Як я хотів Ізраїля лікувати, виявилась провина Ефраїма й злоба Самарії; вони бо брехню чинять; злодій вдирається до хати, а розбишак ватага грабує ззовні.
Вони ж у серцях своїх не кажуть, що я пригадую усю їхню злобу. Тепер їх обгорнули навкруги їхні власні злі вчинки, - вони перед обличчям у мене.
Вони своєю злістю царя розвеселяють, - князів обманами своїми.
Всі вони перелюбці, як піч, розпалена пекарем, який перестає підкладати до вогню, коли замісить тісто, доки воно не вкисне.
У день нашого царя князі палким вином зробили його хворим, він простягає свою руку разом із глузливцями.
Бо серце їхнє, неначе піч, палає при їхній змові; їхній гнів усю ніч дрімає, а вранці горить палаючим вогнем.
Усі вони, мов піч, розгарячились, і пожирають своїх суддів. Усі царі їхні впали, ані один з них мене не взиває.
Ефраїм? Таж він з народами змішався; Ефраїм став, мов паляниця не обертана.
Чужинці поїдають його силу, а він того й не знає. На ньому вже посивіло волосся, а він того й не знає.
Гордість Ізраїля свідкує проти нього, але вони не повертаються до Господа, Бога свого, і неуважні на все те, його не шукають.
Ефраїм став, мов та голубка проста, нерозумна: кличе Єгипет, іде в Асирію.
Куди б вони не йшли, я мою сіть на них закину, зведу їх наниз, мов птаство піднебесне; я їх скараю за їхню злобу.
Горе їм, бо утекли від мене; погибіль їм, бо вони проти мене збунтувались. Я визволив би їх, та вони брехні говорять проти мене.
Вони до мене не взивають своїм серцем, хоч і голосять на своїх постелях. Надрізують себе з-за пшениці й мусту, бунтують проти мене.
Хоч я вправляв, скріпляв їх руки, та вони зло видумували проти мене.
Вони повертаються, але не вгору, і стали, мов той лук зрадливий. Поляжуть від меча князі їхні з-за язика свого пихатого: це буде насміхом над ними в Єгипетському краю.
Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарії, бо роблять вони неправдиве, і злодій приходить, грабує на вулиці банда.
І не думають в серці своєму, що Я пам'ятаю про все їхнє зло. Тепер їхні вчинки ось їх оточили і перед обличчям Моїм поставали.
Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обманами зверхників.
Усі вони чинять перелюб, мов піч, яку пекар розпалює, що напалювати перестає, як тісто замісить та вкисне воно.
У святковий день нашого царя похворіли князі від жару вина, і він простяг до насмішників руку свою.
Бо їхнє нутро, як піч, у них палає їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ранок горить, як палючий огонь.
Вони всі гарячі, як піч, і суддів своїх пожирають. Усі царі їхні попадали, між ними нікого нема, хто б кликав до Мене.
Змішався Єфрем із народами, Єфрем став млинцем, що печеться неперевернений.
Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й волосся посивіло в нього, а того він не знає.
І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не вертаються, і не шукають Його у всім цім.
А Єфрем став, як голуб, нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію.
Як підуть вони, розтягну Свою сітку над ними, стягну їх додолу, мов птаство небесне, за злобою їхньою Я їх караю.
Горе їм, бо від Мене вони відійшли, погуба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду.
І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ложах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене.
А Я їх картав, їхні рамена зміцняв, а вони зло на Мене задумують...
Вони навертаються, та не до Всевишнього, стали, немов той обманливий лук... Упадуть від меча їхні князі за гордість свого язика, це їхня наруга в єгипетськім краї!
Коли я почав лїчити-оздоровляти Ізраїля, виявилась неправедність Ефраїмова й лиходїйство Самариї; і ось, влазить злодїй, а розбишака рабує по улицях.
Вони й не здогадуються в серцях своїх, що я про їх ледарство знаю; і так тепер намножились і обгорнули їх ледарства їх, а всї вони перед лицем у мене.
Лиходїйством своїм звеселяють вони царя, оманами своїми - князїв.
Всї вони палають перелюбством, як піч, розпалена пекарем, що не підкладує дров, як замісить тїсто й воно вкисне.
День царський у нас! князї розгорячились до впаду вином, а царь простягає руку свою до висьмівників.
Зрада запалює їх серце, як піч; пекарь їх спить всю ніч, а вранцї горить вона палаючим огнем.
Всї вони, мов ті розпалені печі, палають; та й своїх суддїв глитають; падає царь за царем, не озвавшись до мене.
Ефраїм перемішався з народами чужими; Ефраїм, мов паляниця, не обертана (на жару), спалився.
Поїдають його силу чужоземцї, а йому про те й байдуже, вже посивіло й волоссє, він же й не бачить.
Гордощі Ізраїля понизені в їх таки очах, а таки вони не обернулись до Господа, Бога свого й не шукали його.
Ефраїм - немов той голуб безглуздий; кличе Египтян, ійде в Ассирию.
Та коли вони туди пійдуть, закину я на них сїть мою; мов те птаство піднебесне, я їх половлю-повалю, та й скараю, як се чула їх громада.
Горе їм, що вони відхилились зпід руки моєї; загибок їм, що так зрадливо відцурались від мене! Я рятував їх, вони ж неправду говорили проти мене.
Не обертались усїм серцем своїм до мене, коли голосили на постелях своїх; горнуться до хлїба й вина, а від мене далеко відходять.
Я навчав їх, скріпляв у них руки, а вони придумували ворохобню проти мене.
Вони обертались, та не до Всевишнього, поробились - як той лук несправний; поляжуть від меча князї їх за язик свій гордий; се буде насьміхом над ними в землї Египецькій.
коли Я лікував Ізраїль. І відкриється неправедність Ефраїма і злоба Самарії, бо вони чинили брехню. І злодій до нього ввійде рабуючи, злодій в своїй дорозі,
щоб співати разом як співаки своїм серцем. Я згадав всі їхні злоби. Тепер їх окружили їхні затії, вони були перед моїм лицем.
В їхніх злах вони розвеселили царів і в їхніх неправдах володарів.
Всі чужоложники як горіюча піч щоб печенню спечи полумям, від замішання лою, аж доки воно не вкисне.
Дні наших царів. Володарі почали злоститися від вина, він простягнув свою руку з поганцями.
Томущо їхні серця розгорілися наче піч коли вони лютують, цілу ніч Ефраїм сповнився сном, вранці загорівся був як полумінь огня.
Всі загрілися як піч і пожерли їхніх суддів. Всі їхні царі впали, не було в них того, хто закликав до Мене.
Ефраїм він замішався в народах, Ефраїм став пляцком, що не обертається.
Чужі пожерли його силу, а він не взнав. І в нього виступили сиві волоски, і він не взнав.
І впокорена буде гордість Ізраїля перед його лицем, і вони не повернулися до їхнього Господа Бога і не пошукали Його в цьому всьому.
І Ефраїм був як нерозумна голубка, що не має серця. Він прикликав Єгипет і вони пішли до ассирійців.
Так як ідуть, Я накину на них мою сіть. Так як птахів неба зведу їх, напоумлю їх в слуху їхньої скорботи.
Горе їм, бо вони відійшли від Мене. Вони нещасні, бо були нечесні супроти Мене. А Я їх визволив, вони ж сказали проти Мене брехню.
І не закричали до Мене їхні серця, але лиш кричали на їхніх ліжках. За пшеницю і вино кроїлися. Вони були Мною напоумлені,
і Я скріпив їхні руки, і вони на Мене задумували зло.
Повернулися до нічого, стали наче натягнений лук. Їхні володарі впадуть від меча через ненапоумленість їхнього язика. Це їхня гидота в єгипетскій землі.
Когда Я врачевал Израиля, открылась неправда Ефрема и злодейство Самарии: ибо они поступают лживо; и входит вор, и разбойник грабит по улицам.
Не помышляют они в сердце своем, что Я помню все злодеяния их; теперь окружают их дела их; они пред лицем Моим.
Злодейством своим они увеселяют царя и обманами своими - князей.
Все они пылают прелюбодейством, как печь, растопленная пекарем, который перестает поджигать ее, когда замесит тесто и оно вскиснет.
"День нашего царя!" говорят князья, разгоряченные до болезни вином, а он протягивает руку свою к кощунам.
Ибо они коварством своим делают сердце свое подобным печи: пекарь их спит всю ночь, а утром она горит, как пылающий огонь.
Все они распалены, как печь, и пожирают судей своих; все цари их падают, и никто из них не взывает ко Мне.
Ефрем смешался с народами, Ефрем стал, как неповороченный хлеб.
Чужие пожирали силу его и он не замечал; седина покрыла его, а он не знает.
И гордость Израиля унижена в глазах их и при всем том они не обратились к Господу Богу своему и не взыскали Его.
И стал Ефрем, как глупый голубь, без сердца: зовут Египтян, идут в Ассирию.
Когда они пойдут, Я закину на них сеть Мою; как птиц небесных низвергну их; накажу их, как слышало собрание их.
Горе им, что они удалились от Меня; гибель им, что они отпали от Меня! Я спасал их, а они ложь говорили на Меня.
И не взывали ко Мне сердцем своим, когда вопили на ложах своих; собираются из-за хлеба и вина, а от Меня удаляются.
Я вразумлял их и укреплял мышцы их, а они умышляли злое против Меня.
Они обращались, но не к Всевышнему, стали - как неверный лук; падут от меча князья их за дерзость языка своего; это будет посмеянием над ними в земле Египетской.