4

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

І не вподобалось те Йоні вельми; запалав він гнівом,

і почав молитися до Господа, і мовив: «О Господи! Хіба ж не це я говорив, бувши ще у моїй країні? Тому ж я й утік був напочатку до Таршішу; знав бо, що ти - Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом.

Тож візьми, благаю, Господи, тепер у мене мою душу, бо ліпше мені вмерти, аніж жити.»

А Господь сказав: «Чи ж слушно ти розсердився?»

Вийшов Йона з міста й сів зо східнього боку міста. Зробив він собі там халупку, й сів під нею у холодку, визираючи, що станеться з містом.

А Господь Бог виростив тикву й вона знялась над Йоною, щоб була тінь над його головою та щоб позбавити його досади. Йона вельми зрадів тикві.

Але другого дня, як почала зоря зоріти, звелів Бог черв'якові, й він підточив тикву й вона всохла.

А як зійшло сонце, послав Бог посушний східній вітер, і сонце вдарило у голову Йоні так, що він зомлів, тож і побажав сам собі смерти, кажучи: «Ліпше мені вмерти, аніж жити.»

Бог промовив до Йони: «Чи слушно ти розсердивсь із-за тикви?» Він відповів: «Я розсердивсь через тикву так слушно, хоч би й умерти.»

Тоді Господь сказав: «Тобі жаль тикви, дарма що ти не поравсь коло неї й не зростив її, - що за одну ніч виросла і за одну ніч пропала.

А мені б то не жаль було Ніневії, великого міста, в якому живе більше ста двадцяти тисяч душ, що не вміють розрізнити правиці від лівиці, - й худоби безліч?»

Переклад Огієнка

І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився.

І молився він до Господа та й казав: О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло.

А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя!

А Господь відказав: Чи слушно ти запалився?

І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що буде в місті.

І виростив Бог рицинового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його досади. І втішився Йона від цього рицинового куща великою радістю.

А при сході зірниці другого дня призначив Бог червяка, і він підточив рицинового куща, і той усох.

І сталося, як сонце зійшло, то призначив Бог східнього гарячого вітра, і вдарило сонце на Йонину голову, і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: Краще мені смерть від мого життя!

І промовив Бог до Йони: Чи слушно запалився ти за рициновий кущ? А той відказав: Дуже розлютився я, аж на смерть!

І сказав Господь: Ти змилувався над рициновим кущем, над яким не трудився, і не плекав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув.

А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?

Переклад Куліша

Йона ж розсердився тяжко й запалав гнївом,

І моливсь Господеві й промовив: О, Господи, хиба ж не се говорив я, бувши ще в моїй країнї? тим же то й хотїв утекти в Тарсис; знав бо я, що ти - Бог благий і милосердний, довготерпеливий і багатий на ласку, та що маєш спожалїннє над нуждою.

Возьми ж у мене душу, Господи, бо лучше менї вмерти, анїж жити.

Господь же сказав: Чи ж слушно се тебе так розсердило?

І вийшов Йона з міста й осїв від східнього боку міста, та й зробив собі там будку та й седїв у холодку, визираючи, що станеться з городом.

А Господь Бог виростив ростину, й знялась вона понад головою в Йони, щоб мав тїнь над головою, та щоб успокоїв свою досаду, й Йона вельми зрадїв тій ростинї.

Як же назавтра вранцї почала зоря зоріти, повелїв Бог червякові, щоб підгриз ростину, й вона всхла.

А як зійшло сонце, послав Бог гарячого восточнього вітра, й сонце припекло Йону в голову, так що він зовсїм ізовяв, і бажав собі смертї й сказав: Лучше менї вмерти, анїж так жити.

І промовив Бог до Йони: Чи то ж бо тобі так досадно через ростину? Він відказав: Досадно, хоч би й умерти.

Тодї сказав Господь: Тобі жаль ростинки, дарма що коло неї не поравсь і не зростив її, - що за одну ніч виросла й за одну ніч поникла;

А менї б то та не жаль було Ниневії, великого городу, що в йому більш ста й двайцятьох тисяч чоловіка живе, що не вміють розпізнати правицї од лївицї, та й так багато скотини?

Переклад УБТ Турконяка

І Йона засмутився великим смутком і замішався.

І він помолився до Господа, і сказав: О Господи, чи це не мої слова, ще як я був в моїй землі? Через це я випередив, щоб втекти до Тарсіса, томущо я пізнав, що ти милосердний і щедрий, довготерпеливий і дуже милосердний, і що розкаюєшся за зло.

І тепер, Владико Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені вмерти ніж мені жити.

І сказав Господь до Йони: Чи ти дуже засмутився?

І Йона вийшов з міста і сів напроти міста. І він зробив собі там шатро і сидів під ним в тіні, аж доки не побачить, що буде з містом.

І Господь Бог приказав тикві, і вона виросла понад голову Йони, щоб була тінь над його головою, щоб його отінити від його зла. І Йона великою радістю зрадів тиквою.

І Бог приказав ранньому хробакові вранці, і він побив тикву, і вона висохла.

І сталося, що як тільки зійшло сонце і Бог приказав вітрові спекоти, що палить, і сонце побило голову Йони. І він ослаб і відрікався свого духа і сказав: Краще мені вмерти ніж жити.

І Бог сказав до Йони: Чи ти дуже засмутився за тикву? І він сказав: Я дуже засмутився аж до смерти.

І Господь сказав: Ти пошкодував тикву, над якою ти не трудився над нею, і ти її не вигодував, яка була з ночі і згинула з ночі.

А хіба Я не пошкодую великого міста Ніневії, в якому живуть більше ніж сто двадцять тисяч людей, які не пізнали їхньої правиці чи їхню лівицю, і багато скотини?

Російський синодальний переклад

Иона сильно огорчился этим и был раздражен.

И молился он Господу и сказал: о, Господи! не это ли говорил я, когда еще был в стране моей? Потому я и побежал в Фарсис, ибо знал, что Ты Бог благий и милосердый, долготерпеливый и многомилостивый и сожалеешь о бедствии.

И ныне, Господи, возьми душу мою от меня, ибо лучше мне умереть, нежели жить.

И сказал Господь: неужели это огорчило тебя так сильно?

И вышел Иона из города, и сел с восточной стороны у города, и сделал себе там кущу, и сел под нею в тени, чтобы увидеть, что будет с городом.

И произрастил Господь Бог растение, и оно поднялось над Ионою, чтобы над головою его была тень и чтобы избавить его от огорчения его; Иона весьма обрадовался этому растению.

И устроил Бог так, что на другой день при появлении зари червь подточил растение, и оно засохло.

Когда же взошло солнце, навел Бог знойный восточный ветер, и солнце стало палить голову Ионы, так что он изнемог и просил себе смерти, и сказал: лучше мне умереть, нежели жить.

И сказал Бог Ионе: неужели так сильно огорчился ты за растение? Он сказал: очень огорчился, даже до смерти.

Тогда сказал Господь: ты сожалеешь о растении, над которым ты не трудился и которого не растил, которое в одну ночь выросло и в одну же ночь и пропало:

Мне ли не пожалеть Ниневии, города великого, в котором более ста двадцати тысяч человек, не умеющих отличить правой руки от левой, и множество скота?