8

Переклади Біблії

Переклад Хоменка

«Того часу, - слово Господнє, - повикидають з їхніх гробів кості царів юдейських, кості князів їхніх, кості священиків, кості пророків та кості мешканців єрусалимських.

І порозкидають їх перед сонцем і перед місяцем, і перед усім військом небесним, яких вони любили, яким служили, за якими ходили, яких шукали й перед якими припадали. Їх не збиратимуть і не ховатимуть: вони погноєм будуть на землі.

І волітимуть ліпше вмерти, а ніж жити, усі ті, що залишаться від цього ледачого гнізда, що зостануться по всіх місцях, куди я їх повикидаю, - слово Господа сил.

І ще кажи їм: Так говорить Господь: Хіба ж як хтось упаде, то не встане? Або як зіб'ється з дороги, то не повернеться?

Чому ж ото цей люд єрусалимський відступився відступництвом тривалим, цупко тримається обману і повернутись не бажає?

Я пильно прислухався, та вони не говорять як треба. Ніхто не кається у своїм ледарстві, щоб сказати: Що це я вчинив? - Кожний бігом звертає з дороги, неначе кінь, що у бій стрімголов поривається.

Навіть і бусель у небі знає свою пору; і горлиця й ластівка, і журавель пильнують часу їхнього приходу. Народ же мій не знає Господнього розпорядку.

І як ви можете казати: Ми мудрі! Закон Господній з нами! Так, певно, але брехливе перо писак перетворило його на брехню.

Осоромились мудрі, збентежились і впіймались. Вони відкинули слово Господнє; яка ж там у них мудрість?

За те я віддам жінок їхніх іншим, поля їхні займанцям; бо від найменшого до найбільшого усі вони про наживу дбають. Пророки й священики - усі вони чинять обман.

Гоять рану народу мого легкодушно, кажучи: Мир! Мир! - коли миру немає.

Стидались би отакі гидоти коїти! Але вони й сорому ніякого не мають; не тямлять навіть, що то значить червоніти. Тому й попадають між тими, що впадуть; під час відвідин їхніх вони спотикнуться, - слово Господнє.

Я так хотів би з них врожай зібрати, - слово Господнє, - але на винограді нема грон, ані смоков на смоковниці, ба й листя - і те зів'яло. Дав я їм (заповіді), та вони їх топчуть.»

Чого ми сидимо? Збирайтесь, та ходімо у міста-твердині й там загинемо, бо Господь, Бог наш, згинути судив нам. Отруйною водою напоїв за те нас, що проти Господа ми згрішили.

Ми ждали миру, - нічого доброго не було; часу одужання, - та ось страхіття.

Від Дану чути іржання його коней; від звуку хропіння його жеребців уся земля трясеться. Вони прийшли й пожерли край з усім, що було в ньому; міста й їхніх мешканців.

«Ось бо пошлю на вас гадюк та василисків, проти яких заговору немає; і будуть вас кусати, - слово Господнє.

На мій біль не знаходжу ліку, серце моє в мені мліє.

Ось чути крик доньки мого народу з далекої країни: Хіба вже на Сіоні Господа немає? Хіба Царя його нема на ньому? - Чого своїми різьбленими ідолами мене обурюють, марнотами чужими?»

Жнива минули, скінчилось літо, та ми не врятувались.

Через рану дочки мого народу я увесь у ранах, я прибитий, жах мене огортає.

Хіба ж нема бальзаму в Гілеаді, хіба там лікаря немає? То чого ж дочка мого народу не приходить до здоров'я?

Хто моїй голові дасть воду? Моїм очам - джерело сліз, щоби я день і ніч міг плакати по забитих дочки мого народу?

Переклад Огієнка

Того часу, говорить Господь, повитягують кості царів Юди та кості його князів, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму з їхніх гробів,

і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма небесними світилами, яких вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверталися до них, і що вклонялися їм. Не будуть вони зібрані й не будуть поховані, гноїм стануть вони на поверхні землі!

І смерть буде ліпша від життя для всіїї решти позосталих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганяв, говорить Господь Саваот.

І скажеш до них: Так говорить Господь: Хіба падають і не встають? Хіба хто відступить, то вже не вертаїться?

Чому відступив оцей їрусалимський народ усевічним відступленням? Міцно схопились вони за оману, не хочуть навернутись.

Прислухався Я й слухав: неправду говорять, немаї нікого, хто б каявсь у своїму лукавстві, говорячи: Що я зробив? Кожен з них обертаїться до свого бігу, мов той кінь, що женеться у бій...

І відаї бусел у повітрі умовлений час свій, а горлиця й ластівка та журавель стережуть час прилету свого, а народ Мій не знаї Господнього права!...

Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Закон? Ось справді брехнею вчинило його брехливе писарське писальце!

Засоромлені ці мудреці, збентежилися й були схоплені. Ось вони слово Господнї відкинули, що ж за мудрість ще мають вони?

Тому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля здобувцям, бо вони від малого та аж до великого усі віддались користолюбству, від пророка та аж до священика чинять неправду!...

І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

Чи вони засоромилися, що гидоту робили? Ні трохи вони не засоромилися, і застидатись не вміють, тому то впадуть між упалими в часі навіщення їх, спіткнуться, говорить Господь...

Зберу їх дощенту, говорить Господь: не буде ягід у них на винограді, і не буде на фієовім дереві фіє, а їхнї листя пов'яне, і пошлю їм таких, що їх поїдять...

Пощо ми сидимо? Збирайтесь та підемо в твердинні міста та й погинемо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми згинемо, і напоїв нас водою трійливою, бо ми Господеві згрішили...

Ми миру чекали, й немаї добра, часу вилікування й ось жах!

Чути фиркання коней його аж від Дану, від гуку іржання його жеребців уся земля затремтіла! І прийдуть вони, й пожеруть усю землю та повню її, місто й тих, хто замешкуї в ньому...

Бо ось Я пошлю проти вас тих вужів та гадюк, що немаї закляття на них, і вони вас кусатимуть, каже Господь!

Яка моя втіха у смутку? Болить мені серце мої...

Ось голосіння дочки Мого народу з далекого краю: Чи Господь не в Сіоні? Чи не в нім його Цар? Нащо Мене розгнівили своїми бовванами, тими чужими марнотами?

Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені...

Через нещастя дочки народу мого знещасливлений я, і міцно страхіття мене обняло...

Чи немаї бальзаму в Єілеаді? Чи ж немаї там лікаря? Чому нема вилікування для доньки народу Мого?

Ой, коли б голова моя стала водою, а око мої за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого!...

Переклад Куліша

Тими часами, говорить Господь, повикидають із гробів кістяки царів Юдиних і кістяки князїв їх, кистяки сьвященників і кістяки пророків і кістяки осадників Ерусалимських.

І порозкидають їх перед сонцем і перед місяцем і перед усїм військом піднебесним, що вони за живота свого їх любили й їм служили й за ними ходили, їх шукали й перед ними припадали. Не збірати муть їх, анї ховати; вони будуть гноіщем на полі.

Тодї волїти ме смерть нїж життє ввесь останок того ледачого кодла по всїх місцях, куди я їх повикидаю, говорить Господь Саваот.

І скажи їм іще: Так говорить Господь: Хиба ж, як хто впаде, та й не встає, або як хто зібється з дороги, та й не вертається?

Чого ж сей люд, Ерусалим, зостається упрямо в одступі? вони цупко держаться заблуду свого й не хочуть вернутись?

Я ж пильно прислухався: не говорять вони правду, нїхто не кається в свойму ледарстві, щоб казати: "Що се я вкоів?" Усї звертають на свою путь, мов той кінь, що чвалить у бій.

І бусько під небом знає час перелету свого; й горлиця й ластівка й журавель пильнують часу, коли їм вертатись, люде ж мої не знають про Господень роспорядок.

Як се ви говорите: Мудрі ми люде, та й закон Господень у нас? Нї, бо перо книжникове перекручує його в лож.

Осоромились мудрі книжники, стуманїли й заплутались; вони відкинули слово Господнє; в чому ж мудрість їх?

За се пооддаю жен їх другим, та й поля їх иншим господарям, бо всї вони, від малого до великого, дбають тілько про наживу; пророки вкупі з сьвященниками - всї жиють у неправдї.

І гоять рани в людей моїх легкодушно, приговорюючи: "Спасеннє, мир!" А мира нема.

Хиба вони соромляться, витворяючи гидоти? Нї, вони нї трохи не стидаються й не червонїють. За те попадають вони між тими, що поляжуть; як надійде час їх карання, поваляться, говорить Господь.

До щаду спустошу їх, говорить Господь, не зостанеться нї однієї грони на виноградинї, анї смоківки на смоківницї, ба й листє опаде, і що дав я їм, відойде від них.

Чого ще седимо? Скуплюймось докупи та йдїмо в утверджені міста, - там і погинемо; бо Господь, Бог наш, судив нам згинути, й дає нам пити воду з жовчею, за те що согрішали проти Господа.

Дожидаємо ратунку, а нема нїчого доброго, - одужання, а перед очима погибель.

Від Дану чути вже хропіт коней його, тремтить уся земля від голосного ржання жеребцїв його; й прийдуть і зожруть землю й усе, що на їй, місто з осадниками його.

Ось бо, пошлю на вас гадюк та василиски, що проти них нема замовляння, і будуть кусати вас, говорить Господь.

Ой коли ж повеселїйшаю в печалї моїй! серце моє млїє в менї.

Ось, я чую, як голосять люде мої з далекої сторони: Чи вже ж бо нема Господа на Сионї? Чи вже ж нема на йому царя його? - А чому ж вони довели мене до гнїву своїми ідолами, чужоземніми, марними?

Минуло жниво, скінчилось лїто, нам же пільги нема!

Притиснена дочка народу мого, - стискається і моє серце; ходжу, сумуючи, страх обняв мене.

Чи то ж нема балзаму в Галаадї? чи то ж нема там лїкаря? Чом нема вилїчення дочцї народу мого?

(9-1)О, хто дав би в голову мою воду, а очам моїм джерело сльоз! Я плакав би день і ніч над занапащаннєм дочки народу мого.

Переклад УБТ Турконяка

В часі тому, говорить Господь, винесуть кості царів Юди і кості їхніх володарів і кості священиків і кості пророків і кості тих, що живуть в Єрусалимі з їхніх гробниць,

і викладуть їх перед сонцем і перед місяцем і перед всіма звіздами і перед всім небесним військом, яких вони полюбили, і яким вони послужили, і за якими вони пішли за ними, і яких держалися, і яким поклонилися. Не будуть оплакані, ані не будуть поховані і будуть на приклад на лиці землі,

бо вони вибрали смерть радше ніж життя, і всім осталим, що осталися з того роду, на всякому місці куди лиш їх вижену туди.

Бо так говорить Господь: Чи той, хто паде, не встає? Чи той, хто відвертається, не повернеться?

Чому відвернувся мій нарід безсоромним відверненням і вони скріпилися у їхній постанові і не забажали повернутися?

Сприйміть і послухайте. Чи не так скажуть: Немає чоловіка, що кається у своїй злобі, кажучи: Що я вчинив? Спинився бігун від свого бігу як спочений кінь у своїм іржанні,

і лелека на небі пізнала свій час, голуб і ластівка, молодий воробець стерегли часи їхніх приходів, а мій нарід не пізнав господних присудів.

Як говорите, що: Ми мудрі, і з нами є господний закон? На даремно була погана тростина в писарів.

Мудрі завстидалися і злякалися і були схоплені, бо знехтували господним словом. Яка в них мудрість?

Через це дам їхніх жінок іншим і їхні поля тим, що успадковують,

 

 

і зберуть їхній врожай, говорить Господь. Немає винограду на винограді, і немає фіґів на фіґах, і листя облетіло.

Чому ми сидимо? Зберіться і ввійдемо до сильних міст і будьмо відкиненими, бо Бог нас відкинув і напоїв нас водою жовчі, бо ми згрішили перед Ним.

Ми зібралися на мир, і не було добра, на час лікування, і ось біда.

З Дану почуємо голос його метких коней, від голосу їзди іржання його коней здригнулася вся земля. І прийде і пожере землю і її повноту, місто і тих, що в ньому живуть.

Томущо ось Я висилаю на вас зміїв, що вбивають, яким немає заклинання, і покусають вас.

Вони невилічимі з болем вашого серця, що відходить.

Ось голос дочки мого народу з землі здалека: Чи Господь не є в Сіоні? Чи цар не є там? Чому мене розгнівили своїми різьбленими і чужими марнотами?

Пройшло літо, минули жнива, і ми не спаслися.

Я почорнів через побиття дочки мого народу. Труднощі мене здолали, болі як в тої, що родить.

Чи немає масті в Ґалааді, чи там немає лікаря? Чому не прийшло оздоровлення дочки мого народу?

Хто дасть моїй голові воду і моїм очам джерело сліз, і оплакуватиму мій нарід в день і вночі, побитих дочки мого народу?

Російський синодальний переклад

В то время, говорит Господь, выбросят кости царей Иуды, и кости князей его, и кости священников, и кости пророков, и кости жителей Иерусалима из гробов их;

и раскидают их пред солнцем и луною и пред всем воинством небесным * [(* Пред звёздами. - Прим. ред.)], которых они любили и которым служили и в след которых ходили, которых искали и которым поклонялись; не уберут их и не похоронят: они будут навозом на земле.

И будут смерть предпочитать жизни все остальные, которые останутся от этого злого племени во всех местах, куда Я изгоню их, говорит Господь Саваоф.

И скажи им: так говорит Господь: разве, упав, не встают и, совратившись с дороги, не возвращаются?

Для чего этот народ, Иерусалим, находится в упорном отступничестве? они крепко держатся обмана и не хотят обратиться.

Я наблюдал и слушал: не говорят они правды, никто не раскаивается в своем нечестии, никто не говорит: "что я сделал?"; каждый обращается на свой путь, как конь, бросающийся в сражение.

И аист под небом знает свои определенные времена, и горлица, и ласточка, и журавль наблюдают время, когда им прилететь; а народ Мой не знает определения Господня.

Как вы говорите: "мы мудры, и закон Господень у нас"? А вот, лживая трость книжников и его превращает в ложь.

Посрамились мудрецы, смутились и запутались в сеть: вот, они отвергли слово Господне; в чем же мудрость их?

За то жен их отдам другим, поля их - иным владетелям; потому что все они, от малого до большого, предались корыстолюбию; от пророка до священника - все действуют лживо.

И врачуют рану дочери народа Моего легкомысленно, говоря: "мир, мир!", а мира нет.

Стыдятся ли они, делая мерзости? нет, они нисколько не стыдятся и не краснеют. За то падут они между падшими; во время посещения их будут повержены, говорит Господь.

До конца оберу их, говорит Господь, не останется ни одной виноградины на лозе, ни смоквы на смоковнице, и лист опадет, и что Я дал им, отойдет от них.

"Что мы сидим? собирайтесь, пойдем в укрепленные города, и там погибнем; ибо Господь Бог наш определил нас на погибель и дает нам пить воду с желчью за то, что мы грешили пред Господом".

Ждем мира, а ничего доброго нет, - времени исцеления, и вот ужасы.

От Дана слышен храп коней его, от громкого ржания жеребцов его дрожит вся земля; и придут и истребят землю и всё, что на ней, город и живущих в нем.

Ибо вот, Я пошлю на вас змеев, василисков, против которых нет заговариванья, и они будут уязвлять вас, говорит Господь.

Когда утешусь я в горести моей! сердце мое изныло во мне.

Вот, слышу вопль дщери народа Моего из дальней страны: разве нет Господа на Сионе? разве нет Царя его на нем? - Зачем они подвигли Меня на гнев своими идолами, чужеземными, ничтожными?

Прошла жатва, кончилось лето, а мы не спасены.

О сокрушении дщери народа моего я сокрушаюсь, хожу мрачен, ужас объял меня.

Разве нет бальзама в Галааде? разве нет там врача? Отчего же нет исцеления дщери народа моего? 9

(9-1)О, кто даст голове моей воду и глазам моим - источник слез! я плакал бы день и ночь о пораженных дщери народа моего.