам Ізраїля і візьми від них по палиці, від кожного покоління, від князя кожного покоління, дванадцять палиць. І на палиці кожного напишеш його ім'я.
Ім'я ж Арона напиши на палиці Леві; одна бо лише буде палиця для голови покоління їхніх батьківських домів.
Потім покладеш їх у наметі зборів, перед свідоцтвом, де я звичайно зустрічаюся з тобою.
І станеться так, що палиця того, кого я вибрав, процвіте; і таким робом я втихомирю навколо мене шемрання синів Ізраїля, що нарікають на вас.”
Сказав це Мойсей синам Ізраїля, і подали йому всі їхні князі по палиці від кожного князя, за батьківськими домами їхніми, 12 палиць; і палиця Арона була між їхніми палицями.
І поклав Мойсей палиці перед Господом у наметі свідоцтва.
Другого дня ввійшов Мойсей у намет свідоцтва, аж ось розквітла палиця Арона, з дому Леві: пустила бруньки, зацвіла квітками й вродила стиглі миґдалі.
Виніс Мойсей усі палиці з-перед обличчя Господнього до всіх синів Ізраїля, і побачили вони, і кожен узяв свою палицю.
Господь сказав до Мойсея: “Принеси назад Аронову палицю до кивоту завіта, щоб зберегти її як осторогу й ознаку проти синів ворохобних, і нехай припиняться їхні нарікання на мене, щоб не вимерли вони.”
І Мойсей зробив так, як заповідав йому Господь, - так і вчинив він.
Сини ж Ізраїля промовили до Мойсея: “Глянь лишень, пропадаємо ми, гинемо, всі ми гинемо!
Хто тільки наблизиться до храмини Господньої, зараз умирає. Чи то ж усім нам загинути дощенту?”
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
Скажи до Елеазара, сина священика Аарона, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорілища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися,
кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника, бо приносили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів.
І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці, що приносили їх ті, що спалені, і перекували їх на покриття для жертівника,
пам'ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближався кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.
А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: Ви повбивали Господній народ!
І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, аж ось покрила її хмара, і показалася слава Господня!
І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту.
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
Вийдіть з-посеред цієї громади, а Я винищу їх умить! І вони попадали на обличчя свої.
І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка.
І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ.
І став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка.
І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея.
І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася.
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній палиці для батьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його.
А Ааронове ймення напишеш на Левієвій палиці, бо одна палиця для голови дому батьків їх.
І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам.
І станеться, той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю від Себе нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на вас.
І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять палиць. А палиця Ааронова серед їхніх палиць.
І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.
І сталося назавтра, і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла Ааронова палиця для Левієвого дому, і пустила пуп'янки, і зацвіла квіткою, і випустила дозрілі мигдалі!
І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли кожен свою палицю.
І сказав Господь до Мойсея: Верни Ааронову палицю до ковчегу свідоцтва, щоб берегти на ознаку для неслухняних синів, і спиниш їхні нарікання проти Мене, щоб не повмирали вони.
І зробив так Мойсей, як Господь наказав був йому, так він і зробив.
І сказали Ізраїлеві сини до Мойсея, говорячи: Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо!
Кожен, хто наблизиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти вимремо?
(16-36)І рече Господь Мойсейові:
(16-37)Скажи Елеазарові Ароненкові, сьвященникові, щоб повигрібав кадильницї із пожарища; і нехай порозкидає жар, вони бо посьвячені.
(16-38)Із кадильниць тих чоловіків, що согрішили, нехай пороблють із них тонкі бляхи, щоб ними покрити жертівника; бо принесли вони їх перед Господа, і тому стали вони посьвяченими; і будуть вони знаменнєм синам Ізрайлевим.
(16-39)І взяв Елеазар, сьвященник, кадильницї мідяні, що принесли погорівші, і поросплїскувано їх, щоб покрити жертівника,
(16-40)На спомин синам Ізрайлевим, щоб нїхто чужий, хто не з насїння Аронового, не приступав, кадити перед Господом, щоб із ним не сталось, як з Корагом і з його громадою, як сказав йому Господь через Мойсея.
(16-41)Другого ж дня, стала нарікати вся громада Ізрайлева на Мойсея й Арона, мовляючи: Ви погубили люд Господень!
(16-42)І сталось, як зібралась була громада проти Мойсея і Арона, так обернулись вони до соборного намету, і се вкрила його хмара і явилась слава Господня.
(16-43)І приступили Мойсей та Арон перед соборний намет.
(16-44)І промовив Господь до Мойсея кажучи:
(16-45)Підіймітесь із серед громади сієї, так погублю їх в одну мить! І впали вони ниць на лиця свої.
(16-46)І каже Мойсей до Арона: Возьми кадильницю твою, та наклади в її жару із жертівника, і насип кадила, і йди скоріш у громаду, та спокутуй їх; бо спалахнув гнїв, від лиця Господнього й пійшов помір.
(16-47)І взяв Арон кадильницю, як казав Мойсей, та й метнувсь між громаду, аж се почалась морова кара між людьми. І насипав він кадила та й почав відправляти покуту за людей.
(16-48)І став він між мертвими і живими, і зупинилась морова кара.
(16-49)А було тих, що від морової пошестї погибли, чотирнайцять тисяч і сїмсот, окрім тих, що померли задля Корага.
(16-50)І вернувсь Арон до Мойсея, до входу в соборний намет, і зупинилась морова пошесть.
І рече Господь до Мойсея:
Промов до синів Ізрайлевих, і візьми від них по прутові за кожний дім батьківський, від усїх князїв по домах батьківських їх, дванайцять прутів; імя кожного напиши на прутові його.
Імя ж Арона напишеш на прутові Левія; один бо прут буде про кожну голову батьківських домів їх.
І покладеш їх у соборному наметї перед сьвідченнєм, де я бачусь із тобою.
І процьвіте прут чоловіка того, котрого я виберу; і так втихомирю передо мною мирканнє синів Ізраїля, що нарікають на вас.
І промовив Мойсей до синів Ізрайлевих, і подали йому всї їх князї по прутові за князя, по батьківських домах їх, дванайцять прутів; а прут Аронів був між їх прутами.
І положив Мойсей прути перед Господом, в наметї сьвідчення.
І сталось другого дня, як увійшов Мойсей у намет сьвідчення, і се, процьвів прут Аронів, з дому Левієвого: пустив він пупляшки, і зацьвів квітками, і зродив спілі микдали.
І виніс Мойсей усї прути від лиця Господнього до всїх синів Ізрайлевих, і побачили вони, і взяли кожен прута свого.
І рече Господь до Мойсея: Принеси назад прута Аронового перед сьвідченнє, щоб заховати його як знамя проти синів бунтовливих: і зробиш передо мною конець наріканню їх, та щоб не повмирали вони.
І сповнив Мойсей усе; як заповідав йому Господь, так він вчинив.
І промовили синове Ізрайлеві до Мойсея, кажучи: Дивись, ми пропадаємо, ми гинемо, всї ми згинемо!
Хто тільки приступить до храмини Господьної, вмирає; чи не всїм же нам прийдеться померти?
І сказав Господь до Мойсея
і до Елеазара, сина Аарона священика: Зберіть мідяні кадильниці з поміж спалених і цей чужий огонь розсип там, бо освятилися
кадильниці цих грішників в їхніх душах. І зроби їх кованими плитами, покриттям жертівникові, бо принесені були перед Господом і освятилися, і хай будуть на знак ізраїльським синам.
І взяв Елеазар, син Аарона священика, мідяні кадильниці, які принесли спалені, і поклали їх як обкладку вівтаря,
на память ізраїльським синам, щоб не приступив ніхто з іншого племени, який не є з насіння Аарона, щоб покласти ладан перед Господом, і не став так як Коре і його бунт, так як сказав Господь рукою Мойсея.
І вранці нарікали ізраїльські сини проти Мойсея і Аарона, кажучи: Ви вигубили господний нарід.
І сталося, коли повертався збір проти Мойсея і Аарона, і накинулися на шатро свідчення, і покрила її хмара, і зявилася господня слава.
І ввійшов Мойсей і Аарон з переду шатра свідчення,
і заговорив Господь до Мойсея і Аарона, кажучи:
Відділіться з поміж цього збору, і вигублю їх зразу. І вони впали на своє лице.
І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і вклади до неї огонь з жертівника, і вклади до неї ладан, і неси швидко у табір, і надолуж за них. Бо вийшов від господнього лиця гнів, щоб почати нищити нарід.
І взяв Аарон, так як сказав йому Мойсей, і побіг до табору. І вже почалаося вигублення в народі. І поклав ладан і надолужив за нарід.
І став між мертвими і живими, і спинилася згуба.
І тих, що померли в вигубленні, було чотирнадцять тисяч сімсот, не числячи тих, що померли через Корея.
І повернувся Аарон до Мойсея до дверей шатра свідчення і спинилося вигублення.
.
(16-36)И сказал Господь Моисею, говоря:
(16-37)скажи Елеазару, сыну Аарона, священнику, пусть он соберет [медные] кадильницы сожженных и огонь выбросит вон; ибо освятились
(16-38)кадильницы грешников сих смертью их, и пусть разобьют их в листы для покрытия жертвенника, ибо они принесли их пред лице Господа, и они сделались освященными; и будут они знамением для сынов Израилевых.
(16-39)И взял Елеазар священник медные кадильницы, которые принесли сожженные, и разбили их в листы для покрытия жертвенника,
(16-40)в память сынам Израилевым, чтобы никто посторонний, который не от семени Аарона, не приступал приносить курение пред лице Господне, и не было с ним, что с Кореем и сообщниками его, как говорил ему Господь чрез Моисея.
(16-41)На другой день все общество сынов Израилевых возроптало на Моисея и Аарона и говорило: вы умертвили народ Господень.
(16-42)И когда собралось общество против Моисея и Аарона, они обратились к скинии собрания, и вот, облако покрыло ее, и явилась слава Господня.
(16-43)И пришел Моисей и Аарон к скинии собрания.
(16-44)И сказал Господь Моисею [и Аарону], говоря:
(16-45)отсторонитесь от общества сего, и Я погублю их во мгновение. Но они пали на лица свои.
(16-46)И сказал Моисей Аарону: возьми кадильницу и положи в нее огня с жертвенника и всыпь курения, и неси скорее к обществу и заступи их, ибо вышел гнев от Господа, [и] началось поражение.
(16-47)И взял Аарон, как сказал Моисей, и побежал в среду общества, и вот, уже началось поражение в народе. И он положил курения и заступил народ;
(16-48)стал он между мертвыми и живыми, и поражение прекратилось.
(16-49)И умерло от поражения четырнадцать тысяч семьсот человек, кроме умерших по делу Корееву.
(16-50)И возвратился Аарон к Моисею, ко входу скинии собрания, после того как поражение прекратилось.
И сказал Господь Моисею, говоря:
скажи сынам Израилевым и возьми у них по жезлу от колена, от всех начальников их по коленам, двенадцать жезлов, и каждого имя напиши на жезле его;
имя Аарона напиши на жезле Левиином, ибо один жезл от начальника колена их [должны они дать];
и положи их в скинии собрания, пред ковчегом откровения, где являюсь Я вам;
и кого Я изберу, того жезл расцветет; и так Я успокою ропот сынов Израилевых, которым они ропщут на вас.
И сказал Моисей сынам Израилевым, и дали ему все начальники их, от каждого начальника по жезлу, по коленам их двенадцать жезлов, и жезл Ааронов был среди жезлов их.
И положил Моисей жезлы пред лицем Господа в скинии откровения.
На другой день вошел Моисей [и Аарон] в скинию откровения, и вот, жезл Ааронов, от дома Левиина, расцвел, пустил почки, дал цвет и принес миндали.
И вынес Моисей все жезлы от лица Господня ко всем сынам Израилевым. И увидели они это и взяли каждый свой жезл.
И сказал Господь Моисею: положи опять жезл Ааронов пред ковчегом откровения на сохранение, в знамение для непокорных, чтобы прекратился ропот их на Меня, и они не умирали.
Моисей сделал это; как повелел ему Господь, так он и сделал.
И сказали сыны Израилевы Моисею: вот, мы умираем, погибаем, все погибаем!
всякий, приближающийся к скинии Господней, умирает: не придется ли всем нам умереть?