Третього ж року Кира, перського царя, Даниїлові, що звався Валтасаром, було об'явлено слово; це слово було правда й велике мариво війни. Він силкувався зрозуміти те слово і вважав на видіння.
У ті дні я, Даниїл, був у жалобі цілих три тижні.
Я не їв ніякої вишуканої страви, м'яса й вина не брав до уст та й не намащувався мастями, доки не минуло повних три тижні.
Двадцять четвертого дня першого місяця, коли я був на березі великої ріки, тобто Тигру,
підвів я очі й дивлюся, аж ось - якийсь чоловік, одягнений в льняну одежу, і стан його підперезаний золотом з Уфазу.
Тіло у нього, немов камінь з Таршішу, вид у нього сяяв, наче блискавка, очі його, немов запалені смолоскипи, руки ж і ноги - на вид, немов гладенька мідь, а голос його слів, мов би голос багатьох людей.
І тільки один я, Даниїл, бачив те видіння, люди ж, які були зо мною, не бачили видива, лише страх великий напав на них, і вони повтікали, щоб сховатись.
Отож я один зостався та дивився на те велике видіння, але в мене не було сили, і обличчя моє змінилось до невпізнання, й сила у мене зникла.
Я почув голос його слів; але скоро вчув я гомін слів його, то впав непритомний ниць, видом до землі.
Та ось рука доторкнулась до мене й поставила мене на коліна й на долоні рук моїх.
І він мовив до мене: «Даниїле, улюблений мужу! Вважай на слова, що я тобі скажу, й стань просто на твої ноги, бо я тепер посланий до тебе.» Як він сказав до мене ті слова, встав я, здригаючись.
Тоді він сказав до мене: «Не бійся, Даниїле! Вже з першого дня, як ти прихилив твоє серце, щоб зрозуміти, і щоб умертвляти себе перед твоїм Богом, почуто твої слова, і я прийшов задля твоїх слів,
Та князь перського царства чинив мені опір двадцять один день, аж ось Михаїл, один із перших князів, став мені у пригоді, і я зоставив його при перському цареві.
Я прийшов сповістити тебе, що станеться з твоїм народом наприкінці днів, бо це видіння для тих днів.»
Як він говорив мені ці слова, схилив я голову до землі й мовчав.
Але от хтось, видом схожий на людину, доторкнувся до моїх уст, і я розтулив уста мої і заговорив, і сказав до того, що стояв передо мною: «Мій пане! Від цього видіння вхопив мене біль, і сила у мене зникла.
І як би міг отакий слуга мого пана говорити з ось таким моїм паном? Таж у мене тепер нема сили, й дух завмер у мені.»
Тоді ота людська постать знов доторкнулась до мене й підкріпила мене,
і промовила: «Не бійся, улюблений мужу! Мир з тобою, кріпися, кріпися!» І коли він говорив зо мною, набравсь я сили й сказав: «Говори мій пане, бо ти покріпив мене.»
Тоді він сказав: «Чи ти знаєш, чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся воювати з перським князем; я йду, але ось надходить грецький князь.
Одначе, я вкажу тобі, що написане в книзі правди. Та нема нікого, хто б мене підтримав проти отих, крім Михаїла, вашого князя.»
За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові, що звався ім'ям Валтасар, а слово це правда та великий труд; і він зрозумів те слово, і мав зрозуміння того видіння.
Тими днями я, Даниїл, був у жалобі три тижні часу.
Любої страви я не їв, а м'ясо й вино не входило до моїх уст, і намащуватися не намащувався я аж до виповнення цих трьох тижнів часу.
А двадцятого й четвертого дня першого місяця та був я при великій річці, це Хіддекел.
І звів я свої очі та й побачив, аж ось один чоловік, одягнений у льняну одіж, а стегна його оперезані золотом з Уфазу.
А тіло його як топаз, а обличчя його як вид блискавки, а очі його як огняне полум'я, а рамена його та ноги його ніби блискуча мідь, а звук слів його як гук натовпу.
А я, Даниїл, сам бачив це видіння, а люди, що були разом зо мною, не бачили цього видіння, але велике тремтіння спало на них, і вони повтікали в укриття.
А я зостався сам, і бачив це велике видіння, і не зосталося в мені сили, а краса обличчя мого змінилася й знищилася, і я не задержав у собі сили...
І почув я голос його слів. А як почув я голос його слів, то я зомлів, і припав своїм обличчям до землі.
І ось рука доторкнулася до мене, і звела мене на коліна мої та на долоні моїх рук.
І сказав він до мене: Даниїле, мужу любий, зрозумій ті слова, що я скажу тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я посланий до тебе! А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів.
А він промовив до мене: Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти видіння, і щоб упокоритися перед лицем твого Бога, були почуті слова твої, і я прийшов ради твоїх слів.
Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів.
І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму народові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні.
А коли він говорив зо мною оці слова, я схилив своє обличчя до землі, і занімів.
І ось хтось, як подоба до людських синів, доторкнувся до губ моїх, і я відкрив свої уста, і говорив та й сказав тому, хто стояв передо мною: Мій пане, у цьому видінні обернулися на мене болі мої, і я не задержав сили в собі.
І як може цей раб мого пана говорити з оцим моїм паном, коли в мені тепер нема сили, і не залишилося й духу?
І знов доторкнувся до мене хтось, як вид людини, і зміцнив мене,
та й сказав: Не бійся, любий мужу, мир тобі! Будь міцний і будь сильний! А коли він говорив зо мною, я зміцнився й сказав: Нехай говорить мій пан, бо я зміцнився!
І він сказав: Чи ти знаєш, чого я до тебе прийшов? Та тепер я вертаюсь, щоб воювати з перським князем, а коли вийду, то ось прийде грецький князь.
Але об'являю тобі записане в книзі правди. І немає нікого, хто зміцняв би мене проти них, окрім вашого князя Михаїла.
На третьому року Кира, царя Перського, мав Даниїл, що звався й Валтасаром, обяву; та й правдива була та обява й велика річ. Він вирозумів сю обяву зрозумів се видиво:
А був я, Даниїл, під той час у смутку три тижнї.
Смачної страви я не їв; мяса й вина не брав і в уста мої, та й не намащувався мастями до кінця трьох тижнїв.
А двайцять четвертого дня першого місяця був я на березї великої ріки Тигра.
І підвів мої очі й побачив: от один муж, одягнутий в лняну одежу, а стан його підперезаний золотом із Уфазу.
Тїло в нього, неначе топаз, а вид у нього, неначе блискавка; очі в нього, неначе горіючі сьвічники, руки ж у нього й ноги його на вид неначе лискуча мідь, а голос мови його, нїби голос багатьох людей.
І тільки один, я Даниїл, бачив се видиво, а люде, що були зо мною, не бачили сього видива; але великий страх найшов на них, і вони повтїкали, щоб сховатись.
І я зостався сам та дививсь на се велике видиво; але в мене не було сили й лице моє змінилось дуже, - вся відвага мене опустила.
І почув я голос його мови; та як тільки почув голос його мови, я нестямивсь, впав на моє лице й лежав лицем до землї.
Та ось, до мене доторкнулась рука й поставила мене на колїна мої й на долонї рук моїх.
І промовив він до мене: Даниїле, людино бажання! вважай на мої слова, що тобі скажу, й стань просто на ноги твої, я бо посланий тепер до тебе. Як він проговорив до мене сї слова, встав я, дрожучи.
Але він сказав менї: Не бійся, Даниїле! від першого дня, як ти приспособив твоє серце, щоб розуміти, та й смирив себе перед Богом твоїм, слова твої почуто, й я б прийшов був задля просьб твоїх;
Та князь (ангел) царства Перського стояв проти мене двайцять один день, аж ось Михаїл, найвизначнїйший князь, прийшов менї до помочі, й я зістався там при цареві Перському.
Тепер же прийшов я сповістити тобі, що станеться з твоїм народом в останні часи, бо видива належать до далеких днїв.
Як він говорив менї такі слова, припав я лицем моїм до землї й став нїби нїмий.
Але от хтось, на вид схожий на синів людських, доторкнувся до моїх уст, і я розтулив уста мої, почав говорити й промовив до того, що стояв коло мене: Мій добродїю! від сього видива затрусилось в менї нутро моє, й не стало в мене сили.
І як може говорити слуга такого мого добродїя з таким добродїєм моїм? бо в мене нема сили, та й дух завмер у менї.
Тодї знов доторкнулась до мене та людська постать і підкріпила мене,
І промовила: Не бійся, мужу бажання! мир із тобою; кріпися, будь мужний! І як він говорив зо мною, я набрався сили й сказав: Говори, мій добродїю, бо ти підкріпив мене.
І сказав він: Чи ти пак знаєш, задля чого я прийшов до тебе? Тепер же я вернусь, щоб змагатись з князем Перським; та й як я відходив, показався був князь Грециї, що приходив.
Одначе я сповіщу тобі, що написано в книзї правди; та нема нїкого, хто б менї допомагав у сьому, окрім Михаїла, князя вашого.
В третому році Кира царя персів Даниїлові, якого прозвано іменем Валрасар, було обявлене слово, і слово правдиве, і йому дано велику силу і розум в видінні.
В тих днях, я Даниїл, плакав три тижні днів.
Улюблений хліб я не їв, і мясо і вино не ввійшло до моїх уст, і я помазанням не помазався аж до повноти трьох тижнів днів.
В двадцять четвертому дні першого місяця, і я був близько великої ріки, вона є Еддекел,
і я підняв мої очі і я побачив і ось один чоловік зодягнений в баддім (льняну одіж) і його бедра підперезані золотом Офаза,
і його тіло наче Тарсіс, і його лице наче видіння блискавки, і його очі наче огняні світильники, і його руки і литки наче видіння міді, що блистить, і голос його слів наче голос товпи,
і я один Даниїл побачив видіння, і мужі, що зі мною, не бачили видіння, але великий жах напав на них, і вони втекли в страсі.
І я остався сам і побачив це велике видіння, і в мені не осталося сили, і моя слава змінилася на знищення, і я не вдержав сили.
І я почув голос його слів і коли я його почув я був вколений і моє лице на землі.
І ось рука, що до мене доторкалася і підвела мене на мої коліна.
І він сказав до мене: Даниїле, улюблений чоловіче, зрозумій слова, які я говорю до тебе, і стань на твоїм стоянні, бо тепер я післаний до тебе. І як він говорив це слово до мене я втав, трясучись.
І він сказав до мене: Не бійся, Даниїле. Бо від першого дня, в якому ти дав твоє серце, щоб розуміти і терпіти зло перед твоїм Богом, твої слова почуто, і я прийшов через твої слова.
І володар царства персів стояв напроти мене двадцять один днів, і ось Михаїл один з перших володарів прийшов мені помогти, і я його оставив там з володарем царства персів,
і я пішов сказати тобі, що він зустріне твій нарід в останніх днях, бо видіння ще на дні.
І коли він говорив зі мною за цими словами, я дав моє лице на землю і я був вколений.
І ось наче подоба людського сина доторкнулася до моїх губ. І я відкрив мої уста і я заговорив і сказав до того, що стояв переді мною: Господи, в моїм видінні повернулися в мені мої внутреності, і я не мав сили.
І як зможе твій раб, Господи, говорити з цим моїм Господом? І я, від тепер не стоятиме в мені сила, і в мені не осталося духа.
І він додав і доторкнувся мене наче вид людини і мене скріпив
і сказав мені: Не бійся, улюблений чоловіче, мир тобі. Будь мужним і будь сильним. І коли він говорив зі мною я скріпився і сказав: Хай говорить Господь мій, бо ти мене скріпив.
І він сказав: Чи ти знаєш чому я до тебе прийшов? І тепер я повернуся, щоб воювати з володарем персів. І я виходив, і володар греків приходив.
Але лиш тобі сповіщаю приписане в писанні правди, і немає одного, що стоїть зі мною в цих, але лиш Михаїл ваш володар.
В третий год Кира, царя Персидского, было откровение Даниилу, который назывался именем Валтасара; и истинно было это откровение и великой силы. Он понял это откровение и уразумел это видение.
В эти дни я, Даниил, был в сетовании три седмицы дней.
Вкусного хлеба я не ел; мясо и вино не входило в уста мои, и мастями я не умащал себя до исполнения трех седмиц дней.
А в двадцать четвертый день первого месяца был я на берегу большой реки Тигра,
и поднял глаза мои, и увидел: вот один муж, облеченный в льняную одежду, и чресла его опоясаны золотом из Уфаза.
Тело его - как топаз, лице его - как вид молнии; очи его - как горящие светильники, руки его и ноги его по виду - как блестящая медь, и глас речей его - как голос множества людей.
И только один я, Даниил, видел это видение, а бывшие со мною люди не видели этого видения; но сильный страх напал на них и они убежали, чтобы скрыться.
И остался я один и смотрел на это великое видение, но во мне не осталось крепости, и вид лица моего чрезвычайно изменился, не стало во мне бодрости.
И услышал я глас слов его; и как только услышал глас слов его, в оцепенении пал я на лице мое и лежал лицем к земле.
Но вот, коснулась меня рука и поставила меня на колени мои и на длани рук моих.
И сказал он мне: "Даниил, муж желаний! вникни в слова, которые я скажу тебе, и стань прямо на ноги твои; ибо к тебе я послан ныне". Когда он сказал мне эти слова, я встал с трепетом.
Но он сказал мне: "не бойся, Даниил; с первого дня, как ты расположил сердце твое, чтобы достигнуть разумения и смирить тебя пред Богом твоим, слова твои услышаны, и я пришел бы по словам твоим.
Но князь царства Персидского стоял против меня двадцать один день; но вот, Михаил, один из первых князей, пришел помочь мне, и я остался там при царях Персидских.
А теперь я пришел возвестить тебе, что будет с народом твоим в последние времена, так как видение относится к отдаленным дням".
Когда он говорил мне такие слова, я припал лицем моим к земле и онемел.
Но вот, некто, по виду похожий на сынов человеческих, коснулся уст моих, и я открыл уста мои, стал говорить и сказал стоящему передо мною: "господин мой! от этого видения внутренности мои повернулись во мне, и не стало во мне силы.
И как может говорить раб такого господина моего с таким господином моим? ибо во мне нет силы, и дыхание замерло во мне".
Тогда снова прикоснулся ко мне тот человеческий облик и укрепил меня
и сказал: "не бойся, муж желаний! мир тебе; мужайся, мужайся!" И когда он говорил со мною, я укрепился и сказал: "говори, господин мой; ибо ты укрепил меня".
И он сказал: "знаешь ли, для чего я пришел к тебе? Теперь я возвращусь, чтобы бороться с князем Персидским; а когда я выйду, то вот, придет князь Греции.
Впрочем я возвещу тебе, что начертано в истинном писании; и нет никого, кто поддерживал бы меня в том, кроме Михаила, князя вашего.