Хто ж це йде з Едому, у багряних шатах з Боцри? Такий величний у своїй одежі, що виступає повний сили? Це я, той, що повідає справедливість, великий у спасінні.
Чому шати твої багряні, одежа твоя, мов у того, хто топтав грона у винотоці?
Я топтав сам один у винотоці, нікого з-поміж народів не було зо мною. Я їх топтав у моїм гніві, давив їх у моїй досаді, їхній сік на мої шати бризкав, і я заплямив усю мою одежу.
Бо я в моїм серці постановив день помсти, і надійшов рік моєї відплати.
Дивився я, але помічника не було; глядів здивований, та не було, щоб хто підтримав. Тоді рамено моє прийшло мені у підмогу, і моє обурення мене підтримало.
Я роздавив народи в моїм гніві, я їх розбив у моїй люті, пролив їхній сік на землю.
Я славитиму ласки Господні, Господні подвиги за те все, що Господь учинив нам, за те велике благо для ізраїльського дому, що він учинив нам у своїм милосерді, у своїй великій ласці.
Бо він сказав: «Вони ж мій народ, діти, що не будуть віроломні!» Він став їхнім Спасом,
у кожній їхній недолі. То не вістун, не ангел урятував їх, а його обличчя. У своїй любові й у своїм милосерді він викупив їх, він їх підняв, носив їх за часів минулих.
Вони ж: зворохобились, завдали смутку духові його святому. І він їм ворогом зробився, став з ними воювати.
Тоді вони згадали дні днедавні, дні Мойсея: Де той, що вивів з моря пастиря свого стада? Де той, що дух свій святий вклав у нього?
Що вів Мойсея за правицю раменом своїм преславним, розділив води перед ними, щоб учинити собі ім'я вічне?
Що вів їх через безодні, немов коня широким степом, так що вони не спотикались?
Мов череду, що сходить у долину, дух Господній вів їх до спокою. Отак водив ти свій народ, щоб учинити собі славне ім'я.
Споглянь же з неба й подивися з преславного, святого твого житла! Де твоя горливість і твоя потуга, твій жаль і твоє милосердя? Не стримуй їх супроти мене!
Бо ти - наш Батько. Не знає нас Аврааам, не згадує про нас Ізраїль. Ти, Господи, наш Батько; «наш Викупитель споконвіку» - твоє ім'я.
Чому, о Господи, ти допустив, щоб ми блукали далеко від твоїх доріг, щоб закаменіло наше серце, тебе більше не боялось? Повернися з любови до слуг твоїх, до колін твого спадкоємства!
Чому нечестивці лізуть у твою святиню, вороги наші твоє святилище взяли під ноги?
Ми стали, немов люди, над якими ти не володів ніколи, які не прикликали ніколи імени Бога. Коли б ти був прорвав небо і зійшов, гори розтанули б перед тобою!
Хто це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? Це Я, що говорить у правді, що владний спасати!
Чого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?
Сам один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого! І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої...
Бо день помсти у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!
Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів він підтримав Мене!
І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!
Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!
І сказав: Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть, і став Він для них за Спасителя.
В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов'ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.
Та стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них...
Тоді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?
Що Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім'я?
Що провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись?
Як сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім'я!
Поглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?
Тільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я Твоє: наш Викупитель!
Нащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!
Спадщину займав час короткий святий Твій народ, противники наші святиню Твою потоптали!
Ми стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами!
Хто се йде з Едому, в червоній одежі з Босору, такий величний в своїй одежі, що виступає в повнотї сили своєї? - Се я, - той що в устах його справедливість, я, сильний до рятовання.
Чом же одїж твоя червона, а ризи твої - мов у того, що топтав виноград у тискарнї?
Я топтав виноград сам один, не було зміж народів нїкого зо мною; і я потоптав їх у гнїву мойму, давив їх у досадї моїй; кров їх бризгала на мої ризи, от я й замаргав усю одїж мою;
День бо помсти мав я на умі, і настав рік визволу людей моїх.
Я дивився, й не було помічника; дивувався, що не було кому піддержати мене; та менї помогла рука моя, й досада моя - вона піддержала мене;
І потоптав я ворогів в гнїву мойму, розбив їх у досадї моїй, і полив землю їх кровю.
О, вдячно буду згадувати змилуваннє Господнє, і буду славити Господа за все те, що Господь дарував нам; за всї блага для дому Ізраїля, які явив йому в милосердю свому і великій ласкавостї своїй.
Він бо сказав: Вони ж народ мій, дїти, що не зломлять вірностї, - і він спасав їх.
В кожній недолї їх він не покидав їх, і ангел лиця його рятував їх; з любови своєї й з милосердя свого визволяв їх; підняв їх і носив по всї днї давні.
Та вони неслухняні бували й печалї завдавали духові його; за те ж він одвертався і ставав їм неприятельом; і сам воював проти них.
Тодї згадав народ часи давні, Мойсейові: де він - той, що вивів їх із моря з пастирем овець його? де той, що сьвятого духа свого вложив йому в серце?
Той, що вів Мойсея за праву руку величним рамям своїм; роздїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;
Той, що вів їх через безоднї, мов коня степом широким, та й не спотикались.
Мов стадо, що легко сходить у долину, так дух Господень вів їх до впокою. Оттак водив ти твій нарід, щоб собі імя славне вчинити.
Споглянь же з небес, подивись із пробутку твого сьвятого й славного: Де любовний жар і кріпость твоя? - ласкавість твоя й милосердє твоє до мене - вони здержані!
Нї, тілько ти - отець наш; бо Авраам нас не відав, та й не знав про нас Ізраїль; ти, ти, Господь, - отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.
Про що, Господи, допустив ти се на нас, щоб з путя твого ми збились, щоб закаменїло серце наше й перестало тебе боятись? Обернися ж задля слуг твоїх, задля поколїнь наслїддя твого.
На короткий час допалась вона народові сьвятостї твоєї, вороги бо наші взяли під ноги сьвятиню твою.
Ми тепер такими стали, наче б ти нїколи й не володїв над нами, наче б імя твоє не йменувалось над нами.
Хто цей, що прийшов з Едома, червоність одежі з Восора, він гарний в одежі сили з силою? Я говорю праведність і суд спасіння.
Чому твоя одіж червона і твоє убрання як з витисненого току?
Повне витисненого? І з народів немає зі мною чоловіка, і я їх потоптав в гніві і я їх потоптав як землю, і звів їхню кров до землі.
Бо на них прийшов день віддачі, і є рік викупу.
І я поглянув, і немає помічника. І я подумав і немає помічника. І їх визволило моє рамено, і настав мій гнів.
І я їх потоптав моїм гнівом і я звів їхню кров до землі.
Я згадав господне милосердя, господні доброти в усіх, якими Господь нам віддасть. Господь добрий суддя для дому Ізраїля, Він наводить на нас за своїм милосердям і за множеством своєї праведности.
І Він сказав: Чи не нарід мій, діти не будуть непослушні? І став їм на спасіння
з усякого клопоту. Не старець, ані післанець, але сам Господь їх спас, томущо полюбив їх і щадив їх. Він їх визволив і взяв їх і підняв їх всі дні віку.
А вони не послухалися і розгнівили його святий дух. І Він повернувся їм на ворожнечу, і Він воював проти нього.
І Він згадав вічні дні, що вивів з землі пастиря овець. Де є той, хто поставив в них святого духа?
Хто повів правицею Мойсея, рамено його слави? Заволодів над водою перед його лицем, щоб зробити йому вічне імя.
Повів їх через безодню як коня через пустиню, і не були струджені,
і як скотину через рівнину. Зійшов дух від Господа і провів їх. Так Ти повів твій нарід, щоб зробити собі славне імя.
Повернися з неба і поглянь з твого святого дому і слави. Де є твоя ревність і твоя сила? Де є множество твого милосердя і твоїх щедростей, що Ти здержався від нас?
Бо Ти наш батько, бо Авраам нас не пізнав, й Ізраїль нас не пізнав, але Ти, Господи, наш батько. Визволи нас, від початку на нас є твоє імя.
Чому Ти дав нам заблукати, Господи, з твоєї дороги, твердими вчинив наші серця, щоб ми Тебе не боялися? Повернися задля твоїх рабів задля племен твого насліддя,
щоб ми унаслідили мало твоєї святої гори, наші вороги потоптали твою святиню.
Ми стали як на початку, коли Ти не володів нами, ані не названо на нас твоє імя. Якщо відкриєш небо, від Тебе тремтіння охопить гори, і вони розтають,
Кто это идет от Едома, в червленых ризах от Восора, столь величественный в Своей одежде, выступающий в полноте силы Своей? "Я - изрекающий правду, сильный, чтобы спасать".
Отчего же одеяние Твое красно, и ризы у Тебя, как у топтавшего в точиле?
"Я топтал точило один, и из народов никого не было со Мною; и Я топтал их во гневе Моем и попирал их в ярости Моей; кровь их брызгала на ризы Мои, и Я запятнал все одеяние Свое;
ибо день мщения - в сердце Моем, и год Моих искупленных настал.
Я смотрел, и не было помощника; дивился, что не было поддерживающего; но помогла Мне мышца Моя, и ярость Моя - она поддержала Меня:
и попрал Я народы во гневе Моем, и сокрушил их в ярости Моей, и вылил на землю кровь их".
Воспомяну милости Господни и славу Господню за все, что Господь даровал нам, и великую благость Его к дому Израилеву, какую оказал Он ему по милосердию Своему и по множеству щедрот Своих.
Он сказал: "подлинно они народ Мой, дети, которые не солгут", и Он был для них Спасителем.
Во всякой скорби их Он не оставлял их, и Ангел лица Его спасал их; по любви Своей и благосердию Своему Он искупил их, взял и носил их во все дни древние.
Но они возмутились и огорчили Святаго Духа Его; поэтому Он обратился в неприятеля их: Сам воевал против них.
Тогда народ Его вспомнил древние дни, Моисеевы: где Тот, Который вывел их из моря с пастырем овец Своих? где Тот, Который вложил в сердце его Святаго Духа Своего,
Который вел Моисея за правую руку величественною мышцею Своею, разделил пред ними воды, чтобы сделать Себе вечное имя,
Который вел их чрез бездны, как коня по степи, и они не спотыкались?
Как стадо сходит в долину, Дух Господень вел их к покою. Так вел Ты народ Твой, чтобы сделать Себе славное имя.
Призри с небес и посмотри из жилища святыни Твоей и славы Твоей: где ревность Твоя и могущество Твое? - благоутробие Твое и милости Твои ко мне удержаны.
Только Ты - Отец наш; ибо Авраам не узнаёт нас, и Израиль не признаёт нас своими; Ты, Господи, Отец наш, от века имя Твое: "Искупитель наш".
Для чего, Господи, Ты попустил нам совратиться с путей Твоих, ожесточиться сердцу нашему, чтобы не бояться Тебя? обратись ради рабов Твоих, ради колен наследия Твоего.
Короткое время владел им народ святыни Твоей: враги наши попрали святилище Твое.
Мы сделались такими, над которыми Ты как бы никогда не владычествовал и над которыми не именовалось имя Твое.