Тоді зчинила вся громада великий галас, і люди плакали тієї ночі.
І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїля; і вся громада мовляла до них: “Ой, бодай би ми померли в Єгипетській землі чи бодай би померли в цій пустині!
І навіщо то Господь веде нас у ту землю? Щоб полягти нам від меча та щоб жінки наші й діти зробилися здобиччю? Чи ж не ліпше нам повернутися в Єгипет?”
І мовляли одне до одного: “Настановімо собі вождя та й повернемось у Єгипет.”
Мойсей же з Ароном упали ниць перед усією громадою синів Ізраїля.
А Ісус Навин та Калев, син Ефунне, що ходили на розглядини землі, пороздирали на собі одіж
і промовили до всієї громади синів Ізраїля: “Земля, що нею переходили ми, щоб розглянути її, - земля ота вельми добра.
Коли Господь милостив нам, то він приведе нас у ту землю і дасть її нам: то бо земля, що справді тече молоком та медом.
Тільки проти Господа не бунтуйтесь і не полохайтесь людей тієї країни, бо вони для нас, мов хліб. Захисту в них немає, а Господь з нами: не лякайтесь їх.”
Та вся громада заговорила, щоб побити їх камінням; аж тут об'явилася слава Господня всім синам Ізраїля у наметі зборів.
Промовив Господь до Мойсея: “Так доки ж люд оцей зневажатиме мене, і доки вони не довірятимуть мені, не зважатимуть і на чуда всі ті, що я явив був серед них!
Вдарю на них мором і вигублю їх; і виведу з тебе народ більший та сильніший, ніж вони.”
І сказав Мойсей до Господа: “Почують єгиптяни, з-поміж котрих випровадив ти з великою потугою твоєю оцей люд, і що скажуть?
Та й мешканці цієї країни теж чули, що ти, Господи, посеред людей твоїх, що тебе, Господи, вони віч-на-віч бачать та й що хмара твоя стоїть над ними, і у стовпі хмарному ти йдеш поперед них за дня, а полум'яним стовпом уночі.
Тож як уб'єш ти люд оцей, як одного чоловіка, то народи, до яких дійшла чутка про тебе, скажуть:
Тому винищив Господь цих людей у пустині, що не здолав їх у ту впровадити землю, про яку їм клявся був.
Нехай же возвеличиться сила Господа мого, як то ти обітував.
Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ, хоч і не залишає нічого безкарно, а карає гріх батьків на дітях до третього й четвертого покоління.
Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого, так, як зносив єси люд цей від Єгипту аж досі!”
І сказав Господь: “Прощаю на твоє слово.
Але так, як я живий і як слави Господньої повна вся земля,
усі ті люди, які бачили мою славу й мої чудеса, що я сотворив в Єгипті й у пустині, і таки спокушали мене, ось уже вдесяте не слухали мій голос, -
ті люди не побачать землі, що про неї клявсь я їхнім батькам; усі ті, що зневажали мене, не побачать її.
Слугу ж мого Калева, за те, що був іншого духу та вірно слідував за мною, введу я в землю, до якої він уже ходив, і нащадки його володітимуть нею.
Нехай Амалек та Ханаан живуть собі в долині, а ви взавтра оберніться і рушайте геть у пустиню в напрямі до Червоного моря.”
Господь промовив до Мойсея та Арона:
“І доки ця ледача юрба нарікатиме на мене? Чув я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють мені.
Тож скажи їм: Як живу я - слово Господнє, - зроблю з вами так, як ви наговорили в мої вуха.
У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, ви, що нарікали на мене. -
Ніхто з вас не ввійде в землю, в якій я, піднісши вгору мою руку, (поклявся) вас оселити, - крім Калева, сина Єфунне та Ісуса Навина.
Дітей же ваших, що про них ви казали, мовляв, вони здобиччю стануть, - їх я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви нехтували.
Ви ж трупом ляжете в цій пустелі.
Діти ваші блукатимуть сорок років пустелею, щоб спокутувати ваші беззаконня, поки не зогниють ваші трупи в пустині.
За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як я вас покину.
Сам я, Господь, сказав, що так зроблю з ледачою юрбою цією, яка повстала проти мене; в оцій пустині вони загинуть, тут і помруть.”
І ті чоловіки, що їх Мойсей посилав на розвідини землі й що, повернувшися, пустили погану поголоску про ту землю і довели всю громаду до нарікання на Мойсея,
чоловіки оті, що розпустили лихі вісті про землю, померли на місці перед Господом.
Тільки Ісус Навин та Калев, син Єфунне, зосталися живими з тих чоловіків, що ходили на розвідини землі.
І коли промовив Мойсей ті слова до синів Ізраїля, засумували люди вельми.
А другого дня, вставши вранці, щоб зійти на верх гори, казали: “Ось ми тут, готові вийти на те місце, про яке казав Господь, бо ми згрішили.”
І каже Мойсей: “Чому ви переступаєте Господній наказ? Не пощастить вам.
Не здіймайтеся, бо нема між вами Господа, - бо інакше поб'ють вас вороги ваші.
Там амалекитяни та ханааняни проти вас, поляжете від їхнього меча, бо ви відвернулися від Господа, і Господь не буде з вами.”
Та вони таки вперлися вийти на верх гори, хоч ковчег союзу та Мойсей не рушили з-посеред табору.
Спустилися тоді амалекитяни та ханааняни, що жили в тих горах, та й розбили їх, і сікли їх аж до Хорми.
І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.
І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!
І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту?
І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!
І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.
А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,
та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!
Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.
Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! °хня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!
І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам...
І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?
Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього.
І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей,
та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі,
якщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:
Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині...
А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:
Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.
Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!
А Господь сказав: Я простив за словом твоїм.
Але, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край.
Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,
поправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!
Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.
А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!
І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:
Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.
Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.
У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.
Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.
А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.
І ваші власні трупи попадають у цій пустині!
А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.
Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!
Я, Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.
А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,
то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.
А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.
І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі!
І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили.
А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться!
Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.
Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами.
Але вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору.
І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.
І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люде всю ту ніч.
І нарікали на Мойсея та на Арона всї сини Ізрайлеві, і мовляла до них вся громада: Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землї, або коли б погибли в тій пустинї.
І про що веде нас Господь у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і дїти наші зробилися здобичею? Хиба ж не лучче нам, вернути в Египет?
І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет?
І впали Мойсей та Арон на лиця свої ниць перед усією громадою синів Ізрайлевих.
А Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко, вони із тих, що ходили на розглядини в ту країну, пороздирали на собі одїж,
І промовили вони до всієї громади синів Ізрайлевих: Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра.
Коли до нас милость Господня, так приведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, земля ж ся тече молоком та медом.
Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій українї; бо вони будуть хлїбом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх!
І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тодї обявилась слава Господня в соборному наметї перед усїма синами Ізрайлевими.
І рече Господь Мойсейові. А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри менї на всї знамена що я сотворив їх між ними?
Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони.
І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них;
І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі.
А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тодї й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи:
Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолїв привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм.
Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами:
Господь повільний до гнїву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому колїнї.
Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досї!
І рече Господь: Прощаю по слову твому.
Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;
Всї ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египтї і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого,
Вони не побачять землї, що про неї клявсь я батькам їх, всї, що зневажили мене, не бачити муть її.
Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслїдує її насїннє його.
Амаликії ж та Канаанїї живуть у долинї; завтра обернїтесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря.
І рече Господь Мойсейові й Аронові:
Як довго терпіти менї сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають менї.
Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи менї, так і зроблю з вами.
В пустинї сїй поляжуть ваші трупи, всї перелїчені ваші по всїй вашій лїчбі, од двайцяти років і старше, що нарікали на мене.
Опріч Калеба Єфуненка та Йозуї Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї.
Дїточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували.
Ви ж поляжете трупом в сьому степу;
А дїти ваші будуть попасати в пустинї сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всї трупом у степу.
По лїчбі сорока днїв, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се значить, як я одвернусь від вас.
Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть.
І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цїлу громаду до нарікання на мене.
Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошестї перед Господом.
Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землї.
І як промовив Мойсей слова ті до всїх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми.
І вставши вранцї, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили.
І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам!
Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші;
Бо там Амелекії та Канаанїї перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами.
Та з'осьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору.
І зійшли з гори Амаликії та Канаанїї, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.
І ввесь збір, піднявши, видав голос, і плакав нарід усю ту ніч.
І всі ізраїльські сини нарікали на Мойсея і Аарона, і ввесь збір сказав до них: Краще були б ми померли в єгипетскій землі, чи у цій пустині, коби ми померли.
І навіщо нас Господь вводить до цієї землі, щоб впасти в битві? Наші жінки і діти будуть на грабунок. Отже тепер краще нам повернутися до Єгипту.
і сказали один одному: Настановім провідника і повернімся до Єгипту.
І впав Мойсей і Аарон на лице перед всім збором ізраїльських синів.
А Ісус син Навина і Халев син Єфоннії з тих, що оглядали землю, роздерли свою одіж,
і сказали до всього збору ізраїльських синів, кажучи: Земля, яку ми її оглянули, є дуже дуже добра.
Якщо вибирає нас Господь, введе нас до цієї землі і дасть її нам, землю, яка тече молоком і медом.
Але від Господа не будьте відступниками. Ви ж не лякайтеся народу землі, їжею для нас є вони. Бо відступив від них час, а в нас Господь. Не бійтеся їх.
І сказав ввесь збір каменувати їх камінням. І господня слава зявилася в хмарі над шатром свідчення всім ізраїльським синам.
І сказав Господь до Мойсея: Доки Мене роздражнює цей нарід, і доки не вірять Мені в усіх знаках, які Я вчинив в них?
Побю їх смертю і знищу їх, і зроблю тебе і дім твого батька великим і численним народом більше ніж це.
І сказав Мойсей до Господа: І почує єгиптянин, що Ти вивів від них цей твій нарід в силі,
але і всі, що живуть на цій землі, почули, що Ти є Господь у цьому народі, який показуєшся очима до очей, Господи, і твоя хмара стала над ними, і Ти ідеш перед ними в стовпі хмари в дні і в стовпі огня вночі.
І вигубиш цей нарід до однієї людини і скажуть народи, які почули твоє імя, мовлячи:
Томущо Господь не може ввести цей нарід до землі, яку їм клявся, вигубив їх в пустині.
І тепер хай прославиться твоя сила, Господи, так як Ти сказав, мовлячи:
Господь довготерпеливий і многомилосердний і правдивий, що відбирає беззаконня і несправедливості і гріхи, і не очистить винного очищенням, що віддає гріхи батьків на дітях до третого і четвертого покоління.
Відпусти гріх цьому народові за великим твоїм милосердям, так як милосердним був Ти їм від Єгипту аж до тепер.
І сказав Господь до Мойсея: Я милосердний до них за твоїм словом.
Але живу Я і живе моє імя, і господня слава наповнить всю землю,
бо всі мужі, що бачать мою славу і знаки, які Я вчинив в Єгипті і в цій пустині, і випробували мене ось десятий раз і не послухались мого голосу,
поправді не побачать землю, яку Я клявся їхнім батькам, але їхні діти, які є тут зі мною, які не знають добра ні зла, всякий недосвідчений молодий, цим дам Я землю, а всі, що роздразнили Мене не побачать її.
А Халев мій раб, томущо в ньому був інший дух і пішов в слід за мною, і введу його до землі, до якої ввійшов він туди, і його насіння наслідить її.
А Амалик і Хананей живуть у долині. Завтра поверніться ви і підіть до пустині шляхом Червоного моря.
І промовив Господь до Мойсея і Аарона, кажучи:
Доки (терпітиму) цей поганий збір? Те, що вони нарікають переді Мною, нарікання ізраїльських синів, що вони нарікали на вас, почув Я.
Скажи їм: Живу Я, каже Господь, так як ви сказали до моїх вух, так зроблю вам.
В цій пустині впадуть ваші трупи і все ваше число і ваші почислені від двадцятьлітних і вище, які нарікали проти Мене.
Якщо ви ввійдете до землі, над якою Я простягнув мою руку, щоб вас на ній поселити, але лиш Халев син Єфонії і Ісус син Навина.
І дітей, про яких ви сказали, що будуть на розграблення, Я їх введу до землі, і унаслідять землю, від якої ви відвернулися від неї.
І ваші трупи впадуть в цій пустині,
а ваші сини будуть живитися в пустині сорок літ і віднімуть вашу розпусту, доки не вигубляться ваші трупи в пустині.
За числом днів, які ви оглядали землю, сорок днів, день за рік, понесете ваші гріхи сорок літ і пізнаєте мій ярий гнів.
Я Господь сказав. Поправді так зроблю з цим поганим збором, що повстав проти Мене. Будуть вигублені в цій пустині і там помруть.
І чоловіки, яких післав Мойсей оглядати землю, і які, прийшовши, нарікали проти неї зборові, щоб вивести погані слова про землю,
і померли від пошесті перед Господом чоловіки, що говорили погане проти землі.
І Ісус, син Навина, і Халев, син Єфоннії, остались живими з тих чоловіків, що пішли оглянути землю.
І Мойсей сказав ці слова всім ізраїльським синам, і нарід дуже засмутився.
І вставши вранці, пішли на верх гори, кажучи: Ось ми підемо до місця, про яке сказав Господь, бо ми згрішили.
І сказав Мойсей: Навіщо ви переступаєте господне слово? Не буде вам благополучним.
Не ідіть; бо Господь не є з вами, і впадете перед лицем ваших ворогів.
Бо Амалик і Хананей там перед вами, і впадедете від меча, томущо ви відвернулися, не повіривши Господеві, і Господь не буде між вами.
І пройшовши, пішли на верх гори. А кивот господнього завіту і Мойсей не зрушилися з табору.
І зійшов Амалик і Хананей, що сидів на тій горі, і повернули їх і вирізали їх до Ерми. І вони повернулися до табору.
И подняло все общество вопль, и плакал народ во [всю] ту ночь;
и роптали на Моисея и Аарона все сыны Израилевы, и все общество сказало им: о, если бы мы умерли в земле Египетской, или умерли бы в пустыне сей!
и для чего Господь ведет нас в землю сию, чтобы мы пали от меча? жены наши и дети наши достанутся в добычу врагам; не лучше ли нам возвратиться в Египет?
И сказали друг другу: поставим себе начальника и возвратимся в Египет.
И пали Моисей и Аарон на лица свои пред всем собранием общества сынов Израилевых.
И Иисус, сын Навин, и Халев, сын Иефонниин, из осматривавших землю, разодрали одежды свои
и сказали всему обществу сынов Израилевых: земля, которую мы проходили для осмотра, очень, очень хороша;
если Господь милостив к нам, то введет нас в землю сию и даст нам ее -- эту землю, в которой течет молоко и мед;
только против Господа не восставайте и не бойтесь народа земли сей; ибо он достанется нам на съедение: защиты у них не стало, а с нами Господь; не бойтесь их.
И сказало все общество: побить их камнями! Но слава Господня явилась [в облаке] в скинии собрания всем сынам Израилевым.
И сказал Господь Моисею: доколе будет раздражать Меня народ сей? и доколе будет он не верить Мне при всех знамениях, которые делал Я среди его?
поражу его язвою и истреблю его и произведу от тебя [и от дома отца твоего] народ многочисленнее и сильнее его.
Но Моисей сказал Господу: услышат Египтяне, из среды которых Ты силою Твоею вывел народ сей,
и скажут жителям земли сей, которые слышали, что Ты, Господь, находишься среди народа сего, и что Ты, Господь, даешь им видеть Себя лицем к лицу, и облако Твое стоит над ними, и Ты идешь пред ними днем в столпе облачном, а ночью в столпе огненном;
и если Ты истребишь народ сей, как одного человека, то народы, которые слышали славу Твою, скажут:
Господь не мог ввести народ сей в землю, которую Он с клятвою обещал ему, а потому и погубил его в пустыне.
Итак да возвеличится сила Господня, как Ты сказал, говоря:
Господь долготерпелив и многомилостив [и истинен], прощающий беззакония и преступления [и грехи], и не оставляющий без наказания, но наказывающий беззаконие отцов в детях до третьего и четвертого рода.
Прости грех народу сему по великой милости Твоей, как Ты прощал народ сей от Египта доселе.
И сказал Господь [Моисею]: прощаю по слову твоему;
но жив Я, [и всегда живет имя Мое,] и славы Господней полна вся земля:
все, которые видели славу Мою и знамения Мои, сделанные Мною в Египте и в пустыне, и искушали Меня уже десять раз, и не слушали гласа Моего,
не увидят земли, которую Я с клятвою обещал отцам их; [только детям их, которые здесь со Мною, которые не знают, что добро, что зло, всем малолетним, ничего не смыслящим, им дам землю, а] все, раздражавшие Меня, не увидят ее;
но раба Моего, Халева, за то, что в нем был иной дух, и он совершенно повиновался Мне, введу в землю, в которую он ходил, и семя его наследует ее;
Амаликитяне и Хананеи живут в долине; завтра обратитесь и идите в пустыню к Чермному морю.
И сказал Господь Моисею и Аарону, говоря:
доколе злому обществу сему роптать на Меня? ропот сынов Израилевых, которым они ропщут на Меня, Я слышу.
Скажи им: живу Я, говорит Господь: как говорили вы вслух Мне, так и сделаю вам;
в пустыне сей падут тела ваши, и все вы исчисленные, сколько вас числом, от двадцати лет и выше, которые роптали на Меня,
не войдете в землю, на которой Я, подъемля руку Мою, клялся поселить вас, кроме Халева, сына Иефонниина, и Иисуса, сына Навина;
детей ваших, о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам, Я введу туда, и они узнают землю, которую вы презрели,
а ваши трупы падут в пустыне сей;
а сыны ваши будут кочевать в пустыне сорок лет, и будут нести наказание за блудодейство ваше, доколе не погибнут все тела ваши в пустыне;
по числу сорока дней, в которые вы осматривали землю, вы понесете наказание за грехи ваши сорок лет, год за день, дабы вы познали, что значит быть оставленным Мною.
Я, Господь, говорю, и так и сделаю со всем сим злым обществом, восставшим против Меня: в пустыне сей все они погибнут и перемрут.
И те, которых посылал Моисей для осмотрения земли, и которые, возвратившись, возмутили против него все сие общество, распуская худую молву о земле,
сии, распустившие худую молву о земле, умерли, быв поражены пред Господом;
только Иисус, сын Навин, и Халев, сын Иефонниин, остались живы из тех мужей, которые ходили осматривать землю.
И сказал Моисей слова сии пред всеми сынами Израилевыми, и народ сильно опечалился.
И, встав рано поутру, пошли на вершину горы, говоря: вот, мы пойдем на то место, о котором сказал Господь, ибо мы согрешили.
Моисей сказал: для чего вы преступаете повеление Господне? это будет безуспешно;
не ходите, ибо нет среди вас Господа, чтобы не поразили вас враги ваши;
ибо Амаликитяне и Хананеи там пред вами, и вы падете от меча, потому что вы отступили от Господа, и не будет с вами Господа.
Но они дерзнули подняться на вершину горы; ковчег же завета Господня и Моисей не оставляли стана.
И сошли Амаликитяне и Хананеи, живущие на горе той, и разбили их, и гнали их до Хормы, [и возвратились в стан.]