Про Моава. Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Ой горе Нево-місту, - його спустошено! Кіріятаїм соромом окритий, - здобуто його! Твердиню ганьба обгорнула й прибила.
Слава Моава зникла, у Хешбоні напоготовлюють на нього лихо: нум, мовляв, знищимо його з-поміж народів. Та й ти, Мадмене, згинеш, меч іде за тобою.
Із Хоронаїму крик чути: Спустошення! Страшна руїна!
Моава стерто на порох! Крик долинає аж до Цоару.
Бо узвозом до Лухоту йдуть з плачем, бо на Хоронаїм-спуску чути ридання по поразці.
Тікайте, рятуйте життя ваше, мов той онагр у пустині!
Тому що ти надіявсь на твої твердині й на твої достатки, то будеш і ти здобутий. Кемош піде у неволю разом із своїми священиками й князями.
Прийде спустошник на кожне місто, ніяке місто не уникне; загине долина, спустіє й рівнина, - слово Господнє.
Дайте Моавові крила, щоб міг полетіти. Його міста обернуться на пустиню, нікому буде в них жити!
Проклят, хто Господню справу виконує недбайливо! Проклят, хто стримує меча свого від крови!
Вже змалку жив Моав безпечно і спочивав на своїй гущі. Не переливано його з посуду в посуд, не займано його ніколи у неволю. Тим то й смак його зостався в ньому, та й запах його не змінився.
Тим же то ось настануть дні, - слово Господнє, - і я пришлю переливачів до нього, що переллють його, а його посуд спорожнять, глеки ж порозбивають.
І застилається Моав Кемоша, як застидався дім Ізраїля Бетела, - своєї надії.
Що ви говорите, мовляв, - ми хоробрі й спритні до війни вояки?
Спустошник Моава йде проти нього, цвіт його молоді сходить на заріз.
Близька Моавова погибель, його лихо приходить притьмом.
Пожалуйте його, всі його сусіди й усі, що знаєте його ім'я. Скажіте: Як зламалось оте міцне жезло, ота палиця прекрасна!
Зійди з твоєї слави й сядь на смітнику, дочко, що мешкаєш у Дівоні, бо спустошник Моава на тебе наступає, розвалює твої твердині.
Стань при дорозі й чатуй, ти, що живеш у Ароері. Питайся в тих, що повтікали, врятувалися, - спитай: Що таке сталось?
Моав окритий соромом, бо побитий. Плачте й голосіте, оповістіть у Арноні, що Моав - пустиня.
Прийшов суд на краї на рівнині, на Холон, на Ягцу й на Мефаата,
і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівлатаїм,
і на Кіріятаїм, і на Бет-Гамул, і на Бет-Меон,
і на Керійот, і на Боцру та й на всі міста Моав-країни, далекі й близькі.
Збито ріг Моавові і зламано його рамено,- слово Господнє.
Упоїте його до п'яна, бо він проти Господа піднімався. Нехай Моав виллє свою блювотину, нехай він теж посміховищем стане.
Хіба ж Ізраїль не був посміховищем у тебе? Чи, може, його впіймано між злодіями, що ти хитаєш головою щоразу, як про нього заговориш?
Киньте міста, живіть по скелях, ви, мешканці моавські! Будьте, мов голуб, що гніздиться на краю безодні.
Наслухались ми про гордощі Моава, гордощі без міри, про його гординю, його пиху та гордування, його бундючне серце.
Я знаю його чванькуватість, - слово Господнє, - його базікання недоладне, його пусті вчинки.
Тим то й буду голосити по Моаві, за всім Моавом буду лементувати, за людьми Кір-Хересу буду зідхати.
Я плакатиму по тобі, о винограднику в Сівмі, більше, ніж по Язері. Паростки твої сягали поза море, до Язеру. На твої літні плоди й на виноград твій напав спустошник.
Стихли радощі й веселощі в землі моавській. Нема вина в точилах, не топчуть більше винограду, та й веселі пісні вже більше не веселі.
Від зойку в Хешбоні луна йде аж до Елале, аж до Ягацу. Їхній голос лине з Цоару аж до Хоронаїму, до Еглат-Шелішії, бо навіть Німрім-води повисихали.
Я вигублю, - слово Господнє, - у Моаві тих, що приносять жертви на узвишшях і що кадять його богам.
Тим то серце моє тужить по Моавові, мов сопілка; серце моє тужить по мешканцях Кір-Хересу, мов свиріль, бо пропав скарб, який вони надбали.
У кожного голова лиса, борода в кожного обтята, на руках у кожного нарізи, у кожного на крижах веретище.
Скрізь по дахах моавських та по майданах самий лемент, бо я розбив Моава, мов посуд непотрібний, - слово Господнє.
Як же його розбито! Плачте! Як же Моав із соромом назад сахнувся! І став Моав посміховищем та острахом усім своїм сусідам.
Бо так говорить Господь: Ось неначе орел ширяє, розпростирає свої крила над Моавом.
Міста здобуті, зайняті твердині, і серце у відважних моавитян у той день буде, як серце у жінки-породіллі.
І зникне Моав з-поміж народів, бо проти Господа наважився повстати.
Жах, яма й сіті будуть для тебе, моавський жителю, - слово Господнє.
Хто втече від жаху, - впаде в яму; хто ж вибереться з ями, - потрапить у сітку. Таке бо пошлю на Моава в годину його кари, - слово Господнє.
Під захистом Хешбону зупиняться втікачі безсилі, але з Хешбону вогонь вийде, полум'я з палат Сихону, і пожере боки Моава й тім'я люду гомінкого.
Горе тобі, Моаве! Пропав єси, люде Кемошу! Бо забрано синів твоїх у неволю, дочок твоїх у полон.
Та я зміню колись долю Моава» - слово Господнє. Досі суд на Моава.
На Моава. Так каже Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Горе місту Нево, бо воно поруйноване; Кір'ятаїм посоромлений, здобутий; посоромлений Замок високий, заляканий...
Нема більше слави Моаву! У Хешбоні лихе вимишляють на нього: Ходімо, і витнім його із народу! Теж, Мадмене, замовкнеш і ти: за тобою йде меч!
Чути крик із Горонаїму: Руїна й нещастя велике!
Моав поруйнований, крик підняли аж до Цоару,
бо ходом в Лухіт підуть догори з великим плачем, бо на збіччі Горонаїму чути крик боязкий про руїну...
Утікайте, рятуйте хоч душу свою, і станете, мов отой верес в пустині!
Бо за те, що надіявся ти на вчинки свої та на скарби свої, ти також будеш узятий, і піде Кемош до полону, а разом із ним його священики та його зверхники...
І прийде руїна до кожного міста, і не буде врятоване жодне із них, і загине долина, й погублена буде рівнина, бо так говорив був Господь!...
Дайте крила Моаву, і він відлетить, і міста його стануть спустошенням, так що не буде мешканця у них...
Проклятий, хто робить роботу Господню недбало, і проклятий, хто від крови на меча свого стримує!
Спокійний Моав від юнацтва свого, і мирний на дріжджах своїх, і не лито із посуду в посуд його, і він на вигнання не йшов, тому в нім його смак позостався, а запах його не змінився.
Тому то ось дні настають, говорить Господь, і пошлю Я на нього розливачів, і його розіллють, і посуд його опорожнять, і дзбанки його порозбивають!...
І за Кемоша Моав посоромлений буде, як Ізраїлів дім посоромлений був за Бет-Ел, за місце надії своєї.
Як говорите ви: Ми хоробрі та сильні до бою?
Попустошений буде Моав, і до міст його ворог підійметься, і підуть добірні його юнаки на заріз, каже Цар, що Господь Саваот Йому Ймення...
Близький похід нещастя Моава, а лихо його дуже квапиться...
Співчувайте йому, всі довкілля його, і всі, хто ім'я його знає, скажіть: Як зламалося сильне це берло, ця палиця пишна!
Спустися зо слави своєї, і всядься в пустині, о мешканко, дочко Дівону, бо спустошник Моава до тебе прийшов, і понищив твердині твої!
Стань на дорозі й чекай, мешканко Ароеру, питай втікача та врятовану, кажи: Що це сталося?
Моав посоромлений, бо розтрощений він, ридайте та плачте, і звістіте в Арноні, що Моав попустошений!
І суд ось прийшов на рівнинний цей край, на Холон й на Ягцу, і на Мефаат,
і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,
і на Кір'ятаїм, і на Бет-Ґамул, і на Бет-Меон,
і на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста моавського краю, далекі й близькі...
І відтятий Моавові ріг, і рамено його розтрощене, говорить Господь.
Упійте його, бо пишавсь проти Господа він, і він з плюскотом упаде до блювоти своєї, і станеться й він посміховиськом!...
І чи ж для тебе Ізраїль не був посміховиськом цим? Хіба серед злодіїв був знайдений він, що ти скільки говориш про нього, то все головою хитаєш?
Покиньте міста, й пробувайте на скелі, мешканці Моава, і будьте, немов та голубка, що над краєм безодні гніздиться!
Ми чули про гордість Моава, що чванливий він дуже, про надутість його і його гордування, про бундючність його та пиху його серця.
Я знаю, говорить Господь, про зухвальство його, і про його балачки безпідставні, робили вони неслухняне!
Ридаю тому над Моавом, і кричу за Моавом усім, зідхаю над людьми Кір-Хересу...
Більш як за Язером Я плакав, Я плакатиму за тобою, винограднику Сівми! Галузки твої перейшли аж за море, досягли аж до моря Язера. Спустошник напав на осінній твій плід, і на винобрання твоє,
і забрана буде потіха твоя та радість твоя з виноградника й з краю Моава, і вино із чавила спиню! Не буде топтати топтач, радісний крик при збиранні не буде вже радісним криком збирання...
Від крику Хешбону аж до Ел'але, аж до Ягацу нестися буде їхній голос, від Цоару аж до Горонаїму, до Еґлат-Шелішійї, бо й вода із Німріму пустинею стане...
І вигублю Я із Моава, говорить Господь, того, хто для жертов виходить на пагірок, і богові кадить своєму.
Тому стогне серце Моє за Моавом, немов та сопілка, і стогне серце Моє, як сопілка, за людьми Кір-Хересу, бо погинули ті, хто багатство набув!...
Тому кожна голова облисіла, і кожна борода обстрижена, на руках у всіх порізи жалоби, і на стегнах верета...
На всіх дахах Моава й на площах його самий лемент, бо розбив Я Моава, мов посуд, якого не люблять, говорить Господь...
Як він розтощений плачуть, як ганебно Моав утікав, і як він посоромлений! І Моав став за посміх та пострах для всього довкілля його!
Бо так промовляє Господь: Ось він, як орел, прилетить, і крила свої над Моавом розгорне,
міста будуть взяті, й твердині захоплені... І того дня стане серце лицарства Моава, як серце жони-породіллі!
І з народів Моав буде вигублений, бо пишавсь проти Господа він...
Страх, та безодня, та пастка на тебе, мешканче Моава! говорить Господь.
Хто від страху втече, той в безодню впаде, хто ж з безодні підійметься, той буде схоплений в пастку... Бо спроваджу на нього, на того Моава, рік їхньої кари, говорить Господь.
Втікачі знесилені будуть ставати у тіні Хешбону, бо вийде огонь із Хешбону, а полум'я з-поміж Сигону, і поїсть край волосся на скроні Моаву та череп синів галасливих...
Горе, Моаве, тобі! Загинув Кемошів народ, бо сини твої взяті в полон, твої ж дочки в неволю!...
І верну Я Моавові долю наприкінці днів, говорить Господь. Аж досі суд на Моава.
Про Моаба так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Горе Неву-місту! воно спустошене буде; соромом окритий Киріятярим і звойований; та й Мизгав покриєсь стидом і в нїщо його обернуть. Замок високий обернено в посьміх!
Слава Моабова зникне навіки; Гесбону недолю готують: нумо, витратьмо його зміж народів! Та й ти, Мадмено, погибнеш; меч ійде за тобою.
Чути крик і з Оронаїму, і тут валять-опустошують страшно!
Стерто на порох Моаб, дїти його заридали.
Від підходячих у гору в Лухит голосний плач роздається, від спускаючихся в низ із Оронаїму зачуває ворог риданнє по спустошенню.
Утїкайте, рятуйте життє, наге, мізерне як та деревина серед пустинї.
Ти вповав на вироби рук твоїх, на твої достатки; за те ж пійдеш в неволю, ти самий, й бовван твій Хамос разом із своїми сьвященниками та князями своїми.
Прийде пустошник на кожний ваш город, й нї одно місто не остане цїле; погибне долина, спустїє поділлє, як заповів Господь.
Дайте Моабові крила навтеки летїти; бо в городах його буде безлюддє, нїкому буде в них проживати!
Проклят, хто справу Господню справляв би байдужно, проклят, хто спиняв би меча його, кров проливати!
Змалку жив Моаб у супокою, седїв на гущі своїй і не переливано його з посудини в другу посудину, його в неволю не займано зроду; тим то зоставався в йому й смак його, та й запах його не змінявся.
От же, говорить Господь, надходить час, що я пришлю до його переливачів, а вони переллють його, й опорожнять посуд його й глеки його порозбивають.
І окриється соромом Моаб задля Хамоса, як окрився стидом дом Ізраїля задля Бетеля, - надїї своєї.
Що ви говорите: Ми хоробрі мужі, силачі до війни?
Нї! Моаб, наче вже опустошений, міста його, як би вже горіли, а вибрані молодики ваші, мов би на заріз пійшли, говорить Царь, - Господь Саваот імя його.
О, близька погибель Моабова, сквапно надходять злиднї його.
Пожальтесь його, всї його сусїди, й усї, що знаєте імя його, заголосїте: Як се зломилось жезло сили, палиця слави!
Ізійди вниз із висоти величі і сядь на місцї спраги, дочко-осаднице Дибону, вже бо наступає пустошник Моабу, й порозвалює твердинї твої.
Стань при дорозї, сусїдко-осаднице Ароерська, питай у тих, що, втїкаючи, шукають рятунку: Що таке сталось?
(а почуєш:) Осоромлений, Моаб, бо вже звойований; плачте, ридайте, вістїте в Арнонї, що Моаб - пустиня;
Що прийшов суд на рівнини, на Халон і на Яазу й на Мофат,
І на Дибон і на Нево й на Бет-Дивлатаїм,
І на Каріатаїм, і на Бет-Гамул і на Бет-Маон,
І на Керіот і на Восор та й на всї городи Моабські, як далекі, так і близькі.
Збито рога Моабові й зломано руку йому, говорить Господь.
Упоїте до пяна його, пишався бо проти Господа; нехай же валяється Моаб у своїй блювотинї й буде сьміховищем.
Хиба ж Ізраїль та не був сьміховищем у тебе? Чи то ж його та поймано між злодїями, що ти, було, як заговориш про него, так і похитуєш головою?
Покидайте ж тепер міста, ви осадники Моабські, та й живіте, мов голуби, що гнїздяться коло ввіходів у печери.
О, наслухались ми про гордощі Моабові - гордощі без міри, як він високо нїс себе, як пишався, як у гору неслося серце його.
Знаю я, говорить Господь, буйність його, та вона марна; пусті слова його; не здолїють того вчинити (що говорять).
Тим то й буду голосити по Моабові, плакати по всьому Моабові, буду зітхати по людях Кирхареських;
Плакати му по тобі, Севамо виноградня, тим плачем, що й по Язері: паростки твої сягали аж поза море, доходили до озера Язерського; аж се пустошник напав на лїтні плоди твої, на виноград спілий.
Утихли радощі й веселощі в тім Кармелю, в землї Моабський; я уйму вино в точилах; не будуть уже топтати в них, сьпіваючи; гук воєнний буде чути, а не гомін радісний.
Од плачу в Есевонї аж до Елеали й до Яаци залунає їх голос і від Сигора до Оронаїму, до третьої Егли; та й води в Нимримі повисихають.
Вигублю, говорить Господь, у Моаба тих, що приносять жертви на висотах та кадять богам його.
Тим же то серце моє тужить по Моабі, мов сопілка; стогном сопілки плаче серце моє по осадниках Кирхареських, всї бо багацтва, що вони надбали, поникли без слїду.
У кожного голова лиса, в кожного борода стрижена, руки подряпані, чересла веретищем окриті,
Скрізь у Моаба по кришах, майданах сумують-плачуть, я бо розбив Моаба, мов посудину непотрібну, говорить Господь.
Як же розбито його, - будуть із спожалїннєм говорити; як же Моаб осоромився, подавшись навтеки! і стане Моаб сьміховищем і острахом усїм сусїдам своїм;
Так бо говорить Господь: Ось він (Навуходонозор) орлом налетить, розпростре свої крила над Моабом:
Загорне міста, звоює твердинї, а серця в хоробрих Моабіїв стрівожаться в той час, як серце в жінки-породїлї.
І вигублений буде Моаб ізпроміж народів за те, що згордїв був проти Господа.
Переляк і яма й сїтї прийдуть на тебе, Моабський осаднику, говорить Господь.
Хто від ляку втече, впаде в яму; хто вийде з ями, попаде в сїт. Таке бо пошлю на Моаба в годину кари моєї, говорить Господь.
Наче в тїнї, схороняться у твердинї Есевонській втїкачі втомлені, та з Есевону вийде огонь, поломя з Сигону, й пожере бік Моабу, і тїмє сих людей непокірливих.
Горе тобі, Моабе! погинув нарід Хамоса; бо сини твої й дочки пійшли в неволю.
Та колись я поверну Моаба з полону, говорить Господь. Досі суд на Моаба.
Для моава. Так сказав Господь: Горе на Навама бо він згинув. Захоплено Каріятем, завстиджений Амасаґав і Атат.
Немає вже вилікування моавові, в Есевоні задумано зло проти нього. Ми його вирубали з посеред народів, і гинучи загине, за тобою піде меч.
Бо голос тих, що закричали з Оронема, згуба і велике побиття.
Розбитий моав, сповістіть в Зоґорі.
Бо Алаот наповнено плачем, він піде плачучи дорогою Оронема, ви почули плач побиття.
Втікайте і спасіть ваші душі і будете як дикий осел в пустині.
Томущо ти поклав надію на твої оборони, і ти будеш захоплений. І Хамос піде в переселення, його священики і його володарі разом.
І прийде знищення на всяке місто, воно не спасеться, і двір буде знищений, і рівнина буде знищена, так як сказав Господь.
Дайте знаки моавові, бо буде діткнений дотиком, і всі його міста стануть непрохідними. Звідки в ньому мешканець?
Проклятий той, хто недбайливо чинить господні діла, що витягає свій меч від крови.
Спинився моав від дитинства і поклав надію на свою славу, не наливав з посуду до посуду і в відселення не пішов. Через це став в ньому його смак, і його запах не пропав.
Через це ось приходять дні, говорить Господь, і пішлю йому тих, що нахиляють, і нагнуть його і роздроблять його посуд і вилиють його напиток.
І моав завстидається Хамоса, так як дім Ізраїля завстидався Ветила, вони, які надіялися на них.
Як скажете: Ми сильні і людина сильна до воєнних діл?
Знищений моав, його місто, і його вибрана молодь пішла на заріз.
Близько день моава, щоб прийти, і його зло дуже швидке.
Кивайте йому, всі, що довкруги нього, всі, що бачите його імя. Скажіть: Як розломлено славну палицю, палицю величности.
Зійди від слави і сядь в мокроті, сидячи побивайся, бо знищено моав, прийшов на тебе той, хто розбиває твої твердині.
Стій на дорозі і гляди, ти, що сидиш в Ароирі, і запитай того, хто втікає і спасається і скажи: Що сталося?
Завстиджений моав, бо розбитий. Закричи і заголоси, сповісти в Арноні, що моав згинув.
І суд приходить на землю Місора на Хелона і на Рефаса і на Мофаата
і на Девона і на Навава і на дім Девлатема
і на Каріятем і на дім Ґамола і на дім Маона
і на Каріот і на Восора і на всі далекі і близькі міста моава.
Розбитий ріг моава, і його рука розломлена.
Упийте його, бо він звеличився проти Господа. І моав заплеще своїми руками і на сміх буде і він.
І чи не на посміховисько тобі був Ізраїль? Чи був знайдений між твоїми крадежами, що ти воював проти нього?
Ті, що живуть в моаві, оставили міста і поселилися в скелях, стали наче голубки, що гніздяться на скелях при устях печері.
Я почув гордість моава, він дуже згордів своєю гордістю і своєю зарозумілістю, і його серце піднялося.
Я ж пізнав його діла. Чи йому не досить? Чи не так вчинив?
Через це закричіть на моава звідусіль, закричіть на виснажених мужів Кір Адас.
За плачем Язера тобі заплачу, винограднику Севима. Твої галузки перейшли море, торкнулися міст Язера. На твій овоч, на твій збір впало знищення.
Усунено веселість і радість з моавитської землі, і вино було в твоїх точилах. Вранці не топтали, ані ввечорі, не зробили ввечорі.
Від крику Есевона аж до Елеала їхні міста видали свій голос, від Зоґора аж до Оронема і Аґела Салісія, бо і вода Невріма буде висушена.
І знищу моав, говорить Господь, що йде до жертівника і приносить ладан своїм богам.
Через це моє серце моавом заграє наче сопілкою, моє серце проти людей Кір Адаса, заграє наче сопілкою. Через це що він зберіг, воно згинуло [від людини.]
Всяку голову в кожному місці оголять, і всякі пагони будуть оголені, і всі руки битимуть себе, і на всякому бедрі (буде) мішок.
І на всіх дахах моава і на його улицях (буде плач), бо Я розбив, говорить Господь, як глиняний посуд, який є непотребом.
Як він змінився. Як моав повернув плечі. Моав завстидався і став посміховищем і на злість всім довкруги нього.
Бо так сказав Господь:
Забрано Аккаріот, і твердині забрані.
І моав гине від натовпу, бо звеличився проти Господа.
Пастка і страх і яма на тебе, що сидиш в моаві.
Хто втікає від лиця страху впаде в яму, і хто виходить з ями, буде схоплений в пастці, бо Я це наведу на моава в році їхніх відвідин.
-
О Моаве так говорит Господь Саваоф, Бог Израилев: горе Нево! он опустошен; Кариафаим посрамлен и взят; Мизгав посрамлен и сокрушен.
Нет более славы Моава; в Есевоне замышляют против него зло: "пойдем, истребим его из числа народов". И ты, Мадмена, погибнешь; меч следует за тобою.
Слышен вопль от Оронаима, опустошение и разрушение великое.
Сокрушен Моав; вопль подняли дети его.
На восхождении в Лухит плач за плачем поднимается; и на спуске с Оронаима неприятель слышит вопль о разорении.
Бегите, спасайте жизнь свою, и будьте подобны обнаженному дереву в пустыне.
Так как ты надеялся на дела твои и на сокровища твои, то и ты будешь взят, и Хамос пойдет в плен вместе со своими священниками и своими князьями.
И придет опустошитель на всякий город, и город не уцелеет; и погибнет долина, и опустеет равнина, как сказал Господь.
Дайте крылья Моаву, чтобы он мог улететь; города его будут пустынею, потому что некому будет жить в них.
Проклят, кто дело Господне делает небрежно, и проклят, кто удерживает меч Его от крови!
Моав от юности своей был в покое, сидел на дрожжах своих и не был переливаем из сосуда с сосуд, и в плен не ходил; оттого оставался в нем вкус его, и запах его не изменялся.
Посему вот, приходят дни, говорит Господь, когда Я пришлю к нему переливателей, которые перельют его и опорожнят сосуды его, и разобьют кувшины его.
И постыжен будет Моав ради Хамоса, как дом Израилев постыжен был ради Вефиля, надежды своей.
Как вы говорите: "мы люди храбрые и крепкие для войны"?
Опустошен Моав, и города его горят, и отборные юноши его пошли на заклание, говорит Царь, - Господь Саваоф имя Его.
Близка погибель Моава, и сильно спешит бедствие его.
Пожалейте о нем все соседи его и все, знающие имя его, скажите: "как сокрушен жезл силы, посох славы!"
Сойди с высоты величия и сиди в жажде, дочь - обитательница Дивона, ибо опустошитель Моава придет к тебе и разорит укрепления твои.
Стань у дороги и смотри, обитательница Ароера, спрашивай бегущего и спасающегося: "что сделалось?"
Посрамлен Моав, ибо сокрушен; рыдайте и вопите, объявите в Арноне, что опустошен Моав.
И суд пришел на равнины, на Халон и на Иаацу, и на Мофаф,
и на Дивон и на Нево, и на Бет-Дивлафаим,
и на Кариафаим и на Бет-Гамул, и на Бет-Маон,
и на Кериоф и на Восор, и на все города земли Моавитской, дальние и ближние.
Отсечен рог Моава, и мышца его сокрушена, говорит Господь.
Напойте его пьяным, ибо он вознесся против Господа; и пусть Моав валяется в блевотине своей, и сам будет посмеянием.
Не был ли в посмеянии у тебя Израиль? разве он между ворами был пойман, что ты, бывало, лишь только заговоришь о нем, качаешь головою?
Оставьте города и живите на скалах, жители Моава, и будьте как голуби, которые делают гнезда во входе в пещеру.
Слыхали мы о гордости Моава, гордости чрезмерной, о его высокомерии и его надменности, и кичливости его и превозношении сердца его.
Знаю Я дерзость его, говорит Господь, но это ненадежно; пустые слова его: не так сделают.
Поэтому буду рыдать о Моаве и вопить о всем Моаве; будут воздыхать о мужах Кирхареса.
Буду плакать о тебе, виноградник Севамский, плачем Иазера; отрасли твои простирались за море, достигали до озера Иазера; опустошитель напал на летние плоды твои и на зрелый виноград.
Радость и веселье отнято от Кармила и от земли Моава. Я положу конец вину в точилах; не будут более топтать в них с песнями; крик брани будет, а не крик радости.
От вопля Есевона до Елеалы и до Иаацы они поднимут голос свой от Сигора до Оронаима, до третьей Эглы, ибо и воды Нимрима иссякнут.
Истреблю у Моава, говорит Господь, приносящих жертвы на высотах и кадящих богам его.
Оттого сердце мое стонет о Моаве, как свирель; о жителях Кирхареса стонет сердце мое, как свирель, ибо богатства, ими приобретенные, погибли:
у каждого голова гола и у каждого борода умалена; у всех на руках царапины и на чреслах вретище.
На всех кровлях Моава и на улицах его общий плач, ибо Я сокрушил Моава, как непотребный сосуд, говорит Господь.
"Как сокрушен он!" будут говорить рыдая; "как Моав покрылся стыдом, обратив тыл!". И будет Моав посмеянием и ужасом для всех окружающих его,
ибо так говорит Господь: вот, как орел, налетит он и распрострет крылья свои над Моавом.
Города будут взяты, и крепости завоеваны, и сердце храбрых Моавитян будет в тот день, как сердце женщины, мучимой родами.
И истреблен будет Моав из числа народов, потому что он восстал против Господа.
Ужас и яма и петля - для тебя, житель Моава, сказал Господь.
Кто убежит от ужаса, упадет в яму; а кто выйдет из ямы, попадет в петлю, ибо Я наведу на него, на Моава, годину посещения их, говорит Господь.
Под тенью Есевона остановились бегущие, обессилев; но огонь вышел из Есевона и пламя из среды Сигона, и пожрет бок Моава и темя сыновей мятежных.
Горе тебе, Моав! погиб народ Хамоса, ибо сыновья твои взяты в плен, и дочери твои - в пленение.
Но в последние дни возвращу плен Моава, говорит Господь. Доселе суд на Моава.