Був чоловік, що жив у Вавилоні, на ім'я Йоаким.
Він узяв собі жінку, на ймення Сусанна, дочку Хілкії; була ж вона вельми вродлива й богобоязна,
бо батьки її були справедливі й виховали свою дочку за законом Мойсеєвим.
Був же Йоаким дуже багатий і мав сад біля свого дому. Юдеї приходили до нього, бо він був найвидатнішим з усіх.
Того року були призначені суддями двоє старих з народу, про яких Господь сказав: «Несправедливість вийшла з Вавилону, від старих суддів, які вважали себе провідниками народу.»
Вони приходили часто до дому Йоакима, і всі ті, що мали судові справи, вдавались до них.
Опівдні, як народ розходився, Сусанна входила в сад свого чоловіка й прогулювалася собі по ньому.
Двоє старих побачили, як вона щодня входила й прогулювалась, і запалали вони пристрастю до неї.
Розум у них пішов обертом, а очі завернулись так, що вони не бачили більш неба й забули про справедливі присуди.
Обидва вони запалали любов'ю до неї, але не говорили один одному про муку свою,
бо стидалися признатись у своїм бажанні мати її.
Щодня вони пильно стежили за нею, щоб побачити її.
Раз якось і каже один одному: «Ходімо додому, час обідати.» І вийшли й розійшлися,
але, повернувшися, знову прийшли на те саме місце. Спитали один одного про причину й признались у своїй пристрасті, а тоді разом умовились про час, коли б їм застати Сусанну саму.
Якже вони очікували слушного дня, сталось, що вона, як то звичайно робила й раніше, ввійшла лише з двома дівчатками й хотіла скупатися в саду, бо було гаряче.
А не було там нікого, крім двох старих, що, сховавшись, наглядали за нею.
Вона сказала дівчаткам: «Принесіть мені олії й пахощів, та замкніть ворота до саду, щоб я могла скупатись.»
Ті зробили, як вона звеліла: замкнули ворота до саду й вийшли бічними дверима, щоб принести, що їм було наказано; про старих же, що сховались, вони не знали.
Як же дівчатка вийшли, обидва старі встали, підбігли до неї
і сказали: «Ворота до саду замкнені, ніхто нас не бачить; ми палаємо пристрастю до тебе, тож пристань на наше бажання й стань нашою, -
а як ні, ми посвідчимо на тебе, що з тобою був хлопець, і тому, мовляв, ти й вислала геть від себе дівчаток.»
Зідхнула Сусанна й мовила: «Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це - смерть мені, а як не зроблю - не втекти мені з рук ваших;
але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом.»
І скрикнула Сусанна сильним голосом, але обидва старі й собі закричали наперекір їй.
Один побіг, щоб відчинити ворота до саду.
Як же почули ті, що були в домі, крик, кинулися через бічні двері побачити, що сталось.
І як старі розповіли по-своєму про справу, слуги засоромились вельми, бо про Сусанну ніколи чогось такого не говорилось.
Наступного дня, коли народ зібравсь у її чоловіка Йоакима, прийшли й обидва старі, сповнені злочинного наміру проти Сусанни - видати її на смерть,
то й сказали перед народом: «Пошліть за Сусанною, дочкою Хілкії, жінкою Йоакима.» Ті послали.
І прийшла вона сама, її батьки, її діти й усі її родичі.
Сусанна ж була вельми вродлива й гарна з лиця.
І оті беззаконні звеліли зняти намітку з неї, бо вона була покрита, - щоб насититись її красою.
Домашні її й усі, що її бачили, плакали.
А обидва старі встали серед народу й поклали свої руки їй на голову.
Вона ж, плачучи, глянула догори на небо, бо її серце звірилось на Господа.
Старі промовили: «Тоді, як ми самі ходили собі по саду, ввійшла ота з двома дівчатками й зачинивши ворота до саду, відпустила дівчаток.
Аж тут прийшов до неї хлопець, що був сховався, та й злігся з нею.
Ми ж, сидівши в закутку в садку, як побачили злочин, побігли до них,
то й побачили, що вони були разом, та не могли його схопити, бо він був дужчий від нас, отож, відчинивши ворота, вискочив;
цю ж ми схопили й спитали, хто такий той хлопець.
Та вона не схотіла нам сказати. Це ми свідчимо.» Зібрані повірили їм - як старшим у народі і як суддям - і засудили її на смерть.
Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане!
Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають.»
І почув Господь її голос,
і як ведено її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім'я Даниїл,
і цей скричав сильним голосом: «Я невинний у крові цієї!»
Тоді увесь народ обернувсь до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?»
Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі дурні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля!
Поверніться назад до суду, бо оці зробили на неї неправдиве свідоцтво.»
Увесь народ повернувся чимдуж, і старі сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старости.»
Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх одного від одного далеко, я їх розсліджу.»
Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, що ти був накоїв,
судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: Невинного й справедливого не смієш убивати.
Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив укупі?» Той відповів: «Під ялиною.»
А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє.»
Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімени Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть, перевернула твоє серце!
Так ви чинили з дочками Ізраїля, й ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня.
Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом.» Той відповів: «Під дубом.»
Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас.»
І скричали усі збори сильним голосом й благословили Бога, що спасає тих, які надіються на нього.
А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали ложне свідоцтво, і з ними зроблено так, як вони заслугували за свій злий намір супроти ближнього, -
вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна.
Хілкія ж і його жінка хвалили Бога за свою дочку Сусанну разом з Йоакимом, її чоловіком і з усіма родичами, бо у ній не знайшлося нічого ганебного.
А Даниїл від того дня й надалі став великим перед народом.
-
-
-
-
І був чоловік, що жив в Вавилоні, й імя йому Йоаким.
І він взяв жінку, якій імя Сусанна дочку Хелкія, дуже гарну, і що боялася Господа.
І її батьки праведні і навчили їхню дочку за законом Мойсея.
І Йоакім був дуже багатий, і в нього багатий сад поблизу його дому. І до нього сходилися юдеї, томущо він був найславніший з усіх.
І назначено двох старців з народу суддями в тому році, про що сказав Владика, бо: Вийшло беззаконня з Вавилону з старців суддів, які вважалися проводирями народу.
Ці перебували в домі Йоакима, і приходили до них всі, що судилися.
І сталося коли відходив нарід посеред дня, виходила Сусанна і ходила в саді свого чоловіка.
І бачили її два старці кожного дня, як вона входила і ходила, і пожадали її.
І обернули їхній ум і звернули свої очі, щоб не дивитися на небо, ані не памятати судьби праведних.
І були оба зранені нею і не сповістили один одному їхній біль,
бо встидалися сповістити їхнє пожадання, бо бажали бути з нею.
І придивлялися закохано кожного дня, щоб її побачити.
І сказав один до другого: Підім до дому, бо година обіду. І вийшовши розійшлися один від оного.
І схилившись прийшли разом і питаючись один одного визнали причину - їхнє пожадання. І тоді спільно назначили час коли її зможуть знайти самою.
І сталося коли вони наглядали за догідним днем, тоді вона ввійшла так як вчора і третого дня тільки з двома служницями і забажала помитися в саді, бо була спека.
І не було там нікого за вийнятком двох схованих старців, які стежили за нею.
І вона сказала служницям: Принесіть же мені олію і пахощі і замкніть двері саду, щоб я помилася.
І вони зробили так як вона сказала, і замкнули двері саду і вийшли бічними дверима, щоб принести їм приказане, і не побачили старців, бо вони були сховані.
І сталося, що як вийшли служниці, і два старці встали і підбігли до неї
і сказали: Ось двері саду замкнені, і ніхто нас не бачить, і ми тебе пожадаємо. Тому погодься з нами і будь з нами.
Якщо ж ні, засвідчимо проти тебе, що з тобою був молодець і через це ти відіслала від себе служниць.
І застогнала Сусанна і сказала: Тісно мені звідусіль. Бо якщо це зроблю, мені смерть, а якщо не зроблю, не втечу з ваших рук.
Краще мені, не зробивши, впасти в ваші руки, ніж грішити перед Господом.
І Сусанна закричала великим голосом, закричали ж і два старці напроти неї.
І один, побігши, відкрив двері сду.
Як же почули в саді крик ті, що з хати, ввійшли через бічні двері, щоб побачити, що їй сталося.
Коли ж старці сказали свої слова, раби дуже завстидалися, томущо ніколи не було сказано таке слово про Сусанну.
І сталося, що на другий день, як зійшовся нарід до її чоловіка Йоакима, прийшли два старці повні беззаконних задумів проти Сусанни, щоб її забити,
і сказали перед народом: Пішліть по Сусанну дочку Хелкія, яка є жінкою Йоакіма. Вони ж післали,
і прийшла вона і її батьки і її діти і всі її кревні.
Сусанна ж була дуже шляхотна і гарна на вид.
А беззаконні приказали її відкрити, бо вона була закрита, щоб насититися її красою.
Заплакали ж ті, що з нею, і всі ті, що її бачили.
А два старці, вставши посеред народу, поклали руки на її голову.
Вона ж плачучи поглянула на небо, бо в неї було серце, що надіялося на Господа.
А старці сказали: Як ми проходжувалися самі в саді ввійшла ця з двома служницями і замкнула двері саду і відпустила служниць,
і до неї прийшов молодець, який був схований, і ліг з нею.
Ми ж будучи в куті саду, бачачи беззаконня, побігли до них.
І бачачи їх, що були разом, його ж ми не змогли схопити, томущо він був сильнішим від нас, і відкривши двері вибіг,
а цю, схопивши, запитали ми, хто був молодець,
і вона не забажала нам сповістити. Це засвідчуємо. І збір повірив їм, як старцям народу і суддям, і засудили її на смерть.
А Сусанна закричала великим голосом і сказала: Вічний Бог, що знає сховане, що бачить все перед тим, що воно станеться,
Ти знаєш, що проти мене засвідчили брехню. І ось я вмираю, не зробивши нічого з того, що ці зле вигадали проти мене.
І Господь вислухав її голос.
І як її відводили, щоб вигубити, Бог підняв святий дух малого хлопчини, якому імя Даниїл,
і він закричав великим голосом: Я чистий від цієї крови.
А ввесь нарід повернувся до нього і сказали: Що це за слово, яке ти сказав?
Він же ставши посеред них сказав: Такі ви безумні, сини Ізраїля? Не розсудивши, ані не пізнавши правду ви засудили дочку Ізраїля?
Поверніться до суду. Бо ці засвідчили проти неї брехню.
І ввесь нарід повернувся з поспіхом. І сказали до нього старці: Ходи сядь посеред нас і сповісти нам. Бо тобі Бог дав старшиньство.
І сказав до них Даниїл: Розділіть їх один від одного далеко, і я їх випитаю.
А як були розділені один від одного, він покликав одного з них і сказав до нього: Ти, що постарівся поганими днями, тепер прийшли твої гріхи, які ти раніше вчинив,
судячи неправедні суди, і засуджуючи невинних а відпускаючи винних, коли говорить Господь: Невинного і праведного не убєш.
Отже тепер якщо ти цю побачив, скажи під яким деревом ти їх побачив, що вони розмовляли разом? Він же сказав: Під яловицею.
А Даниїл сказав: Правильно, ти збрехав на свою голову. Бо вже божий ангел, беручи від Бога рішення, розрубає тебе пополам.
І відставивши його приказав привести другого. І сказав до нього: Ханаанське насіння а не Юди, тебе обманула краса, і пожадання повернуло твоє серце.
Так ви робили з дочками Ізраїля, і вони боячись говорили з вами, але дочка Юди не стерпіла вашого беззаконня.
Отже тепер скажи мені: Під яким деревом ти їх зловив, як вони говорили між собою? Він же сказав: Під дубом.
Сказав же до нього Даниїл: Правильно, і ти збрехав на свою голову. Бо божий ангел жде, маючи меч, щоб розтесати тебе пополам, щоб вас вигубити.
І закричав ввесь збір великим голосом і поблагословили Бога, що спасає тих, що на нього надіються.
І повстали проти двох старців, бо Даниїл доказав з їхніх уст, що вони збрехали, і зробили з ними за злом, яке вони задумали на ближнього,
щоб зробити за законом Мойсея, і їх забили. І спаслася невинна кров в тому дні.
А Хелкій і його жінка похвалили Бога за їхню дочку Сусанну з її чоловіком Йоакімом і всіма кревними, бо не знайдено в ній соромного діла.
І Даниїл став великий перед народом від того дня і пізніше.
В Вавилоне жил муж, по имени Иоаким.
И взял он жену, по имени Сусанну, дочь Хелкия, очень красивую и богобоязненную.
Родители ее были праведные и научили дочь свою закону Моисееву.
Иоаким был очень богат, и был у него сад близ дома его; и сходились к нему Иудеи, потому что он был почетнейший из всех.
И были поставлены два старца из народа судьями в том году, о которых Господь сказал, что беззаконие вышло из Вавилона от старейшин-судей, которые казались управляющими народом.
Они постоянно бывали в доме Иоакима, и к ним приходили все, имевшие спорные дела.
Когда народ уходил около полудня, Сусанна входила в сад своего мужа для прогулки.
И видели ее оба старейшины всякий день приходящую и прогуливающуюся, и в них родилась похоть к ней,
и извратили ум свой, и уклонили глаза свои, чтобы не смотреть на небо и не вспоминать о праведных судах.
Оба они были уязвлены похотью к ней, но не открывали друг другу боли своей,
потому что стыдились объявить о вожделении своем, что хотели совокупиться с нею.
И они прилежно сторожили каждый день, чтобы видеть ее, и говорили друг другу:
"пойдем домой, потому что час обеда", - и, выйдя, расходились друг от друга,
и, возвратившись, приходили на то же самое место, и когда допытывались друг у друга о причине того, признались в похоти своей, и тогда вместе назначили время, когда могли бы найти ее одну.
И было, когда они выжидали удобного дня, Сусанна вошла, как вчера и третьего дня, с двумя только служанками и захотела мыться в саду, потому что было жарко.
И не было там никого, кроме двух старейшин, которые спрятались и сторожили ее.
И сказала она служанкам: принесите мне масла и мыла, и заприте двери сада, чтобы мне помыться.
Они так и сделали, как она сказала: заперли двери сада и вышли боковыми дверями, чтобы принести, что приказано было им, и не видали старейшин, потому что они спрятались.
И вот, когда служанки вышли, встали оба старейшины, и прибежали к ней, и сказали:
Вот, двери сада заперты и никто нас не видит, и мы имеем похотение к тебе, поэтому согласись с нами и побудь с нами.
Если же не так, то мы будем свидетельствовать против тебя, что с тобою был юноша, и ты поэтому отослала от себя служанок твоих.
Тогда застонала Сусанна и сказала: тесно мне отовсюду; ибо, если я сделаю это, смерть мне, а если не сделаю, то не избегну от рук ваших.
Лучше для меня не сделать этого и впасть в руки ваши, нежели согрешить пред Господом.
И закричала Сусанна громким голосом; закричали также и оба старейшины против нее,
и один побежал и отворил двери сада.
Когда же находившиеся в доме услышали крик в саду, вскочили боковыми дверями, чтобы видеть, что случилось с нею.
И когда старейшины сказали слова свои, слуги ее чрезвычайно были пристыжены, потому что никогда ничего такого о Сусанне говорено не было.
И было на другой день, когда собрался народ к Иоакиму, мужу ее, пришли и оба старейшины, полные беззаконного умысла против Сусанны, чтобы предать ее смерти.
И сказали они перед народом: пошлите за Сусанною, дочерью Хелкия, женою Иоакима. И послали.
И пришла она, и родители ее, и дети ее, и все родственники ее.
Сусанна была очень нежна и красива лицем,
и эти беззаконники приказали открыть лице ее, так как оно было закрыто, чтобы насытиться красотою ее.
Родственники же и все, которые смотрели на нее, плакали.
А оба старейшины, встав посреди народа, положили руки на голову ее.
Она же в слезах смотрела на небо, ибо сердце ее уповало на Господа.
И сказали старейшины: когда мы ходили по саду одни, вошла эта с двумя служанками и затворила двери сада, и отослала служанок;
и пришел к ней юноша, который скрывался там, и лег с нею.
Мы находясь в углу сада и видя такое беззаконие, побежали на них,
и увидели их совокупляющимися, и того не могли удержать, потому что он был сильнее нас и, отворив двери, выскочил.
Но эту мы схватили и допрашивали: кто был этот юноша? но она не хотела объявить нам. Об этом мы свидетельствуем.
И поверило им собрание, как старейшинам народа и судьям, и осудили ее на смерть.
Возопила Сусанна громким голосом и сказала: Боже вечный, ведающий сокровенное и знающий все прежде бытия его!
Ты знаешь, что они ложно свидетельствовали против меня, и вот, я умираю, не сделав ничего, что эти люди злостно выдумали на меня.
И услышал Господь голос ее.
И когда она ведена была на смерть, возбудил Бог святой дух молодого юноши, по имени Даниила,
и он закричал громким голосом: чист я от крови ее!
Тогда обратился к нему весь народ и сказал: что это за слово, которое ты сказал?
Тогда он, став посреди них, сказал: так ли вы неразумны, сыны Израиля, что, не исследовав и не узнав истины, осудили дочь Израиля?
Возвратитесь в суд, ибо эти ложно против нее засвидетельствовали.
И тотчас весь народ возвратился, и сказали ему старейшины: садись посреди нас и объяви нам, потому что Бог дал тебе старейшинство.
И сказал им Даниил: отделите их друг от друга подальше, и я допрошу их.
Когда же они отделены были один от другого, призвал одного из них и сказал ему: состарившийся в злых днях! ныне обнаружились грехи твои, которые ты делал прежде,
производя суды неправедные, осуждая невинных и оправдывая виновных, тогда как Господь говорит: "невинного и правого не умерщвляй".
Итак, если ты сию видел, скажи, под каким деревом видел ты их разговаривающими друг с другом? Он сказал: под мастиковым.
Даниил сказал: точно, солгал ты на твою голову; ибо вот, Ангел Божий, приняв решение от Бога, рассечет тебя пополам.
Удалив его, он приказал привести другого и сказал ему: племя Ханаана, а не Иуды! красота прельстила тебя, и похоть развратила сердце твое.
Так поступали вы с дочерями Израиля, и они из страха имели общение с вами; но дочь Иуды не потерпела беззакония вашего.
Итак скажи мне: под каким деревом ты застал их разговаривающими между собою? Он сказал: под зеленым дубом.
Даниил сказал ему: точно, солгал ты на твою голову; ибо Ангел Божий с мечом ждет, чтобы рассечь тебя пополам, чтобы истребить вас.
Тогда все собрание закричало громким голосом, и благословили Бога, спасающего надеющихся на Него,
и восстали на обоих старейшин, потому что Даниил их устами обличил их, что они ложно свидетельствовали;
и поступили с ними так, как они злоумыслили против ближнего, по закону Моисееву, и умертвили их; и спасена была в тот день кровь невинная.
Хелкия же и жена его прославили Бога за дочь свою Сусанну с Иоакимом, мужем ее, и со всеми родственниками, потому что не найдено было в ней постыдного дела.
И Даниил стал велик перед народом с того дня и потом.