Праведник гине, і ніхто на те уваги не звертає. Побожні люди з землі зникають, та ніхто не вважає, що з-за зла праведник щезає,
щоб увійти у спокій. Усі, що правою дорогою ходили, спочинуть на своїх ложах.
Ви ж, діти чарівниці, приступіть сюди, ви кубло перелюбника й блудниці!
З кого ви смієтеся? На кого роззявляєте рота, висолоплюєте язик? Чи ж ви не діти непокори, не кубло ложі?
Ви, що яруєте коло дубів, під кожним деревом зеленим, що ріжете дітей у долинах та по розщілинах у скелях!
Гладке каміння коло потоку - твоя доля, вони - вони твій жереб. Їм теж ти виливаєш ливні жертви, приносиш дари. На це б я мав дивитися спокійно?
На високій, на стрімкій горі ти розставляєш твоє ложе; туди також сходиш приносити там жертви.
За дверима й за одвірками ти кладеш свій знак. Так! Віддалившись від мене, ти відкриваєш твоє ложе, сходиш на нього, його розширяєш. Зговорюєшся з тими, з якими ти любиш злягати, й оглядаючи відзнаки, множиш свої блудування.
Ти бігала до Молоха з пахучим миром, на пахощі ти була щедра, ще й слала послів у краї далекі, ти пускала їх аж до Шеолу.
Втомлялася премногими твоїми дорогами, одначе не казала: «Годі!» Ти завжди знаходила в руці у себе силу, тому й не знемагала.
Кого злякалася, кого боїшся, що мене зреклася, так що й не згадувала більш про мене, не мала мене в серці? Невже ти не боялася мене тому, що я мовчав, заплющивши очі?
Та я відкрию твою справедливість і твої вчинки, що тобі не допоможуть.
Як заголосиш, не врятують тебе твої кумири: усіх їх розвіє вітер, рознесе подув. Хто покладається на мене, успадкує землю, посяде мою святу гору.
І скажуть: «Прокладіть, прокладіть, стеліть дорогу, заберіть усяку перепону з дороги мого люду!»
Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім'я: «Я живу високо у святині, та й із скрушеним і смиренним духом, щоб оживляти дух смиренних, щоб оживляти серце скрушених.
Не довіку ж бо я судитись буду, ані повсякчасно гніватись; бо інакше знемігся б дух передо мною і душі, які я створив.
За гріх зажерливости його я гнівався і, окрившися, бив його у гніві; а він, відвернувшись, пішов дорогою свого серця.
І бачив я його дороги. Я вилікую його, буду його водити, дам йому знову мою повну втіху, йому та його зажуреним.
Вчиню хвалу на їхніх устах: Мир, мир! - і тому, хто далеко й хто близько, - каже Господь: - Я його оздоровлю.
Безбожники ж - немов розбурхане море, що втихомиритись не може, а хвилі його викидають багнюку й болото.
Немає, каже Бог мій, для злих миру.»
Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу!
Він відходить із миром; на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.
Та наблизьтесь сюди, ви сини чарівниці, насіння чужоложникове та блудниці,
над ким розкошуєте ви, над ким розкриваєте рота, висовуєте язика? Хіба ви не діти переступу, насіння брехні,
ви, що палитесь пристрастю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що дітей над потоками ріжете, під скельними щілинами?
У гладеньких каміннях потоку твій уділ, вони, вони доля твоя! І їм ти лила жертву литу, хлібну жертву приносила! Чи цим Я заспокоєний буду?
На горі на високій та висуненій ти поставила ложе своє, і туди ти приходиш приносити жертви.
І ти за дверима й одвірком кладеш свого пам'ятника культового, бо ти відступила від Мене, обнажаєшся й входиш, поширюєш ложе своє, і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагледиш.
І ти до Молоха з оливою ходиш, і намножуєш масті свої; і посилаєш далеко своїх посланців, і знижаєшся аж до шеолу.
Ти змучувалась на численних дорогах своїх, але не казала: Зрікаюсь! Знайшла ти оживлення сили своєї, тому не ослабла.
І за ким побивалася ти та лякалась, що невірною стала й Мене не згадала, не клала на серці своєму? Хіба не тому, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене?
Я виявлю про справедливість твою та про вчинки твої, та вони не поможуть тобі!
Як ти будеш кричати, нехай порятує тебе твоя зграя божків. Але вітер усіх їх розвіє, схопить подих; хто ж на Мене надіється, землю вспадкує й гору святую Мою одідичить!
І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу, заберіть перешкоди з дороги народу Мого!
Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!
Бож не вічно Я буду судитись, і не завжди Я гніватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлів би, та й душі, які Я вчинив.
Я гнівався був за гріх користолюбства його, та й уразив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого.
Я бачив дороги його, і вздоровлю його, і його поведу й дам потіху для нього й для тих, що сумують із ним.
Створю Я плід уст: Спокій, спокій далекому та близькому! говорить Господь, і вздоровлю його.
А ті несправедливі як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно й мул викидають.
Для безбожних спокою немає, говорить Господь!
Праведний вмерає, та й нїхто сього не бере собі до серця; і люде побожні забераються з землї, та нїхто й не думає, що се праведник заберається з сьвіта, щоб не бачити ледарства.
Він відходить туди, де впокій; всї, що ходять правою дорогою, спочнуть спокійно на ложах своїх.
Приступіте ж, ви, до мене, дїти чарівницї; ви, кодло перелюбників та блудниць!
Із кого ви глузуєте? проти кого роззївлюєте роти, висолоплюєте язики? чи ви ж не зрадливі дїти, чи не кодло ложі?
Ви, що в блудї з ідолами потопаєте під кожним деревом розлогим, і бовванам дїти заколюєте понад водою та під скелями щілястими?
В гладких каменюках над бурчаками твоя роскіш; вони - вони твоє щастє; їм то ти приносиш жертви ливні і другі жертви; чи менї ж за се не гнївитись?
На високій та видній горі своє ти поставляєш ложе, й туди підходиш приносити жертву.
За дверима й за лутками ставиш памятники-ідоли свої; одвернувшись від мене, ти обнажуєшся й підходиш; розстелюєш постїль, вишукуєш місце, змовляєшся з тими, котрі тобі любі.
Ти ходила й до царя з пахущими мастьми, та все їх намножувала; ще ж слала й посли в краї далекі, та понижувалась як найглибше.
Утомлялась, блукаючи дорогами твоїми, та не сказала собі: "пуста надїя!" ти все ще знаходила силу в руцї своїй, і не впадала на силах.
Кого ж се злякалась ти, хто се тобі таким страшним здавався, що ти менї невірною зробилась, не думала про мене та й перестала носити в твойму серцї? Невже ж перестала ти боятись мене тому, що я довго мовчав?
О, я покажу праведність твою і вчинки твої, та вони не вийдуть у користь тобі.
Як ти заголосиш, - чи ж поможе тобі збір твій? - та ж їх усїх понесе вітер, розвіє подих його; хто ж покладає надїю на мене, той унаслїдує землю, й посяде сьвяту гору мою.
І сказав: Здіймайте, пробирайте, рівняйте дорогу, забірайте все спотичливе з дороги люду мого.
Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя: Я живу на висотах і в сьвятинї, та й з тими, в кого дух сокрушен, в кого серце смиренне, щоб оживляти духа смиренних і додавати життя серцям сокрушених.
Не до віку ж бо я судитись буду, не вічно гнївитись, бо знемігся б передо мною дух і всяка душа, що я сотворив.
За гріх зажерливостї його я гнївивсь і карав його, скривав лице моє й досадував; він же ж відвернувся й пійшов по дорозї за своїм серцем.
І бачив я дорогу його, та й сцїлю його, і буду водити його й потїшати його та й без'утїшних у него.
Я додержу слова: мир, упокій далекому й близькому, говорить Господь, - та й сцїлю його.
А безбожні - як море розбурхане, що не може втихомиритись, і води його викидають каломут і грязиво.
Нема миру безбожним - говорить Бог мій.
Гляньте як згинув праведний, і ніхто не сприймає серцем, і праведні мужі забираються, і ніхто не розуміє. Бо праведного забрано від лиця неправедности.
Його гробниця буде в мирі, (його) забрано з посеред (людей).
Ви ж прийдіть сюди, беззаконні сини, перелюбне і розпусне насіння.
Ким ви вигодовані? І на кого ви відкрили ваші уста? І на кого ви накинулися вашим язиком? Чи ви не є діти знищення, беззаконне насіння?
Ті, що моляться до ідолів під розлогими деревами, ріжуть своїх дітей в долинах поміж камінням.
Це твоя часть, Він твоє насліддя, і їм ти вилив виливання і їм ти приніс жертви. Чи отже не розлючуся на цих?
На високій і піднятій горі, там твоє ліжко, і там ти підняв жертви.
І за одвірками твоїх дверей ти поставив твої згадки. Ти сподівався, що коли відійдеш від Мене, матимеш щось більшого. Ти полюбив тих, що лежали з тобою,
і ти помножив з ними твою злобу, і численними ти зробив тих, що далеко від тебе, і ти післав старшин на твої границі і ти повернувся і був впокорений аж до аду.
Ти струдився численними твоїми манрівками і ти не сказав: Спочину на скріплення. Томущо ти це зробив, через це ти не помолився до Мене.
Кого почитаючи ти злакався і збрехав Мені і не згадав Мене, ані не взяв ти Мене до ума, ані до твого серця? І Я бачачи тебе не зглядаюся, і ти Мене не побоявся.
І Я сповіщаю мою праведність і твоє зло, яке тобі не поможе.
Коли закличеш, хай вони тебе помилують в твоїй скорботі. Бо цих всіх візьме вітер і віднесе буря. А ті, що Мене держаться, придбають землю і унаслідять мою святу гору.
І скажуть: Очистіть перед його лицем дороги і візьміть перепони з дороги мого народу.
Так говорить Господь Всевишний, що живе на висотах на віки, Святий в Святих його імя, Господь всевишний, що спочиває в святих, і дає терпеливість тим, що занепали духом, і дає життя тим, що мають розбите серце.
Не на віки мститимуся на вас, ані не на завжди розгніваюся на вас. Бо від Мене вийде дух, і Я зробив всякий подих.
Через гріх Я його трохи засмутив і Я його побив і Я відвернув моє лице від нього, і він був засмучений і пішов засмучений своїми дорогами.
Я побачив його дороги і Я його оздоровив і Я його потішив і Я йому дав правдиву потіху,
мир на мир тим, що є далеко і близько. І сказав Господь: Оздоровлю їх.
Неправедні ж так захвилюються і не зможуть спочити.
Не треба радіти безбожним, сказав Господь Бог.
Праведник умирает, и никто не принимает этого к сердцу; и мужи благочестивые восхищаются от земли, и никто не помыслит, что праведник восхищается от зла.
Он отходит к миру; ходящие прямым путем будут покоиться на ложах своих.
Но приблизьтесь сюда вы, сыновья чародейки, семя прелюбодея и блудницы!
Над кем вы глумитесь? против кого расширяете рот, высовываете язык? не дети ли вы преступления, семя лжи,
разжигаемые похотью к идолам под каждым ветвистым деревом, заколающие детей при ручьях, между расселинами скал?
В гладких камнях ручьев доля твоя; они, они жребий твой; им ты делаешь возлияние и приносишь жертвы: могу ли Я быть доволен этим?
На высокой и выдающейся горе ты ставишь ложе твое и туда восходишь приносить жертву.
За дверью также и за косяками ставишь памяти твои; ибо, отвратившись от Меня, ты обнажаешься и восходишь; распространяешь ложе твое и договариваешься с теми из них, с которыми любишь лежать, высматриваешь место.
Ты ходила также к царю с благовонною мастью и умножила масти твои, и далеко посылала послов твоих, и унижалась до преисподней.
От долгого пути твоего утомлялась, но не говорила: "надежда потеряна!"; все еще находила живость в руке твоей, и потому не чувствовала ослабления.
Кого же ты испугалась и устрашилась, что сделалась неверною и Меня перестала помнить и хранить в твоем сердце? не оттого ли, что Я молчал, и притом долго, ты перестала бояться Меня?
Я покажу правду твою и дела твои, - и они будут не в пользу тебе.
Когда ты будешь вопить, спасет ли тебя сборище твое? - всех их унесет ветер, развеет дуновение; а надеющийся на Меня наследует землю и будет владеть святою горою Моею.
И сказал: поднимайте, поднимайте, ровняйте путь, убирайте преграду с пути народа Моего.
Ибо так говорит Высокий и Превознесенный, вечно Живущий, - Святый имя Его: Я живу на высоте небес и во святилище, и также с сокрушенными и смиренными духом, чтобы оживлять дух смиренных и оживлять сердца сокрушенных.
Ибо не вечно буду Я вести тяжбу и не до конца гневаться; иначе изнеможет предо Мною дух и всякое дыхание, Мною сотворенное.
За грех корыстолюбия его Я гневался и поражал его, скрывал лице и негодовал; но он, отвратившись, пошел по пути своего сердца.
Я видел пути его, и исцелю его, и буду водить его и утешать его и сетующих его.
Я исполню слово: мир, мир дальнему и ближнему, говорит Господь, и исцелю его.
А нечестивые - как море взволнованное, которое не может успокоиться и которого воды выбрасывают ил и грязь.
Нет мира нечестивым, говорит Бог мой.