1

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

Відпис листа, надісланого від Єремії до тих, яких мав відвести вавилонський цар як полонених у Вавилон, щоб оповісти їм, що Бог заповідав йому. За гріхи, що ними ви згрішили перед Богом, будете відведені Навуходоносором, царем вавилонян, як полонені у Вавилон.

Увійшовши ж у Вавилон, ви пробудете там багато років, довгий час, аж до сьомого покоління, а після того я виведу вас звідти в мирі.

Тепер у Вавилоні ви побачите богів срібних, золотих і дерев'яних, яких носитимуть на плечах і які наганяють страх поганам.

Тож глядіть, щоб ви, наподоблюючись до чужинців, не стали до них подібні й щоб вас не охопив страх перед тими (богами),

коли побачите народ перед ними й за ними у поклоні їм. Скажіть тоді у своєму серці: «Тобі, Владико, належить поклонятись!»

Бо ангел мій буде з вами; він пильнуватиме ваші душі.

Язик у них обтесав тесля, їх покрито золотом та сріблом, тож вони не справжні й не можуть говорити.

І немов для дівчини, що любить прикраси, вони беруть золото й виробляють вінці на голови своїм богам.

А часом буває, що жерці крадуть у своїх богів золото та срібло й витрачують його на себе самих, а то й дають повіям, що зверху на покрівлі.

І прикрашають їх одежею, немов людей, отих богів срібних, золотих та дерев'яних, які не можуть себе захистити ані від іржі, ані від черви.

Вони зодягнені в одежу з кармазину, але їм треба стирати з лиця порох, що в храмі, така його на них сила.

В декотрого з них, як у людини, берло, наче в судді краю, однак він не може вбити того, хто його зневажає.

Інший держить у правиці меч та сокиру, але він неспроможний оборонити себе ні в битві, ні від розбишак.

З того, отже, ясно, що то не боги, і ви їх не бійтесь.

Бо так, як посуд, що з нього користується людина, коли його розбити, нездатний ні до чого, так воно й з їхніми богами, яких вони ставлять у храмах.

Очі в них повні пороху, що його здіймають ноги тих, які входять.

І так, як навколо зачиняються ворота за тим, хто царя зневажив і хто має йти на страту, так само й жерці зміцнюють їхні храми дверми, замками та засувами, щоб злодії їх не обдерли.

Вони засвічують для них більше світильників, ніж для себе, але боги ті ні одного з них не можуть бачити.

Вони, немов бантини в храмі, що середини їхні, як кажуть, сточує черва, яка з землі вилазить; вони їдять їх разом з їхньою одежею, а ті боги того й не відчувають.

Обличчя в них стає чорним від диму, який виходить із храму.

На тіло їхнє й на голову сідають кажани, ластівки та інше птаство; та й котів там теж не бракує.

По тому ви пізнаєте, що то не боги, і ви їх не бійтесь.

Золото, яким вони покриті, мало б служити їм для окраси, але коли хтось не зітре з них іржі, вони не блищать. Вони ж нічого не відчували, коли їх виливали.

їх куплено за якубудь ціну, і в них нема подиху життя.

Що вони без ніг, то їх носять на плечах, тим і виявляють вони людям свою ганьбу. Та й ті, що служать їм, соромляться їх: бо як ті боги впадуть на землю, вони допомагають їм встати,

Та й коли їх поставити на ноги, вони самі не ходитимуть, ані коли вони похиляться, то не можуть випростатись, та й дари їм приносять як мертвим.

Жертви, що приносять їм, жерці продають і з того мають прибуток. Так само їхні жінки солять частину тих жертв і не дають нічого з них ні бідному, ні недужому. Їхніх жертв дотикаються жінки у спливі й породіллі.

Знаючи, отже, через те, що то не боги, ви їх не бійтесь.

Та й як богами можна було їх назвати? Адже ж і жінки приносять дари богам тим срібним, золотим та дерев'яним.

А в храмах їхніх жерці сидять у роздертій одежі, з обголеною головою та підборіддям; їхні голови не покриті,

вони ж самі ревуть і галасують перед своїми богами, як ото дехто робить на поминках.

Жерці здирають з них шати і вдягають у них своїх жінок та дітей.

Чи їм хтось чинить зло, а чи добро, вони віддячитись не можуть; вони не можуть царя ані настановити, ані скинути.

Так само не можуть дати ні багатства, ні грошей. Як хтось складає їм обіт і не дотримує, вони його від нього не вимагають.

Вони не можуть ані врятувати людину від смерти, ані визволити слабшого від сильного,

ані сліпого зробити видючим, ані визволити людину, що перебуває в біді.

Вони не мають милосердя над удовою й сироті добра не чинять.

Вони схожі на камені з гір, оті боги дерев'яні, покриті золотом та сріблом; ті ж, які їм служать, будуть соромом побиті.

Як, отже, думати або казати, що вони - боги?

До того ще й самі халдеї їх зневажають, що, як побачать якого-небудь німого, не здатного говорити, несуть до Бела та й просять його, щоб німий заговорив, начебто Бел міг їх почути!

Вони не спроможні того зрозуміти, що варт покинути тих богів, бо вони не мають глузду.

Жінки, підперезавшись мотузком, сідають при дорозі й палять полову;

і коли якійнебудь з них пощастить переспати з перехожим, що приманив її до себе, вона своїй сусідці докоряє, що та не удостоїлась такої, як вона, чести й що в тієї не розірвано мотузка.

Все, що діється для цих богів, - брехня. Як, отже, думати або казати, що то боги?

їх зробили теслі та золотарі; вони ніщо інше, як тільки те, чим були в бажаннях своїх майстрів.

Майстри ж, які споруджують їх, - недовговічні; як могло б те, що вони виробляють, бути богами?

Вони (майстри) залишають своїм потомкам лиш оману й ганьбу.

Бо як надійде на них війна чи якесь інше лихо, жерці їхні радяться між собою, де б їм сховатися разом з їхніми богами.

Як, отже, не збагнути, що то не боги, які не можуть самих себе врятувати ані від війни, ані від іншого лиха?

Та згодом воно стане відомим, що ті боги дерев'яні, покриті золотом та сріблом, - омана; всім народам та царям стане ясно, що то не боги, а діла рук людських, і що в них не має ніякого Божого чину.

Кому, отже, не ясно, що то не боги?

Ані царя над краєм вони настановити не можуть, ані дощу послати людям.

Вони не можуть розсудити своїх власних справ, ані покривдженого врятувати, бо безсильні, наче ті галки між небом та землею.

Коли ж спаде вогонь на храм богів тих дерев'яних, покритих золотом або сріблом, жерці їхні втікають і рятуються, а ті, наче колоди посеред полум'я, згоряють.

Ані цареві, ані ворогам протиставитись вони не можуть.

Як, отже, припустити або помислити, що то боги?

Ні від злодіїв, ні від розбійників спасти себе не можуть ті боги дерев'яні, покриті сріблом і золотом. Сильніші від них здирають з них золото та срібло й утікають з одежею, яка покриває богів, і ці боги не можуть допомогти самим собі;

так що ліпше бути царем, який виявляє свою потугу, або якимсь корисним домашнім посудом, що ним власник може користуватись, ніж облудними богами; або дверима в домі, які зберігають те, що в ньому, ніж ложними богами; або дерев'яним стовпом у царських палатах, ніж недійсними богами.

Сонце, місяць і зорі, що світять і що їх послано на користь людям, - слухняні.

Так само й блискавка, коли блисне, приємна для ока, та й через те вітер у кожній країні повіває.

Хмари, на веління Боже, оббігають усю вселенну й виконують те, що їм наказано; і вогонь, зісланий з неба, щоб спалити гори та ліси, виконує те, що йому звелено.

А ті боги ані красою, ані силою на них не схожі.

Ось чому не слід думати й називати їх богами, вони бо не можуть ні суду вирішувати, ні добро чинити людям.

Знаючи, отже, що вони не є богами, ви їх не бійтесь.

Бо вони не можуть ані проклясти, ані благословити царів,

ні явити народам знаків на небі, ані сяяти, як сонце, ані світити, як місяць.

Звірі ліпші від них, бо вони, втікаючи під захист, можуть собі зарадити.

Отож, ніяким чином нам не ясно, що вони - боги, тим то ви їх і не бійтесь.

Немов опудало на баштані, яке ні від чого не захищає, такими є й їхні боги - дерев'яні, покриті золотом та сріблом.

Ці їхні боги, дерев'яні, покриті золотом та сріблом, подібні також до куща глоду, на який сідає всяка птиця, а й до мерця, покинутого в темноті.

З кармазину та вісону, що на них тліють, ви впізнаєте, що то не боги. Зрештою, їх самих пожирає черва, і вони стають ганьбою в країні.

Вартніший, отже, праведний чоловік, який бовванів не має, бо він уникне безчестя.

Переклад Огієнка

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад Куліша

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

Переклад УБТ Турконяка

Відпис листа, який Єремія післав до тих, що були поведені полоненими до Вавилону вавилонським царем, щоб сповістити їм що йому було приписано Богом. Через гріхи, якими ви згрішили перед Богом, ви будете попроваджені до Вавилону полоненими Навуходоносором вавилонським царем.

Отже, ввійшовши до Вавилону, будете там багато літ і довгий час аж до семи родів, а після цього Я виведу вас звідти з миром.

Тепер же побачите у Вавилоні сріблих і золотих і деревяних богів, яких носять на раменах, що наводять страх на народи.

Отже, не бійтеся, щоб і ви, відсторонюючись від чужинців, відсторонилися і хай вас не охопить страх від них,

бачачи нарід впереді і позаду себе, що їх почитають, а скажіть в умі: Тобі належиться покланятися, Владико.

Бо мій ангел є з вами, а він досліджує ваші душі.

Бо їхній язик виструганий митцем, а вони позолочені і посріблені, брехливі і не можуть говорити,

і так наче для прикрашеної дівчини, беручи золото, приготовляють вінці на голови їхніх богів.

І буває, що часом священики забирають від своїх богів золото і срібло і вживають для себе самих, а дадуть з них і тим, розпусницям, що під дахом.

А вони їх прикрашують як людей одежами, сріблих і золотих і деревяних богів. Ці ж не спасаються від іржі і молів.

Як вони зодягнені багряною одіжжю, обтирають їхнє лице через хатний порох, якого на них є багато.

І він має скипетр як людина, суддя країни, який не вигублює того, що грішить проти нього.

А має меч в правиці і сокиру, а вона його не спасає від війни і злодіїв.

Звідти є явним, що вони не є богами. Отже, не бійтеся їх.

Бо так як розбитий людський посуд стає непотребом, такими є їхні боги, як вони поставлені в домах.

Їхні очі є повні пороху від ніг тих, що входять.

І так як для когось, що зневажив царя, є загороджені двори, наче виведеному на смерть, так священики скріплюють їхні доми дверима і замками і засувами, щоб не були ограблені злодіями.

Засвічують світила і більше ніж собі, з яких вони ніяке не можуть бачити.

Бо вони наче поліно, що в хаті, а їхні серця, кажуть, є облизані, як плазуни з землі їдять їх і їхню одіж вони не відчувають.

Вони почорніли на своїх лицях від диму, що в домі.

На їхнє тіло і на голову сідають лилики, ластівки і птахи, так само ж і коти.

Звідси пізнаєте, що вони не є богами. Отже, не бійтеся їх.

Бо золото, що лежить на прикрасу, якщо хто не зітре (з нього) ржі, воно не заблистить. Бо вони ані не відчували коли були відливані.

За всяку ціну купують тих, в яких немає духа.

Без ніг вони носяться на раменах виказуючи власну нечесність людям, а й їхні слуги засоромлюються, томущо як колись впаде на землю, самі встати (не можуть).

Ані само собою він не порушиться, якщо хтось його поставить стояти, ані якщо буде нахилений, не випростується, але їм ставиться дари так як мертвим.

Жертвами ж, які їм віддані послуговуються їхні священники. Так само ж і жінки засолюючи з цього не дають ані бідному, ані немічному. До їхніх жертов доторкаються відлучена і та, що щойно народила.

Отже, знаючи з цього, що вони не є богами, не бійтеся їх.

Бо як можуть назватися богами? Бо жінки служать сріблим і золотим і деревяним богам.

І в їхніх домах священики сидять, маючи роздерту одіж і оголені голови і бороду, (і) їх голови непокриті.

А вони ревуть кричачи перед їхніми богами так як дехто на тризні мерця.

Забравши з їхньої одежі священики зодягають своїх жінок і дітей.

Вони не зможуть віддати, ані коли терплять щось злого, ані коли добре. Вони не можуть поставити царів, ані забрати.

Так само, ані не можуть дати багацтво, чи мідь. Якщо хтось помолившись до них молитвою, не дасть, не домагатимуться.

Людину від смерти не спасають, ані не визволять малого від сильного.

Сліпу людину не привернуть до видіння, не визволять людину, що є в біді.

Вдову не помилують, ані не зроблять добро сироті.

Деревяні і позолочені і посріблені (боги) є подібними до каменя з гори, а ті, що їм служать завстидаються.

Отже, як можна думати чи називати їх богами?

А ще і як їх халдеї обещещують, вони, коли бачать німого, що не може говорити, принісши до Вила, моляться, як до того, що спроможний чути, щоб він заговорив,

і вони, зрозумівши, не можуть їх оставити, бо не мають зрозуміння.

А жінки оперезані шнурками на дорогах сидять, палять полову.

Коли якась з них притягнена кимось з проходячих переспить, ганьбить ближню, бо вона не удостоїлася так як і та, ані її шнурок не був розірваний.

Все, що в них стається, брехливе. Отже, як можна вважати чи називати їх богами?

Вони зроблені теслями і золотарями. Нічим іншим не стають від того, чим митці бажають щоб вони були.

І ті, що їх творять не стають довговічними. Як же може ними створене бути богами?

Бо вони оставили брехню і погорду тим, що пізніше прийдуть.

А коли на них найде війна і зло, священики радяться між собою куди з ними сховаються.

Отже, як не можна збагнути, що не є богами, ті, що не спасають себе від війни, ані від зла?

Бо будучи деревяними і позолоченими і посрібленими пізнається з цього, що вони брехливі. Всім народам і царям буде явним, що вони не є богами, але діла людських рук, і в них немає ніякого божого діла.

Отже, кому не є відомим, що вони не є богами?

Бо вони не поставлять царя країни, ані не дають людям дощ,

а свій суд не судять, ані не визволяють обидженого, будучи безсилі. Вони так як круки між небом і землею.

Бо коли огонь впаде на дім деревяних чи позолочених чи посріблених богів, їхні священики втечуть і спасуться, а вони всередені згорять так як поліна.

А царям і воякам вони не протиставитимуться.

Отже, як можна сприймати чи думати, що вони є богами?

Ані від злодіїв, ані від розбійників не спасуться деревяні й посріблені й позолочені боги, з яких сильні забирають золото й срібло і підуть, взявши одіж, що на них, ані вони самим собі не поможуть.

Тому краще бути царем, що виказує свою мужність, чи в хаті потрібним посудом, яким послуговується власник, ніж фальшивими богами, чи й дверима в домі, що спасають те, що в ньому є, радше ніж фальшивими богами, і деревяним стовпом в царськім домі, радше ніж фальшивими богами.

Бо сонце і місяць і звізди, будучи ясними і післаними на потребу, є послушні.

Так само і блискавка, коли зявиться, вона є гарною. Через це і вітер дме в кожній країні.

І коли хмарам Бог прикаже піти на всю вселенну, вони виповняють приказане. А огонь післаний згори винищити гори і ліси, чинить приказане.

А ці, ані видом, ані своїми силами не є подібні.

Тому ані не можна вважати, ані не (можна) називати їх богами, коли вони не є спроможні, ані суд судити, ані робити людям добро.

Отже, знаючи, що вони не є богами, не бійтеся їх.

Бо царів вони, ані не прокленуть, ані не поблагословлять.

А знаки в народах на небі не покажуть, ані не засяють як сонце, ані не засвітяться як місяць.

Кращі від них звірі, які можуть собі помогти втечею до сховки.

Отже, ніяким способом нам не є явним, що вони є богами. Тому не бійтеся їх.

Бо так як в городі страшак нічого не стереже, такі їхні деревяні і позолочені і посріблені боги.

Тому то їхні деревяні і позолочені і посріблені боги подібні й до колючого дерева в городі, на яке сідає всякий птах, так само ж і до мертвого покиненого в темряві.

А від порфіри і мармору, які на них гниють, пізнаєте, що вони не є богами. Вони ж вкінці будуть зїджені, і буде ганьба в країні.

Отже, кращою є праведна людина, що не має ідолів, бо буде далекою від ганьби.

Російський синодальний переклад

Список послания, которое послал Иеремия к пленникам, отводимым в Вавилон царем Вавилонским, чтобы возвестить им, что повелено ему Богом.(1-2)За грехи, которыми вы согрешили пред Богом, будете отведены пленниками в Вавилон Навуходоносором, царем Вавилонским.

(1-3)Войдя в Вавилон, вы пробудете там многие годы и долгое время, даже до семи родов; после же сего Я выведу вас оттуда с миром.

(1-4)Теперь вы увидите в Вавилоне богов серебряных и золотых и деревянных, носимых на плечах, внушающих страх язычникам.

(1-5)Берегитесь же, чтобы и вам не сделаться подобными иноплеменникам, и чтобы страх пред ними не овладел и вами.

(1-5)Видя толпу спереди и сзади их поклоняющеюся перед ними, скажите в уме: "Тебе должно поклоняться, Владыко!"

Ибо Ангел Мой с вами, и он защитник душ ваших.

Язык их выстроган художником, и сами они оправлены в золото и серебро; но они ложные, и не могут говорить.

И как бы для девицы, любящей украшение, берут они золото, и приготовляют венцы на головы богов своих.

Бывает также, что жрецы похищают у богов своих золото и серебро и употребляют его на себя самих;

уделяют из того и блудницам под их кровом; украшают богов золотых и серебряных и деревянных одеждами, как людей.

Но они не спасаются от ржавчины и моли, хотя облечены в пурпуровую одежду.

Обтирают лице их от пыли в капище, которой на них очень много.

Имеет и скипетр, как человек - судья страны, но он не может умертвить виновного пред ним.

Имеет меч в правой руке и секиру, а себя самого от войска и разбойников не защитит: отсюда познается, что они не боги; итак, не бойтесь их.

Ибо, как разбитый сосуд делается бесполезным для человека, так и боги их.

После того, как они поставлены в капищах, глаза их полны пыли от ног входящих.

И как у нанесшего оскорбление царю заграждаются входы в жилье, когда он отводится на смерть, так капища их охраняют жрецы их дверями и замками и засовами, чтобы они не были ограблены разбойниками;

зажигают для них светильники, и больше, нежели для себя самих, а они ни одного из них не могут видеть.

Они как бревно в доме; сердца их, говорят, точат черви земляные, и съедают их самих и одежду их, - а они не чувствуют.

Лица их черны от курения в капищах.

На тело их и на головы их налетают летучие мыши и ласточки и другие птицы, лазают также по ним и кошки.

Из этого уразумеете, что это не боги; итак, не бойтесь их.

Если кто не очистит от ржавчины золота, которым они обложены для красы, то они не будут блестеть; и когда выливали их, они не чувствовали.

За большую цену они куплены, а духа нет в них.

Безногие, они носятся на плечах, показывая чрез то свою ничтожность людям; посрамляются же и служащие им;

потому что, в случае падения их на землю, сами собою они не могут встать; также, если бы кто поставил их прямо, не могут сами собою двигаться и, если бы кто наклонил их, не могут выпрямиться; но как перед мертвыми полагают перед ними дары.

Жертвы их жрецы продают и злоупотребляют ими; равно и жены их часть из них солят, и ничего не уделяют ни нищему, ни больному.

К жертвам их прикасаются женщины нечистые и родильницы. Итак, познав из сего, что они не боги, не бойтесь их.

Как же назвать их богами? женщины приносят жертвы этим серебряным и золотым и деревянным богам.

И в капищах их сидят жрецы в разодранных одеждах, с обритыми головами и бородами и с непокрытыми головами:

ревут они с воплем пред своими богами, как иные на поминках по умершим.

Некоторые из одежд их жрецы берут себе и одевают ими своих жен и детей.

Если испытывают от кого-либо злое или доброе, не могут воздать; не могут поставить царя, ни низложить его.

Равно ни богатства, ни даже мелкой медной монеты они не могут дать. Если кто, обещав им обет, не исполнил бы его, не взыщут.

От смерти человека не избавят, ни слабейшего у сильного не отнимут;

человеку слепому не возвратят зрения; человеку в нужде не помогут;

вдове не окажут сострадания, и сироте не сделают добра.

Камням из гор подобны эти боги деревянные и оправленные в золото и серебро, - и служащие им посрамятся.

Как же можно подумать или сказать, что они боги?

К тому же сами Халдеи обращаются с ними непочтительно: они, когда увидят немого, не могущего говорить, приносят его к Ваалу и требуют, чтобы он говорил, как будто он может чувствовать.

И не могут они, заметив это, оставить их, потому что не имеют смысла.

Женщины, обвязавшись тростниковым поясом, сидят на улицах, сожигая курение из оливковых зерен.

И когда какая-либо из них, увлеченная проходящим, переспит с ним, - попрекает своей подруге, что та не удостоена того же, как она, и что перевязь ее не разорвана.

Все, совершающееся у них, ложно. Посему как можно думать или говорить, что они боги?

Устроены они художниками и плавильщиками золота; не чем иным они не делаются, как тем, чем желали их сделать художники.

И те, которые приготовляют их, не бывают долговечны;

как же сделанные ими могут быть богами? Они оставили по себе ложь и срам своим потомкам.

Когда постигают их война и бедствия, жрецы совещаются между собою, где бы им скрыться с ними.

Как же не понять, что те не боги, которые самих себя не спасают ни от войн, ни от бедствий?

Так как они деревянные и оправленные в золото и серебро, то можно познать, что они ложь; всем народам и царям сделается ясным, что это не боги, а дела рук человеческих, и в них нет никакого действия божественного.

Кому же после сего не понятно, что они не боги?

Царя стране они не поставят, дождя людям не дадут;

суда не рассудят, обидимого не защитят, будучи бессильны,

как вороны, находящиеся между небом и землею. Ибо и в том случае, когда подверглось бы пожару капище богов деревянных или оправленных в золото и серебро, жрецы их убегут и спасутся, - а они сами, как бревна в средине, сгорят.

Ни царю, ни врагам они не могут противостать. Как же можно принять или подумать, что они боги?

Ни от воров, ни от грабителей не могут охранить самих себя эти боги, деревянные и оправленные в серебро и золото:

превосходя их силою, они снимают золото и серебро и одежды, которые на них, и уходят с добычею, а эти себе самим не в силах помочь.

Поэтому лучше царь, выказывающий мужество, или полезный в доме сосуд, который употребляет хозяин, нежели ложные боги; или лучше дверь в доме, охраняющая в нем имущество, нежели ложные боги; или лучше деревянный столп в царском дворце, нежели ложные боги.

Солнце и луна и звезды, будучи светлы и посылаемы ради потребности, благопослушны.

Также и молния каждый раз, как является, ясно видима; также ветер во всякой стране веет.

И облака, когда повелит им Бог пройти над всею вселенною, исполняют повеление.

Тоже огонь, свыше ниспосылаемый для истребления гор и лесов, делает, что назначено; а эти не подобны им ни видом, ни силами.

Почему же можно подумать или сказать, что они боги, когда они несильны ни суда рассудить, ни добра делать людям?

Итак, зная, что они не боги, не бойтесь их.

Царей они ни проклянут, ни благословят;

знамений не покажут на небе и пред народами; не осветят, как солнце, и не осияют, как луна.

Звери лучше их: они, убегая под кров, могут помочь себе.

Итак, ни из чего не видно нам, что они боги; посему не бойтесь их.

Как пугало в огороде ничего не сбережет, так и их деревянные, оправленные в золото и серебро боги.

Равным образом их деревянные, оправленные в золото и серебро боги подобны терновому кусту в саду, на который садятся всякие птицы, также и трупу, брошенному во тьме.

Из пурпура и червленицы, которые истлевают на них, вы можете уразуметь, что они не боги; да и сами они будут наконец съедены и будут позором в стране.

Итак, лучше человек праведный, не имеющий идолов, ибо он - далеко от позора.