14

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Цар Астіях був похований коло своїх батьків, і його царство забрав до себе Кир персянин.

А Даниїл був довірений царя і поважаний більш від усіх його друзів.

А був тоді у вавилонян бовван, на ім'я Бел; на нього щодня витрачали 12 артивів питльованої муки, 40 овець і 6 метрет вина.

Цар також ушановував його й ходив щодня йому поклонятись; Даниїл же поклонявся своєму Богові.

Раз якось цар сказав йому: «Чому ти не поклоняєшся Белові?» А він на те: «Бо я не вшановую рукотворених бовванів, лише живого Бога, який сотворив небо й землю і який має владу над усяким тілом.»

Цар сказав йому: «Чи ж тобі не здається, що Бел - живий бог? Або чи ти не бачиш, скільки він їсть і п'є щодня?»

Даниїл сказав, усміхаючись: «Не обманюй самого себе, царю! Він бо всередині - глина, а зовні бронза, й він ще ніколи не їв і не пив.»

Тоді цар, розгніваний, покликав своїх жерців і сказав їм: «Як не скажете мені, хто поїдає ці харчі, то помрете; а як докажете, що Бел їх поїдає, то помре Даниїл, бо він зневажив Бела.»

Даниїл же промовив до царя: «Нехай буде зроблено за твоїм словом.» Жерців же Бела було 70, крім жінок та дітей.

От і прибув цар з Даниїлом у дім Бела.

Сказали жерці Бела: «Ось ми вийдемо геть; ти ж, царю, поклади страву, замішай і постав вино, замкни двері й запечатай їх твоєю печаттю. І коли, прийшовши вранці, знайдеш, що не все спожив Бел, ми помремо, а як ні, то Даниїл, що оббрехав нас.»

Їм же й байдуже, бо вони зробили були під столом потайний вхід, через який завжди входили й поїдали все.

Коли вони вийшли, цар поклав страву для Бела.

Даниїл же наказав своїм слугам принести попелу й розсіяти по всьому храмі в присутності одного тільки царя. Вийшли вони, зачинили двері, запечатали їх царською печаттю й пішли собі.

Уночі прийшли, як звичайно, жерці з жінками та дітьми й усе поїли й повипивали.

Рано-вранці встав цар, і Даниїл з ним.

Цар сказав: «Чи цілі печатки Даниїле?» Той відповів: «Цілі, царю.»

Як тільки відчинили двері, цар глянув на стіл і скрикнув сильним голосом: «Великий ти, о Беле, і нема в тобі ніякого обману!»

Даниїл засміявся й затримав царя, щоб не входив досередини, мовивши: «Глянь на підлогу й розпізнай, чиї це сліди.»

Цар сказав: «Я бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.»

І розгнівавшись, цар звелів схопити жерців з жінками й дітьми. Йому показано й таємні двері, через які ті входили й поїдали, що було на столі.

Тоді цар звелів їх повбивати й видати Бела Даниїлові, а цей зруйнував його та його храм.

Був також там дракон великий, і вавилоняни його почитали.

Цар сказав до Даниїла: «А вже про цього ти не можеш сказати, що він - не живий бог. Тож поклонись йому.»

Даниїл відповів: «Господеві, Богові моєму, поклонюся, бо він - живий Бог. Ти ж, царю, дай мені дозвіл, і я уб'ю дракона без меча й без палиці.»

Цар сказав: «Даю тобі.»

Тоді Даниїл узяв смоли, ситі й волосу, зварив усе те разом, зробив з нього корж і кинув драконові в пащеку. Дракон того наївся і розсівся. І сказав Даниїл: «Бачите, що ви вшановуєте!»

Як же почули про це вавилоняни, обурились вельми й зібрались на царя, говоривши: «Цар став юдеєм; він знищив Бела, убив дракона і вимордував жерців.»

Потім прийшли до царя й сказали: «Видай нам Даниїла, а як ні, то вб'ємо тебе й дім твій.»

Побачив цар, що йому погрожують вельми, і був примушений видати їм Даниїла.

Вони вкинули його в яму для левів, і він перебув там шість день.

Було ж у ямі сім левів, яким давали щодня два трупи й дві вівці, але тоді їх не дали їм, щоб вони пожерли Даниїла.

А був у Юдеї пророк Авакум; він наварив юшки, накришив у миску хліба й пустився в поле, несучи те женцям.

Ангел Господній і сказав до Авакума: «Занеси сніданок, що при тобі, у Вавилон Даниїлові, що в ямі для левів.»

Авакум сказав: «Господи, я ніколи не бачив Вавилону і ями для левів не знаю.»

Тоді ангел Господній схопив його за чуба, переніс за волосся його голови і поклав його зверху над ямою - одним подувом свого подиху.

І закричав Авакум: «Даниїле, Даниїле! Візьми сніданок, що послав тобі Бог!»

А Даниїл: «Ти згадав про мене, Боже, й не покинув тих, що тебе люблять.»

Устав Даниїл і їв, а ангел Божий зараз же повернув Авакума назад на його місце.

Сьомого дня прийшов цар плакати за Даниїлом; прийшов він до ями й заглянув до неї, - аж ось Даниїл сидить.

Скрикнув цар сильним голосом і промовив: «Великий ти, Господи, Боже Даниїла, і немає другого, крім тебе.»

І витягнув його, а тих, що хотіли його погубити, звелів вкинути в яму, й вони вмить перед ним були пожерті. (14-43)Тоді цар сказав: «Нехай усі мешканці землі тремтять перед Богом Даниїла, бо він Спаситель, він творить знаки й чудеса на землі, він урятував Даниїла з ями для левів.»

Переклад Огієнка

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 -

Переклад Куліша

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 -

Переклад УБТ Турконяка

І цар Астуарґ додався до своїх батьків, і взяв Кир персієць його царство.

І Даниїл був другом царя і славний понад всіх його друзів.

І був ідол у вавилонців, якому імя Вил, і видавали на нього кожного дня дванадцять артавів петльованої муки і сорок овець і шість мірок вина.

І цар його почитав і ходив кожного дня йому поклонитися. А Даниїл покланявся свому Богові.

І сказав до нього цар: Чому не покланяєшся Вилові? Він же сказав: Бо не почитаю ідолів зроблених руками, але живого Бога, що створив небо і землю, і що має владу над всяким тілом.

І сказав до нього цар: Чи тобі не здається, що Вил є живим богом? Чи не бачиш, що він їсть і пє кожного дня?

І Даниїл, засміявшись, сказав: Не обманюйся царю, бо цей всередині глина, а зі зовні мідь і він ніколи не зїв, ані не випив.

І розгнівавшись цар покликав своїх священиків і сказав їм: Якщо мені не скажете хто їсть цю вечерю, помрете. Якщо ж покажете, що Вил це поїдає, Даниїл помре, бо він хулив проти Вила.

І сказав Даниїл цареві: Хай буде за твоїм словом. І було сімдесять священиків Вила опріч жінок і дітей.

І цар прийшов з Даниїлом до дому Вила.

І священики Вила сказали: Ось ми виходимо геть, ти ж, царю, постав їжу і вино, приготовивши постав, і замкни двері і запечатай твоїм перстнем. І прийшовши вранці, якщо не знайдеш все зїджене Вилом, ми помремо, або Даниїл, що збрехав проти нас.

Вони ж не зважали, бо зробили були під столом схований вхід і постійно ним входили і це споживали.

І сталося, що як ті вийшли, і цар поставив їжу Вилові.

І Даниїл заповів своїм слугам і вони принесли попіл і посипали ввесь храм перед самим царем. І вийшовши, замкнули двері і запечатали перстнем царя, і відійшли.

А священики й жінки і їхні діти прийшли вночі за їхнім звичаєм і все зїли і випили.

І встав цар вранці і Даниїл з ним.

І сказав Цар: Чи цілі печаті, Даниїле? Він же сказав: Цілі, царю.

І сталося, що як разом відкрили двері, цар, поглянувши на стіл, закричав великим голосом: Ти Великий, Вил, і в тобі немає обмани, ані однієї.

І засміявся Даниїл і задержав царя, щоб той не входив всередину і сказав: А поглянь на долівку і пізнай чиї ці стопи.

І цар сказав: Я бачу стопи чоловіків і жінок і дітей.

І цар, розгнівавшись, тоді схопив священиків і жінок і їхніх дітей, і вони йому показали сховані двері, крізь які і входили, щоб зїсти те, що на столі.

І цар забив їх і видаванням дав Вила Даниїлові і він розбив його і його храм.

І був великий дракон, і його вавилонці почитали.

І сказав цар до Даниїла: Не зможеш сказати, що цей не є живим богом. І поклонися йому.

І сказав Даниїл: Я поклонюся моєму Господеві Богові, бо Цей є живим Богом. Ти ж, царю, дай мені владу, і я забю дракона без меча і палиці.

І сказав цар: Даю тобі.

І взяв Даниїл смолу і товщ і волосся і зварив разом і зробив коржі і дав в уста дракона, і як той зїв, дракона розперло. І він сказав: Гляньте на ваші божища.

І сталося, що як почули вавилонці, вони дуже розчулилися і повернулися проти царя і сказали: Цар став юдеєм. Він розбив Вила і забив дракона і вирізав священиків.

І прийшовши до царя, сказали: Видай нам Даниїла. Якщо ж ні, забємо тебе і твій дім.

І цар побачив, що на нього дуже натискають, і змушений, видав їм Даниїла.

Вони ж вкинули його до ями левів, і він був там шість днів.

Було ж в ямі сім левів, і давалося їм два тіла на день і дві вівці. Тоді ж їм не дано, щоб вони пожерли Даниїла.

І в Юдеї був Амвакум пророк, і він зварив варене і вломав хліби до коша і йшов на рівнину, щоб віднести женцям.

І господний ангел сказав до Амвакума: Віднеси обід, який маєш, до Вавилону Даниїлові, до ями левів.

І сказав Амвакум: Господи, я Вавилона не бачив і ями не знаю.

І господний ангел схопив його за чуб і, несучи за волосся його голови, поставив його в Вавилоні над ямою в шумі його духа.

І Амвакум закричав, кажучи: Даниїле, Даниїле, візьми обід, який тобі Бог післав.

І Даниїл сказав: Ти, Боже, мене згадав і Ти не оставив тих, що Тебе люблять.

І Даниїл, вставши, поїв. А божий ангел зразу відставив Амвакума до його місця.

А сьомого дня прийшов цар оплакувати Даниїла. І прийшов до ями і поглянув, і ось Даниїл сидить.

І закричавши великим голосом він сказав: Ти великий, Господи Боже Даниїла, і немає іншого за вийнятком Тебе.

І витягнув його, а винних за його знищення вкинув до ями, і вони зразу були пожерті перед ним.

Російський синодальний переклад

Царь Астиаг приложился к отцам своим, и Кир, Персиянин, принял царство его.

И Даниил жил вместе с царем и был славнее всех друзей его.

Был у Вавилонян идол, по имени Вил, и издерживали на него каждый день двадцать больших мер пшеничной муки, сорок овец и вина шесть мер.

Царь чтил его и ходил каждый день поклоняться ему; Даниил же поклонялся Богу своему. И сказал ему царь: почему ты не поклоняешься Вилу?

Он отвечал: потому что я не поклоняюсь идолам, сделанным руками, но поклоняюсь живому Богу, сотворившему небо и землю и владычествующему над всякою плотью.

Царь сказал: не думаешь ли ты, что Вил неживой бог? не видишь ли, сколько он ест и пьет каждый день?

Даниил, улыбнувшись, сказал: не обманывайся, царь; ибо он внутри глина, а снаружи медь, и никогда ни ел, ни пил.

Тогда царь, разгневавшись, призвал жрецов своих и сказал им: если вы не скажете мне, кто съедает все это, то умрете.

Если же вы докажете мне, что съедает это Вил, то умрет Даниил, потому что произнес хулу на Вила. И сказал Даниил царю: да будет по слову твоему.

Жрецов Вила было семьдесят, кроме жен и детей.

И пришел царь с Даниилом в храм Вила, и сказали жрецы Вила: вот, мы выйдем вон, а ты, царь, поставь пищу и, налив вина, запри двери и запечатай перстнем твоим.

И если завтра ты придешь и не найдешь, что все съедено Вилом, мы умрем, или Даниил, который солгал на нас.

Они не обращали на это внимания, потому что под столом сделали потаенный вход, и им всегда входили, и съедали это.

Когда они вышли, царь поставил пищу перед Вилом, а Даниил приказал слугам своим, и они принесли пепел, и посыпали весь храм в присутствии одного царя, и, выйдя, заперли двери, и запечатали царским перстнем, и отошли.

Жрецы же, по обычаю своему, пришли ночью с женами и детьми своими, и все съели и выпили.

На другой день царь встал рано и Даниил с ним,

и сказал: целы ли печати, Даниил? Он сказал: целы, царь.

И как скоро отворены были двери, царь, взглянув на стол, воскликнул громким голосом: велик ты, Вил, и нет никакого обмана в тебе!

Даниил, улыбнувшись, удержал царя, чтобы он не входил внутрь, и сказал: посмотри на пол и заметь, чьи это следы.

Царь сказал: вижу следы мужчин, женщин и детей.

И, разгневавшись, царь приказал схватить жрецов, жен их и детей и они показали потаенные двери, которыми они входили и съедали, что было на столе.

Тогда царь повелел умертвить их и отдал Вила Даниилу, и он разрушил его и храм его.

Был на том месте большой дракон, и Вавилоняне чтили его.

И сказал царь Даниилу: не скажешь ли и об этом, что он медь? вот, он живой, и ест и пьет; ты не можешь сказать, что этот бог неживой; итак поклонись ему.

Даниил сказал: Господу Богу моему поклоняюсь, потому что Он Бог живой.

Но ты, царь, дай мне позволение, и я умерщвлю дракона без меча и жезла. Царь сказал: даю тебе.

Тогда Даниил взял смолы, жира и волос, сварил это вместе и, сделав из этого ком, бросил его в пасть дракону, и дракон расселся. И сказал Даниил: вот ваши святыни!

Когда же Вавилоняне услышали о том, сильно вознегодовали и восстали против царя, и сказали: царь сделался Иудеем, Вила разрушил и убил дракона, и предал смерти жрецов,

и, придя к царю, сказали: предай нам Даниила, иначе мы умертвим тебя и дом твой.

И когда царь увидел, что они сильно настаивают, принужден был предать им Даниила,

они же бросили его в ров львиный, и он пробыл там шесть дней.

Во рве было семь львов, и давалось им каждый день по два тела и по две овцы; в это время им не давали их, чтобы они съели Даниила.

Был в Иудее пророк Аввакум, который, сварив похлебку и накрошив хлеба в блюдо, шел на поле, чтобы отнести это жнецам.

Но Ангел Господень сказал Аввакуму: отнеси этот обед, который у тебя, в Вавилон к Даниилу, в ров львиный.

Аввакум сказал: господин! Вавилона я никогда не видал и рва не знаю.

Тогда Ангел Господень взял его за темя и, подняв его за волосы головы его, поставил его в Вавилоне над рвом силою духа своего.

И воззвал Аввакум и сказал: Даниил! Даниил! возьми обед, который Бог послал тебе.

Даниил сказал: вспомнил Ты обо мне, Боже, и не оставил любящих Тебя.

И встал Даниил и ел; Ангел же Божий мгновенно поставил Аввакума на его место.

В седьмой день пришел царь, чтобы поскорбеть о Данииле и, подойдя ко рву, взглянул в него, и вот, Даниил сидел.

И воскликнул царь громким голосом, и сказал: велик Ты, Господь Бог Даниилов, и нет иного кроме Тебя!

И приказал вынуть Даниила, а виновников его погубления бросить в ров, - и они тотчас были съедены в присутствии его.